Рішення

від 14.01.2025 по справі 906/408/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/408/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Верхацький І.В., довіреність №203 від 29.11.2023 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: Козир В.К., довіреність №007-1-0724 від 09.07.2024;

Шароварський В.В., довіреність №007-2-1223 від 22.12.2023;

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився;

з перервами в судових засіданнях з 18.11.24 по 16.12.24 та з 16.02.2024 по 14.01.2025, згідно з ч.2 ст.216 ГПК України,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (м.Житомир)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (м.Київ)

про стягнення 1 069 778 070,06грн.

ТОВ "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" 1 069 778 070,06грн заборгованості, з яких: 617 266 219,88грн основного боргу; 166 323 840,18грн пені; 18 399 956,45грн 3% річних; 94974 704,50грн інфляційних та 172 813 949,05грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр_ЖГЗ від 30.09.2021 та Індивідуального договору №БГр-21/22-ЖГЗ від 30.09.2021 в частині оплати природного газу, отриманого в період 01.10.2021 по 30.04.2022.

Ухвалою суду від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.05.2023.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позов є передчасним, оскільки частина суми основного боргу, яка пред`явлена позивачем до стягнення у цій справі складається, в тому числі, із різниці між вартістю послуг з постачання природного газу побутовим споживачам з урахуванням втрат, понесених внаслідок воєнних дій та фактичним рівнем оплати побутовими споживачами послуги з постачання природного газу, які підлягають компенсації державою. Весь договірний обсяг, який отримується товариством за індивідуальним договором №БГр-21/22-ЖГЗ від 30.09.2021 в подальшому передається виключно побутовим споживачам, що підтверджується даними інформаційної платформи Оператора ГТС та не заперечується позивачем. Також, посилаючись на п.7.5 Рамкового договору та форс-мажорні обставини, які стали наслідком військової агресії Російської Федерації проти України вказує, що строк виконання зобов`язань автоматично відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Спричинена військовою агресією РФ кризова ситуація, як наслідок, призвела до вкрай низького надходження коштів та різкого збільшення заборгованості побутових споживачів Житомирської області за спожитий природний газ починаючи з кінця лютого 2022 року. Зауважує, що у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за отриманий природний газ, оскільки постачальник отримує грошовий ресурс для розрахунку з продавцем природного газу лише після здійснення споживачами природного газу (населенням) повних розрахунків за весь обсяг спожитого газу. Вся кошти які потрапляли на рахунок товариства, уповноваженим банком самостійно розподілялися згідно з договором про договірне списання та перераховувалися на рахунок позивача. Крім того, зазначає, що на протязі спірного періоду відповідач почав отримувати від своїх споживачів природного газу ряд претензій щодо невідповідності якості газу, переданого їм за договорами, вимогам фізико-хімічних показників, визначених Кодексом ГТС. На офіційному сайті АТ "ЖИТОМИРГАЗ" відповідач ознайомився із значеннями хіміко-фізичних показників газу, переданого Оператором ГТС до мережі АТ "ЖИТОМИРГАЗ" за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року і встановив, що переданий газ не відповідає показникам якості в частині температури точки роси по волозі, які перевищують 8(-8), тому у відповідача є обґрунтовані підстави стверджувати, що позивач не виконав умови п.2.3. Рамкового договору та не передав ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" газ належної якості, який би відповідач вимогам, визначеним розділом ІІІ Кодексу ГТС. Вважає, що оскільки ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДІНГ" не проведено перерахунку обсягів природного газу, переданого відповідачу за Рамковим договором та Індивідуальним договором у зв`язку із недотриманням параметрів якості природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Також, звертає увагу, що позивачем передано відповідачу природний газ без приведення його до стандартних умов, в результаті чого ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" фактично отримав меншу кількість природного газу, ніж зазначено в комерційних актах приймання-передачі. Відтак обсяги переданого природного газу від ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДІНГ" до ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" зазначені в комерційних актах, визначені позивачем невірно, що впливає на вартість спожитого природного газу і на суму боргу, визначену позивачем (т.1, а.с.140-151).

У відповіді на відзив позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та зазначає, що для процедури врегулювання заборгованості шляхом компенсації з державного бюджету, необхідною умовою є обсяг різниці (сума), яка підлягає компенсації, що підтверджується Регулятором щомісяця за даними звітності постачальників природного газу. Станом на сьогодні, різниця, як й право на її отримання, відповідачем не доведена. Вважає безпідставними аргументи відповідача щодо настання форс-мажорних обставин, оскільки лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, і як наслідок, доказом дій обставин непереборної сили, що унеможливлює застосування в даному випадку п.7.5. Рамкового договору про автоматичне відкладення строку виконання зобов`язання за Індивідуальним договором. Щодо посилань на те, що відповідач самостійно не має можливості впливати на розрахунки з позивачем вказує, що на виконання п.14 Індивідуального договору №БГр-21/22-ЖГЗ від 30.09.2021, сторонами було визначено один із видів забезпечення, а саме: договір про договірне списання, умови якого не обмежують відповідача у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу, не ставлять повноту та своєчасність виконання відповідачем договірних обов`язків в залежність від умов договору про договірне списання, не змінюють строків здійснення розрахунків за Індивідуальним договором №БГр-21/22-ЖГЗ. Також вважає необґрунтованими доводи відповідача про отримання природного газу неналежної якості, оскільки особою, яка несе відповідальність за якість газу при передачі з точки виходу до суміжної системи Оператора ГРМ є ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", а тому позивач не несе відповідальності за якість газу на точці виходу з ГТС. Також зазначає, що посилання відповідача на відсутність в комерційних актах відомостей щодо фізико-хімічних показників газу не заслуховують на увагу з огляду на те, що така вимога до змісту комерційного акту положеннями п.3.10. Рамкового договору не передбачена. Твердження відповідача щодо передачі газу без приведення до стандартних умов в кількості меншій ніж вказано в комерційних актах приймання-передачі природного газу є необґрунтованими, безпідставними, та такими, що спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи (т.1, а.с.217-227).

Ухвалою суду від 08.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 02.07.2023 (включно), відкладено підготовче засідання на 05.06.2023.

