Рішення

від 30.01.2025 по справі 905/1345/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.01.2025 Справа №905/1345/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В, за участю секретаря судового засідання Рикова А.С., розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Дружківка Донецької області

до відповідача: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Покровськ Донецької області

про стягнення 16263906,06грн, з яких основний борг 11836492,90грн, 3% річних - 883006,03грн, інфляційні втрати 3544407,13грн,

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Авчиєв Т.О.;

від відповідача: не з`явився;

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», м. Дружківка Донецької області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Покровськ Донецької області про стягнення 16505692,89грн, з яких основний борг 11941412,76грн, 3% річних - 1005375,23грн, інфляційні втрати 3558904,90грн.

В обґрунтування позовних вимоги позивач посилається на належне виконання відповідачем умов договору №43/32 від 15.10.2014 на поставку теплової енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за період з січня по грудень 2022 року в розмірі 11941412,76грн, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 6, 11, 16, 509, 525, 526, 598, 599, 610, 612, 625, 627, 630 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, статтю 19 Закону України «Про теплопостачання».

На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду такі докази: договір №43/32 від 15.10.2014 на поставку теплової енергії з додатками, додаткову угоду від 01.09.2023 з протоколом розбіжностей, акти зняття показань вузла комерційного обліку теплової енергії, акти приймання-передачі теплової енергії, рахунки на оплату, акти звірки взаємних розрахунків, акти про підключення нежитлового приміщення до мережі (системи) теплопостачання (у зв`язку з початком опалювального сезону), угоду про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог від 20.06.2024, претензію №665 від 11.09.2024 про сплату заборгованості, роздруківку з електронної пошти.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1345/24 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою господарського суду від 23.10.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

04.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Також 05.11.2024 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, за змістом якої останній просить стягнути 16263906,06грн, з яких основний борг 11836492,90грн, 3% річних - 883006,03грн, інфляційні втрати 3544407,13грн.

Ухвалою господарського суду від 11.11.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/1345/24. Підготовче засідання призначено на 12.12.2024 о 12:30 год. Суд прийняв до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

22.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач частково визнав позов в частині основного боргу та надав контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат. Свої заперечення в частині нарахувань 3% річних та інфляційних втрат відповідач обґрунтовує посиланням на те, що розбіжності щодо заборгованості за період січень-грудень 2022 року врегулюванні сторонами у вересні 2023 року.

06.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якого підтримує позовні вимоги у повному обсязі та заперечив щодо контррозрахунку відповідача.

У зв`язку з перебуванням судді Чернової О.В. 12.12.2024 на лікарняному, підготовче засідання по справі не відбулося.

Ухвалою господарського суду від 16.12.2024 призначено підготовче засідання на 09.01.2025 о 14:30 год.

Ухвалою господарського суду від 09.01.2025 закрито підготовче провадження у справі №905/1345/24 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті 30.01.2025 о 15:20 год.

29.01.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення по суті справи та заява про збільшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 30.01.2025 з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відповідач заперечення на відповідь на відзив не надав.

Розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає таке.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (частина 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 09.01.2025 закрито підготовче провадження у справі №905/1345/24 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті 30.01.2025 о 15:20 год.

Заява про збільшення розміру позовних вимог надійшла до суду через систему «Електронний суд» 29.01.2025.

Суд звертає увагу, що можливість реалізації права позивача збільшити розмір позовних вимог безпосередньо пов`язане з процесуальним строком, визначеним частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, - саме до закінчення підготовчого засідання.

При цьому, така заява подана до початку розгляду справи по суті, однак законодавець чітко встановлює строки для вчинення певних процесуальних дій, визначаючи їх, в т.ч. і певними стадіями судового процесу, та розрізняє строки «до закінчення підготовчого провадження» та «до початку судового розгляду справи по суті», зокрема, наприклад, надаючи право позивачу збільшити або зменшити розмір позовних вимог саме до закінчення підготовчого засідання.

Отже, законодавець у частині 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України чітко та однозначно встановив строк для реалізації позивачем свого права на збільшення розміру позовних вимог: саме до закінчення підготовчого провадження засідання, а не до початку судового розгляду справи по суті, з огляду на що скористатися таким правом позивач у цій справі мав до постановлення судом ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі №910/12923/23

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, враховуючи, що заява позивача про збільшення розміру позовних вимог надійшла до суду з пропуском процесуального строку, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2014 між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (позивач, теплопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» (відповідач, споживач) укладено договір №43/32 на поставку теплової енергії (договір), згідно з п. 1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання поставити споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору ( крім споживачів які мають прилади обліку) на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону.

Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами. На початок опалювального сезону постачання теплоносія здійснюється після того, як споживач надасть акт про готовність системи опалення до прийняття теплоносія за підписом представника теплопостачальної організації (п. 2.2-2.3 договору).

Згідно з п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди б/н від 15.10.2020) облік споживання теплової енергії проводиться: споживачам, що мають прилади обліку - за приладами обліку; споживачам, що не мають прилади обліку - згідно норми споживання теплової енергії на централізоване опалення 1 м.кв. площі, встановленої Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 07.10.2020 №1268 «Про встановлення норм споживання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії та на послугу з постачання гарячої води для споживачів обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» у місті Слов`янську» та Рішенням виконавчого комітету Райгородоцької селищної ради від 08.09.2020 №210 «Про встановлення норм споживання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії та на послугу з постачання гарячої води для споживачів ОКП «Донецьктенлокомуненерго».

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться на підставі пред`явлених рахунків (2 екз.), відповідно до встановлених тарифів, надісланих рекомендованим листом або врученим під особистий підпис представниками споживача з обов`язковим поверненням другого екземпляра рахунка (акта виконаних робіт) з підписом та печаткою підприємства/ФОП в строк 5-10 днів після його отримання. В разі не повернення другого екземпляра рахунка (акта виконаних робіт) в адресу теплопостачальної організації в установлений строк, автоматично вважається, що споживач послуги с теплопостачання отримав. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.1, пп. 6.1.2, п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 6.4 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов`язаний сплачувати не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим. В платіжному документі споживача вказується період, за який сплачується послуга за спожиту теплову енергію. При наявності заборгованості у споживача за послуги теплопостачання Теплопостачальна організація зараховує оплату, що надійшла, у рахунок погашення заборгованості, незалежно від призначення платежу, зазначеного у платіжному документі (крім бюджетних установ) (п.п. 6.6, 6.7 договору).

Згідно з п. 6.8 договору споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки щомісяця.

Цей договір набуває чинності з дня фактичного надання послуг, який підтверджується актом між представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем будівлі, в якому розташований споживач, з 15.10.2014 та діє до 31.12.2014. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п 10.1, 10.4 договору).

У якості додатків до договору сторонами підписані Планові обсяги постачання теплової енергії на потреби опалення споживачу (додаток №1), Схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача КП «Компанія «Вода Донбасу» СРВУ (додаток №2), Умови припинення подачі теплової енергії (додаток №3), Реєстр споживачів теплової енергії (додаток №4), Розрахунок планової річної вартості послуг опалення (додаток №4).

Договір та додатками до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

01.09.2023 сторони уклали додаткову угоду до договору, згідно з умовами якої пункт 5.1 розділу 5 викладено в такій редакції: облік споживання теплової енергії проводиться: споживачам, що мають прилади обліку - за приладами обліку; споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до максимального теплового годинного навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості один (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Якщо фактична середньомісячна температура зовнішнього повітря буде нижче від температури, зазначеної в діючих нормативних документах, то збільшення споживання теплової енергії понад договірні обсяги на опалення об`єктів не вважається порушенням договору;

Також пункти 6.2 та 6.4 розділу 6 викладені в такій редакції: тарифи на момент укладення додаткової угоди встановлені Розпорядженням Голови Донецької обласної державної адміністрації, начальника Донецької обласної військової адміністрації від 27.09.2022 №444/5-22 «Про встановлення обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для всіх категорій споживачів», застосовуються враховуючи рекомендації п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 №502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану», для споживачів (які не є населенням, бюджетною установою/організацією та релігійною організацією) складають:

- для споживачів без індивідуальних теплових пунктів (без врахування витрат на встановлення вузлів комерційного обліку) складає 5497,22грн за 1Гкал (з ПДВ);

- для споживачів з індивідуальними тепловими пунктами складає 5621,35грн за 1Гкал (з ПДВ).

У разі зміни регульованої ціни (тарифу) і нормативів, що застосовуються в договорі, оплата відбувається за діючими на день оплати цінами (тарифами) та здійснення такої оплати не буде вважатися зміною істотних умов договору. Загальна сума договору складається з сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії договору (п. 6.2).

Розрахунки проводяться шляхом: оплати споживачем вартості спожитої теплової енергії протягом 5-ти календарних днів з дня надання теплопостачальною організацією рахунка на оплату товару (далі - рахунок) за звітній період (п.6.4).

Пункти 6.5.1 та 6.6 розділу 6 договору сторони погодили виключити за умовами додаткової угоди.

У пункті 9 додаткової угоди сторони погодили, що вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України умови цієї додаткової угоди застосовуються до правовідносин між сторонами, які виникли з 01.11.2022.

Сторонам підписані також акти зняття показань вузла комерційного обліку теплової енергії від 04.01.2022, 31.01.2022, 28.02.2022, 31.03.2022, 30.11.2022, 31.12.2022.

На виконання умов договору сторонами підписані акти приймання-передачі теплової енергії на загальну суму 13022999,26грн, а саме за січень 2022 року в обсязі 696,609776Гкал на суму 3653026,37грн, за лютий 2022 року в обсязі 608,300811Гкал на суму 2256273,82грн, за березень 2022 року в обсязі 610,696056Гкал на суму 2259536,10грн, за листопад 2022 року в обсязі 338,21172Гкал на суму 1859225,64грн, за грудень 2022 року в обсязі 504,80902Гкал на суму 2994937,33грн.

Позивач виписав рахунки на оплату №122 43 за січень 2022 року (вручено відповідачеві 16.02.2022), №222 43 за лютий 2022 року (вручено відповідачеві 10.03.2022), №322 43 за березень 2022 року (вручено відповідачеві 11.04.2022), №1122 43 за листопад 2022 року (направлено електронною поштою 21.12.2022), №1222 43 за грудень 2022 року (направлено електронною поштою 21.12.2022).

Позивачем долучені до матеріалів справи акти про підключення нежитлового приміщення до мережі (системи) теплопостачання (у зв`язку з початком опалювального сезону) від 25.10.2021, 28.10.2021, 01.11.2021, 03.11.2022, 04.11.2022, 17.11.2022, 25.11.2022.

20.06.2024 між сторонами укладено угоду про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, згідно з п. 4 якої з моменту набрання сили угодою, частково на суму 1529660,41грн припиняються зобов`язання структурного підрозділу КП «Компанія «Вода Донбасу» Слов`янське РВУ перед Відокремленим підрозділом ОКП «ДТКЕ» Виробнича одиниця «Слов`янськтепломережа» за послуги теплопостачання за договором поставки теплової енергії №43/32 від 15.10.2014.

За поясненнями позивача, внаслідок взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, за рахунок коштів в розмірі 1529660,41грн погашено борг за зобов`язаннями за договором поставки теплової енергії №43/32 від 15.10.2014 в розмірі 343154,14грн, що виникли у 2021 році, а решта коштів в розмірі 1186506,31грн зараховані в погашення боргу за зобов`язанням, що виникло у січні 2022 року.

За розрахунком позивача, розмір заборгованості за надані послуги за період січень-грудень 2022 року становить 11836492,90грн.

У вересні 2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу за договором на постачання теплової енергії №43 від 15.10.2014.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість за послуги з постачання теплової енергії не сплатив.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Згідно з ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В частині першій ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір №43/32 від 15.10.2014, які за своєю правовою природою є договором поставки енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» виробництвом теплової енергії є господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачанням теплової енергії (теплопостачанням) є господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води тощо, також є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За приписами ст.12 Закону «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 затверджено «Правила надання послуги з постачання теплової енергії» (далі - Правила).

Ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Пунктами 32, 34 Правил передбачено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Судом встановлено, що позивач поставив, а відповідач прийняв теплову енергію за період січень-грудень 2022 року на загальну суму 13022999,26грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі теплової енергії.

Акти підписані відповідачем без зауважень щодо обсягів поставленої теплової енергії, тарифу та вартості послуг.

Також позивач виписав рахунки на оплату №122 43 за січень 2022 року (вручено відповідачеві 16.02.2022), №222 43 за лютий 2022 року (вручено відповідачеві 10.03.2022), №322 43 за березень 2022 року (вручено відповідачеві 11.04.2022), №1122 43 за листопад 2022 року (направлено електронною поштою 21.12.2022), №1222 43 за грудень 2022 року (направлено електронною поштою 21.12.2022).

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором (п.п. 35-36 Правил).

Сторони погодили, що відповідно до п. 6.6, 6.1 договору (в редакції, чинній до укладення додаткової угоди від 01.09.2023) розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться на підставі пред`явлених рахунків (2 екз.), відповідно до встановлених тарифів, надісланих рекомендованим листом або врученим під особистий підпис представниками споживача з обов`язковим поверненням другого екземпляра рахунка (акта виконаних робіт) з підписом та печаткою підприємства/ФОП в строк 5-10 днів після його отримання. Кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов`язаний сплачувати не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Керуючись встановленим в п. 6.6 строку для здійснення кінцевих розрахунків, суд дійшов висновку, що строк оплати настав за зобов`язанням січня 2022 року до 15.02.2022 включно, за зобов`язанням лютого 2022 року до 15.03.2022 включно, за зобов`язанням березня 2022 року до 15.04.2022 включно, за зобов`язанням листопада 2022 року до 15.12.2022 включно, за зобов`язанням грудня 2022 року до 16.01.2023 включно.

