Рішення

від 27.01.2025 по справі 916/3547/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3547/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/3547/24

За позовом: Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37243279)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ (67701, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Білгород-Дністровський, вул. Одеський шлях, 16-А; код ЄДРПОУ 43227134)

Про зобов`язання вчинити певні дії

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ (67701, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Білгород-Дністровський, вул. Одеський шлях, 16-А; код ЄДРПОУ 43227134)

До відповідача: Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37243279)

Про стягнення 1799916,89 грн.

За участю:

Від первісного позивача (відповідача за зустрічним позовом): Перевозник П. М., за довіреністю

Від первісного відповідача (позивача за зустрічним позовом): Гудименко Ю.О., за довіреністю

Встановив: Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ, у якій просить суд зобов`язати відповідача повернути 1194562 кг кукурудзи 3 класу вартістю 14735736,19 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2024р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3547/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "16" вересня 2024 р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 16.09.2024р. о 10:00.

02.09.2024р. до суду Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ було подано зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України про стягнення плати за фактичний час зберігання зернових (з 07.05.2024р. по 31.07.2024р. обидві дати включно) у розмірі 1052288,32 грн.

02.09.2024р. до суду первісним відповідачем надано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2024р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ вх. ГСОО №3935/24 від 02.09.2024р. до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №916/3547/24. Запропоновано Акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України підготувати та надати до суду і одночасно надіслати зустрічному позивачу відзив на зустрічний позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду.

16.09.2024р. до суду зустрічним позивачем надано заяву про збільшення розміру позовних вимог за зустрічною позовною заявою.

Протокольною ухвалою суду від 16.09.2024р. заяву про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ, з урахуванням наявності доказів відправки та враховуючи, що вказана сума не змінює предмет первісного зустрічного позову, прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи.

25.09.2024р. до суду зустрічним відповідачем надано відзив на зустрічну позовну заяву.

30.09.2024р. первісним позивачем надано відповідь на відзив.

07.10.2024р. до суду Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ надано клопотання, відповідно до якого первісний відповідач просив суд встановити строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 07.10.2024р. суд встановив первісному відповідачу строк до 11.10.2024р. для надання письмових обґрунтувань щодо переліку документів, які зазначив первісний позивач, задовольнив заяву первісного позивача на встановлення строку на оформлення заперечень на відповідь відзив за зустрічним позовом.

Також, судом оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.10.2024р. о 12:45. Крім того, судом встановлено строк на оформлення заперечень на відповідь на відзив за первісним та за зустрічним позовом до 22.10.2024р. включно.

07.10.2024р. до суду Акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України надано заперечення щодо приєднанні до матеріалів справи несвоєчасно поданих доказів.

11.10.2024р. до суду Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ надано заперечення проти приєднання до матеріалів справи несвоєчасно поданих доказів.

18.10.2024р. до суду Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ надано заперечення на відповідь на відзив.

21.10.2024р. до суду зустрічним позивачем надано заяву про збільшення розміру позовних вимог за зустрічною позовною заявою.

28.10.2024р. до суду Акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України надано додаткові пояснення по справі.

30.10.2024р. до суду Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ надано додаткові пояснення.

Протокольною ухвалою суду від 30.10.2024р., з урахуванням поданих з боку відповідача за первісним позовом додаткових пояснень та забезпечуючи доступ до суду, судом залучено до матеріалів справи додаткові пояснення від 30.10.2024р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/2547/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "25" листопада 2024 р. об 11:45. Резервна дата 02.12.2024р. об 11:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 25.11.2024р. об 11:45.

25.11.2024р. судом оголошено перерву у розгляді справи по суті на резервну дату 02.12.2024р. об 11:00.

02.12.2024р. судом оголошено перерву у розгляді справи по суті на резервну дату, а саме 16.12.2024р. о 13:00.

16.12.2024р. судом оголошено перерву у розгляді справи по суті на стадії запитань первісного позивача до первісного відповідача до 20.12.2024р. о 12:00.

Також, судом узгоджено з представниками сторін дату проведення судового засідання 27.01.2025р. о 12:30.

Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, а також заперечує проти зустрічного позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ заперечує проти первісного позову та просить суд задовольнити зустрічні позовні вимоги.

У судовому засіданні 27.01.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 30.01.2025 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України та Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ, суд встановив.

Акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України, в обґрунтування поданого позову було зазначено суду, що між сторонам було укладено Договір складського зберігання зерна №15/3 від 20.10.2021р., за умовами якого Поклажодавець (позивач) зобов`язаний передати зерно, а Зерновий склад (Товариство з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ) зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору, Зерновий склад видає Поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після передачі зерна на зберігання, якщо інше не вказано в письмовому зверненні Поклажодавця.

Додатковою угодою №1 від 20.10.2021р. сторони внесли зміни та доповнення до Договору, а також визнали та підтвердили в п. 31 цієї Додаткової угоди №1, що у випадку виникнення суперечностей, розбіжностей або різночитання між положеннями Додаткової угоди №1 та відповідними положеннями Договору, пріоритет мають положення Додаткової угоди №1.

Пунктом 7 Додаткової угоди №1 визначено, що на письмову вимогу Поклажодавця Зерновий склад зобов`язаний не пізніше 3 календарних днів з моменту пред`явлення такої вимоги забезпечити доступ представників Поклажодавця безпосередньо на Зерновий склад, де зберігається зерно Поклажодавця, з метою перевірки умов зберігання, його наявності, якості, а також відбору проб, за умови пред`явлення документів, що підтверджують їх повноваження.

