Ухвала

від 31.01.2025 по справі 953/10997/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/10997/23

н/п 1-кп/953/407/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні№ 12022220000000117 від 04.02.2022 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпро, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадженнязаобвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , мотивуючи клопотання тим, що вирішуючи питання про доцільність застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, ризики, передбачені п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені в ході досудового розслідування, на даний час не відпали. Прокурор, посилаючись на тяжкість вчиненого злочину і дані про особу обвинуваченого, вважає, що необхідно обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який дієво забезпечить виконання останнім передбачені кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_12 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на те, що його підзахисний не ухиляється від обов`язку прибувати в судові засідання.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думкусвого захисниката зазначив,що натеперішній часвін проживаєпостійно в АДРЕСА_2 .

Інші учасники при вирішенні клопотання покладалися на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників процесу, суд вважав, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.08.2023 відносно ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання, а саме, за адресою: АДРЕСА_3 , з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 2 місяці, тобто до 07.09.2023.

Ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 30.08.2023, 30.10.2023, 12.01.2024, 29.02.2024, 25.04.2024, 10.06.2024, 25.07.2024 продовжено відносно ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 , з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, тобто до 26.09.2024 включно. Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту закінчився 27.09.2024, відповідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 25.07.2024.

Відповідно з вимогами ч. ч.1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст.331 ч.2 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому гл.18 цього Кодексу.

Згідно до ч. 6 ст.181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Метою запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання покладених на ОСОБА_4 процесуальних обов`язків та уникнення ризиків, що останній може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

При вирішенніпитання прообрання запобіжногозаходу відноснообвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України. Санкція частини 4 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 .

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 не має офіційних джерел доходу.

З урахуванням вищенаведених обставин суд вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не може запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Таким чином, зважаючи на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 особу обвинуваченого, а також враховуючи обставини, викладені у ст. 178 КПК України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора та обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби. Разом з тим, враховуючи, що на даний час обвинувачений ОСОБА_4 проживає постійно в АДРЕСА_2 , суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем постійного мешкання, заборонивши обвинуваченому в період доби з 21-00 год. до 06-00 год. наступної доби залишати житло квартиру АДРЕСА_4 , відмовивши прокурору у визначенні адреси постійного проживання обвинуваченого ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 .

Так, завданням кримінального провадження є захист особи і суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 січня 2020 року по справі № 505/2898/19 (провадження №51-5283 км 19), відповідно до якої виходячи зі змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання - є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження - вторинна стадія, яка наступає, за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується.

З урахуванням значного суспільного інтересу у захисті прав осіб, суд вважає, що в даному випадку обрання домашнього арешту є необхідним запобіжним заходом для забезпечення дотримання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 1, 3-6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 205, 532, 534 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 12022220000000117 від 04.02.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України задовольнити часткво.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем постійного мешкання, заборонивши обвинуваченому в період доби з 21-00 год. до 06-00 год. наступної доби залишати житло квартиру АДРЕСА_4 , з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 2 (два) місяці, тобто з 01.02.2025 по 01.04.2025 включно.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати за першим викликом до суду;

2) не відлучатися з постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_5 , в період доби з 21-00 год. до 06-00 год. наступного дня, без дозволу суду, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога», чи перебування у безпечному місці під час оголошення сирени «Повітряна тривога»;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Строк дії ухвали визначити з 01.02.2025 по 01.04.2025.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя ОСОБА_1