Постанова

від 28.01.2025 по справі 918/812/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28 січня 2025 року Справа № 918/812/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 21.11.2024

(ухвалене о 15:00 год. у м. Рівному, повний текст складено 21.11.2024)

у справі № 918/812/24 (суддя Мовчун А.І.)

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

2) Комунального підприємства "Здолбунівводоканал"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 193 592 грн 85 коп.

за участю представників:

від Здолбунівської міської ради - не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - Крук В.Р.;

від Комунального підприємства "Здолбунівводоканал" - не з`явився;

прокурор - Немкович І.І.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Комунального підприємства "Здолбунівводоканал" про визнання недійсними додаткових угод №2 від 30.09.2022, № 3 від 03.10.2022, № 4 від 07.11.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 7001-ВЦ від 30.12.2021 та стягнення 193 592 грн 85 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тому їх слід визнати недійсними, а розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, визначеною Договором про постачання електричної енергії споживачу № 7001-ВЦ від 30.12.2021, з врахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 1 від 05.09.2022. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію шляхом укладання спірних додаткових угод мала місце переплата коштів у розмірі 193 592 грн 85 коп.

Господарський суд Рівненської області рішенням від 21.11.2024 у справі № 918/812/24 позов задовольнив. Визнав недійсною додаткову угоду № 2 від 30.09.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 7001 - ВЦ від 30.12.2021, укладеного між КП "Здолбунівводоканал" та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Визнав недійсною додаткову угоду № 3 від 03.10.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 7001-ВЦ від 30.12.2021, укладеного між КП "Здолбунівводоканал" та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Визнав недійсною додаткову угоду № 4 від 07.11.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 7001 - ВЦ від 30.12.2021, укладеного між КП "Здолбунівводоканал" та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Здолбунівської міської ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 193 592 грн 85 коп. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 844 грн 80 коп. Стягнув з Комунального підприємства "Здолбунівводоканал" на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 844 грн 80 коп.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що укладення додаткових угод № 2, 3, 4, призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору № 7001-ВЦ від 30.12.2021, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорених додаткових угод недійсними.

Враховуючи недійсність спірних додаткових угод, суд вказав, що здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за період з вересня по грудень 2022 року за ціною, визначеною додатковою угодою № 1 від 05.09.2022, Комунальне підприємство "Здолбунівводоканал" повинне було сплатити за поставлену електричну енергію кошти в розмірі 1 086 894 грн 36 коп., а сплатило 1 280 487 грн 21 коп.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 6, 11, 16, 202, 203, 215, 216, 626, 627, 628, 629, 632, 638, 651, 652, 655, 669, 670, 712, 714, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 174, 175, 179, 180, 185, 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Також, суд надав оцінку дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та звернення до суду із цим позовом в особі органу місцевого самоврядування.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Рівненської області від 21.11.2024 у справі № 918/812/24 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані такими доводами.

Здолбунівська міська рада у цій справі є неналежним позивачем, а відтак звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради є безпідставним.

Прокурор має повноваження звернутись до органу, уповноваженого державою на здійснення державного фінансового контролю, а саме до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, із повідомленням щодо можливого виявлення порушення у сфері державних закупівель та про вжиття заходів щодо усунення порушень, і у випадку якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

В матеріалах справи відсутні будь які відомості, що прокурор звертався до Держаудитслужби з приводу можливого виявлення порушення у сфері державних закупівель зокрема, по Договору на постачання електричної енергії № 7001-ВЦ 30.12.2021.

Також в матеріалах справи відсутні будь які документи Держаудитслужби, що стосуються проведення перевірки та встановлення порушення заявленого Прокуратурою в частині укладання спірних додаткових угод до вище згадуваного договору на постачання електричної енергії.

Підставою звернення прокуратурою до суду із позовом є захистом інтересів територіальної громади та раціонального використання бюджетних коштів, однак відповідно до інформації, наданої КП "Здолбунівводоканал" вбачається, що кошти за спожиту у 2022 році електричну енергію є коштами від господарської діяльності підприємства (власні кошти), а також вказано, що кошти бюджету Здолбунівської територіальної громади для оплати електричної енергії ТОВ "РОЕК" не використовувалися.

Під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у разі коливання ціни такого товару на ринку, якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).

Оскільки жодною зі спірних додаткових угод ціну за одиницю товару не було збільшено понад 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, то додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладенні між сторонами у відповідності до вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов пунктів 5.2, 13.7 Договору без порушення вимог чинного законодавства. Крім того, ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угодах не перевищує 10 відсотків та не призводить до збільшення суми, визначеної в договорі.

За наведеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" не погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу, не погоджуюся з доводами останньої та вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене у відповідності до дійсних обставин справи, з таких підстав.

