Рішення

від 23.01.2025 по справі 909/375/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/375/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С. М., секретаря судового засідання Поліводи С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пасічнянський двір",

вул. Пасічна, буд. 44, м. Івано-Франківськ, 76008

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕО-КГД",

вул. І. Франка, буд. 25 А, офіс 1, м. Івано-Франківськ, 76018

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію права власності та зобов`язання передати земельну ділянку

за участю:

від позивача: Васильців Тарас Ігорович

від відповідача: Дудорова Ольга Олегівна

установив: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пасічнянський двір" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕО-КГД" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію права власності та зобов`язання передати земельну ділянку.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням права позивача щодо володіння та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610100000:01:010:0145 площею 0, 3063 га, яка є прибудинковою територією житлового будинку, що розташований на ній та перебуває в управлінні ОСББ Пасічнянський двір, внаслідок укладення між ТзОВ Промвест-ІФ та ТзОВ ЖЕО-КГД Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.04.2021, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі під №384. Вважає відчуження забудівником земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:01:010:0145 ТзОВ ЖЕО-КГД-неправомірним.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд про задоволення позову.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та просив в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує тим, що укладення спірного договору не могло порушити права позивача, оскільки таких прав на момент укладення договору не існувало, як і не існував сам позивач. Разом з тим стверджує, що позивачем не надано доказів того, що спірна земельна ділянка належить до прибудинкової території житлового будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Пасічна,44. Також вказує на невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, посилаючись на практику Верховного Суду України.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Слід зазначити, що перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає в позові відмовити.

Фактичні обставини справи вказують на те, що відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.08.2017, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі під № 1708, ТзОВ Промвест-ІФ придбав (купив) у Обач М.М. , Небесна Т.М., Обач А.М. земельну ділянку з кадастровий номер 2610100000:01:010:0036, площею 0,0705 га .

На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.07.2017, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі під №1215 ТзОВ Промвест-ІФ придбав (купив) у Остап`юк Ю.І. земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:01:010:0049, площею 0,0319 га.

Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.07.2017, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі під №1217, ТзОВ Промвест-ІФ придбав (купив) у Кліменко І.В. земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:01:010:0105, площею 0,07 га.

На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.07.2017, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі під № 1213, ТзОВ Промвест-ІФ придбав (купив) у Остап`юк Ю.І. земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:01:010:0133, площею 0,1 га.

Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.07.2017, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі під №1219, ТзОВ Промвест-ІФ придбав (купив) у Кліменко І.В. земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:01:010:0109, площею 0,0339 га.

На підставі вказаних вище Договорів купівлі-продажу ТзОВ Промвест-ІФ оформив право власності на вказані земельні ділянки, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №95462365 від 23.08.2017 (земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:01:010:0036), №91205722 від 05.07.2017 (земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:01:010:0049), №91208245 від 05.07.2017 (земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:01:010:0105), №91203571 від 05.07.2017 (земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:01:010:0133), №91210034 від 05.07.2017 (земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:01:010:0109) із зазначенням цільового призначення їх - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Із відповіді Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №29-9-0.2-2049/0/-23 від 18.05.2023 вбачається, що вказані земельні ділянки об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:01:010:0145, площею 0,3063 на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою вул. Пасічна,42, 44, АДРЕСА_1 (розробник документації ТзОВ "Гектар-ІФ"). Власник вказаної земельної ділянки ТзОВ "Промвест-ІФ".

В цьому листі зазначено, що 28.12.2017 року державним кадастровим реєстратором Відділу у м. Івано-Франківську на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , цільове призначення якої змінюється, внесені зміни до відомостей Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки та виду використання з кадастровим номером 2610100000:01:010:0145 - код КВЦПЗ 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №253893564 від 22.04.2021 земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:01:010:0145 , площею 0,3063 га відчужено Товариством з обмеженою відповідальністю "Промвест-ІФ" - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖЕО-КГД" на підставі Договору купівлі-продажу №384 від 22.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Чіпко Н.З. та оформлено право власності на спірну земельну ділянку за ТзОВ "ЖЕО-КГД".

На підставі акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 08.06.2021 ТзОВ "Промвест-ІФ" здійснив передачу ТзОВ "ЖЕО-КГД" житловий комплекс, що розташований за адресою вул. Пасічна, 44, м. Івано-Франківськ.

З вказаного акту встановлено, що житловий комплекс, який розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:01:010:0145, зданий в експлуатацію у 2020 році.

Згідно Витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ станом на 18.03.2024 ТзОВ "Промвест-ІФ" ліквідовано (припинено).

05.12.2023 співвласниками житлового будинку, який розташований за адресою вул. Пасічна, 44, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пасічнянський двір" (код 45242898) та зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується випискою з ЄДРЮОФОПтаГФ №231284969737 від 07.12.2023.

Згідно п. 4 та п.5 розд.І Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пасічнянський двір" (далі - Статут) Об`єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації та відповідає за своїми зобов`язаннями, коштами та майном об`єднання, що належить йому, від свого імені виступає учасником правовідносин, набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до п.1 розд. ІІ Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пасічнянський двір" метою створення його є захист прав співвласників, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для виплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.

Листами №1 від 28.02.2024, №2 від 22.02.2024, №3 від 29.02.2024, №4 від 12.03.2024 ОСББ "Пасічнянський двір" зверталось до ТзОВ "ЖЕО-КГД", в яких просило передати з управління останнього на підставі акту прийому-передачі будинку в управління позивача (ОСББ), всі ключі по будинку, примірники технічної документації, на підставі яких прийнято житловий будинок, що розташований на спірній земельній ділянці, в експлуатацію, технічні паспорти, плани інженерних мереж та іншу передбачену законодавством документацію. Також повідомлено про прийняття зборами ОСББ "Пасічнянський двір" рішення про перехід до самостійного утримання будинку шляхом самозабезпечення.