Щодо заперечень відповідача про узгодження розміру заборгованості за спірний період у вересні 2023 року, то суд відхиляє такі заперечення з огляду на те, що такі обставини не спростовують факту отримання послуг за спірний період та не звільняють від виконання зобов`язання з оплати таких послуг у строки, погодженні сторонами у договорі.

Суд також враховує, що узгодження розміру заборгованості відбулось у сторону зменшення вартості послуг за період листопад-грудень 2022 року, при цьому, відповідно до п. 6.8 договору на споживача покладено обов`язок виконувати звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки щомісяця.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, в погашення боргу за зобов`язанням січня 2022 року зараховані кошти 1186506,31грн внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог на підставі додаткової угоди від 20.06.2024.

Доказів сплати залишку заборгованості з оплати послуг поставки теплової енергії за період січень-грудень 2022 року у розмірі 11836492,90грн відповідачем не надано.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що станом на 01.11.2024 сума заборгованості за період січень-грудень 2022 року складає 11836492,90грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі 11836492,90грн.

Також позивач заявив до стягнення 3% річних в розмірі 883006,03грн та інфляційні втрати в розмірі 3544407,13грн.

Відповідач надав контррозрахунок, згідно з яким розмір 3% річних становить 355094,79грн та розмір інфляційних втрат становить 1082432,66грн, та у якому початок періоду прострочення визначено вересень 2023 року, а базу нарахування за січень 2022 року визначено з урахуванням часткового погашення боргу.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є арифметично та методологічно правильним, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 883006,03грн є обґрунтованими та правомірними.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Установлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається «послідовність, утворена за певною закономірністю».

При зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №924/534/19 та від 23.09.2021 у справі №924/2/21.

Судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем з урахуванням проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично неправильним, оскільки позивачем неправильно визначено індекс інфляції у жовтні 2024 року.

За розрахунком суду, належний розмір інфляційних втрат за заявлений позивачем період становить 3821263,64грн.

Враховуючи, що суд не виходить за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 3544407,13грн.

Щодо контррозрахунку відповідача, то судом він відхиляється як такий, що не відповідає обставинам справи.

Так, вказаний розрахунок суперечить викладеним вище висновкам суду щодо початку періоду прострочення, а часткове погашення боргу за січень 2022 року відбулось лише 20.06.2024 шляхом підписання угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Позивач, звертаючись з позовною заявою, сплатив судовий збір у розмірі 199980,00грн згідно з платіжною інструкцією №339 від 09.10.2024.

При цьому, належний розміру судового збору, який підлягав сплаті, з урахуванням ціни позову в розмірі 16505692,89грн та понижуючого коефіцієнту 0,8 складає 198068,31грн.

Надалі, у зв`язку з прийняттям заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог (ціна позову 16263906,06грн), належний розмір судового збору становить 195166,87грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Клопотання про повернення судового збору від позивача не надходило.

Згідно ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд дійшов висновку про покладення судового збору в розмірі 195166,87грн на відповідача.

Також, у позовній заяві позивач просить зазначити в рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI Господарського процесуального кодексу України.

Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.

За змістом ч. 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму основного боргу у розмірі 11836492,90грн починаючи з 31.10.2024 (враховуючи, що у позові вже здійснено нарахування по 30.10.2024) до моменту виконання вказаного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.

Перерахунок 3% річних для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою:

Сх3хД:К:100,

де:С- сума непогашеної заборгованості;

Д - кількість днів прострочення;

К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеними вище формулами.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Дружківка Донецької області до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Покровськ Донецької області про стягнення 16263906,06грн, з яких основний борг 11836492,90грн, 3% річних - 883006,03грн, інфляційні втрати 3544407,13грн, задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Покровськ Донецької області (85307, Донецька обл., Покровський р-н, місто Покровськ, вул.Захисників України, будинок 11, ідентифікаційний код 00191678) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Дружківка Донецької області (84207, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Дружківка, вул.Космонавтів, будинок 39, ідентифікаційний код 03337119) 16263906,06грн, з яких основний борг 11836492,90грн, 3% річних - 883006,03грн, інфляційні втрати 3544407,13грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 195166,87грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На виконання ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 11836492,90грн починаючи з 31.10.2024 до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України.

Нарахування 3% річних здійснювати за наступною формулою: Сх3хД:К:100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати боргу, три відсотки річних нараховуються на залишок заборгованості.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова

У судовому засіданні 30.01.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2025.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.