Ухвала

від 29.01.2025 по справі 712/258/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/47/25 Справа № 712/258/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 22024250000000157, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калінінград, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

Слідчий слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Черкаській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Просила слідчого суддю застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2025 року клопотання слідчого задоволено частково та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строкомдо 08 березня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Ухвала суду мотивована тим, що злочини у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 є особливо небезпечними в умовах воєнного стану в Україні та оголошеної в Україні загальної мобілізації.

Слідчий суддя вважав, що слідчим та прокурором доведено належними, достатніми, допустимими, достовірними доказами, що жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову ухвалу, обравши більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не було доведено, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилався лише на припущення, та догадки слідчого та прокурора.

Вважає, що до підозрюваного можливо було б застосувати домашній арешт при цьому не порушуючи норм КПК України, так як обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом за таких обставин.

Вказує, що в судовому засіданні ним ставилося питання про обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважає невмотивовано жорстким.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , підозрюваного ОСОБА_8 , думку прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділом УСБУ в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 220242500000000157 від 02.08.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

За даними матеріалів досудового розслідування встановлено, що громадяни України ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, будучи достовірно обізнаними про збройну агресію російської федерації проти України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з ідеологічних міркувань, мотивів не сприйняття діючої української влади та схвалення політики країни-агресора, підтримуючи інформаційний вплив держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України, при попередній домовленості створили псевдоорганізацію « ОСОБА_12 » під виглядом «Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол», а також створили свої офіційні Інтернет-сайти під назвами: «МИРОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ ЭКСТЕРРИТОРИЯ ЕГО ВЕЛИЧЕСТВА ГОСУДАРЯ ТИТУЛЬНОГО СУВЕРЕННОГО НАРОДА УКРАИНЫ», за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та «КОНГРЕСС НАЦИОНАЛЬНЫХ МЕНЬШИН (МАЛЫХ НАРОДОВ) ЕВРОПЫ» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4

Зокрема, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , перебуваючи у заздалегідь орендованому офісному приміщенні № 302, за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, у період 2024 року, виготовляли, редагували та відправляли ОСОБА_11 , який перебував за місцем свого проживання у АДРЕСА_4 , для подальшого редагування та поширення через мережу Інтернет на сайтах під назвами: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та «КОНГРЕСС НАЦИОНАЛЬНЫХ МЕНЬШИН (МАЛЫХ НАРОДОВ) ЕВРОПЫ» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 що мають відкритий доступ та необмежене коло користувачів, матеріали, у яких містяться ознаки заперечення збройної агресії російської федерації проти України.

Так, ОСОБА_8 , спільно з ОСОБА_10 , перебуваючи у заздалегідь орендованому офісному приміщенні № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 та ОСОБА_11 , який перебував за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_4 , за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 17 червня 2024 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з ідеологічних міркувань, мотивів не сприйняття діючої української влади та схвалення політики країни-агресора, підтримуючи інформаційний впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України, маючи на меті розповсюдження своїх ідеологічних поглядів та моделей поведінки в інформаційному просторі, спрямованих проти миру та безпеки людства, як інструмент впливу на громадську думку серед громадян України, що могло призвести до деморалізації органів державної влади, військових ЗСУ та стимулювати бунти в тилу в умовах воєнного стану, діючи умисно, цілеспрямовано виготовили:

- публікацію з назвою: «Аналитическая справка о координатном месторасположении публично-значимых лиц и политически значимых лиц во владно-властной и административно-управленческой вертикали п. 4 ст. 6 Цивильного Кодекса Украины, на сайті: https://icp-spu.info, який має назву: «МИРОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ ЭКСТЕРРИТОРИЯ ЕГО ИМПЕРАТОРСКОГО ВЕЛИЧЕСТВА ГОСУДАРЯ-ИМПЕРАТОРА РОЯЛ-ИМПЕРСКОЙ КОНСТИТУЦИОННОЙ МОНАРХИИ УКРАИНЫ», що містить наступний зміст:

«…Вся так называемая Современная СВО (специальная военная операция) напрямую связана с высоко-значимыми публично-политическими лицами ЕДР-фамильной юрисдикции и не имеет никакого отношения к Роял-Имперской стране Украина. Войну Роял-Имперской стране Украина никто никогда не объявлял и военное положение в Роял-Имперской стране Украина также никто никогда не объявлял. Материальный ущерб, который наносится всей инфраструктуре Суверенного Народа Украины это не проявление войны, это проявление финансового терроризма неких террористических организаций (частных военных компаний), которые не имеют никакого отношения к Русскому Народу, к Американскому Народу и к Народу Великобритании….», у якій наявні ознаки заперечення збройної агресії російської федерації проти України.