Згідно п. 9 Додаткової угоди №1, оплата послуг здійснюється щомісяця в робочі дні шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Поклажодавця на поточний рахунок Зернового складу у строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг. Підставою для оплати є оригінали актів виконання робіт та рахунки, що виставляються Зерновим складом.

Умовами п. 25 Додаткової угоди №1 визначено, що при закінченні терміну (строку) зберігання або терміну (строку) дії Договору будь-які види санкцій (включаючи, але не обмежуючись: штрафи, пені, підвищення тарифу тощо, а також надання будь-яких оздоровчих послуг, послуг по інвентаризації зерна, фумігації, переміщення тощо, пов`язаних із закінченням терміну (строку) зберігання та/або терміну (строку) дії Договору в односторонньому порядку до Поклажодавця не застосовуються, якщо інше не передбачено законодавством У країни.

Додатковою угодою №11 від 31.08.2023р. сторони внесли зміни до Договору та визначили, що строк зберігання зерна до 31.10.2023р., а Договір діє до 31.10.2023р. включно, а в частині розрахунків до повного виконання.

За поясненнями первісного позивача, він листом від 25.10.2023р. №130-4-3575/2-19/2873 звертався до первісного відповідача з пропозицією щодо продовження строку зберігання зерна за Договором, але первісний відповідач не прийняв цю пропозицію.

Як було зазначено первісним позивачем, після 31.10.2023р. первісний відповідач припинив щомісячно надавати первісному позивачу рахунки на оплату, акти надання послуг та довідки про кількість зерна, яке перебуває на зберіганні у первісного відповідача.

За поясненнями Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України, на виконання умов Договору, первісний позивач передав на зберігання первісному відповідачу зерно кукурудзи 3 класу. На зберіганні у первісного відповідача перебуває наступна кількість зерна первісного позивача: 109662 кг кукурудзи 3 класу - на зерновому складі за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; 1084900 кг кукурудзи 3 класу - на зерновому складі за адресою: Одеська область, білгород-Дністровський р-н, с. Олексіївка, вул. Вокзальна, 12-А.

Отже, всього на зберіганні у первісного відповідача перебуває 1194562 кг кукурудзи 3 класу, яка належить Акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України.

Також первісним позивачем було зазначено суду, що первісний відповідач не видав складські документи на зерно, яке первісний позивач передав на зберігання.

За посиланням первісного позивача, він неодноразово звертався до первісного відповідача з вимогами про надання складських квитанцій на зерно, передане первісному відповідачу на зберігання, що підтверджується листами від 18.06.2024р. №130-4-19/1530, від 28.06.2024р. №130-4-19/1638, від 11.07.2024р. №130-4-19/1784, від 22.07.2024р. №130-4-19/1846, однак, Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ проігноровано вимоги первісного позивача.

За посиланням первісного позивача, з метою отримання складських квитанцій на зерно, він направив свого представника Жилінського С.В. у службове відрядження на зерновий склад Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ, що підтверджується наказом №07 від 11.06.2024р., посвідченням про відрядження, звітом про використання коштів на відрядження та довіреністю №171 від 31.05.2024р. Згідно проставлених первісним відповідачем відміток у посвідченні про відрядження, представник первісного позивача Жилінський С.В. перебував на зерновому складі 11.06.2024 р., однак, первісний відповідач відмовився надати складські квитанції на зерно.

За посиланням Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України, вказане свідчить про недобросовісність Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ та порушення ним умов п. 3.2. Договору та приписів ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України зверталося до Державного підприємства «Держреєстри України» щодо надання витягів з Реєстру складських документів на зерно, відповідно до яких вбачається, як вказує первісний позивач, що на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ перебуває 1194562 кг кукурудзи 3 класу, яка належить первісному позивачу.

Також первісним позивачем було зазначено, що згідно бухгалтерської довідки станом на 01.04.024р., балансова вартість кукурудзи 3 класу, яка знаходиться на зберіганні у первісного відповідача, становить 14735736,19 грн., без урахування ПДВ, що відповідає оборотно-сальдовим відомостям по рахунку 280 та 281.

Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України зазначало суду, що первісний позивач неодноразово звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ з вимогами про повернення зерна відповідно до листів від 06.03.2024р. №130-4-19/537, від 04.04.2024р. №130-4-19/812, від 22.05.2024р. №130-4-19/1263, від 22.05.2024р. №130-4-19/1261, від 22.05.2024р. №130-4-19/1262, від 28.06.2024р. №130-4-19/1639, від 28.06.2024р. №130-4-19/1640.

За поясненнями первісного позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ відмовилось повертати зерно та наразі протиправно притримує його.

Також первісним позивачем було зазначено суду, що з метою перевірки наявності, кількості та якості (відбору проб) зерна, переданого на зберігання первісному відповідачу, первісний позивач звертався до первісного відповідача з вимогами про надання доступу. Разом з тим, як вказує первісний позивач, первісний відповідач не надав доступу та можливості оглянути зерно, перевірити його наявність, кількість та якість.

Щодо протиправності дій первісного відповідача щодо одностороннього збільшення тарифів на зберігання зерна, первісним позивачем було зазначено наступне.

Як вказує первісний позивач, оскільки первісний відповідач припинив щомісячно надавати рахунки на оплату та акти надання послуг, після 31.10.2023р. у первісного позивача була відсутня інформація щодо розміру щомісячних платежів за послуги зберігання зерна та підстави для оплати таких послуг.

