Ухвала

від 31.01.2025 по справі 907/84/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"31" січня 2025 р.м. УжгородСправа № 907/84/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, код ЄДРПОУ 13592841, місцезнаходження Закарпатська область, місто Ужгород, площа Шандора Петефі, будинок, 14, поштовий індекс - 88000

до відповідача: Приватного підприємства Арол Плюс, код ЄДРПОУ 33202364, місцезнаходження Львівська область, Львівський район, місто Винники, вулиця Орлика Пилипа, будинок, 1 а, поштовий індекс - 79495

про стягнення попередньої оплати за договором,

ВСТАНОВИВ:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 27.01.2025 №05-03/92 про стягнення з Приватного підприємства Арол Плюс (далі відповідач) попередньої оплати в розмірі 173770,00 грн через невиконання відповідачем умов договору щодо забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) (ортопедичним взуттям) № 13592841/2/24/482 від 21.11.2024 (далі договір) з урахуванням додаткової угоди від 21.11.2024 до договору.

Згідно доводів позовної заяви, на виконання умов договору щодо забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) (ортопедичним взуттям) № 13592841/2/24/482 від 21.11.2024, з урахуванням гарантійного листа відповідача (у якому підприємство просило здійснити попередню оплату та гарантувало належне виконання своїх зобов`язань за договором), Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно платіжної інструкції №1171 від 21.11.2024 перерахувало відповідачу 173770 грн попередньої оплати. Згідно укладеної сторонами додаткової угоди від 21.11.2024 до договору № 1 від 21.11.2024, відповідач зобов`язався виконати умови договору до 24.01.2025. Оскільки станом на 27.01.2025 (на день подачі позовної заяви) відповідач не надав акту приймання-передачі робіт (надання послуг) за договором та не повернув попередньої оплати за договором, зокрема після направлення позивачем листа відповідачу від 22.01.2025 №01-09/81, а тому Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю просить стягнути з Приватного підприємства Арол Плюс попередню оплату у розмірі 173770,00 грн через невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для її передачі на розгляд до Господарського суду Львівської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю) з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а у рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловив думку про те, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів…".

У постанові від 09.04.2019 у справі № 910/6407/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що при визначенні підсудності спору відповідному господарському суду з урахуванням критерію територіальної юрисдикції господарських судів, судам належить керуватися приписами статей 27-30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та враховувати законодавчо встановлену заборону спорів між судами щодо підсудності (частина шоста статті 31 ГПК України).

Відповідно до статті 1 ГПК України, Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Положеннями Кодексу визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

У відповідності до положень статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Частиною четвертою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" закріплено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Судом здійснено перевірку відомостей внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що адресою місцезнаходження відповідача - Приватного підприємства Арол Плюс є: 79495, Львівська область, Львівський район, місто Винники, вулиця Орлика Пилипа, будинок, 1 а.

Отже, як вбачається зі змісту статті 27 ГПК України, така норма є імперативною та не передбачає право осіб, які звертаються до господарського суду, змінювати територіальну юрисдикцію господарських справ на власний розсуд.

З огляду на наведені обставини, враховуючи, що місцезнаходженням відповідача, є місто Винники Львівської області, суд з урахуванням положень статті 27 ГПК України дійшов висновку, що цей спір підсудний господарському суду за місцезнаходженням відповідача, а саме: Господарському суду Львівської області.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 та від 12.06.2019 у справі №916/542/18).

Предметом спору за поданою позовною заявою є кошти на загальну суму 173770 грн, які позивач просить стягнути з відповідача як попередню оплату через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 532 Цивільного кодексу України за грошовим зобов`язанням виконання проводиться - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. У частині другій цієї статті Кодексу передбачено, що зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

З врахуванням предмету позову, на виконання боржником грошового зобов`язання по поверненню попередньої оплати не визначено прив`язку до певного місця, отже правило частини п`ятої статті 29 ГПК України не застосовується.

Іншими словами, як вбачається із змісту позовної заяви, спір про стягнення 173770,00 грн безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання договору.

Отже, спірні правовідносини не мають особливостей щодо виконання зобов`язань в чітко визначеному місці, що виключає можливість застосування частини п`ятої статті 29 ГПК України.

При вирішенні питання про визначення підсудності справи суд враховує ухвалу від 30.08.2024 у справі № 924/698/23, у якій Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, зокрема, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має дослідити питання належності спору до юрисдикції суду, в тому числі й щодо територіальної юрисдикції (підсудності).

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Так, за загальним правилом, визначеним у частинах першій, другій статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно ж до частини першої статті 29 ГПК України "Підсудність справ за вибором позивача" право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз положення процесуального закону свідчить про те, що ним передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.

ЦК України не містить дефініції «місце виконання договору». Натомість у ЦК України йдеться про місце виконання зобов`язання і відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Колегія суддів зазначає, що у справі, що переглядається, спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору поставки, а місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов`язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов`язання виник спір.

Тому, на думку колегії суддів, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 ЦК України.

У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України, відповідно до якого, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання; якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов`язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов`язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує.

Отже, в ухвалі від 30.08.2024 у справі № 924/698/23 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що поняття місця виконання грошового зобов`язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв`язку з цим не підлягає застосуванню і частина п`ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.

Отже, оскільки відсутні підстави застосування статті 30 ГПК України щодо правил виключної підсудності справ та відсутні підстави застосування положень частини п`ятої статті 29 ГПК України, то за таких обставин підлягають застосуванню приписи статті 27 ГПК України щодо пред`явлення позову за місцем знаходження відповідача, що вказує на те, що дана справа підсудна господарському суду за місцезнаходженням відповідача, а саме: Господарському суду Львівської області.

Частиною дев`ятою статті 176 ГПК України передбачено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини першої статті 31 ГПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (положення частини третьої статті 31 ГПК України).

З огляду на наведені обставини, враховуючи, що місцезнаходженням відповідача, є місто Винники Львівської області, суд дійшов висновку, що цей спір підсудний господарському суду за місцезнаходженням відповідача, а саме: Господарському суду Львівської області.

Керуючись ст. ст. 29-31, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Передати за територіальною юрисдикцією до Господарського суду Львівської області (вулиця Личаківська, 128, Львів, 79014) матеріали справи № 907/84/25 за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до відповідача Приватного підприємства Арол Плюс про стягнення попередньої оплати в розмірі 173770,00 грн за договором щодо забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) (ортопедичним взуттям) № 13592841/2/24/482 від 21.11.2024.

Ухвала складена та підписана 31.01.2025, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до статей 255 і 256 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя