Рішення

від 31.01.2025 по справі 903/920/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 січня 2025 року Справа № 903/920/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТРАНС-ЗАХІД

до відповідача: MASSIVE FLOORING d.o.o., Хорватія

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог що предмета спору на стороні відповідача: MASSIVE HOLDING d.o.o.

про стягнення 385, 23 євро

Представники сторін:

Уповноважені представники сторін не прибули у судове засідання

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю УКРТРАНС-ЗАХІД звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до MASSIVE FLOORING d.o.o у якому просить стягнути (із урахуванням закриття провадження в частині основного боргу) 385, 23 євро заборгованості в т.ч. 8 євро - заборгованості за товар та 377, 23 євро процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем як поручителем умов контракту №1/2023 від 30.01.2023 в частині своєчасної оплати заборгованості за товар.

Ухвалою суду від 31.10.2024 позовну заяву залишено без руху, надано заявнику строк у 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме надання суду доказів про наявність у заявника електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

08.11.2024 через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника позивача надійшла заява за вх. №01-75/7390/24 до якого долучено відповідь №4986608 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.

Ухвалою суду від 12.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2024, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог що предмета спору на стороні відповідача: MASSIVE HOLDING d.o.o. (Dravska ulica 24, 42231, Veliki Bukovec, Croatia, OIB: 02853984620).

Ухвалою суду від 18.12.2024 провадження у справі в частині стягнення 21 330, 84 євро заборгованості закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю УКРТРАНС-ЗАХІД із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 502, 46 грн., сплачений згідно платіжної інструкції №1013 від 30.10.2024 на суму 14 530, 46 грн. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2025.

Представники позивача, відповідача та третьої особи не прибули у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Разом з тим, частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено те, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Волинської області про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка позивача, відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

30.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укртранс-Захід як продавцем та MASSIVE HOLDING d.o.o. (Veliki Bukoveс, Хорватія) як покупцем було укладено контракт №1/2023 (а.с. 11-14).

Відповідно до п. 1.1. контракту продавець продає, а покупець купує вироби з деревини (надалі товар), найменування та асортимент яких буде вказаний в інвойсах та специфікаціях на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною даного контракту.

У п.3.2. контракту сторони узгодили, що товар постачається на умовах DAP, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010.

Згідно з п. 4.1. контракту ціна на кожний окремий вид продукції встановлюється за один метр квадратний товару і зазначається в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно з п. 4.4. контракту загальна вартість товару становить 500000 євро.

Відповідно до п.п. п. 5.1-5.4. контракту валютою розрахунків за даним контрактом за згодою сторін визнано євро. Розрахунки за товар проводяться шляхом банківського переказу коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця за кожну окрему партію товару. Для отримання оплати продавець надсилає електронною поштою продавцю рахунок та специфікацію на цю партію товару. Оплата за всі поставки здійснюється в розмірі 100% протягом 5 (п`ять) робочих днів з моменту отримання товару на складі покупця та оформлення митних документів для кожної партії товару.

Відповідно до п. 7.1. контракту контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року.

Вирішення спорів між ТзОВ Укртранс-Захід як продавцем та MASSIVE HOLDING d.o.o. (Veliki Bukoveс, Хорватія) як покупцем Господарським судом Волинської області передбачено додатком №2 від 11.07.2022 до контракту №1/2023 від 30.01.2023.

На виконання умов контракту 22.02.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-ЗАХІД» поставило MASSIVE HOLDING d.o.o. товар на загальну суму 28 330,84 Євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №170022023 від 17.02.2023 року та митною декларацією №23UA205140012841U0 від 17.02.2023 року (а.с. 20-21).

У зв`язку із простроченням оплати Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-ЗАХІД» звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до MASSIVE HOLDING d.o.o. про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.11.2023 року у справі № 903/836/23 позов задоволено. Вирішено стягнути з MASSIVE HOLDING d.o.o. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-ЗАХІД» 28 330,84 Євро заборгованості за товар, переданий на підставі контракту №1/2023 від 30.01.2023 року; 377,23 Євро процентів річних; 17 276 грн. 26 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору; 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема банківської виписки по особовому рахунку від 13.02.2024 року, після прийняття Господарським судом Волинської області рішення про стягнення заборгованості, MASSIVE HOLDING d.o.o. частково сплатило 992 Євро заборгованості (а.с. 22).

В подальшому, 08.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-ЗАХІД» (позивач/кредитор) і MASSIVE HOLDING d.o.o. (третя особа/боржник) та MASSIVE FLOORING d.o.o. (позивач/поручитель) укладено Додаток №3 до Контракту №1/2023 від 30.01.2023 року (а.с. 17-18).

Відповідно до п.1.1. Додатку №3 на підставі цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов`язань Боржника, які виникають із Основної угоди у їх повному обсязі, як солідарний боржник, в тому числі за виконання заборгованості Боржника.

Згідно п. 2.2. Додатку №3 Кредитор може вимагати від Поручителя виконання усіх зобов`язань Боржника з моменту підписання цього Договору.

Відповідач MASSIVE FLOORING d.o.o. як поручитель до відкриття судом провадження у даній справі виконав зобов`язання по оплаті основного боргу на суму 6000 Євро, що підтверджується банківськими виписками за 13.02.2024 року, за 22.02.2024 року, за 04.03.2024 року, за 28.03.2024 року, за 17.07.2024 року, за 31.07.2024 року та за 17.09.2024 року (а.с. 23-28).