В цьому випадку, КП "Здолбунівводоканал", у спірних правовідносинах, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Здолбунівською міською радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Безпідставно отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" кошти в результаті укладення додаткових угод, мають бути стягнуті на користь Здолбунівської міської ради в дохід місцевого бюджету.

Прокурором вірно визначено орган в інтересах його вжито заходи представницького характеру, в порядку визначеному ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Таким чином, доводи скаржника щодо необхідності звернення прокурора з даним позовом в особі Держаудитслужби є безпідставними.

Додаткові угоди № 2 від 30.09.2022, № 3 від 03.10.2022, № 4 від 07.11.2022 укладені з порушенням ст. 41 Закону, оскільки їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), а тому, з огляду на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Оскільки вищевказані додаткові угоди визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію з 01.09.2022 повинен здійснюватися за ціною, вказаною в додатковій угоді № 1, а саме 3,58403 грн без ПДВ.

Грошові кошти в сумі 193 592 грн 85 коп. є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" у відповідності до ст. ст. 216, 1212 ЦК України, підлягають поверненню.

За наведеного прокурор вважає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції є ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здолбунівська міська рада та Комунальне підприємство "Здолбунівводоканал" не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 28.01.2025 представник скаржника підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 21.11.2024 у справі №918/812/24 слід скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Прокурор в судовому засіданні 28.01.2025 заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання 28.01.2025 представники Здолбунівської міської ради та Комунального підприємства "Здолбунівводоканал" не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивач та третя особа були належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (а. с. 182), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Здолбунівської міської ради та Комунального підприємства "Здолбунівводоканал".

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника та прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що за результатом відкритих торгів UA-2021-11-30-008981-c, між Комунальним підприємством "Здолбунівводоканал" (далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - постачальник) укладено договір № 7001-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2021 (далі Договір; а. с. 11-14).

Згідно з п.1.2. Договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ).

За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергію, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору.

Згідно з п. 13.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви - приєднання (додаток 1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток 3 до цього договору) та укладається на строк до 31.12.2022 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) договір діє до повного їх виконання.

Відповідно по пункту 13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https//www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, у якому відбулись такі зміни.

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послугу разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару па ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:

- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКН про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі;

- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

8) зміни умов у зв`язку із продовженням дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Між сторонами підписано "Комерційну пропозицію № "По Факту - Тендер" (додаток 2 до Договору; а. с. 16-17), відповідно до якої, ціна за електричну енергію (кВт*год) становить 3,32899 грн/ кВт*год без ПДВ, та визначається відповідно до формули: Ц(спож) = Цзак + Цп +Тпередача (грн/кВт*год), де: Цзак - закупівельна ціна електричної енергії постачальником для споживача на ринках електричної енергії за розрахунковий період, грн/кВт*год; Цп - ціна на послуги пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу, грн/кВт*год; Тпередача - тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" (затверджується Регулятором та розміщується на сайті постачальника), грн/кВт*год.

Ціна на електроенергію для споживача Ц(спож) та/або її складові включатимуть всі обов`язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені правилами ринків електроенергії, законодавством та іншими нормативними документами (зокрема акцизний податок, внески на регулювання, вартість послуг оператора ринку, що надаються на РДН/ВДР тощо). Дане значення ціни не включає тариф на послуги з розподілу електричної енергії. Всі складові ціни, крім Цп, є такими що не залежать від постачальника, та можуть бути змінені в рамках комерційної пропозиції з повідомленням споживача про зміни.

Згідно вищевказаної "Комерційної пропозиції", по закінченню розрахункового періоду, постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії споживачем та надає споживачу рахунок-фактуру та/або Акт приймання-передачі на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. Споживач здійснює оплату протягом __ робочих днів від дня отримання рахунку та/або Акту приймання-передачі грошовими коштами на поточний рахунок ТОВ "РОЕК" із спеціальним режимом використання, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим. У випадку припинення (або розірвання) договору, у т. ч. дострокового, споживач зобов`язаний оплатити постачальнику остаточний рахунок та/або Акт приймання-передачі за спожиту електричну енергію, з урахуванням п. 1. комерційної пропозиції. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання даного рахунку та/або Акту приймання-передачі.

Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток № 3 до договору), і укладається на строк до 31 грудня 2022 року, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) договір діє до повного його виконання. Даний договір, відповідно до частини 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", може бути продовжений на строк, достатній для проведення процедури закупівлі електричної енергії на наступний рік в обсязі, що не перевищує 20% суми визначеної у цьому договорі (Комерційна пропозиція).

Споживачем підписана заява - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, що є додатком 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 7001-ВЦ від 30.12.2021 (а. с. 15).