У відповідь на лист Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України від 06.03.2024р. №130-4-19/537, первісний відповідач направив рахунки на оплату послуг зберігання зерна за період з 01.11.2023р. по 13.03.2024р.

У відповідь на лист Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України від 04.04.2024р. №130-4-19/812, первісний відповідач направив рахунки на оплату послуг зберігання зерна за період з 14.03.2024р. по 08.04.2024р.

Також, листом від 19.04.2024р. первісний відповідач направив рахунок за період з 09.04.2024р. по 22.04.2024р.

За поясненнями Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України, ним повністю сплачено отримані рахунки від Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ та було здійснено переплату у якості авансових платежів у розмірі 159330,68 грн.

Однак, як вказує первісний позивач, первісний відповідач відмовився повертати зерно та листом від 24.05.2024р. №35 повідомив, що в односторонньому порядку було зроблено збільшення тарифів з 3,42 грн. до 10,26 грн. вартості послуг зберігання зерна.

Первісний позивач, посилаючись на п. 25 Додаткової угоди №1 до Договору, зазначав про протиправність такий дій з боку первісного відповідача щодо підвищення тарифів.

Як було зазначено первісним позивачем, станом на дату звернення до первісного відповідача з вимогою про повернення зерна від 22.05.2024р. №130-4-19/1263 та листами на відвантаження зерна від 22.05.2024р. №130-4-19/1261 та №130-4-19/1262, первісний позивач не мав заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ за надані послуги та здійснив переплату, однак, первісний відповідач не повернув зерно.

Надаючи відзив на позовну заяву, Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ було зазначено суду, що первісний відповідач не визнає позовні вимоги Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України.

Також було зазначено суду, що обставини, на які посилається первісний позивач щодо укладення між сторонами Договору, додаткових угод до нього, стосовно кількості зерна, яке було передане на зберігання, а також строку дії договору, підтверджені наданими первісним позивачем додатками, та визнаються первісним відповідачем.

Відповідно до змін, внесених сторонами за взаємною згодою до Договору, шляхом укладення Додаткової угоди №11 від 31.08.2023 р., строк зберігання зерна за договором закінчився 31.10.2023 р., Договір діяв до 31.10.2023 р., включно, а в частині розрахунків до повного виконання.

Первісний відповідач не заперечує та підтверджує, що 15 березня 2024 р. первісний позивач розрахувався за послуги зберігання зерна (кукурудза 3 клас), які були надані Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ, як Зерновим складом та отримані за Договором №15/3 складського зберігання від 20.10.2021 р. за період дії договору - до 31.10.2023, включно.

Таким чином, розрахунки за надані первісним відповідачем та отримані первісним позивачем послуги у період дії Договору - виконані 15.03.2024 р. А отже строк дії договору у частині розрахунків за Договором закінчився 15.03.2024 р.

Як було зазначено первісним відповідачем, зважаючи на обставини, які визнаються сторонами справи, відносини між сторонами з 20.10.2021 р. до 31.10.2023 року, обидві дати включно, регулювалися Договором №15/3 складського зберігання від 20.10.2021 р.

Однак, як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ, з 01.11.2023 р. (в частині розрахунків з 15.03.2024 р.) і до сьогоднішнього дня (включно) відносини між сторонами регулюються виключно чинним законодавством України.

За посиланням первісного відповідача, Сторони не досягли згоди щодо подальшої співпраці на нових умовах. Натомість погоджено короткострокову співпрацю до кінця жовтня 2023 р. на раніше узгоджених умовах.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що Поклажодавець зобов`язаний своєчасно розрахуватись за надані йому послуги з приймання, оформлення, доробки, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг, пов`язаних із зберіганням зерна.

Відповідно до п. 8.4. Договору та п. 9 Додаткової угоди №1 від 20.10.2021 р. до Договору, Поклажодавець сплачує вартість послуг Зернового складу, пов`язаних з прийманням, очищенням, знезараженням (за письмовою домовленістю Сторін), сушінням зерна при передачі такого зерна на зберігання з моменту видачі складського документу на таке зерно, а також сплачує вартість послуг Зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги.

Первісним відповідачем було зазначено, що первісний позивач систематично порушував строки оплати послуг складського зберігання протягом останнього року дії Договору, а надані послуги протягом серпня-жовтня 2023 року були сплачені аж у березні 2024 року.

Листом Вих. №102 від 10.10.2023 р. первісний відповідач, як Зерновий склад завчасно повідомив первісного позивача, як Поклажодавця, про закінчення строку дії Договору із проханням сплатити наявну заборгованість за надані за Договором послуги та прийняти рішення щодо зернових культур.

Згідно з п. 24 Додаткової угоди №1 від 20.10.2021 р., Зерновий склад зобов`язаний письмово за 14 (чотирнадцять) календарних днів попередити Поклажодавця про закінчення строку зберігання зерна. Це власне і зробив первісний відповідач листом Вих. №102 від 10.10.2023р.

Разом із тим, у Договорі уточнено, що після закінчення строку зберігання зерна, Поклажодавець зобов`язаний забрати зерно із Зернового складу не пізніше останнього дня граничного строку зберігання за Договором (п. 3.4. Договору), тобто не пізніше 31.10.2023р.

Первісним відповідачем було зазначено суду, що він не отримував зазначений лист від 25.10.2023р. вих.№130-4-3575/2-19/2873 з пропозицією щодо продовження строку зберігання зерна за Договором ні на електронну пошту, ні у паперовому вигляді за адресою місця реєстрації чи місця провадження господарської діяльності.

