Рішення

від 28.01.2025 по справі 705/1516/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/1516/24

2/705/472/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді Гудзенко В.Л.

при секретарі судового засідання Юрченко А.І.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши увідкритомусудовому засіданнівм.Уманьцивільнусправу запозовом ОСОБА_3 ,що поданийпредставником позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_4 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог:Головне управлінняДержгеокадастру у Черкаськійобласті проусунення перешкодв користуванніземельною ділянкою,зобов`язаннявчинити певнідії,скасування державноїреєстрації земельноїділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 через свого представника звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

В позовній заяві зазначено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , а також власником земельної ділянки загальною площею 0,0220 га по АДРЕСА_2 , яка надана для обслуговування житлового будинку в т.ч. спільне користування 0,0126 га. Власником сусідньої квартири та сусідньої земельної ділянки загальною площею 0,0278 га є ОСОБА_4 , яка є власником нерухомого майна з 21 травня 2021 року. До цього часу і земельна ділянка і квартира перебували у власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .. Позивачем земельна ділянка була отримана у власність на підставі рішення Уманської міської ради від 18 лютого 2004 року № 13-28/24. Позивачем було замовлено розробку технічної документації на підставі державного акту на право приватної власності на землю. Згідно акту узгодження меж, який міститься в матеріалах технічної документації розміри земельних ділянок було узгоджено в тому числі і з ОСОБА_5 іншими власниками квартир, в тому числі і межі земельної ділянки, яка перебуває у спільному користуванні та є проїздом до гаражів та інших господарських споруд. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 також було отримано 27.04.2005 рішення Уманської міської ради № 2.6.-46/4, яким передано останнім у приватну спільну сумісну власність земельну ділянку загальною площею 278 кв.м. для обслуговування житлового будинку, в т.ч. у спільному користуванні 126 кв.м. Отже, з технічної документації вбачається, що частина земельної ділянки в розмірі 0,0126 га перебуває у спільній приватній власності як позивача, так і відповідача. Після купівлі квартири відповідачем, її чоловік встановив на заїзді конструкцію (бетонне мощення з арматурою), яка перешкоджає ОСОБА_3 , членам її сім`ї та іншим мешканцям житлового будинку вільно заїжджати до приміщення гаражів та користуватися земельною ділянкою, яка перебуває у спільному користуванні, на дорозі лежить не залита арматура, яка може спричинити пошкодження транспортних засобів та травмувати людей. 04.07.2023 ОСОБА_3 звернулася до Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю із заявою про проведення перевірки законності самостійного розпорядження земельною ділянкою ОСОБА_4 та її чоловіка та із вимогою зобов`язати останніх демонтувати незаконну бетонну конструкцію, яка перешкоджає заїзду. Однак позивач отримала відповідь, що на період воєнного стану припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду. Ознайомившись з технічною документацією, встановлено, що у 2011 році на частину земельної ділянки розміром 0,126 га, яка перебувала у спільному користуванні встановлено земельний сервітут. Жодних договорів про встановлення між сторонами земельного сервітуту не укладалося, тому реєстрація земельної ділянки площею 0,126 га за ОСОБА_5 є порушенням права власності позивача на земельну ділянку. Тому позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки загальною площею 0,0126 га, яка використовується у якості заїзду усіма співвласниками багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 шляхом заборони ОСОБА_8 членам її сім`ї чинити перешкоди в користуванні даною земельною ділянкою; зобов`язати ОСОБА_4 демонтувати армоване бетоне змощення на заїзді та заборонити без погодження з іншими користувачами земельної ділянки влаштовувати будь-які споруди та побудови на ньому; скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:002:0152, шляхом виключення з нього відомостей з нього про реєстрацію вказаної земельної ділянки із закриттям розділу в Поземельній книзі на неї та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:002:0152, яка була проведена 26.02.2013 Управлінням Держземагенства в Уманському районі.

