Ухвала

від 31.01.2025 по справі 539/443/25

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/443/25

Провадження № 2/539/517/2025

УХВАЛА

31.01.2025

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Гуменюк Г.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до БО «Полтавський єврейський фонд Хесед Нефеш» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача «Полтавський єврейський фонд Хесед Нефеш» про визнання протиправним та скасування наказу №35-к/тр від 12.04.2024 року БО «Полтавський єврейський фонд Хесед Нефеш» про звільнення з посади соціального працівник програми «Догляд вдома», відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України; поновлення на посаді соціального працівника програми «Догляд вдома»; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 12.04.2024 року по дату поновлення на роботі; стягнення моральної шкоди у розмірі 60000 гривень.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975р. «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, та містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Суд зауважує, що для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний особою спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним, позивачем має бути обрано спосіб захисту у відповідності до с.16 ЦК України, при цьому викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, встановлено, що позов підлягає залишенню без руху, оскільки не повністю відповідає вимогам ст. 175,177 ЦПК України.

З огляду на вище зазначене, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві не зазначено ціни позову (в частині вимог позову що підлягає грошовій оцінці).

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві зазначено, що вона не мала наміру на звільнення з роботи, в той же час нею подано копія заяви від 11.04.2024року виконана рукописним текстом з проханням звільнити її за згодою сторін, в обґрунтування вимог не вказано в чому полягає протиправність дій відповідача при винесенні наказу про звільнення та не зазначено і не подано доказів, що підтверджують вказані обставини.

Також, позивач звернулася до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 12.04.2024 року по дату поновлення на роботі, у прохальній частині позову позивачем не визначена сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню.

Середній заробіток є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

В постанові Великої Палати ВС від 8лютого 2022року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України.

У відповідності до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Зі змісту позову вбачається, що жодних обставин щодо наявності у позивача довідки про середній заробіток чи надіслання відповідачу запиту на її отримання не викладено.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві повинні бути зазначені відомості про вжиття заходів забезпечення доказів. Позивачем у прохальній частині не зазначено суми середнього заробітку, що підлягає стягненню, окрім того періодом стягнення зазначено 12.04.2024 року по дату поновлення на роботі, що є неприпустимо, так як фактично позивач не надаючи суду жодних доказів отримання заробітної плати за два календарні місяці що передували звільненню, не здійснюючи жодних розрахунків нарахування середнього заробітку заявляє вимогу на майбутнє по день ймовірного поновлення на роботі. Вочевидь є не зрозумілим що по суті унеможливило здійснення розрахунку середнього заробітку із зазначенням у позовній заяві сум, що підлягають стягненню із відповідача, що є порушенням п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Дана позовназаява невідповідає такожвимогам п.п.9,10ч.3ст.175ЦПК України,оскільки відсутнійпопередній (орієнтовний)розрахунок сумисудових витрат,які позивачпоніс іякі очікуєпонести узв`язку ізрозглядом справитане немає підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем ОСОБА_1 не сплачено судового збору при зверненні до суду із вказаними позовними вимогами, посилаючись на пункт 1 частину 1 статтю 5 Закону України «Про судовий збір».

Однак, згідно із пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

З 1 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за пунктом 1 частини першої стаття 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, починаючи із 1 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових правовідносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №6-1121цс16.

В позовній заяві позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, а саме визнання протиправним та скасування наказу №35-к/тр від 12.04.2024 року БО «Полтавський єврейський фонд Хесед Нефеш» про звільнення ОСОБА_1 з посади соціального працівника програми «Догляд вдома», відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Окрім того, позивач просить стягнути моральну шкоду в сумі 60000 гривень.

Вимога про стягнення моральної шкоди не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не сплачується, ці вимоги є майновими вимогами.

Моральна шкода є втратою немайнового характеру, однак відшкодування моральної шкоди може відбуватися в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).

Отже, за змістом частини третьоїстатті 23ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди стає майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо).

Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди у спорі щодо поновлення трудових прав, визначена у грошовому вимірі, стає майновою вимогою, отже, судовий збір за таку вимогу підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Вказана правова позиція викладена у Постанові ВС КЦС 523/4124/21 від 07.02.2022 р.

Таким чином, оплаті судовим збором підлягає вимога немайнового характеру щодо визнання протиправним та скасування наказу та вимога майнового характеру про стягнення моральної шкоди.

Згідно п.2ч.1ст.4ЗУ «Просудовий збір»,за поданняфізичною особоюпозовної заявинемайнового характеру,ставка судовогозбору встановлюєтьсяв розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1073,60 гривень, за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсотоку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає не менше 1073,60 гривень та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 13420грн.

Відтак, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 гривень за вимогу немайнового характеру про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, а також сплатити, у визначеному законом розмірі, суму судового збору за вимогу майнового характеру про стягнення моральної шкоди у розмірі 1073,60 гривень.

Суд звертає увагу, що недотримання вищевказаних вимог є перешкодою до відкриття провадження у справі.

Таким чином, позивачу слід виправити зазначені недоліки позовної заяви.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 ЦПК України позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Додатково суд роз`яснює, відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до БО «Полтавський єврейський фонд Хесед Нефеш» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, що не може перевищувати п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

У випадку невиконання зазначених в ухвалі вимог позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

Суддя Лубенського міськрайонного суду Г.М. Гуменюк