За посиланням первісного відповідача, протягом строку дії Договору саме бездіяльність первісного позивача, а також систематичні порушення грошових зобов`язань, унеможливили продовження граничного строку зберігання зернових та самого Договору в цілому. Така недобросовісна поведінка первісного позивача поставила первісного відповідача у скрутне, заздалегідь не вигідне становище. Первісний відповідач, який є суб`єктом господарської діяльності, мета якого отримання прибутку за свою діяльність, не міг і надалі продовжувати «безоплатні» партнерські відносини з первісним позивачем.

Починаючи з 01.11.2023 року відносини між сторонами регулюються виключно чинним законодавством України. А в частині розрахунків (сплата боргів за надані послуги протягом строку дії Договору) до повного виконання та 15.03.2024 р. первісний позивач повністю виконав свої зобов`язання лише за Договором, а саме: сплатив Зерновому складу вартість наданих послуг протягом серпня-жовтня 2023 року у період дії Договору. А 15.03.2024 строк дії договору в частині розрахунків закінчився.

Також первісним відповідачем було зазначено суду, що майже через один календарний місяць після заявленої первісним позивачем дати початку відвантаження, а саме 21.05.2024 р., Поклажодавець здійснив оплату за послуги, відповідно до рахунків на оплату від 19.04.2024 р. №167, №168. Викладене підтверджується платіжними інструкціями від 21.05.2024 р. №161 та №162.

Оскільки строк дії Договору закінчився 31.10.2023 р., а в частині розрахунків з моменту погашення первісним позивачем заборгованості за послуги надані під час дії Договору (з 15.03.2024 р.), то у квітні-травні 2024 року, відносини між сторонами не регулювались приписами Договору та Додаткових угод до нього, існували позадоговірні відносини між сторонами, які регулюються виключно положеннями чинного законодавства України.

Крім того, як зазначає первісний відповідач, після закінчення строку дії Договору, він виставляв первісному позивачу рахунки на внесення плати за весь фактичний час зберігання зерна, із посиланням на ч.3 ст. 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», а первісний позивач їх оплачував.

Також первісним відповідачем було звернуто увагу суду та зазначено, що призначення платежів: «Сплата за зберігання кукурудза 3 клас зг.рах. №119 від 14.03.2024», «Сплата за зберігання кукурудза 3 клас зг.рах. №120 від 14.03.2024», «Сплата за зберігання кукурудза 3 клас зг.рах. №154 від 09.04.2024», «Сплата за зберігання кукурудза 3 клас зг.рах. №155 від 09.04.2024», «Сплата за зберігання кукурудза 3 клас зг.рах. №167 від 19.04.2024», «Сплата за зберігання кукурудза 3 клас зг.рах. №168 від 19.04.2024», не містять жодних посилань на Договір, а навпаки містять посилання на рахунки первісного відповідача, у яких вказано «плата за фактичний час зберігання після закінчення строку дії договору відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Первісний позивач оплатив такі рахунки за фактичний час зберігання за листопад 2023р. квітень 2024 р., без жодного посилання на Договір у призначенні платежу, таким чином додатково підтвердивши, що відносини між сторонами більше не регулюються Договором.

Також первісним відповідачем зазначено, що жодних заперечень щодо надісланих Актів про надання послуг та розрахунків плати за фактичний час зберігання після закінчення строку дії договору за період 01.05.2024-06.05.2024 р. від первісного позивача не надходило. Тим самим, первісний позивач повторно надав мовчазну згоду щодо застосування у позадоговірних відносинах між сторонами оновлених тарифів.

Крім того, первісним відповідачем було зазначено суду, що він, як Зерновий склад видав на Поклажодавця складські документи на зерно у встановленому законом порядку, що підтверджується Витягами з Реєстру складських документів на зерно.

Надаючи відповідь на відзив, Акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України було зазначено суду, що первісний позивач звертався до первісного відповідача з вимогами про повернення зерна та докази направлення містяться в матеріалах справи.

За поясненнями первісного позивача, після здійснення всіх проплат та відсутності заборгованості, первісним відповідачем не було повернуто зерно та не надано графіку його відвантаження.

Як зазначає первісний позивач, після травня 2024р. зерно знаходилось не зерновому складі первісного відповідача, всупереч волі первісного позивача, який був позбавлений можливості його забрати.

Також первісним позивачем зазначено, що матеріали справи не містять доказів неможливості виконання первісним відповідачем обов`язку щодо повернення зерна, що свідчить про неправильне застосування первісним відповідачем норм матеріального права.

Надаючи заперечення на відповідь на відзив, Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ було зазначено суду, що з урахування положень ч.1-3 ст.530, ч. 4 ст. 612 та ч.2 ст. 613 ЦК України, саме первісний позивач є первісним боржником перед первісним відповідачем, який повинен внести плату за весь фактичний час зберігання зернових до моменту їх відвантаження. Невиконання цього обов`язку надає первісному відповідачу право відстрочити виконання свого обов`язку з відвантаження зернових до моменту вчинення первісним позивачем відповідних дій.

В обґрунтування зустрічного позову, Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ було зазначено суду наступне.

20.10.2021 р. між позивачем за зустрічним позовом, як зерновим складом, та відповідачем за зустрічним позовом, як поклажодавцем, укладено договір складського зберігання №15/3.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 11.1. Договору в редакції Додаткової угоди №11 від 31.08.2023 р., строк зберігання зерна до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення усіх зернових, олійних та зернобобових культур Поклажодавцю відбувається не пізніше « 31» жовтня 2023 року (граничний строк зберігання).