У запереченні на відповідь на відзив від 25.05.2023 відповідач відзначив, що різниця між вартістю ресурсу природного газу, використаного для потреб побутових споживачів, та вартістю реалізації цього ресурсу побутовим споживачам природного газу протягом січня-квітня 2022 року підлягає державному регулюванню. Внаслідок прийняття Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" підлягає відшкодуванню державою різниця між установленням економічно необґрунтованою граничною ціною на природний газ за договорами постачання між побутовими споживачами та товариством на рівні 6,99грн за 1 куб.м. (з урахуванням податку на додану вартість та плати за транспортування магістральними газопроводами до внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи) за рахунок коштів відповідних бюджетів. Враховуючи, що сума основного боргу, яка утворилась у ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" перед ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДІНГ" підлягає врегулюванню за рахунок видатків державного бюджету, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" відповідач наголошує, що звернення до суду у даній справі є передчасним. Також звертає увагу, що акти приймання-передачі природного газу підписані між позивачем та відповідачем, сформовані на підставі тих обсягів спожитого побутовими споживачами газу, які надав товариству Оператор ГРМ - АТ "ЖИТОМИРГАЗ" протягом періоду з жовтня 2021 року по квітень 2022 року, які в подальшому були скориговані. У зв`язку з проведеним АТ "ЖИТОМИРГАЗ" коригування обсягів спожитого населенням природного газу - ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" здійснило постачання газу побутовим споживачам протягом періоду з жовтня 2021 року по квітень 2022 року в обсягах, менших від тих, які зазначені в актах приймання-передачі, відтак обсяги природного газу та сума зобов`язань у актах визначена неправильно (т.1, а.с.241-250).

05.06.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання від 02.06.2023 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі Господарського суду Житомирської області №906/643/23 за позовом ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" до 1) АТ "Оператор газорозподільних систем "ЖИТОМИРГАЗ"; 2) ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДІНГ" про визнати незаконними дії та зобов`язати вчинити певні дії (т.2, а.с.53-60).

У судовому засіданні 05.06.2023 оголошено перерву до 18.07.2023, відповідно до ч.5, ст.183 ГПК України.

23.06.2023 на адресу суду від представника позивача надійшло заперечення від 21.06.2023 на клопотання представника відповідача від 02.06.2023 про зупинення провадження, в якому зазначає, що вищевказане клопотання не є законним та обґрунтованим, і тому задоволенню не підлягає (т.2, а.с.91-98).

17.07.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення від 14.07.2023 разом з додатками щодо заявленого клопотання від 02.06.2023 про зупинення провадження у справі (т.1, а.с.103-104).

18.07.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи матеріального носія інформації, а саме компакт-диска VIDEX CD-R, який містить записи інформації АТ "ЖИТОМИРГАЗ" щодо обсягів природного газу (форма 3) за період з жовтня 2021 по квітень 2022 (т.2, а.с.109-110).

Ухвалою суду від 18.07.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача від 02.06.2023 про зупинення провадження у справі; продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено підготовче засідання на 12.09.2023.

08.09.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у яких повідомляється, що відповідачем частково сплачено суму основного боргу у розмірі 446 286,98грн (т.2, а.с.122).

11.09.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (т.2, а.с.135-137).

У судовому засіданні 12.09.2023 оголошено перерву до 10.10.2023, відповідно до ч.5, ст.183 ГПК України.

Ухвалою суду від 10.10.2023 клопотання представника відповідача від 11.09.2023 про витребування доказів задоволено: витребувано з АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЖИТОМИРГАЗ" відомості щодо обсягу розподіленого природного газу, спожитого побутовими споживачами ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ", що був розподілений у періодах (помісячно): жовтень 2021, листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, по ЕІС-кодам побутових споживачів ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ", з врахуванням коригувань по обсягах газу, здійснених АТ "ОГС "ЖИТОМИРГАЗ" в період з жовтня 2021 по вересень 2023; відкладено підготовче засідання на 14.11.2023.

10.11.2023 на адресу суду від представника позивача надійшли пояснення по суті справи, у яких повідомляється, що відповідачем частково сплачено суму основного боргу у розмірі 9 374,15грн. Станом на 31.10.2023 основна заборгованість складає 616 810 558,75грн.

14.11.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 14.11.2023 клопотання представника відповідача від 14.11.2023 про витребування доказів задоволено; витребувано з ТОВ "Оператор ГТС України" відомості щодо обсягу розподіленого природного газу, спожитого побутовими споживачами ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ", що був розподілений у періодах (помісячно): 01.10.2021 по 31.08.2023 по ЕІС-кодам побутових споживачів, які в період з 01.10.2023 по 30.04.2022 були споживачами ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ"; відкладено підготовче засідання на 18.12.2023.

27.11.2023 на адресу суду на виконання вимог ухвали від 14.11.2023 від ТОВ "Оператор ГТС України" надійшли письмові пояснення з додатками щодо обсягів природного газу, спожитого побутовими споживачами ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ", що був розподілений у періодах (помісячно): 01.10.2021 по 31.05.2022, внесені в алокацію постачальника ТОВ "Житомиргаз збут" (ЕІС-код 56Х9300000000708) (т.6, а.с.1-2).

18.12.2023 на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що ТОВ "Оператор ГТС України" в своїх поясненнях від 27.11.2023 надає лише загальну інформацію частково і тільки за період з 01.10.2021 по 31.05.2022. Натомість, коригування обсягів розподіленого природного газу відбувалися як в період коли ТОВ "Житомиргаз збут" був постачальником так і після 30.04.2022, тобто в періоди коли Товариство вже перестало бути постачальником природного газу для побутових споживачів у зв`язку з чим товариство і просило витребувати інформацію за період з 01.10.2021 по 31.08.2023. Звертає увагу, що з наданих відомостей ТОВ "Оператор ГТС України" вже вбачається, що обсяги природного газу розподілені побутовим споживачам за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 є значно меншими, ніж ті, що зазначені в комерційних актах. Відтак, отримання інформації щодо розподіленого природного газу побутовими споживачами, які були клієнтами ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" з 01.10.2023 по 30.04.2022, за період з 01.10.2021 по 31.08.2022, а саме: в розрізі Е І С - кодів, є вкрай необхідною для об`єктивного та всебічного розгляду даної справи (т.6, а.с.25-26).

