Рішення від 20.01.2025 по справі 914/2750/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 Справа № 914/2750/24

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське автотранспортне підприємство 14628», м.Червоноград, Львівська область

до відповідача: Державного підприємства «Львіввугілля», м.Сокаль, Львівська область;

про: стягнення 74 729,26 грн

за участю представників: не викликалися.

Обставини розгляду справи.

Товариство з додатковою відповідальністю «Червоноградське автотранспортне підприємство 14628», м.Червоноград, Львівська область звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Державного підприємства «Львіввугілля», м.Сокаль, Львівська область про стягнення 74 729,26 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань.

22.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№28278/24 від 22.11.2024).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази, що викладені в позовній заяві та у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

Аргументи позивача.

Позивач зазначає, що відповідачем не сплачено заборгованість за Договором про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників від 30.12.2005 року, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача додатково 24 783,67 грн 3% річних за період з 01.06.2023 по 31.10.2024 та 49 945,59 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2023 по 30.09.2024.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з 3 028,00 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументи відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повідомив, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації та знищенням теплових електростанцій, Державне підприємство «Львіввугілля», за період з березня 2024 року по серпень 2024 року, не здійснювало відвантаження вугільної продукції та не отримувало кошти за попередньо відвантажену вугільну продукцію, просить суд зменшити розмір стягнення інфляційних втрат та 3% річних у даній справі.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2013 у справі №5015/5293/12 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП 14628» до відповідача Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення 666 868,03 грн позов задоволено частково, вирішено стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП 14628» 631 925,92 грн основного боргу, 26 980,44 грн 3% річних та 13 178,13 грн судового збору.

Як встановлено вказаним рішенням суду, 30.12.2005 між Відкритим акціонерним товариством «Червоноградське АТП 14628» (надалі Відкрите акціонерне товариство «Червоноградське АТП 14628» реорганізовано у Товариство з додатковою відповідальністю «Червоноградське автотранспортне підприємство 14628») (перевізник) та Державним підприємством «Львіввугілля» (замовник) було укладено договір №42 про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників (надалі - договір), за умовами якого перевізник бере на себе зобов`язання перевозити працівників замовника на спеціальних маршрутах, згідно погодженого розкладу руху замовника або його відокремлених підрозділів.

За умовами пунктів 4.1. та 4.2. договору, оплата за користування автобусами проводиться на підставі договірних цін. Розрахунки за користування автобусами проводяться до 25 числа поточного місяця.

Згідно із пунктом 6.2. договору, замовник виплачує перевізнику у випадку несвоєчасної оплати за автопослуги, тобто до 25 числа поточного місяця, крім основної суми пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та несе відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України.

Згідно протоколу розбіжностей до договору, сторони виклали пункт 6.2. договору у наступній редакції: «замовник виплачує перевізнику у випадку несвоєчасної оплати за автопослуги, тобто до 25 числа поточного місяця крім основної суми сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2013 у справі №5015/5293/12 вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 631 925,92 грн основного боргу, 26 980,44 грн 3% річних (нараховані за період з 25.05.2011 по 10.12.2012) та 13 178,13 грн судового збору.

Позивач вказує, що згідно платіжного доручення №1459 від 29.04.2013 року ДП «Львіввугілля» перераховано на користь позивача 50 000,00 грн.

Позивач у поданій до суду позовній заяві зазначає, що у зв`язку із невиконанням відповідачем рішення суду від 06.02.2013 у справі №5015/5293/12 позивач неодноразово звертався з позовом до суду про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення виконання рішення суду. За результатами звернень позивача, Господарським судом Львівської області було ухвалено наступні рішення:

- рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2015 у справі №914/4169/14, яким вирішено стягнути з ДП «Львіввугілля» на користь ТзДВ «Червоноградське АТП 14628» 33 072,92 грн 3% річних (за період з 01.02.2013 по 17.12.2014) та 126 277,92 грн інфляційних втрат (за період з травня 2013 по листопад 2014 включно);

- рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2016 у справі №914/1238/16, яким вирішено стягнути з ДП «Львіввугілля» на користь ТзДВ «Червоноградське АТП 14628» 22 467,98 грн 3% річних (за період з 18.12.2014 по 01.04.2016) та 297 364,14 грн інфляційних втрат (за період з 01.11.2014 по 01.03.2016);

- рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2017 у справі №914/2369/17, яким вирішено стягнути з ДП «Львіввугілля» на користь ТзДВ «Червоноградське АТП 14628» 26 844,38 грн 3% річних та 135 006,81 грн інфляційних втрат (за період з 02.04.2016 по 16.10.2017);

- рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2019 у справі №914/281/19, яким вирішено стягнути з ДП «Львіввугілля» на користь ТзДВ «Червоноградське АТП 14628» 22 575, 52 грн 3 % річних (за період з 17.10.2017 по 01.02.2019) та 76 135,02 грн інфляційних втрат (за період з 01.10.2017 по 31.12.2018);

- рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2020 у справі №914/310/20 яким вирішено стягнути з ДП «Львіввугілля» на користь ТзДВ «Червоноградське АТП 14628» 15 879,40 грн 3% річних (нараховані за період з 02.02.2019 по 30.12.2019) та 40 682,53 грн інфляційних втрат (нараховані за період з 01.01.2019 по 01.12.2019);

- рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2022 у справі № 914/313/22, яким вирішено стягнути з ДП «Львіввугілля» на користь ТзДВ «Червоноградське АТП 14628» 34 819,90 грн 3% річних (за період з 01.01.2020 по 29.12.2021) та 84 897,82 грн інфляційних втрат (за період з 02.12.2019 по 01.12.2021);

- рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2023 у справі № 914/2002/23, яким вирішено стягнути з ДП «Львіввугілля» на користь ТзДВ «Червоноградське АТП 14628» 24 680,04 грн 3% річних (за період з 01.01.2022 по 31.05.2023) та 181 675,21 грн інфляційних втрат (за період з 02.12.2021 по 31.03.2023).

Позивач вказує, що незважаючи на наявність заборгованості, що встановлена вищевказаними рішеннями суду, відповідач її не погасив, зазначене зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 24 783,67 за період з 01.06.2023 по 31.10.2024 та інфляційних втрат в розмірі 49 945,59 за період з 01.04.2023 по 30.09.2024.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом 30.12.2005 між сторонами у справі було укладено договір №42 про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників, за умовами якого перевізник взяв на себе зобов`язання перевозити працівників замовника на спеціальних маршрутах, згідно погодженого розкладу руху замовника або його відокремлених підрозділів.

Факт виникнення у відповідача заборгованості в розмірі 631 925,92 грн, за вказаним договором встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2013 у справі № 5015/5293/12.

Згідно із ч. 4 с. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно платіжного доручення №1459 від 29.04.2013 року ДП «Львіввугілля» перераховано на користь позивача 50 000,00 грн, відтак сума основного боргу становить 581 925,92 грн.

Доказів сплати заборгованості в розмірі 581 925,92 грн сторонами не подано.

Позивач вказує, що незважаючи на наявність заборгованості, що встановлена рішенням суду, відповідач її не погасив, зазначене зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 24 783,67 за період з 01.06.2023 по 31.10.2024 та інфляційних втрат в розмірі 49 945,59 за період з 01.04.2023 по 30.09.2024.

У відповідності із ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд здійснивши перевірку нарахування 3% річних та інфляційних втрат за вказаними позивачем періодами зазначає, що такі здійснено вірно, відтак до стягнення з відповідача підлягає 24 783,67 грн 3% річних та 49 945,59 грн інфляційних втрат.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, то суд відмовляє у його задоволенні, з огляду на таке.

Клопотання відповідача про зменшення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат обґрунтоване тим, що у зв`язку з повномасштабною військовою агресією російської федерацією проти України підприємство позбавлене можливості здійснювати нормальну господарську діяльність та знаходиться в скрутному матеріальному становищі, оскільки за період з березня 2024 року по серпень 2024 року не здійснювало відвантаження вугільної продукції та не отримувало кошти за попередньо відвантажену вугільну продукцію.

Суд зауважує, що норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 наголошено на тому, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягає.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України, судовий збір в сумі 3 028,00 грн покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» (80001, Львівська область, Червоноградський район, місто Сокаль, вулиця Б.Хмельницького, будинок 26; ідентифікаційний код 32323256) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське автотранспортне підприємство 14628» (80100, Львівська область, Червоноградський район, місто Червоноград, вулиця Святого Володимира, будинок 113; ідентифікаційний код 03114773) 24 783,67 грн 3 % річних, 49 945,59 грн інфляційних втрат та 3 028,00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2025 року.

СуддяМазовіта А.Б.