Згідно з п. 15.1. Договору в редакції Додаткової угоди №11 від 31.08.2023 р., Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до « 31» жовтня 2023 року включно, а в частині розрахунків до повного виконання. У частині виконання зобов`язань про нерозголошення конфіденційної інформації згідно відповідних умов Договору.

Аналогічний термін (строк) зберігання визначений сторонами у п. 27 Додаткової угоди №1 в редакції Додаткової угоди №11 від 31.08.2023 р.

Листом від 10.10.2023р. вих. №102, позивач за зустрічним позовом повідомив відповідача за зустрічним позовом про закінчення строку дії Договору, із проханням сплатити наявну заборгованість за фактично надані послуги та прийняти рішення щодо зернових культур.

Як зазначає зустрічний позивач, він виконав у повному обсязі та належним чином усі свої договірні зобов`язання перед відповідачем за зустрічним позовом: належно надавав послуги по зберіганню, своєчасно надавав усю інформації про кількість зернових на зберіганні, своєчасно надавав усю первинну документації та здійснив реєстрацію податкових накладних тощо, про що свідчить підписані між сторонами акти приймання-передачі наданих послуг, а також відсутність претензій з боку відповідача за зустрічним позовом до позивача за зустрічним позовом, як під час строку дії Договору так і після спливу строку його дії.

Як вказує зустрічний позивач, починаючи з 01.11.2023 року відносини між Зерновим складом та Поклажодавцем регулюються виключно чинним законодавством України. А в частині сплати боргів за надані послуги протягом строку дії Договору до повного виконання (п. 15.1. Договору).

Зустрічним позивачем було зазначено суду, що 14.03.2024 р. він звернувся до відповідача за зустрічним позовом листом вих.№23, з проханням внести плату за весь фактичний час зберігання зернових, та станом на 31.03.2024 р. (гранична дата виконання грошового зобов`язання) не вчинено жодних дій, спрямованих на внесення плати за весь фактичний час зберігання зернових, відповідно до виставлених рахунків на оплату.

09.04.2024 р. зустрічний позивач вдруге звернувся до відповідача за зустрічним позовом листом вих.№26, з проханням не ігнорувати раніше виставлені рахунки, а також внести плату за весь фактичний час зберігання зернових, та долучив до листа рахунки на оплату від 09.04.2024 р. №154, №155 та розрахунки плати за фактичний час зберігання зерна після закінчення строку дії договору відповідно до ч. 3 ст. 28 «Про зерно та ринок зерна в Україні» - оплата послуг з 14.03.2024 р. по 08.04.2024 р., включно, однак, відповідач за зустрічним позовом не вчинив жодних дій, спрямованих на внесення плати за фактичний час зберігання зернових, відповідно до раніше виставлених та нововиставлених рахунків на оплату.

Як зазначає зустрічний позивач, 19.04.2024 р. він втрете звернувся до відповідача за зустрічним позовом листом вих.№29, із проханням не ігнорувати раніше виставлені рахунки на оплату, а також внести плату за весь фактичний час зберігання зернових.

За поясненнями зустрічного позивача, 24.04.2024 р. на розрахунковий рахунок Зернового складу надійшла часткова плата Поклажодавця за фактичний час зберігання зернових в період з 01.11.2023 р. по 08.04.2024 р., включно, відповідно до раніше виставлених рахунків №119 від 14.03.2024 р., №120 від 14.03.2024 р., №154 від 09.04.2024р., №155 від 09.04.2024 р. та викладене підтверджується платіжними інструкціями від 24.04.2024 р. №101, №102, №104, №106.

На підставі отриманих коштів у період позадоговірної співпраці, з метою своєчасного виконання податкових зобов`язань, позивач за зустрічним позовом склав та зареєстрував податкові накладні, а саме: податкову накладну №17 від 24.04.2024 р., доставлено до ДПС України та зареєстровано 14.05.2024 р.; податкову накладну №18 від 24.04.2024 р. доставлено до ДПС України та зареєстровано 14.05.2024 р.; податкову накладну №19 від 24.04.2024 р. доставлено до ДПС України та зареєстровано 14.05.2024 р.; податкову накладну №20 від 24.04.2024 р. доставлено до ДПС України та зареєстровано 14.05.2024 р.

Зустрічним позивачем було звернуто увагу суду та зазначено, що Поклажодавець залишив поза увагою раніше виставлені Зерновим складом рахунки від 19.04.2024 р. №167, №168 на внесення плати за фактичний час зберігання. Несплачений період зберігання з 09.04.2024 р. по 22.04.2024 р. та тільки 21.05.2024 р. відповідач за зустрічним позовом здійснив оплату за послуги, відповідно до зазначених рахунків.

Також зустрічним позивачем було зазначено, що Поклажодавцем здійснено ряд незрозумілих Зерновому складу платежів, а саме: 144703,96 грн., призначення: Передоплата Зберігання Кукурудза 3 клас за період 23.04.2024 - 31.05.2024. В т.ч. ПДВ 20% 24117.33 грн. Не є замовником.; 14626,72 грн., призначення: Передоплата Зберігання Кукурудза 3 клас за період 23.04.2024 - 31.05.2024. В т.ч. ПДВ 20% 2437.79 грн. Не є замовником. Загальна сума сплачених коштів, нібито за період зберігання зернових з 23.04.2024 по 31.05.2024 р. включно, дорівнює 159330,68 грн.