На адресу суду надійшов відзив від представника відповідача адвоката Дарморос К.О., в якому зазначено, що 21.07.2021 відповідач придбала квартиру АДРЕСА_3 та земельну ділянку, кадастровий номер 7110800000:02:002:0152, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0278 га та надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, у тому числі 0,0126 га земельний сервітут на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. Після придбання будинку відповідач та її чоловік запропонували спільним користувачам земельного сервітуту спільно встановити на даній земельній ділянці бетонну доріжку, так як даний відрізок дороги в погану погоду важко проходити. за заявою позивача на місце виїжджали представники Муніципальної варти Уманської міської ради, які не зафіксували порушень з боку відповідача. Згідно акту узгодження меж землекористування усі суміжні власники земельної ділянки погодилися встановити земельний сервітут. Вважає, що позивач не надав належні докази того, що відповідач перешкоджає їй користуватися земельним сервітутом. Також зазначає, що ділянка відповідача, яка прилягає до спірного проїзду, сформована у встановленому порядку та зареєстрована у Держгеокадастрі. Попередні власники оформили право на земельну ділянку шляхом отримання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування та провели її визначення на місці із встановлення меж, узгоджених у встановленому законом порядку. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На адресу суду від представника третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшли пояснення на позовну заяву, в яких вказано, що за даними державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 7110800000:02:002:0152 внесена на підставі Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок. Земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , віднесена до земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальна площа 0.0278 га. 21.05.2021 надійшла інформація про зареєстроване речове право право власності за громадянкою ОСОБА_4 .

Крім того, на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначається, що з матеріалів технічної документації вбачається, що частина земельної ділянки, в розмірі 0,0126 га перебуває у спільній приватній власності як позивачки, так і відповідачки. При цьому, жодних договорів про встановлення між сторонами земельного сервітуту не укладалося, як і не виносилося рішення про його встановлення. Встановлення в технічній документації щодо реєстрації земельної ділянки ОСОБА_5 в 2011 сервітуту площею 0,0126 га без будь-яких документів є незаконним. Що стосується скасування Державної реєстрації земельної ділянки, то частина земельної ділянки, яка перебуває у спільній власності сторін не може одноособово належати відповідачці ОСОБА_4 , що свідчить про порушення прав позивача під час державної реєстрації земельної ділянки.

Представник позивачаадвокат Кушнеренко Т.В., в судовому засіданні посилаючись на обставини, що викладені у позові просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-адвокат Дарморос К.О. в судовому засіданні посилаючись на обставини, що викладені у відзиві просила відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не з`явився, в поясненнях на позовну заяву просять розгляд справи проводити у відсутність їх представника.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

04.03.1999 ОСОБА_3 та членам її сім`ї видано свідоцтво про право власності на житло, а саме на 11/50 будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

18.02.2004 рішенням Уманської міської ради № 13-28/24 передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 220 кв.м. для обслуговування жилого будинку, в т.ч. спільне користування площею 126 кв.м. та площею 211 кв.м. для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області надано технічну документацію за 2004 рік по підготовці державного акту направо приватної власності на землю, що належить ОСОБА_3 , площею 0,0220 га, надану для обслуговування жилого будинку, в т.ч. спільне користування площею 0,0126 га та площею 0,0211 га, надану для ведення особистого селянського господарства, що розташовані у АДРЕСА_2 .

19 липня 2004 року на ім`я ОСОБА_3 Уманським міським управлінням земельних ресурсів видано державний акт серії ЧР № 127188 на право власності на земельну ділянку площею 0,0220 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та надана для обслуговування житлового будинку в т.ч. спільне користування площею 0,0126 га.

19 липня 2004 року на ім`я ОСОБА_3 Уманським міським управлінням земельних ресурсів видано державний акт серії ЧР № 127526 на право власності на земельну ділянку площею 0,0211 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та надана для ведення особистого селянського господарства.

