Ухвала

від 31.01.2025 по справі 906/208/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"31" січня 2025 р. Справа № 906/208/24

Головуючий суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Петухов М.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024

(ухвалене о 16:33 год. у м. Житомирі, повний текст складено 24.12.2024)

у справі № 906/208/24 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся"

2) Приватного сільськогосподарського підприємства "Бігунь"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на сторонні відповідачів - державного реєстратора Стриївської сільської ради Житомирської області Шатіла Дмитра Васильовича

про витребування майна з чужого незаконного володіння

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз"

про визнання укладеними договорів № 2, № 3, № 4, № 5 від 01.09.2023 та № 6 від 01.10.2023 про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області рішенням від 18.12.2024 у справі № 906/208/24 первісний позов задовольнив. Витребував з тимчасового (строкового) володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз" у його тимчасове (строкове) володіння земельні ділянки з кадастровими номерами, вказаними у резолютивній частині рішення. Витребував з тимчасового (строкового) володіння Приватного сільськогосподарського підприємства "Бігунь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз" у його тимчасове (строкове) володіння земельні ділянки з кадастровими номерами, вказаними у резолютивній частині рішення. В задоволенні зустрічного позову відмовив.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі № 906/208/24 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевіривши відповідність їх вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема докази сплати судового збору.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся" апеляційний господарський суд зазначає, що до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Між тим, до апеляційної скарги додано клопотання про відстрочку сплати судового збору, яке мотивоване скрутним матеріальним становищем відповідача.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз" подало заперечення на клопотання скаржника про відстрочку сплати судового збору, відповідно до якого позивач за первісним позовом вважає, що таке клопотання не підлягає до задоволення.

Колегія суддів розглядаючи вказане клопотання скаржника, бере до уваги таке.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у ст. 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж ст. 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Умови, визначені у п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Окрім того, апеляційний господарський суд акцентує, що відповідно до пункту 37 такої постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" є правом, а не обов`язком суду.

Оскільки предметом спору у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, тому й підстави для відстрочення сплати судового збору у цій справі відсутні.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п.4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

У разі оскарження в апеляційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів, а у разі оскарження судового рішення лише в частині вирішення одного із позовів судовий збір має сплачуватися, виходячи із розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні відповідного позову (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі 910/1613/17).

Як вбачається, із вимог апеляційної скарги, скаржник оскаржує рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі № 906/208/24 в частині задоволення первісного позову, а тому ТОВ "Агро-Еко-Полісся" за подання апеляційної скарги на вказане рішення слід було сплатити судовий збір у розмірі 253 408 грн 33 коп. (14 078 240 грн 82 коп. /нормативна грошова оцінка спірних земельних ділянок/ х 1,5% х 150 % х 0,8).

Також, пунктом 3 ч. 3 ст.258 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються, серед іншого докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд встановив, що скаржником до апеляційної скарги не додано доказів надіслання апеляційної скарги на адресу державного реєстратора Стриївської сільської ради Житомирської області Шатіла Дмитра Васильовича.

В той же час, скаржник надав докази надіслання копії апеляційної скарги Стриївській сільській раді Житомирської області, однак вказана особа не є учасником справи № 906/208/24.

Таким чином, скаржнику слід надати суду докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами, які скаржник долучив до апеляційної скарги, поданої суду, державному реєстратору Стриївської сільської ради Житомирської області Шатілу Дмитру Васильовичу та з яких буде вбачатися перелік надісланих документів.

Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги статті 258 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, скаржнику необхідно подати до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 253 408 грн 33 коп. та докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами, які скаржник долучив до апеляційної скарги, поданої суду, державному реєстратору Стриївської сільської ради Житомирської області Шатілу Дмитру Васильовичу та з яких буде вбачатися перелік надісланих документів.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся" на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2024 у справі № 906/208/24 - залишити без руху.

2. Зобов`язати скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Полісся" усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 253 408 грн 33 коп. в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір" та докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами, які скаржник долучив до апеляційної скарги, поданої суду, державному реєстратору Стриївської сільської ради Житомирської області Шатілу Дмитру Васильовичу та з яких буде вбачатися перелік надісланих документів.

3. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог цієї ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач Петухов М.Г.