Також було зазначено суду, що позивач за зустрічним позовом повідомив відповідача за зустрічними позовом, що відповідно до Наказу від 24.04.2024 р. №4-ОС, з 01.05.2024 р. введено в дію нові тарифи зернового складу.

Крім того, із дотриманням ч. 1 ст. 534 ЦК України, частину зарахованих коштів, а саме: 51364,80 грн. Зерновий склад зарахував як сплату Поклажодавцем пені за неналежне виконання (ще у період дії договору зберігання) грошових зобов`язань, відповідно до претензії №22 від 14.03.2024 р., про що також було повідомлено відповідача за зустрічним позовом.

Ґрунтуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, зустрічним позивачем було зазначено суду, що відповідач за зустрічним позовом повністю проігнорував лист позивача за зустрічним позовом, не надав відповіді, у т.ч. листи для коригування незрозумілих платежів та будучи проінформованим відносно збільшення тарифів на послуги Зернового складу (з 01.05.2024 р.) не вчинив жодних дій, спрямованих на внесення плати за фактично надані послуги, з подальшим вивезенням зернових зі складських потужностей. Зазначена бездіяльність відповідача за зустрічним позовом, а також продовження отримання послуг Зернового складу, за твердженням ТОВ ОССОЙО ЮГ, свідчить про мовчазну згоду Поклажодавця із новими тарифами.

За посиланням Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ, заборгованість Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України перед зустрічним позивачем становить 1799916,89 грн. та складається з:

-не внесеної плати за фактичний час зберігання протягом травня 2024 р., відповідно до раніше виставлених рахунків на оплату: плата за фактичний час зберігання зернових, період з 07.05.2024 р. по 31.05.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №241 від 02.07.2024 р.; плата за фактичний час зберігання зернових, період з 07.05.2024 р. по 31.05.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №242 від 02.07.2024 р.;

-не внесеної плата за фактичний час зберігання протягом червня 2024 р., відповідно до раніше виставлених рахунків на оплату: плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.06.2024 р. по 30.06.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №243 від 02.07.2024 р.; плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.06.2024 р. по 30.06.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №244 від 02.07.2024 р.;

-не внесеної плати за фактичний час зберігання протягом липня 2024 р., відповідно до раніше виставлених рахунків на оплату: плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №304 від 31.07.2024 р.; плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №305 від 31.07.2024 р.

-не внесеної плати за фактичний час зберігання протягом серпня 2024 р., відповідно до раніше виставлених рахунків на оплату: плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.08.2024 р. по 31.08.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №347 від 31.08.2024 р.; плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.08.2024 р. по 31.08.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №348 від 31.08.2024 р.

-не внесеної плати за фактичний час зберігання протягом вересня 2024 р., відповідно до останніх виставлених рахунків на оплату: плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.09.2024 р. по 30.09.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №429 від 30.09.2024 р.; плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.09.2024 р. по 30.09.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №431 від 30.09.2024 р.

Надаючи відзив на зустрічну позовну заяву, Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України зазначало суду, що у зустрічного відповідача станом на дату звернення з вимогою про повернення майна від 22.05.2024р. №130-4-19/1263 та листами на відвантаження зерна від 22.05.2024р. №130-4-19/1261 та №130-4-19/1262 була відсутня заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ за послуги зберігання зерна.

За посиланням зустрічного відповідача, після травня 2024р. зустрічний позивач не надав послуги зберігання та протиправно притримував та не повертав зерно.

Також було зазначено суду, що зустрічний відповідач не надавав згоду на збільшення тарифу для зберігання зерна.

Надаючи відповідь на відзив, зустрічним позивачем було зазначено суду, що зустрічний відповідач хаотично здійснював внесення плати за фактичний час зберігання зернових, відповідно до виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ рахунків на оплату на підставі ч. 3 ст. 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Надаючи до суду додаткові пояснення по справі, Акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України було зазначено суду, що дії первісного відповідача недобросовісні та протиправні та первісним відповідачем було порушено зобов`язання, покладені чинним законодавством на зерновий склад.

Також первісним позивачем було зазначено суду, що відсутні обставини, які свідчать про наявність правових підстав для нарахування та стягнення плати за зберігання зерна після травня 2024 року, оскільки після травня 2024 року первісний відповідач не надав первісному позивачу послуги зберігання зерна, а протиправно притримував та не повертав зерно.

За посиланням первісного позивача, станом на дату звернення до первісного відповідача з вимогою по повернення зерна від 22.05.2024 №130-4-19/1263 та листами на відвантаження зерна від 22.05.2024 №130-4-19/1261 та №130-4-19/1262, Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України не тільки не мало заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ за надані послуги зберігання зерна, а і здійснило авансову передплату на майбутнє в сумі 159330,68 грн.

На думку первісного позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ не надало жодних доказів чи економічного обґрунтування на підтвердження того, чому вартість зберігання зерна первісного позивача в 3 рази перевищує вартість зберігання зерна інших поклажодавців.

За посиланням первісного позивача, приписи ст. 953 ЦК України та ст. 35 Закону України «Про зерно та ринок в Україні» зобов`язують зерновий склад на першу вимогу поклажодавця повернути зерно, передане на зберігання, і не містять жодних виключень, які б звільняли зерновий склад від виконання такого обов`язку.