27.04.2005 рішенням Уманської міської ради № 2.6-46/4 передано у спільну сумісну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_5 земельну ділянку площею 278 кв.м. для обслуговування жилого будинку, в т.ч. спільне користування площею 126 кв.м. та площею 210 кв.м. для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

ПП «Геоплан» надано технічну документацію за 2005 рік по підготовці державного акту на право спільної сумісної власності на землю, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , площею 0,0278 га, надану для обслуговування жилого будинку, в т.ч. спільне користування площею 0,0126 га та площею 0,0220 га, надану для ведення особистого селянського господарства, що розташовані у АДРЕСА_2 .

10.06.2005 року на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , Уманським міським управлінням земельних ресурсів видано державний акт серії ЯА № 467482 на право власності на земельну ділянку площею 0,0278 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та надана для обслуговування житлового будинку в т.ч. спільне користування площею 0,0126 га.

10.06.2005 року на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Уманським міським управлінням земельних ресурсів видано державний акт серії ЯА № 467483 на право власності на земельну ділянку площею 0,0220 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та надана для ведення особистого селянського господарства.

З наданих матеріалів вбачається, що під час оформлення сторонами документів на земельні ділянки у 2004 та 2005 роках було складено акт узгодження меж землекористування, яким погоджено розміри земельних ділянок землекористувачами суміжних земельних ділянок.

ПП «Геоплан» надано технічну документацію за 2011 рік із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (по підготовці обмінного файлу) ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0278 га ( в т.ч. сервітут проїзд та прохід площею 0,0126 га) та площею 0,0220 га, надану для ведення особистого селянського господарства, що розташовані у АДРЕСА_2 . Із наданих документів вбачається, що вказані земельні ділянки належать ОСОБА_5 на підставі державних актів на право власності від 10.06.2005, що зареєстровані за № 010577900631 та 010577900632 ( частина) та на підставі свідоцтва по право на спадщину за законом від 19.10.2010 ВРВ 904327, реєстраційний номер 7-3804 (на частина).

При цьому, до технічної документації за 2011 рік не долучено акту узгодження меж землекористування.

Відповідно до договору купівлі продажу земельної ділянки від 21.05.2021 ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_4 купила належну продавцю земельну ділянку, площею 0,0278 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер -7110800000:02:002:0152, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Земельна ділянка продавцю належить на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Н.Г. від 03.10.2018 та зареєстрованого в Державному реєстрі права власності на земельну ділянку за № 36398071108 від 03.10.2018.

У договорі купівлі продажу земельної ділянки від 21.05.2021 зазначено, що земельна ділянка відчужується без зміни її меж та цільового призначення. Експлікація земельних угідь: всього площа земельної ділянки-0,0278 га, у тому числі за земельними угіддями: малоповерхова забудова -0,0046 га; малоповерхова забудова -0,0126 га; малоповерхова забудова -0,0106 га.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 361362674 від 10.01.2024 земельна ділянка, кадастровий номер 7110800000:02:002:0152, площею 0,0278 га, по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 782 від 21.05.2021. При цьому, на вказаній земельній ділянці встановлений земельний сервітут, вид сервітуту право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, площа на яку поширюється дія сервітуту: 0,0126 га, строк дії сервітуту: безстроково, відомості зареєстровані 26.02.2013 за № 36398071108 Управлінням Держземагенства в Уманському районі.

Як вбачається з відповіді Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради від 18.07.2023 перевірка вимог діючого законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 буде проведена після закінчення воєнного стану в Україні, відповідно до постанови КМУ № 303 від 13.03.2022.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК Українивизначено,щоцивільнесудочинство здійснюєтьсяназасадахзмагальності сторін.Учасникисправимають рівніправащодоздійснення всіхпроцесуальнихправта обов`язків,передбаченихзаконом. Кожнасторонаповиннадовести обставини,якімаютьзначення длясправиіна яківонапосилаєтьсяяк напідставусвоїхвимог абозаперечень,крімвипадків,встановленихцимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 13 ЦПК Українивизначає, що суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідноч.2 ст. 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност.76ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст.78ЦПКУкраїни передбачено,що судне бередо увагидокази,щоодержанізпорушеннямпорядку,встановленогозаконом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 41Конституції України ніхтоне можебути протиправнопозбавлений прававласності.Право приватноївласності єнепорушним.Використання власностіне можезавдавати шкодиправам,свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 38ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно із статтею 39ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (утому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідного з пунктами г, е, ж частини першої статті 91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Відповідно до пунктів а, г, е частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Частинами першою, другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом б) частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, відповідно до ст.. 99 ЗК України, у тому числі: право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Земельні сервітути належать не конкретній особі, а відносяться до конкретної земельної ділянки. Саме тому у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи, дія земельного сервітуту зберігається.

Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються, зокрема, речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Державна реєстрація прав сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру (частина одинадцята статті 79-1 ЗК України). Аналогічна правова норма закріплена частиною першою статті 29 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон) та пунктом 125 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок).

Відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту (частина шоста статті 21 Закону). Перелік документів, який включає технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, зазначено в статті 55-1 Закону України "Про землеустрій".

Таким чином, державна реєстрація іншого речового права - сервітуту може бути здійснена лише на підставі договору, укладеного в установленому законом порядку та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, і проводиться після внесення відомостей про межі такого сервітуту до Державного земельного кадастру.

З урахуванням зазначеного, виділити землю одному із співвласників зі встановленням земельного сервітуту можливе, але це залежить від кількох факторів і потребує дотримання процедури, передбаченої законом України, а саме: виділ частки зі спільної власності можливий за згодою всіх співвласників або в судовому порядку та для цього необхідно розробити технічну документацію на земельну ділянку; погодити нові межі ділянок із співвласниками; зареєструвати окрему земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав.

Якщо співвласник після виділення землі отримає ділянку, до якої відсутній прямий доступ, для забезпечення користування його земельною ділянкою можливо встановити земельний сервітут. Він може бути встановлений: за взаємною згодою власників землі; через рішення суду, якщо домовленість не досягнута. Для цього потрібна письмова угода між власниками земельних ділянок, в якій визначаються межі, спосіб, і порядок користування сервітутом. Ця угода повинна бути нотаріально посвідчена та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини другої статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі статтею 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що на частині земельної ділянки, площею 0,0126 га, яка згідно державного акту виданого на ім`я ОСОБА_3 та яка згідно державного акту виданого на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходилася у спільному користуванні, без відповідних правових підстав, перейшла у власність у 2011 році ОСОБА_5 , а потім відповідачу, встановлений земельний сервітут, та на вказаній земельній ділянці відповідачем було змонтовано бетонне мощення з арматурою, яке перекриває проїзд до гаражів та унеможливлює рух транспортних засобів і вільний доступ даною дорогою.

Суд вважає доведеним, що у ОСОБА_3 існують перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0126 га, яка незаконно вибула із спільного користування.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування: відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином,оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються:у разізадоволення позову-на відповідача;у разівідмови впозові -на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просила звільнити її від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання, на підтвердження чого надала довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 193338 від 07.10.2015.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Враховуючи те, що позивачем не було сплачено судового збору при подачі позову до суду, оскільки вона звільнена від його сплати, позов підлягає до задоволення, тому витрати по сплаті судового збору за дві позовні вимоги підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 76-78, 81, 83, 141, 258, 264-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_4 усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0126 га, на якій встановлено земельний сервітут - право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, шляхом надання ОСОБА_3 постійного безперешкодногодоступну доземельної ділянкиплощею 0,0126га,для забезпеченняпроїзду тапроходу та демонтувати армоване бетонне мощення змонтоване на вищевказаній земельній ділянці.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:002:0152, шляхом виключення з нього відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки із закриттям розділу в Поземельній книзі на неї та скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:002:0152, яка була проведена 26 лютого 2013 року Управлінням Держземагенства в Уманському районі.

Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави, судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 31 січня 2025 року.

Головуючий В.Л. Гудзенко