В подальшому, ОСОБА_8 , спільно з ОСОБА_10 , перебуваючи у заздалегідь орендованому офісному приміщенні АДРЕСА_5 та ОСОБА_11 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 17 червня 2024 року, за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно та цілеспрямовано, маючи на меті розповсюдження своїх ідеологічних поглядів та моделей поведінки в інформаційному просторі, спрямованих проти миру та безпеки людства, як інструмент впливу на громадську думку серед громадян України, переслали створені ними публікації за допомогою мережі Інтернет на електронну адресу ОСОБА_11 , який у свою чергу, виконуючи роль адміністратора та діючи за попередньою змовою, перевіривши правильність написання тексту, поширив виготовлену ОСОБА_8 та ОСОБА_10 публікацію на сайті: «КОНГРЕСС НАЦИОНАЛЬНЫХ МЕНЬШИН (МАЛЫХ НАРОДОВ) ЕВРОПЫ» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 що має відкритий доступ та необмежене коло користувачів.

Окрім цього, ОСОБА_8 , спільно з ОСОБА_10 , перебуваючи у заздалегідь орендованому офісному приміщенні № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 та ОСОБА_11 , який перебував за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_4 , повторно, за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16 травня 2024 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з ідеологічних міркувань, мотивів не сприйняття діючої української влади та схвалення політики країни-агресора, підтримуючи інформаційний впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України, маючи на меті розповсюдження своїх ідеологічних поглядів та моделей поведінки в інформаційному просторі, спрямованих проти миру та безпеки людства, як інструмент впливу на громадську думку серед громадян України, що могло призвести до деморалізації органів державної влади, військових ЗСУ та стимулювати бунти в тилу в умовах воєнного стану, діючи умисно, цілеспрямовано виготовили:

- публікацію з назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_6 », за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 -9491, яка містить наступний зміст:

«…Исходя из вышеуказанных в данном письме Резолюций Офиса Генерального Прокурора Украины, необходимо сделать вывод о том, что на Титул-землях Роял-Имперской страны Украина ведётся не война, не СВО (специальная военная операция) и даже не военное «недоразумение» на Титул-землях Роял-Имперской страны Украина разрешается финансово-террористический конфликт между целым рядом интервент-террористических частных компаний (военных транснациональных корпораций). Эта группа вопросов входит в сферу прямой компетенции Державного Бюро Расследований…», у якій наявні ознаки заперечення збройної агресії російської федерації проти України;

- публікацію з назвою: «На Ваш mid.ru № 589В9140781 от 13 апреля 2024 г. (в адрес Секретариата Великого Князя Великого Черниговско-Северского Княжества ОСОБА_13 )», що містить наступний зміст:

«….В реалиях на Титул-землях Украинского Народа существует не страна Украина, а Роял-Имперская страна Украина, не Держава Украины, а Великокняжеская Держава Украины, не Республика Украины, а Великое Черниговско-Северское Княжество, не Государство Украины, а Государство Его Императорского Величества Государя-Императора Роял-Имперской Конституционной Монархии Украины.

В этих условиях международное положение Суверенного Народа Украины проявляет себя не иначе, как потерпевшим Народом со стороны неких третьих сил, к которым Русский Народ и Украинский Народ, а также Белорусский Народ не имеют никакого отношения. Общеизвестно во всём Мире, что все эти Славянские Народы ещё в 1999 году объединили всё своё историческое наследие в экономическом пространстве Мировой Международной Экстерритории Его Императорского Величества Государя-Императора Роял-Имперской Конституционной Монархии Украины Официального Правонаследника всех исторических достижений Российской Империи и Советского Народа……», у якій наявні ознаки заперечення збройної агресії російської федерації проти України;