Крім того, в процесі розгляду справи відповідач додатково оплатив суму заборгованості позивачу у розмірі 21 330, 84 євро, у зв`язку з чим ухвалою суду від 18.12.2024 провадження у справі в частині стягнення 21 330,84 євро заборгованості закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору та постановлено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю УКРТРАНС-ЗАХІД із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 502,46 грн.

Звертаючись до суду із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю УКРТРАНС-ЗАХІД посилається на порушення MASSIVE FLOORING d.o.o. як поручителем умов контракту №1/2023 від 30.01.2023 в частині своєчасної оплати заборгованості за товар та просить суд стягнути (із урахуванням закриття провадження в частині позовних вимог) 385, 23 євро заборгованості в т.ч. 8 євро - заборгованості за товар та 377, 23 євро процентів річних.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив із наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Укладений між сторонами контракт №1/2023 23 від 30.01.2023 був предметом судового розгляду у справі № 903/836/та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

08.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-ЗАХІД» (позивач/кредитор) і MASSIVE HOLDING d.o.o. (третя особа/боржник) та MASSIVE FLOORING d.o.o. (позивач/поручитель) укладено Додаток №3 до Контракту №1/2023 від 30.01.2023 року (а.с. 17-18).

Відповідно до п.1.1. Додатку №3 на підставі цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов`язань Боржника, які виникають із Основної угоди у їх повному обсязі, як солідарний боржник, в тому числі за виконання заборгованості Боржника.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вже встановив суд, MASSIVE FLOORING d.o.o. як поручитель, на виконання умов Контракту №1/2023 від 30.01.2023 року лише частково виконав свої зобов`язання з оплати основної заборгованості позивачу у розмірі 21 330, 84 євро.

Отже, сума заборгованості яку повинен сплатити відповідач на користь позивача становить 8 євро.

Згідно п. 2.2. Додатку №3 Кредитор може вимагати від Поручителя виконання усіх зобов`язань Боржника з моменту підписання цього Договору.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із несплатою відповідачем як поручителем вартості товару у повному обсязі, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 8 євро (що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют станом на 30.10.2024 становить 356, 86 грн., виходячи з розрахунку: (8 євро х 44,6074 грн.).

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18, від 16.01.2019 у справі №373/2054/16.

Крім того, у зв`язку із несплатою відповідачем як поручителем заборгованості, позивач нарахував і заявив до стягнення 377,23 євро процентів річних за період 01.03.2023 по 09.08.2023.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування проценти річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

За наведених обставин на підставі ст. 625 ЦК України підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 377,23 євро процентів річних.

Отже, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача як поручителя про стягнення 385, 23 євро заборгованості в т.ч. 8 євро - заборгованості за товар, переданий на підставі контракту №1/2023 від 30.01.2023 та 377, 23 євро процентів річних, у зв`язку з чим позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: договором №Д28/10/24-2 про надання правничої допомоги від 28.10.2024, актом приймання-передачі наданих послуг від 30.10.2024, рахунком-фактурою №30/10/24-1 від 30.10.2024 та платіжною інструкцією №1014 від 30.10.2024 на суму 15 000 грн.

Договір №Д28/10/24-2 про надання правничої допомоги від 28.10.2024 укладено між Адвокатським об`єднанням «Преміум Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю Укртранс-Захід як клієнтом (а.с.40-43).

Відповідно до п. 1.1. договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу у справі про стягнення із MASSIVE FLOORING d.o.o. наявної заборгованості по контракту №1/2023 від 30.01.2023, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно із п. 4.1. розмір винагороди адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги становить 15 000 грн.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 30.10.2024, підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 15 000,00 грн. (а.с.44).

На виконання умов договору №Д28/10/24-2 про надання правничої допомоги від 28.10.2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРТРАНС-ЗАХІД» сплатило АДВОКАТСЬКОМУ ОБ`ЄДНАННЮ «ПРЕМІУМ СЕРВІС» - 15 000,00 грн. правничої допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією №1014 від 30.10.2024.

Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 26, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).

Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат позивача на оплату послуг з правової допомоги у визначеному законодавством порядку відповідачем заперечений не був.

Враховуючи вказане, позивачем, на думку та переконання суду, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому адвокатом послуг з професійної правничої допомоги на суму 15 000 грн.

При цьому, на думку суду, вартість послуг на визначену суму підтверджена належними та допустимими доказами, відповідає обсягу виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Враховуючи наведене, та те, що відповідач не спростував обґрунтованість заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає обґрунтованими та співмірними вимоги заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, пов`язаних із розглядом справи №903/920/24.

Зазначені витрати на переконання суду, відповідатимуть критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з MASSIVE FLOORING d.o.o. (Dravska ulica 24, 42231, Veliki Bukovec, Croatia, OIB: 02282565733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТРАНС-ЗАХІД (43020, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Георгія Гонгадзе, будинок 15, код ЄДРПОУ 42765864) 385, 23 євро заборгованості в т.ч. 8 євро - заборгованості за товар та 377, 23 євро процентів річних та 3028 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяВ. М. Дем`як