Додатком № 3 до договору № 7001-ВЦ від 30.12.2021, встановлено обсяг постачання електричної енергії на 2022 рік та ціна договору, яка складає 3 931 840 грн з ПДВ (а. с. 17 на звороті -18).

В подальшому, між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору (а. с. 19-20, 23, 26), а саме:

1) додаткову угодою № 1 від 05.09.2022, якою збільшено ціну за 1 кВт*год до 3,58403 грн без ПДВ;

2) додаткову угоду № 2 від 30.09.2022, якою збільшено ціну за 1 кВт*год до 3,90755 грн без ПДВ;

3) додаткову угоду № 3 від 03.10.2022, якою збільшено ціну за 1 кВт*год до 4,21707 грн без ПДВ;

4) додаткову угоду № 4 від 07.11.2022, якою збільшено ціну за 1 кВт*год до 4,25926 грн без ПДВ.

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" у період вересень-грудень 2022 року поставлено, а Комунальним підприємством "Здолбунівводоканал" отримано та оплачено 252 717 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 280 487 грн 21 коп. з ПДВ, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі та платіжними дорученнями (а. с. 35-41).

Проти вказаного учасники справи не заперечують.

На думку прокурору, укладаючи додаткові угоди № 2, 3, 4 до Договору та збільшуючи ціну товару, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсним, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача в дохід місцевого бюджету.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Щодо звернення прокурора до суду із цим позовом в особі органу місцевого самоврядування.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України "Про прокуратуру", стаття 23 якого передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, законодавством визначено дві обов`язкових умови, за обов`язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави та 2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 вказані міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону №1697VII.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Ще однією обов`язковою умовою для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення у справі "Korolev v. Russia" пункт 33; рішення у справі "Menchinskaya v. Russia", пункт 35).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорпорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

З позовної заяви вбачається, що вона має на меті захист інтересів Здолбунівської територіальної громади, порушених внаслідок укладення оспорюваних правочинів.

Прокурор вказує, що у цьому випадку укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 327 Цивільного кодексу України, майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді є комунальною власністю.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні")

Тобто, органи місцевого самоврядування мають широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Таким чином, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Тому, саме Здолбунівська міська рада, як представницький орган Здолбунівської територіальної громади, яка є засновником КП "Здолбунівводоканал", є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим на здійснення захисту порушених інтересів держави та відповідної територіальної громади у вказаних правовідносинах.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує те, що у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 міститься висновок про те, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18.

Враховуючи, що Здолбунівська міська рада є органом, який може здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, з огляду на подання позову прокурором в особі такого органу місцевого самоврядування, то суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для пред`явлення позову також в особі органу, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, як про це вказує скаржник.

Окремо слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правову позицію щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.

Зокрема, Велика Палата зазначила, що прокурор звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали, такому зверненню тощо.

Судоми встановлено, що на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", 14.03.2024 Здолбунівською окружною прокуратурою на адресу Здолбунівської міської ради скеровано лист № 54-515вих-24, яким повідомлено про наявність порушень при укладанні КП "Здолбунівводоканал" додаткових угод до договору постачання електричної енергії. Також прокурор просив повідомити про те, чи вживались заходи претензійно-позовного характеру (а. с. 42-44).

Згідно відповіді Здолбунівської міської ради від 23.04.2024 № 952/03-20/24, міська рада не вживала заходів претензійно - позовної характеру за вказаним порушенням, а також повідомила, що комунальне підприємство залишає за собою право самостійно звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та готує матеріали для звернення до суду з позовом до ТОВ "РОЕК" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 193 592 грн 85 коп. (а. с. 45).

Разом з тим, у зв`язку з відсутністю на сайті "Судова влада України" (https://court.gov.ua) відомостей щодо звернення КП "Здолбунівводоканал" чи Здолбунівської міської ради з позовом до ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними спірних додаткових угод та стягнення коштів, окружною прокуратурою 12.06.2024 додатково скеровано лист № 54-975вих-24, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", до Здолбунівської міської ради щодо вжитих заходів претензійно - позовного характеру із вказаного питання (а. с. 46).

Згідно листа-відповіді Здолбунівської міської ради від 08.08.2024 № 1807/03-20/24, заходи претензійно-позовного характеру не застосовувалися, у зв`язку з відсутністю фінансової можливості оплатити судові витрати понесені при подачі позовної заяви до суду (а. с. 47).

Матеріалами справи не підтверджено подання позову Здолбунівською міською радою чи КП "Здолбунівводоканал" про оскарження спірних додаткових угод та стягнення коштів.

Невід`ємною частиною підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень. При цьому "нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій" обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).