Ухвалою суду від 18.12.2023 клопотання представника відповідача від 18.12.2023 про повторне витребування доказів задоволено; повторно витребувано у ТОВ "Оператор ГТС України" відомості щодо обсягу розподіленого природного газу, спожитого побутовими споживачами ТОВ "Житомиргаз збут", що був розподілений у періодах (помісячно): з 01.10.2021 по 31.08.2023 по кожному Е І С - коду побутових споживачів, які в період з 01.10.2021 по 30.04.2022 були споживачами ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ"; відкладено розгляд справи по суті на 05.02.2024.

31.01.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по суті справи, у яких позивач повідомляє, що відповідачем частково сплачено основний борг у розмірі 458484,05грн. Станом на 31.01.2024 сума основного боргу складає 616 807 735,83грн (т.6, а.с.62).

Ухвалою суду від 05.02.2024 відкладено підготовче засідання на 11.03.2024.

07.02.2024 та 14.02.2024 на виконання вимог ухвали від 05.02.2024 від ТОВ "Оператор ГТС України" гадійшлт письмові пояснення з додатками до них (т.6, а.с.97-108).

08.03.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи (т.6, а.с.109-113).

В судовому засіданні 11.03.2024 оголошено перерву до 01.04.2024 о 12:30, згідно з ч.5 ст. 183 ГПК України.

27.03.2024 від представника позивача надійшло заперечення на клопотання представника відповідача про призначення судової економічної експертизи (т.6, а.с.123-128).

Ухвалою суду від 01.04.2024 відкладено вирішення клопотання представника відповідача від 08.03.2024 про призначення судової економічної експертизи до наступного судового засідання; відкладено підготовче засідання на 30.04.2024.

Ухвалою суду від 30.04.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача від 08.03.2024 про призначення судової економічної експертизи; відкладено підготовче засідання на 04.06.2024.

03.06.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких повідомлено суд, що станом на 31.05.2024 сума основного боргу складає 616 807 735,83грн (т.6, а.с.189).

03.06.2024 представником відповідача подано клопотання про призначення судової економічної експертизи (т.6, а.с.163-167).

Ухвалою суду від 04.06.2024 відкладено вирішення питання щодо клопотання представника відповідача від 03.06.2024 про призначення судової економічної експертизи до наступного судового засідання; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ"; відкладено підготовче засідання на 22.07.2024.

18.07.2024 надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позову, в яких повідомлено суд, що обсяги природного газу, використані побутовими споживачами в період з 01.10.2021 по 31.05.2022 внесені в алокацію постачальника ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" та становлять: з 01.10.2021 по 31.10.2021 -21 162 647,23 м.куб; 01.11.2021 по 30.11.2021 - 29 181 294,90 м.куб; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 45 288 039,95 м. куб; з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 46 055 630,32 м.куб; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 35 079 114,83 м.куб; з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 27 698 729,72 м.куб; з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 19 282 195,82 м.куб; з 01.05.2022 по 31.05.2022 -263,29 м.куб. Також повідомлено, що за наявною у ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" інформацією в період з 01.06.2022 по 31.08.2023 постачальник ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" не здійснював постачання природного газу побутовим споживачам (т.6, а.с.220-221).

У зв`язку з відсутністю електропостачання у будівлі Господарського суду Житомирської області 22.07.2024, судове засідання у справі №906/408/23, призначене на 22.07.2024, не відбулося; ухвалою суду від 22.07.2024 підготовче засідання призначено на 16.09.2024.

У судовому засіданні 16.09.2024 оголошено перерву до 07.10.2024, відповідно до ч.5 ст.183 ГПК України.

04.10.2024 від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо призначення судової економічної експертизи (т.6, а.с.238-243).

04.10.2024 представником відповідача подано уточнення до клопотання про призначення судової економічної експертизи від 03.06.2024.

Ухвалою суду від 07.10.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача від 03.06.2024 (з урахуванням уточнень від 04.10.2024) про призначення судової економічної експертизи; закрито підготовче провадження та призначено справу №906/408/23 до судового розгляду по суті на 18.11.2024.

У судовому засіданні 18.11.2024 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 16.12.2024, яку було продовжено до 14.01.2024.

16.12.2024 відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% від їх розміру (т.7, а.с.18-19).

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (продавець/позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" (покупець/відповідач) укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЖГЗ (далі - Рамковий договір), який відповідно до п.1.1. регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується Індивідуальний договір, форма якого наведена в Додатку 1 до даного Рамкового договору.

Пунктом 1.3 Рамкового договору передбачено, що умовами Індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з договором. У разі якщо інше не передбачено умовами індивідуального договору, то застосовуються положення рамкового договору.

Відповідно до п.1.4 Рамкового договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах і строки, що погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки і порядку, що визначені відповідним індивідуальним договором та цим рамковим договором.

Загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до Індивідуального договору за цим договором, та визначається на підставі комерційних актів. Фізико-хімічні показники газу, який передається покупцеві, повинні відповідати вимогам, визначеним розділом ІІІ Кодексу ГТС (п.п.2.1., 2.3. Рамкового договору).

Згідно з п.3.3 Рамкового договору, передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (віртуальна торгова точка згідно з Розділом "Терміни" Рамкового договору).

Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ (п.3.4. Рамкового договору).

Пунктом 3.8 Рамкового договору передбачено, що фактичний обсяг переданого продавцем та прийнятого покупцем газу на ВТТ за період поставки згідно з індивідуальним договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду поставки.

Згідно з п.3.9 Рамкового договору, після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акту у 2 примірниках підписані та скріплені печаткою продавця на поштову адресу покупця.

Положеннями п.3.12. Рамкового договору визначено, що після надання торгового сповіщення продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу Покупцем.

Відповідно до п.4.1. Рамкового договору його загальна вартість не може перевищувати 1 992 270 000,00грн.

Продаж природного газу здійснюється за Договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах Індивідуального договору. Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним договором. Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п.п. 4.2, 4.4, 4.5 Рамкового договору).

У п.5.1 Рамкового договору передбачено права покупця, до яких віднесено право на отримання газу в обсягах, визначених Індивідуальним договором, за умови належного виконання своїх зобов`язань, у тому числі здійснення повного розрахунку, надання забезпечення в порядку, передбаченому Договором та Індивідуальним Договором; право звертатися до продавця для вирішення будь-яких питань, пов`язаних із виконанням договору; право на звірку фактичних розрахунків із підписанням відповідного акту.

До обов`язків покупця включено обов`язок: забезпечувати своєчасну та повну оплату газу, надання забезпечення згідно з умовами Договору та Індивідуального договору; здійснити відбір (прийом) природного газу в обсягах та па умовах, передбачених цим Договором та Індивідуальним договором; відшкодовувати продавцю в повному розмірі збитки, фактично понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням покупцем своїх зобов`язань за Договором та Індивідуальним Договором (п.п.5.2.2, 5.2.3, 5.2.6 Рамкового договору).

Положеннями п.6.3 Рамкового договору визначено, що за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором та/або Індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п`ять) робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

Продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також за будь-яке погіршення якості газу, що сталось з вини оператора ГТС (п.6.5. Рамкового договору).

У п.п.7.1, 7.4 Рамкового договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (Форс-мажорних обставин). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини, що мають надзвичайний та невідворотний характер, які виникли після укладання договору та виключають або частково унеможливлюють належне виконання цього договору. Настання таких обставин не залежить від волі та бажання сторін. Достатнім доказом дії обставин непоборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством України на засвідчення обставин непереборної сили. Надання вказаного доказу іншій стороні повинно бути здійснено в розумні строки, що необхідні для його отримання від уповноваженого органу, але не пізніше 14 днів з дати виникнення таких обставин.

Пунктом 9.1 Рамкового договору сторони визначили термін його дії, а саме з дати підписання повноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності), а в частині передачі газу покупцю по 30.04.2022 року (включно).

Рамковий договір купівлі-продажу природного газу за №2рд_БГр-ЖГЗ від 30.09.2021 підписано та скріплено печатками сторін.

30.09.2021 року сторонами погоджено умови Індивідуального договору №БГр-21/22-ЖГЗ до Рамкового договору (далі - Індивідуальний договір). Згідно з п. 2 Індивідуального договору договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що передається на умовах індивідуального договору, складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до п. 7 Індивідуального договору та заявок покупця на обсяг природного газу.

Плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки (з жовтня 2021 року по квітень 2022 року) складає 268 500,000 тис. куб. м. (п. 3 Індивідуального договору).

У п.п. 4, 5 Індивідуального договору передбачено, що покупець зобов`язаний до 15-00 год. 20 числа місяця, що передує кожному Періоду поставки, повідомити продавця про обсяг природного газу, який буде ним прийнятий від продавця у відповідному Періоді поставки шляхом направлення Заявки про обсяг природного газу (Додаток І до Індивідуального Договору) (далі - Заявка). Заявка направляється Покупцем на електронну адресу продавця ngt@naftogaztrading.com.ua з електронної адреси Покупця info@kmgasz.but. 104.ua та має бути підписана електронно-цифровим підписом уповноваженої особи покупця. Покупець письмово повідомляє продавцю протягом 3 робочих днів з дати укладання цього Індивідуального договору про Перелік уповноважених осіб. Покупець має право направити не більше однієї Заявки на відповідний Період поставки. У випадку не подання Заявки або подання Заявки, що не відповідає вимогам Індивідуального договору, та/або не підписання покупцем Додаткової угоди згідно пункту 7 Індивідуального Договору, продавець не здійснює передачу природного газу.

Покупець має право подати Заявку з обсягом природного газу на Період поставки, що є меншим, дорівнює або перевищує Договірний обсяг, зазначений у пункті 3 Індивідуального договору (п. 6 Індивідуального договору).

У п.10 Рамкового договору визначено, що Договірна ціна природного газу, який буде придбаний покупцем на умовах цього Індивідуального договору, за Загальний період поставки буде становити 7 420,00 грн. (Сім тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок) з ПДВ за 1000 куб.м.

Покупець зобов`язується здійснювати відбір природного газу щодобовим розподілом протягом Періоду поставки в межах замовленого покупцем обсягу, згідно поданої Заявки та укладеної Додаткової угоди, на відповідний Період поставки на умовах Індивідуального договору (п.11 Індивідуального договору).

Оплата Договірної вартості за відповідний Період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного Періоду поставки (п.12 Індивідуального договору).

У п.14.2 Індивідуального договору передбачено, що покупець зобов`язується надати продавцю один з наступних видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов`язань за Індивідуальним договором, в тому числі укласти Договір або додаткову угоду до Договору банківського рахунку щодо здійснення Договірного списання (надалі - Договір про Договірне списання) з рахунку Покупця, на який надходять кошти від побутових споживачів.

Відповідно до п.19 Індивідуального договору пункт поставки - віртуальна торгова точка (ВТТ) Перехід права власності на природний газ відбувається відповідно до умов Рамкового договору.

Індивідуальний договір №БГр-21/22-ЖГЗ від 30.09.2021 до Рамкового договору від 30.09.2021 підписано та скріплено печатками сторін.

В подальшому сторонами підписано низку додаткових угод до Індивідуального договору, а саме:

- №10-БГр-ЖГЗ від 30.09.2021 (з врахуванням додаткової угоди від 29.10.2021 №1), відповідно до якої обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "жовтень 2021" складає 24 712,560 тис.куб.м; договірна вартість за період поставки "жовтень 2021" складає 183 367 195,20грн з ПДВ (т.1, а.с.54-55);

- №11-БГр-ЖГЗ від 22.10.2021 (з врахуванням додаткової угоди від 30.11.2021 №1), відповідно до якої обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "листопад 2021" складає 31 150,000 тис.куб.м; договірна вартість за період поставки "листопад 2021" складає 231 133 000,00грн. з ПДВ (т.1, а.с.56-57);

- №12-БГр-ЖГЗ від 22.11.2021 (з врахуванням додаткової угоди від 31.12.2021 №1), відповідно до якої обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "грудень 2021" складає 46 400,000 тис.куб.м; договірна вартість за період поставки "грудень 2021" складає 344 288 000,00грн. з ПДВ (т.1, а.с.58-59).

