Ухвала

від 31.01.2025 по справі 909/1110/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1110/24

Д О Д А Т К О В А У Х В А Л А

31.01.2025 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Безрука Н. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина Плюс" (вх. № 398/25 від 10.01.2025) про закриття провадження у справі та стягнення судових витрат на правову допомогу, в частині стягнення судових витрат на правову допомогу у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина

Плюс"

(вул. Б. Лепкого, буд. 6 А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська

область, 76018)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будінвест"

(вул. Л. Українки, буд. 165, с. Бабче, Івано-Франківський район, Івано-

Франківська область, 77771)

про стягнення заборгованості за договором охорони у сумі 32 000, 00 гривень,

за участю:

від позивача: представник в судове засідання не з`явився,

від відповідача: представник в судове засідання не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходилась справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будінвест" про стягнення заборгованості за договором охорони у сумі 32 000, 00 гривень.

Ухвалою від 22.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначив на 20.12.2024; зобов`язав сторони подати заяви по суті спору, зокрема: відповідачу встановив 15-денний строк з моменту вручення ухвали суду для подачі відзиву на позов.

20.12.2024 суд відклав розгляд справи на 21.01.2025.

10.01.2025 за вх. № 398/25 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина Плюс" надійшла заява про закриття провадження у справі та стягнення судових витрат на правову допомогу.

Ухвалою від 21.01.2025 суд, зокрема, задовольнив усне клопотання представника позивача, адвоката Федіва Івана Ігоровича про долучення документів до матеріалів справи; задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина Плюс" (вх. № 398/25 від 10.01.2025) про закриття провадження у справі та стягнення судових витрат на правову допомогу, в частині закриття провадження у справі; задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина Плюс" (вх. № 399/25 від 10.01.2025) про повернення судового збору; закрив провадження у справі № 909/1110/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будінвест" про стягнення заборгованості за договором охорони у сумі 32 000, 00 гривень; повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина Плюс" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 028, 00 гривень, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 827 від 15.11.2024; розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина Плюс" (вх. № 398/25 від 10.01.2025) про закриття провадження у справі та стягнення судових витрат на правову допомогу, в частині стягнення судових витрат на правову допомогу призначив в судовому засіданні на 31.01.2025; запропонував відповідачу надати до суду, в строк до 28.01.2025, письмові пояснення чи заперечення щодо заяви позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу.

Розглянувши заяву про стягнення судових витрат на правову допомогу, дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Разом із тим, за пунктом 1 частини 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Водночас, за статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем подано: договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 26-07/24 від 26.07.2024, укладений між позивачем та адвокатом Федів Іваном Ігоровичем та додаткову угоду № 1 до нього, акт прийому-здачі виконаних робіт № 1 від 15.11.2024, ордер про надання правничої допомоги серія АТ № 1085246, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт прийому-здачі виконаних робіт № 2 від 21.01.2025, платіжну інструкцію про оплату за надання правової допомоги (юридичних послуг) за означеним договором № 846 від 19.12.2024 на суму 10 000, 00 гривень.

Господарський суд зазначає, що відповідно до договору надання правової допомоги (юридичних послуг) № 26-07/24 від 26.07.2024 та додаткової угоди № 1 до нього загальна сума вартості надання правової допомоги становить 10 000, 00 гривень.

Вказані грошові кошти були перераховані клієнтом на користь адвоката, що підтверджується платіжною інструкцією № 846 від 19.12.2024.

Згідно частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не сплачено заборгованість за договором охорони, позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом, відтак, поніс витрати на правову допомогу. За вказаних обставин, суд вважає за можливе покласти витрати на правову допомогу на відповідача.

Разом із тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до відшкодування за рахунок відповідача 10 000, 00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Однак такі витрати, на думку суду, є неспівмірними із складністю цієї справи, а також з ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру; стягнення витрат позивача у заявленій сумі становитиме надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Також суд звертає увагу, що розмір заборгованості, згідно якої закрито провадження у розмірі 32 000, 00 гривень є сплаченою заборгованістю вже після звернення з позовом до суду, а не наслідком дій наданих послуг адвокатом.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

На підставі викладеного, враховуючи що провадження у справі закрито у зв`язку із відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем після звернення позивача з позовом до суду здійснені необхідні перерахунки, беручи до уваги обсяг наданих послуг та баланс інтересів сторін у даному питанні, суд доходить висновку, що адекватним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи, що можуть бути стягнуті з відповідача є 5 000, 00 гривень.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина Плюс" (вх. № 398/25 від 10.01.2025) про закриття провадження у справі та стягнення судових витрат на правову допомогу, в частині стягнення судових витрат на правову допомогу у справі № 909/1110/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будінвест" (вул. Л. Українки, буд. 165, с. Бабче, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77771; ідентифікаційний код: 41505177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина Плюс" (вул. Б. Лепкого, буд. 6 А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018; ідентифікаційний код: 39777576) 5 000, 00 гривень (п`ять тисяч гривень) витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання додатковою ухвалою законної сили.

4. В частині стягнення 5 000, 00 гривень витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

5. Додаткова ухвала набирає законної сили 31.01.2025 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В. В. Михайлишин