Відповідно до наданих додаткових пояснень, первісним відповідачем було зазначено суду, що на кожну заявку про відвантаження, Товариство з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ надавало чіткий алгоритм дій, заснований на нормах чинного законодавства та звичаях ділового обороту.

За поясненнями первісного відповідача, у випадках порушення визначеного порядку, обов`язок з повернення зернових не настає.

Також було зазначено суду, що оскільки первісний позивач був обізнаний про розмір плати за фактичний час зберігання, не заперечував проти розміру, мав первинні документи (рахунки) для внесення такої плати і не виконав свого обов`язку, то обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ щодо відвантаження зерна не настав.

За посиланням первісного відповідача, строк дії Договору закінчився 31.10.2023р., заборгованість, стягнення якої є предметом зустрічного позову, виникла після 31.10.2023р., (тобто після припинення дії Договору), внаслідок не оплати Поклажодавцем послуг за фактичне зберігання зерна, наданих Зерновим складом в період травень-вересень 2024.

Як зазначалось первісним відповідачем, наведені у Додатку до Договору тарифи на зберігання зерна припинили свою дію одночасно з припиненням дії самого Договору, що виключає можливість застосування таких тарифів до майбутніх правовідносин сторін.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, за час розгляду справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №372/2238/17.

Надаючи оцінку доводам Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України, покладеним в основу первісних позовних вимог, суд зазначає таке.

Як з`ясовано судом, 20.10.2021р. між сторонами було укладено Договір складського зберігання зерна, за умовами якого Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України, як Поклажодавець, зобов`язаний передати зерно, а Товариство з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ, як Зерновий склад, зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором.

Укладений сторонами даного спору договір за своєю правовою природою є договором складського зберігання, а правовідносини за ним регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України та Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, Додатковою угодою №11 від 31.08.2023р. сторони внесли зміни до Договору та визначили, що строк зберігання зерна до 31.10.2023р., а Договір діє до 31.10.2023р. включно, а в частині розрахунків до повного виконання.

Як з`ясовано судом та визнається сторонами у справі, на виконання умов укладеного Договору складського зберігання зерна від 20.10.2021р., Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України передало на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ зерно 109662 кг кукурудзи 3 класу - на зерновому складі за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; 1084900 кг кукурудзи 3 класу - на зерновому складі за адресою: Одеська область, білгород-Дністровський р-н, с. Олексіївка, вул. Вокзальна, 12-А.

За матеріалами справи встановлено, що всього на зберіганні у первісного відповідача перебуває 1194562 кг кукурудзи 3 класу, яка належить Акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В обґрунтування поданого позову, позивачем за первісним позовом зазначалось суду, що Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ з вимогами про повернення зерна відповідно до листів від 06.03.2024р. №130-4-19/537, від 04.04.2024р. №130-4-19/812, від 22.05.2024р. №130-4-19/1263, від 22.05.2024р. №130-4-19/1261, від 22.05.2024р. №130-4-19/1262, від 28.06.2024р. №130-4-19/1639, від 28.06.2024р. №130-4-19/1640, та, за поясненнями первісного позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ відмовилось повертати зерно та наразі протиправно притримує його. Також, на переконання первісного позивача, ним повністю сплачено отримані рахунки від первісного відповідача та було здійснено переплату, у якості авансових платежів у розмірі 159330,68грн.

З урахуванням доводів, які покладено первісним позивачем у підстави позову та з урахуванням заперечень проти первісного позову, що були надані первісним відповідачем, суд зазначає таке.

Згідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Закон України «Про зерно та ринок в Україні» визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу.

Так, відповідно до ст. 35 Закон України «Про зерно та ринок в Україні», зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов`язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов`язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

Як вже встановлено судом, укладений між сторонами Договір складського зберігання зерна від 20.10.2021р. припинився 31.10.2023р., у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено, та додаткову угоди щодо продовження строку дії договору сторонами укладено не було.

Отже, Договір складського зберігання зерна від 20.10.2021р. діяв включно до 31.10.2023, та надалі, з 01.11.2023р. відносини між сторонами вже не регулювались приписами зазначеного договору.

За матеріалами справи судом з`ясовано, що первісним позивачем здійснювались неодноразові звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ, з вимогами про повернення зерна, однак, відповідні дії первісним відповідачем здійснено не було, натомість, матеріали справи містять письмове листування щодо відмови первісного відповідача повернути зерно, якому надано оцінку судом та враховано при вирішення спору по суті.

Пунктом 15 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що зерновий склад - суб`єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно. За п. 10 цієї ж статті зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна

Положенням ст.7 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що суб`єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб`єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.

Згідно з ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

У відповідності до ст. 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна.

При цьому, суд зазначає, що за першою вимогою володільця складського документа, зерновий склад зобов`язаний повернути таке майно.

Отже, після закінчення строку зберігання зерна, відповідно до договору, останнє мало бути повернуто володільцю.

Матеріали даної господарської справи не містять доказів повернення Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ первісному позивачу 1194562 кг кукурудзи 3 класу, що свідчить про невиконання вимог закону з боку первісного відповідача.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки положеннями ст. 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов`язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/10958/20).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо необхідності задоволення первісної позовної заяви Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ повернути Акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України 1194562 кг кукурудзи 3 класу вартістю 14735736,19 грн., волевиявлення щодо необхідності повернення якого мало відображення у вигляді письмових вимог первісного позивача, як шляхом направлення листів, так і шляхом звернення до суду із відповідним позовом про повернення майна.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 3028,00 грн. покладаються на первісного відповідача.