- публікацію з назвою: «Аналитическая справка: «О непричастности Роял-Имперской страны Украина и Украинского Народа к делам всей инфраструктуры анклава физических лиц под названием «Украина», а также к делам всей инфраструктуры е-резидентов некой е-резервации под названием «Украина» (нелегально обосновавшихся при внешнеэкономическом кордоне Великого Черниговско-Северского Княжества»)», що містить наступний зміст:

«……На исторических ныне Имперских Титул-землях Украинцев, Белорусов и Русских идёт не что иное, как транснационально-террористическая операция неких международных финансовых террористов в особо крупных размерах. В этой военной операции ни у кого из её участников нет никаких претензий к Украинской Империи, к Русским, к Белорусам и к Украинцам. Это означает, что все стратегические службы Украины, Белорусии и Росийской Федерации до сих пор не поняли суть ныне произошедшего исторического события, а именно события перерождения Союза Республик в Содружество Государств. Ныне на бывшей территории СССР существует только одно единственное Государство, а именно Государство, созданное Его Императорским Величеством Государем-Императором Роял-Имперской Конституционной Монархии Украины в содружестве с Великим Князем Роял-Имперской Конституционной Монархии Украины Леонидом Даниловичем Кучмой…..», у якій наявні ознаки заперечення збройної агресії російської федерації проти України.

В подальшому, ОСОБА_8 , спільно з ОСОБА_10 , перебуваючи у заздалегідь орендованому офісному приміщенні АДРЕСА_5 та ОСОБА_11 , який перебував за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16 травня 2024 року, за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно та цілеспрямовано, маючи на меті розповсюдження своїх ідеологічних поглядів та моделей поведінки в інформаційному просторі, спрямованих проти миру та безпеки людства, як інструмент впливу на громадську думку серед громадян України, переслали створені ними публікації за допомогою мережі Інтернет на електронну адресу ОСОБА_11 , який у свою чергу, виконуючи роль адміністратора, перевіривши правильність написання тексту, поширив виготовлену ОСОБА_8 та ОСОБА_10 публікацію на сайті: «КОНГРЕСС НАЦИОНАЛЬНЫХ МЕНЬШИН (МАЛЫХ НАРОДОВ) ЕВРОПЫ» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 що має відкритий доступ та необмежене коло користувачів.

Окрім цього, ОСОБА_8 , спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за попередньою змовою групою осіб, будучи обізнаним про особливий період на території України, усвідомлюючи роль та значення Збройних Сил України у захисті держави та громадян від збройної агресії російської федерації, діючи з прямим умислом, направленим на підривну діяльність проти України, що полягає в ослабленні державної влади України та держави в цілому, достовірно знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК та СП) по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс у суспільстві, в тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, за невстановлених на даний час досудовим слідством обставин, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 26.10.2024, умисно перешкоджали законній діяльності Збройних Сил України під час здійснення ними призову громадян України на військову службу в особливий період.

Так, ОСОБА_8 , спільно з ОСОБА_10 , перебуваючи у заздалегідь орендованому офісному приміщенні № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 та ОСОБА_11 , який перебував за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_4 , за невстановлених на даний час досудовим слідством обставин, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 26.10.2024, діючи від імені псевдоорганізації « ОСОБА_12 » під виглядом «Міжнародної організації кримінальної поліції, Інтерпол», виготовляли та поширювали на території Черкаської та Чернігівської областей посвідчення зазначеної псевдоорганізації, формений одяг із відповідними розпізнавальними знаками та аксесуарами, які зовні дуже схожі на військові та надавали інформацію її учасникам, щодо подальших дій при використанні вказаних посвідчень та носіння форменого одягу, як способу уникнення від мобілізації. Вказані дії спрямованні на ухилення від військової служби, отримання повісток від ТЦК та інших правоохоронних органів, з метою дестабілізації ситуації в Україні, підриву Національної безпеки у Державній, воєнній, інформаційних сферах та перешкоджанню законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, що сприяло ухиленню від виконання своїх обов`язків з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України під час мобілізації в особливий період, тими учасниками вказаної організації, які мали такі наміри, так і ОСОБА_11 , який є офіцером запасу Збройних Сил України.