- №01-БГр-ЖГЗ від 21.12.2021 (з врахуванням додаткової угоди від 31.01.2022 №1), відповідно до якої обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "січень 2022" складає 47 580,000 тис.куб.м; договірна вартість за період поставки "січень 2022" складає 353 043 600,00грн з ПДВ (т.1, а.с.60-61);

- №02-БГр-ЖГЗ від 21.01.2022 (з врахуванням додаткової угоди від 28.02.2022 №1), відповідно до якої обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "лютий 2022" складає 36 700,000 тис.куб.м.; договірна вартість за період поставки "лютий 2022" складає 272 314 000,00грн з ПДВ (т.1, а.с.62-63);

- №03-БГр-ЖГЗ від 22.02.2022 (з врахуванням додаткової угоди від 31.03.2022 №1), відповідно до якої обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "березень 2022" складає 29 700,000 тис.куб.м; договірна вартість за період поставки "березень 2022" складає 220 374 000,00грн з ПДВ (т.1, а.с.64-65);

- №04-БГр-ЖГЗ від 22.03.2022 (з врахуванням додаткової угоди від 30.04.2022 №1), відповідно до якої обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у періоді поставки "квітень 2022" складає 20 370,000 тис.куб.м.; договірна вартість за період поставки "квітень 2022" складає 151 145 400,00 грн. з ПДВ (т.1, а.с.66-67).

За даними позивача на виконання умов Індивідуального договору до додаткових угод до нього позивач в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 1 755 665 195,20грн, що підтверджується комерційними актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2021 №1_10-БГр-ЖГЗ на суму 183 367 195,20грн з ПДВ; від 30.11.2021 №1_11-БГр-ЖГЗ на суму 231 133 000,00грн з ПДВ; від 31.12.2021 №1_12-БГр-ЖГЗ на суму 344 288 000,00грн з ПДВ; від 31.01.2022 №1_01-БГр-ЖГЗ на суму 353 043 600,00грн з ПДВ; від 28.02.2022 №1_02-БГр-ЖГЗ на суму 272 314 000,00грн з ПДВ; від 31.03.2022 №1_03-БГр-ЖГЗ на суму 220 524 574,52грн з ПДВ; від 30.04.2022 №1_04-БГр-ЖГЗ на суму 151 145 400,00грн з ПДВ (т.1, а.с.68-74).

Відповідач виконав свої договірні зобов`язання щодо оплати вартості за поставлений природний за період жовтень 2021 - квітень 2022 частково, та сплатив на користь позивача 1138398795,32грн в період з 30.09.2021 по 28.02.2023, що підтверджується зокрема, довідкою АТ "Державний ощадний банк України" від 08.03.2023 №1612-09/716 та не заперечується сторонами (т.1, а.с.75-109).

Враховуючи прострочення виконання відповідачем зобов`язання із оплати поставленого природного газу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 069 778 070,06грн заборгованості, з яких: 617 266 219,88грн основного боргу; 166 323 840,18грн пені; 18 399 956,45грн 3% річних; 94 974 704,50грн інфляційних та 172 813 949,05грн штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Внаслідок укладення Рамкового договору та Індивідуального договору, між сторонами у даній справі згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини, що виникають із договору купівлі-продажу, а відтак підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що відповідач постачав придбаний у позивача природний газ побутовим споживачам з жовтня 2021 по квітень 2022 року, а вже з травня 2022 року на підставі наказу Міністерства енергетики України "Про постачання природного газу побутовим споживачам" N 198 від 08.06.2022 побутовим споживачам постачає газ "постачальник останньої надії" - ГК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".

Слід зазначити щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за поставлений/переданий газ за об`єми, які визначені у комерційних актах, то відповідач стверджує, що у зв`язку з проведеним АТ "ЖИТОМИРГАЗ" коригуванням обсягів спожитого населенням природного газу - ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" здійснило постачання газу побутовим споживачам протягом періоду з жовтня 2021 по квітень 2022 в обсягах, менших від тих, які зазначені в актах приймання-передачі природного газу до Індивідуального договору, укладеного з ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ". Відповідно, у актах приймання-передачі природного газу до Індивідуального договору зазначено неправильні обсяги природного газу, передані за договором, а також визначено невірну суму зобов`язань ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" перед ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" за Індивідуальним договором.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (Кодекс ГТС).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:

- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Відповідно до п.п.1-2 глави 1 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, оператор ГТС на підставі інформації про виміряний за газову добу обсяг природного газу та всі його подачі та відбори, яка надається оператором газорозподільної системи, суміжним газовидобувним підприємством, газовидобувним підприємством, підключеним безпосередньо до газорозподільної системи, оператором газосховищ, оператором установки LNG та прямим споживачем, надає кожному замовнику послуг транспортування природного газу інформацію про його подачі та відбори в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за відповідну газову добу (D) в порядку, встановленому цим розділом. Інформація про відбори в точках виходу до газорозподільних систем надається в розрізі споживачів замовника послуг транспортування. якщо інформація про фактичний обсяг споживання не може бути отримана цілодобово (за відсутністю дистанційної передачі даних комерційного обліку), використовується розрахункове (прогнозоване) значення.

Пунктом 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС передбачено, що у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Згідно з п.4 гл.1 розділу ХІІ Кодексу ГТС відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається відповідно до цього розділу, несе той суб`єкт, на якого покладається обов`язок щодо надання інформації оператору газотранспортної системи відповідно до цього розділу.

ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" та АТ "ЖИТОМИРГАЗ" є особами відповідальними за облік обсягів спожитого природного газу, фіксацію таких обсягів та обмін інформацією про кількість спожитих обсягів газу.

З метою перевірки доводів відповідача, суд витребував у АТ "ОГС "ЖИТОМИРГАЗ" відомості щодо обсягу розподіленого природного газу, спожитого побутовими споживачами ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ", що був розподілений у періодах (помісячно): жовтень 2021, листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, по ЕІС-кодам побутових споживачів ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ", з врахуванням коригувань по обсягах газу, здійснених АТ "ОГС "ЖИТОМИРГАЗ" в період з жовтня 2021 по вересень 2023.

АТ "ОГС "ЖИТОМИРГАЗ" надав письмові пояснення, у яких повідомив, що станом на 30.10.2023 АТ "ЖИТОМИРГАЗ" вже не являється оператором газорозподільної системи та остаточно втратило доступ до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи, а тому не має можливості надати відомості щодо обсягу розподіленого природного газу, спожитого побутовими споживачами ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" у період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року по ЕІС-кодам побутових споживачів ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" (т.5, а.с.227-228).