У п.77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст.23 Закону України "Про прокуратуру" у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

З матеріалів справи вбачається, що Здолбунівська міська рада уповноважена державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, але такого захисту фактично не здійснювала.

Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.

Щодо позовних вимог.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Судом апеляційної інстанції вище встановлено, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" і на момент підписання договору погодили всі його істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань.

Сторони домовились про те, що загальна сума Договору становить 3 931 840 грн з ПДВ (п. 2 додатку № 3 до Договору № 7001-ВЦ від 30.12.2021).

Згідно з п. 1. Додатку № 1 до Договору ціна 1 кВт*год становила 3,32899 грн без ПДВ.

Враховуючи приписи ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови Договору про постачання електричної енергії споживачу № 7001-ВЦ від 17.12.2021, сторони могли збільшити вартість одиниці товару не більше ніж 3,661889 грн без ПДВ за 1 кВт*год.

Однак, в подальшому, сторони Договору почали вносити у правочин зміни, зокрема, шляхом укладання додаткових угод № 1-4.

При цьому, починаючи з додаткової угоди №2 від 03.05.2022 до Договору № 7001-ВЦ від 30.12.2021 ціна перевищила 10% бар`єр від первісної ціни Договору (3,32899 грн без ПДВ), а саме 3,90755 грн за 1 кВт*год без ПДВ.

Подальшими додатковими угодами № 3 від 03.10.2022 та № 4 від 07.11.2022, збільшено ціну до 4,21707 грн без ПДВ (на 26,67% більше) та до 4,25926 грн без ПДВ (на 27,94% більше) відповідно.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що у справі №922/2321/22 на вирішення Великої Палати Верховного Суду було поставлено питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Відповідаючи на це питання Велика Палата Верховного Суду виснувала, що норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю з огляду на таке:

"43. Відповідно до частини першої статті 41 Закону №922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

44. Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

45. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

46 За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

47. Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

48.Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

49. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

50. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

51. Згідно із частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

52. Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

53. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

54. Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

55. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

56.У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922- VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

57. В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

58. Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

59. Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19.04.2020 не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

60. Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18.09.2019 (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. При цьому зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

61. Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

62. Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу", коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

63. За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.".

Водночас згідно з оспорюваними додатковими угодами сторонами неодноразово було змінено істотні умови договору (збільшено ціну на електричну енергію), а саме укладення додаткової угоди № 2 призвело до збільшення ціни за 1 кВт*год. на 17,37 % відносно ціни, визначеної за умовами Договору; додаткової угоди № 3 - на 26,67 %; додаткової угоди № 4 - на 27,94 %.

Доводи скаржника зводяться лише до того, що сторони вправі збільшити ціну договору на 10% від попередньої, однак вказане не узгоджується із вказаною вище правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, за якою сторони можуть змінити ціну за товар не більш ніж на 10 % від тієї, яка визначена в договорі (первісна ціна), а не попередньої ціни товару.

Суд зауважує, що протилежне тлумачення та застосування норм Закону України "Про публічні закупівлі" не відповідатиме меті такого Закону, оскільки дозволить недобросовісним суб`єктам господарювання вигравати тендери з найнижчими ціновими пропозиціями, а в подальшому, шляхом укладання безлічі додаткових угоди, збільшити вартість товару в понад 10% від первісної ціни, однак в межах 10% від попередньої.

Тому, наведені доводи відповідача відхиляються судом апеляційної інстанції.

Відтак, оскільки оспорювані додаткові угоди № 2-4укладені з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то вони підлягають визнанню недійсними, адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що додаткові угоди № 2 від 30.09.2022, № 3 від 03.10.2022, № 4 від 07.11.2022 до Договору 7001-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2022, за встановлених обставин справи суперечать нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 193 592 грн 85 коп., апеляційний господарський суд враховує таке.

Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, відтак правовідносини між Комунальним підприємством "Здолбунівводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, мали регулюватись з урахуванням ціни, встановленої додатковою угодою № 1 від 05.09.2022 до Договору.

Апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції про те, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства, доведеною у цій справі є переплата коштів у розмірі 193 592 грн 85 коп.

Крім того, суд звертає увагу, що скаржник не надавав власного контррозрахунку переплати.

Таким чином, внаслідок виконання Комунальним підприємством "Здолбунівводоканал" своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними правочинами ТОВ "РОЕК" було безпідставно отримано грошові кошти на загальну суму 193 592 грн 85 коп., які останній зобов`язаний повернути споживачу в силу приписів ст. ст. 216, 1212 ЦК України, оскільки підстава їх набуття відпала.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Рівненської області від 21.11.2024 у справі № 918/812/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 21.11.2024 у справі № 918/812/24 - без змін.

2. Справу № 918/812/24 надіслати Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "30" січня 2025 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.