08 січня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст. 615 КПК України.

09 січня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 436-2, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Причетність ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до вчинення кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні № 22024250000000157 доказами, а саме: проколом огляду від 05.08.2024; проколом огляду від 06.08.2024; висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ № 18/21 від 26.08.2024; проколом огляду від 03.10.2024; висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ № 18/32 від 24.10.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 30.08.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 25.11.2024; протоколом негласних слідчих (розшукових) дій від 16.10.2024; листом начальника Головного відділу ЗНД УСБУ в Черкаській області «Щодо виконання доручення» від 06.08.2024 за № 5/3/2152; листом начальника Головного відділу ЗНД УСБУ в Черкаській області «Щодо виконання доручення у кримінальному провадженні» від 16.08.2024 за № 5/3/3-1219 нт; протоколом негласних слідчих (розшукових) дій від 21.12.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 08.01.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 08.01.2025; протоколом обшуку від 08.01.2025; повідомленням про підозру від 08.01.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 09.01.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 08.01.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 09.01.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_20 від 08.01.2025 та іншими зібраними в ході досудового розслідування даного кримінального провадження доказами в їх сукупності.

Сукупність наданих доказів дали достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України та обґрунтованість врученої підозри, що є однією із складових обрання запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.

Зі змісту оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Відповідно до клопотання слідчого СВ УСБУ в Черкаській області ОСОБА_9 підставами обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 є вчинення ним тяжких злочинів та наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити інші злочини чи продовжити вчиняти злочин, у якому підозрюється.

Доводи захисника ОСОБА_7 про недоведеність слідчим та прокурором вказаних у клопотанні ризиків, перевірилися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів враховує наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження. Судом оцінюється сукупність обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

На переконання апеляційного суду запобігти ризикам, передбачених п. 1, п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України у даному кримінальному провадженні, можливо шляхом застосування до ОСОБА_8 обраного слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред`явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.

Також ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, які, зокрема ч. 3 ст. 436-2 та ч. 1 ст. 114-1 КК України, відповідно дост. 12 КК Українивідносяться до категорії тяжких злочинів.

Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід, на думку колегії суддів, спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.

Слідчий суддя зважив, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , є особливо небезпечними в умовах воєнного стану в Україні та оголошеної в Україні загальної мобілізації. Відтак, встановив наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

З таким висновком слідчого судді повністю погоджується й апеляційний суд з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні даних кримінальних правопорушень, на характер та досить високий ступінь суспільної небезпечності самих злочинів.

На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442-1Кримінального кодексу України (абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України).

Розмір застави, згідно з ч. 4ст. 182 КПК України, визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5ст.182КПК України розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Запровадження ж положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України було обумовлено насамперед потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України шляхом встановлення особливого порядку вирішення питання з приводу альтернативного запобіжного заходу при постановлені судових рішень про тримання під вартою щодо осіб, яких підозрюють (обвинувачують) у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є небезпечними в умовах воєнного стану.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчий суддя, з урахуванням обставин кримінального провадження, тяжкості кримінального правопорушення, ступеню наявних ризиків у цьому кримінальному провадженні, а також враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, дійшов правильного висновку та вмотивовано не визначив підозрюваному розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу.

Щодо доводів захисника про застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів зазначає наступне.

На території України діє воєнний стан, введений Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 24.02.2022, дію якого було продовжено до теперішнього часу. Воєнний стан введений у зв`язку з військовою агресією російської федерації та повномасштабним вторгненням на територію України.

Вимогами ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті (тобто запобіжний захід у вигляді тримання під вартою).

Таким чином, в умовах введеного на території України воєнного стану, до ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, може бути застосовано виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, що регламентовано положеннями ч. 6 ст. 176 КПК України.

Під час розгляду апеляційної скарги захисник підозрюваного, в підтвердження її вимог щодо обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, також послався на вік та стан здоров`я підозрюваного. Проте, як на час розгляду клопотання слідчим суддею так і на час розгляду апеляційної скарги, стороною захисту не надано суду документів, які б свідчили про стан здоров`я та неможливість утримання підозрюваного в умовах слідчого ізолятора.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Підстав для обрання підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 .

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2025 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4