Відповідач на вказані звернення не відреагував.

В подальшому позивач звертався до ТОВ "Сантехбудкомфорт" із заявою, в якій просило останнього надати різного роду послуг для будинкової території по вул. Пасічна,44, м. Івано-Франківськ: встановити сміттєві урни, лавочки, перекласти бруківку.

Відповіддю №1 від 28.02.2024 ТОВ "Сантехбудкомфорт" відмовило у наданні послуг з підстав відсутності надання позивачем технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, яка є прибудинковою територією.

Однак, ОСББ "Пасічнянський двір" стверджує, що не вправі оформити відповідне право власності на спірну земельну ділянку, у зв`язку із неправомірним оформленням такого права на неї за відповідачем, що порушує законні права та охоронювані закон інтереси позивача. Вказане позбавляє можливості реалізувати зазначене право та виконувати ті чи інші дії для мешканців будинку, захист інтересів яких здійснює ОСББ "Пасічнянський двір".

Предметом позову у справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:01:010:0145, площею 0,3063, яка знаходиться за адресою: вул. Пасічна, 42, 44, вул. Горбачевського, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, укладеного між ТзОВ ЖЕО-КГД (відповідачем по справі) та ТзОВ Промвест-ІФ (забудовником житлового будинку, розміщеного на спірній земельній ділянці); скасування запису про державну реєстрацію права власності за відповідачем на вказану земельну ділянку та зобов`язання відповідача безоплатно передати земельну ділянку позивачу ОСББ Пасічнянський двір.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонене законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами статті 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 1 ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку":

- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

- прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Стаття 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" зазначає, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

Відповідно до ч.1 ст.9"Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до ч. 14 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції на час державної реєстрації юридичної особи позивача) державна реєстрація об`єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його держаної реєстрації.

Згідно з ч.4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Враховуючи вищевказані норми ЦК України та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", право власності на будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, як на окремі об`єкти нерухомого або рухомого майна не визнається, і позивачу не потрібно доводити право власності на них, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

Правовий режим земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, та прибудинкової території визначається земельним законодавством, зокрема Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 42 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Отже, багатоквартирні будинки та належні до них господарські будівлі, споруди і приміщення є нерозривно пов`язаними із земельними ділянками, на яких вони розміщені.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у нормах Земельного кодексу України, інших положеннях законодавства. Правовий висновок викладений у постанові ВП ВСУ від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.

Згідно із вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 21.12.2021 у справі №910/3499/19, від 20.07.2022 у справі №923/196/20.

За наведеного слідує, що у відповідності до норм чинного законодавства з моменту набуття особами права власності на квартири житлового будинку, який розташований на спірній земельній ділянці автоматично припиняється право власності (користування) земельною ділянкою забудовником та перехід права на спірну ділянку до власників квартир, а відповідно і оформлення права на користування нею.

Сам по собі факт, що земельну ділянку не передано у власність чи в користування співвласникам багатоквартирного будинку у порядку, встановленому законом, не змінює правового статусу цієї земельної ділянки як прибудинкової території, та не дає право використовувати її без згоди співвласників будинку. Вказаного правового висновку дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 22.09.2022 у справі № 926/4557/21.

За наведеного, позивач (ОСББ "Пасічнянський двір") як представник співвласників житлового будинку з дати його реєстрації як юридичної особи став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований об`єкт (багатоквартирний будинок), тому саме із цієї дати у позивача виникло право належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (оформити речові права на земельну ділянку), на якій знаходиться майно.

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зроблено висновок, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 , від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98)".

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту реалізується шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння, що і є у спірному випадку.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: - було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; - було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; - вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, якщо майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Отже, за положеннями статей 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Вказаного правового висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Неналежними є заявлення вимоги у віндикаційному позові про скасування запису про державну реєстрацію права власності з одночасним прийняттям судового рішення про визнання недійсним документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію договору купівлі продажу земельної ділянки. Вказане не забезпечить позивачу відновлення порушеного права, а значить і не спроможе надати особі ефективний захист прав. Правовий висновок викладений у постанові ВСУ від 18.09.2024 у справі 910/14564/23.

Наведене спростовує правомірність заявлених позивачем вимог, що є предметом позову та суперечить віндикаційному позову.

Якщо позивач вважає, що його право порушене, тим що право власності зареєстровано за відповідачем, то належним способом захисту є позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Вказаного правового висновку притримується Велика Палата Верховного Суду України у своїй постанові від 13.07.2022 у справі №199/8324/19.

Ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки при заявлені належного способу захисту порушеного права (витребування нерухомого майна) та прийняття відповідного судового рішення про його задоволення є підставою для державної реєстрації права власності нерухомого майна за позивачем. Вказаний правовий висновок викладений ВП ВСУ від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц.

За усталеними висновками Великої Палати Верховного суду України обрання позивачем невірного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного суду України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, а отже, в позові слід відмовити.

Судовий збір по справі з урахуванням ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору (в позові відмовлено) слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 73, 74, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 України, суд, -

в и р і ш и в :

в позові Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пасічнянський двір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕО-КГД" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію права власності та зобов`язання передати земельну ділянку - відмовити.

Судовий збір по справі залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 31.01.2025

Суддя С. М. Кобецька