Враховуючи, що АТ "ОГС "ЖИТОМИРГАЗ" було зупинено ліцензію та як наслідок останнє втратило доступ до інформаційної платформи Оператора ГТС, на якій розміщено дані щодо розподіленого природного газу споживачів ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ", в період з жовтня 2021 по квітень 2022 та відомості щодо здійснених коригувань, суд витребував відповідну інформацію у адміністратора інформаційної платформи Оператора ГТС, яким являється ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ".

З інформації отриманої від ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" вбачається, що остаточні обсяги відборів природного газу побутовими споживачами, віднесених в алокацію постачальника ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" (ЕІС-код 56Х9300000000708) за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 складають:

- з 01.10.2021 по 31.10.2021 -21 162 647,23 м.куб;

- з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 29 181 294,90 м.куб;

- з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 45 288 039,95 м. куб;

- з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 46 055 630,32 м.куб;

- з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 35 079 114,83 м.куб;

- з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 27 698 729,72 м.куб;

- з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 19 282 195,82 м.куб (т.6, а.с.1-12).

Отже, у ході розгляду даної справи встановлено обставини здійснення коригувань АТ "ЖИТОМИРГАЗ" обсягів спожитого газу (тобто приведення їх у відповідність до фактичних/реальних обсягів придбаного газу) на інформаційній платформі ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (Оператор ГТС), який, у свою чергу, відкоригував алокації за скорегований період.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що незважаючи на підписання ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" комерційних актів приймання-передачі природного газу на загальну суму 1 755 665 195,20грн, фактично відповідачем придбано у позивача та здійснено постачання газу побутовим споживачам протягом періоду з жовтня 2021 по квітень 2022 в обсягах, менших від тих, які зазначені в комерційних актах приймання-передачі природного газу до Індивідуального договору, укладеного з ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ".

В даному випадку суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 28.11.2023 у справі №907/645/22 у подібних правовідносинах (тотожний суб`єктний склад учасників відносин, об`єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин)), якою скасовуючи рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі №907/645/22 та передаючи справу на новий розгляд Верховний Суд відзначив, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин стосовно п р а в и л ь н о с т і в и з н а ч е н н я о б `є м у г а з у, ураховуючи пункти 3.3, 3.4, 3.8 та 3.9 Рамкового договору, умовами Індивідуального договору, які є істотними і ключовими у вирішенні даного спору за доводами та запереченнями учасників спору, а розмір заборгованості є визначальним у вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Проаналізувавши обставини у даній справі, суд вважає, що визначаючи суму основної заборгованості, через встановлену невідповідність обсягів фактично поставленого природного газу визначеним в комерційних актах до Індивідуального договору, слід брати до уваги дані інформаційної платформи оператора ГТС (ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ") щодо остаточних обсягів відборів природного газу за період з 01.10.2021 по 30.04.2022.

Так, згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 обсяги природного газу, використані побутовими споживачами складають 223 747 652,77куб.м на загальну суму 1 660 207 583,55грн (223 747, 65277тис. куб.м. х 7 420,00грн (ціна з ПДВ)), а саме:

- з 01.10.2021 по 31.10.2021 обсяг переданого природного газу 21 162 647,23куб.м. на суму 157 026842,45грн (21 162,64723тис. куб.м. х 7 420,00грн (ціна з ПДВ));

- з 01.11.2021 по 30.11.2021 обсяг переданого природного газу 29 181 294,90куб.м. на суму 216 525 208,16грн (29 181,29490тис. куб.м. х 7 420,00грн (ціна з ПДВ));

- з 01.12.2021 по 31.12.2021 обсяг переданого природного газу 45 288 039,95куб.м. на суму 336 037 256,43грн (45 288,03995тис. куб.м. х 7 420,00грн (ціна з ПДВ));

- з 01.01.2022 по 31.01.2022 обсяг переданого природного газу 46 055 630,32куб.м. на суму 341 732 776,97грн (46 055,63032тис. куб.м. х 7 420,00грн (ціна з ПДВ));

- з 01.02.2022 по 28.02.2022 обсяг переданого природного газу 35 079 114,83куб.м. на суму 260 287 032,04грн (35 079,11483тис. куб.м. х 7 420,00грн (ціна з ПДВ));

- з 01.03.2022 по 31.03.2022 обсяг переданого природного газу 27 698 729,72куб.м. на суму 205 524 574,52грн (27 698,72972 тис. куб.м. х 7 420,00грн (ціна з ПДВ));

- 01.04.2022 по 30.04.2022 обсяг переданого природного газу 19 282 195,82куб.м. на суму 143 073 892,98грн (19282,19582тис. куб.м. х 7 420,00грн (ціна з ПДВ)).

Відповідачем в свою чергу сплачено 1 138 398 975,32грн, таким чином станом на момент пред`явлення позову прострочена заборгованість складає 521 808 608,23грн.

Слід зазначити, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив часткову оплату суми основного боргу у розмірі 458 484,05грн (т.2, а.с.122, т.5, а.с.232).

Відтак, провадження у справі в частині стягнення 458 484,05грн основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на момент прийняття рішення у відповідача існує непогашена заборгованість щодо оплати природного газу у повному обсязі за індивідуальним договором № БГр-21/22-ЖГЗ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЖГЗ від 30.09.2021 у розмірі 521 350 124,18грн.

З огляду на викладене, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 521 350 124,18грн. Позовні вимоги в частині стягнення 95 457 611,65грн основного боргу заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Стосовно заперечень відповідача про відсутню можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за отриманий газ у зв`язку з укладення договору про договірне списання, суд останні відхиляє з огляду на чітке визначення у розділі 4 Рамкового договору та п.12 Індивідуального договору порядку розрахунків між сторонами за поставлений природних газ, а укладення договору про договірне списання або додаткових угод до договору банківського рахунку, відповідно до вимог п.14.2 Індивідуального договору, є видом забезпечення виконання платіжних зобов`язань відповідача за Індивідуальним договором у разі порушення останнім умов розрахунків за поставлений природний газ.

Вказане свідчить, що відповідач не позбавлений права оплачувати за поставлений позивачем природний газ на рахунок останнього у строки визначені договорами та впливати на своєчасність та повноту проведення розрахунків.

З приводу тверджень відповідача стосовно того, що частина суми боргу, яка утворилась перед ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" підлягає компенсації державою на підставі Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" № 2479-IXЮ, а також врегулюванню за рахунок видатків державного бюджету на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" №1639-ІХ, суд зазначає таке.

Закон №1639-ІХ було прийнято 14.07.2021 (набрав чинності з 19.08.2021) і його дія поширюється на заборгованість операторів газорозподільних систем лише з прийняттям Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (далі - Закон №2479-ІХ).

Постановою НКРЕКП від 06.09.2022 №1082, ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону №2479-ІХ постачальникам природного газу компенсуються: заборгованість побутових споживачів, що врегульовується згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу"; різниця між вартістю послуг з постачання природного газу побутовим споживачам з урахуванням втрат, понесених внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, за період з 1 березня 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, та фактичним рівнем оплати побутовими споживачами послуги з газопостачання. Обсяг різниці, яка підлягає компенсації згідно з абзацом третім цієї частини, підтверджується Регулятором щомісяця за даними звітності постачальників природного газу.

За змістом ч.1 ст.3 вказаного Закону фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

У статті 1 Закону №1639-ІХ передбачено, що заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість та/або грошові зобов`язання постачальників природного газу, які в період з 1 січня 2021 року до 30 квітня 2021 року включно здійснили поставку природного газу побутовим споживачам за ціною, що не перевищувала граничний рівень ціни природного газу, встановлений Кабінетом Міністрів України на період лютий - березень 2021 року включно, перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", не сплачені станом на 30 листопада 2022 року.

Розрахункова дата - 31 грудня 2020 року (крім випадків, якщо дата або підстава виникнення заборгованості (грошових зобов`язань) визначена цим Законом для виду заборгованості);

Учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2029 включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з положеннями частини першої статті 3 Закону №1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021) для участі у процедурі врегулювання заборгованості суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

При цьому, відповідно до статті 6 Закону №1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021) на реструктуризовану згідно з цим Законом заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню: з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31 грудня 2020 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Таким чином, визначальною умовою для поширення норм Закону №1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021), на заборгованість з оплати природного газу відповідача перед позивачем могла бути заборгованість, яка виникла та не була сплачена до 31.12.2020, а також обставини включення відповідача до Реєстру.

Поряд з тим, як вже було зазначено вище, 19.08.2022 набрав чинності Закон №2479-IX, у преамбулі якого визначено, що цей Закон визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування. Вказаним законом внесені зміни, зокрема, і до Закону №1639-IX.

У статті 2 Закону №2479-IX визначено гарантії, що надаються суб`єктам господарювання. Зокрема, у частині сьомій статті 2 цього Закону передбачено, що взаєморозрахунки в цілях реалізації заходів, передбачених цією статтею, проводяться у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до положень абзацу 4 частини другої статті 1 Закону №2479-IX визначено, що порядок підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені), визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому у подальшому у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого законом України від 24.02.2022 №2102-IX, законодавцем з метою врегулювання в умовах воєнного стану окремих відносин на ринку природного газу та у сферах тепло-гарячого водопостачання було прийнято Закон №2479-IX, яким запроваджено комплекс компенсаторних механізмів для покриття збитків та втрат відповідних суб`єктів господарювання, зумовлених впровадженим мораторієм, застосуванням інших інструментів державного регулювання, а також наслідками військових дій на усій території України, за рахунок коштів Державного бюджету України. Зокрема, встановлено перелік та механізми фінансування відповідних гарантій та компенсацій, спрямованих на забезпечення сталого функціонування ринку природного газу та сфери теплопостачання в умовах воєнного стану та у післявоєнний період.

Фактично державою на законодавчому рівні були внесені зміни/уточнення/деталізація положень статті 6 Закону №1639-ІХ. При цьому, порядок підтвердження обсягів заборгованості, які підлягають урегулюванню згідно із Законом №1639-ІХ, визначено саме його положеннями.

Відповідно до положень статей 2, 3 Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) таке підтвердження у будь-якому випадку має здійснюватися НКРЕКП в установленому цим Законом порядку (на підставі висновків аудиторів та остаточного підтвердження НКРЕКП обсягів заборгованості за результатами процедури верифікації).

Суд зазначає, що фактично правова конструкція положень статті 6 Закону №1639-ІХ (у редакції змін, внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) дає підстави дійти висновку, що законодавцем надано можливість учасникам ринку природного газу - боржникам, у правовідносинах, які стосуються дебіторської заборгованості за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону та яка погашена до 31.12.2022, застосувати компенсаторні механізми задля уникнення та/або покриття збитків (звільнення їх від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат), або шляхом їх списання у разі включення такої заборгованості до Реєстру, або застосування інших положень цієї статті, шляхом можливості їх не нараховувати лише на реструктуризовану сторонами заборгованість у порядку, визначеному цим Законом.

Суд зауважує, що нараховані штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати на суму основного боргу є акцесорними (додатковими) вимогами, які виникають, як на підставі договору, так і на підставі закону. Водночас положення Закону №1639-ІХ у відповідній редакції не створюють безумовних підстав для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а лише передбачають можливість врегулювання такої заборгованості відповідно до його положень, за умови існування, визначених цим Законом передумов.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 15.06.2023 у справі №904/5697/20.

Оскільки предметом спору у справі є вимога про стягнення заборгованості за період поставки природного газу за жовтень 2021 - квітень 2022 року, яка станом на 31.12.2022 не погашена, неподання сторонами доказів укладання договору про реструктуризацію заборгованості та/або договору про організацію взаєморозрахунків, можливості для застосування компенсаторних механізмів, визначених Законом №1639-ІХ судом не встановлено.

Стосовно доводів відповідача про настання обставин непереборної сили (запровадження воєнного стану), що унеможливлює виконання зобов`язань зі сплати за платіжними зобов`язаннями останнього перед позивачем згідно розділу 7 Рамкового договору, суд зазначає таке.

У п.7.4 Рамкового договору сторони передбачили, що достатнім доказом дії обставин непоборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством України на засвідчення обставин непереборної сили. Надання вказаного доказу іншій стороні повинно бути здійснено в розумні строки, що необхідні для його отримання від уповноваженого органу, але не пізніше 14 днів з дати виникнення таких обставин.

Згідно з ч.3 ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ст.14 - 1 вказаного Закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За змістом п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого Рішенням президії ТПП України 15.07.2014 №40(3) Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

У відповідності до п.6.2 вищевказаного Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається представник відповідача як на аналогію сертифікату про посвідчення форс-мажорних обставин, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (Відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, в разі наявності певних обставин (фор-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України.

Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку (вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 07.06.2023 у справі №912/750/22).

З огляду на вищевикладене, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 виданий на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України не відповідає вимогам Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, щодо належного засвідчення за заявою відповідача настання форс-мажорних обставин за Рамковим договором та Індивідуальним договором, на підставі яких позивач звернувся з позовом до суду. З огляду на викладене, відповідачем не доведено факту настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у відповідності до розділу 7 Рамкового договору.

Щодо заявлених позивачем до стягнення трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань, пені та штрафу, суд дійшов висновку про таке.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу в жовтні 2021 квітні 2022 років, позивач нарахував та заявив до стягнення: 166 323 840,18грн пені; 18 399 956,45грн 3% річних; 94 974 704,50грн інфляційних втрат та 172 813 349,05грн штрафу.

За статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина 2 статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних та інфляційних нарахувань від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, в тому числі, від знецінення грошової одиниці за час такого користування.

Суд перевірив розрахунок позивача в частині нарахувань 3% річних та інфляційних втрат та визнав його арифметично неправильним, оскільки, як встановлено судом вище відповідачем у період з жовтня 2021 по квітень 2022 року придбано у позивача менший об`єм природного газу ніж визначений у комерційних актах приймання-передачі, та відповідно вартість газу є меншою.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням фактично поставленого природного газу за заявлений період, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 15 599 342,57грн, інфляційних складає 74 569 790,42грн. Позовні вимоги в частині стягнення 2 800 613,08грн 3% річних та 20 404 914,08грн інфляційних заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4, 6 статті 231 ГК України унормовано, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Сторони в п.6.3. Рамкового договору встановили, що за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначений Рамковим або Індивідуальним договорами, крім суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а в випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

Керуючись наведеними нормами та п.6.3. Рамкового договору позивач заявив до стягнення за порушення грошових зобов`язань по оплаті вартості природного газу: 166 323 840,18грн пені та 172 813 349,05грн штрафу (10% від заборгованості, оплата якої прострочена понад 5 робочих днів).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка в формі пені та штрафу, такий вид забезпечення як пеня та її розмір установлений частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", у той же час право встановити в договорі такий вид забезпечення як штраф передбачено частиною 2 статті 549 ЦК України, частиною 4 статті 231 ГК України.

Стаття 61 Конституції України встановлює заборону на притягнення особи до подвійної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

У ході перевірки розрахунку пені та штрафу суд з`ясував, що позивач допустився тих самих помилок, що і при нарахуванні 3% річних та інфляційних.

Судом здійснено перерахунок пені та штрафу, відповідно до якого правомірною є вимога про стягнення 143 994 989,35грн пені та 166 020 758,36грн штрафу.

Позовні вимоги в частині стягнення 22 328 850,83грн пені та 6 792 590,69грн штрафу заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

Розрахунок здійснений судом за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA 360.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% слід зазначити наступне.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якої є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, в вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

За частиною 1 статті 233 ГК України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною 2 статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина 3 статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини 3 статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Крім того, у вирішенні судом питання щодо зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розміру, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України, за яким суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки в доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності в цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними в питаннях господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина 3 статті 216 ГК України).

За частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника в сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Вирішуючи питання щодо зменшення пені та штрафу, суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу:

- заборгованість відповідача за отриманий природний газ, кінцевими споживачами якого було населення в Житомирської області, виникла за період з лютого по квітень 2022 року, тобто після введення в країні воєнного стану, при цьому, починаючи з 01.05.2022 ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" припинило бути постачальником природного газу для побутових споживачів, що суттєво скоротило грошові надходження на рахунок даного суб`єкта господарювання;

- розмір договірних санкцій складає 310 015 747,71грн, що створює непосильний майновий тягар для відповідача;

- недоведеність негативних наслідків для кредитора та отримання останнім компенсаційних виплат за рахунок присудження до стягнення 15 599 342,57грн 3% річних та 74 569 790,42грн інфляційних втрат.

За таких обставин, з урахуванням ступеню виконання зобов`язання та зазначених вище обставин в їх сукупності суд дійшов висновку про виключність обставин даної справи, що надає підстави для зменшення неустойки на 50% та стягнення з відповідача 71 997 494,68грн пені за період з 16.12.2021 по 31.10.2022 та 83 010 379,18грн штрафу за порушення строків по розрахунку за природний газ поставлений побутовим споживачам за Рамковим та Індивідуальним.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Частинами 2, 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

З огляду на наведене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково на суму 766 527 131,03грн, з яких: 521 350 124,18грн основного боргу, 71 997 494,68грн пені, 83 010 379,18грн штрафу, 15 599 342,57грн 3% річних, 74 569 790,42грн інфляційних.

В інший частині позовних вимог щодо стягнення 95 457 611,65грн основного боргу, 94 326 345,50грн пені, 89 802 969,87грн штрафу, 2 800 613,88грн 3% річних та 20 404 914,08грн інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 458 484,05грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. При цьому, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача в сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не був зменшений.

Таким чином, суд поклав на відповідача відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, що понесені позивачем при подачі позову в сумі 939 400,00грн.

Керуючись статтями 123, 129, 231 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені та штрафу на 50%, до відповідно 71 997 494,68грн пені та 83 010 379,18грн штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" (Перемоги майдан, 10, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39577504) на користь "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (вул.Шолуденка, 1, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676)

- 521 350 124,18грн основного боргу;

- 71 997 494,68грн пені;

- 83 010 379,18грн штрафу;

- 15 599 342,57грн 3% річних;

- 74 569 790,42грн інфляційних;

- 939 400,00грн судового збору.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 458 484,05грн суми основного боргу за відсутності предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

5. В позові відмовити в частині стягнення 95 457 611,65грн основного боргу, 94 326 345,50грн пені, 89 802 969,87грн штрафу, 2 800 613,88грн 3% річних та 20 404 914,08грн інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 28.01.25

Суддя Соловей Л.А.