Слід також зазначити, що суд не погоджується з доводами первісного відповідача щодо застосування до правовідносин сторін, які виникли після закінчення строку дії Договору, ст.538 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Суд зазначає, що за умовами укладеного між сторонами Договору, саме під час його дії, у Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України було зобов`язання передати зерно та сплачувати кошти за його зберігання, а у Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ, як Зернового складу, було відповідне зобов`язання прийняти зерно Поклажодавця на зберігання, здійснювати заходи щодо його належного утримання та повернути зерно поклажодавцю.

Так, дійсно, умовами ч.3 ст. 538 Цивільного кодексу України, на яку, зокрема, посилається Товариство з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ, визначено право особи зупинити виконання свого обов`язку, відмовитись від його виконання, тощо, в разі невиконання іншою стороною у зобов`язанні свого обов`язку, однак, на думку суду, не є належним застосування даної норми до відносин сторін справи, що мали місце вже після закінчення строку дії Договору зберігання, оскільки обов`язок складу повернути зерно виникає безумовно або після закінчення строку дії договору, або навіть під час його дії, в разі отримання вимоги щодо його повернення, та не прив`язується, в даному випадку, до факту отримання коштів за зберігання, оскільки тут вже має місце позадоговірні відносини сторін, які виникли після закінчення строку дії договору, та йде мова про певні зобов`язання сторони розрахуватись за послуги з фактичного зберігання зерна, яким буде надано оцінку судом, за результатом розгляду зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ.

Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, 20.10.2021 р. між позивачем за зустрічним позовом, як зерновим складом, та відповідачем за зустрічним позовом, як поклажодавцем, укладено договір складського зберігання №15/3.

Судом з`ясовано, що листом від 10.10.2023 р. вих.№ 102, позивач за зустрічним позовом повідомив відповідача за зустрічним позовом про закінчення строку дії Договору, із проханням сплатити наявну заборгованість за фактично надані послуги та прийняти рішення щодо зернових культур.

Як вже було зазначено судом, починаючи з 01.11.2023 року відносини між сторонами регулюються виключно чинним законодавством України, оскільки укладений між сторонами договір припинив свою дію, матеріали справи не містять доказів укладання додаткових угод стосовно продовження строку дії договору.

Судом встановлено, що 14.03.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ звернулось до Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України листом вих.№23, з проханням внести плату за весь фактичний час зберігання зернових.

При розгляді даної справи судом враховано, що загальна сума сплачених коштів, з боку зустрічного відповідача становить 159330,68 грн. з ПДВ, та прийнято до уваги, що Листом від 24.05.2024 р. вих. №35 позивач за зустрічним позовом повідомив відповідача за зустрічним позовом, що призначення зазначених платежів не відповідає дійсності.

Судом з`ясовано, що відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України, частину зарахованих коштів, а саме: 51364,80 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ зарахувало як сплату Акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України нарахованої складом пені за неналежне виконання умов договору щодо строків оплат за послуги зберігання у період дії договору зберігання, відповідно до претензії №22 від 14.03.2024 р.

За матеріалами справи судом з`ясовано, що заборгованість Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України за фактичне зберігання зерна перед Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ становить 1799916,89 грн. та складається з: не внесеної плати за фактичний час зберігання протягом травня 2024 р., відповідно до раніше виставлених рахунків на оплату: плата за фактичний час зберігання зернових, період з 07.05.2024 р. по 31.05.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №241 від 02.07.2024 р.; плата за фактичний час зберігання зернових, період з 07.05.2024 р. по 31.05.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №242 від 02.07.2024 р.; не внесеної плата за фактичний час зберігання протягом червня 2024 р., відповідно до раніше виставлених рахунків на оплату: плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.06.2024 р. по 30.06.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №243 від 02.07.2024 р.; плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.06.2024 р. по 30.06.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №244 від 02.07.2024 р.; не внесеної плати за фактичний час зберігання протягом липня 2024 р., відповідно до раніше виставлених рахунків на оплату: плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №304 від 31.07.2024 р.; плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №305 від 31.07.2024 р.; не внесеної плати за фактичний час зберігання протягом серпня 2024 р., відповідно до раніше виставлених рахунків на оплату: плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.08.2024 р. по 31.08.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №347 від 31.08.2024 р.; плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.08.2024 р. по 31.08.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №348 від 31.08.2024 р.; не внесеної плати за фактичний час зберігання протягом вересня 2024 р., відповідно до останніх виставлених рахунків на оплату: плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.09.2024 р. по 30.09.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №429 від 30.09.2024 р.; плата за фактичний час зберігання зернових, період з 01.09.2024 р. по 30.09.2024 р. обидві дати включно, відповідно до рахунку на оплату №431 від 30.09.2024 р.

Згідно ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

Матеріали справи свідчать, і це не заперечується сторонами, що зерно зустрічного відповідача після закінчення строку дії договору продовжувало перебувати на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідно до Наказу Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ №4-ОС від 24.04.2024р. «Про встановлення тарифів на послуги зернового складу», у зв`язку з ростом інфляції, рівнем заробітної плати, цін на енергетичні, матеріальні та інші ресурси, з метою приведення тарифів на послуги зернового складу у відповідність до економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво введено в дію з 01.05.2024р. нові тарифи на послуги зернового складу.

Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ за фактичне зберігання зерна, складались акти надання послуг та виставлялись рахунку на оплату, які вчасно та належним чином скеровувались Акціонерному товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України, про що зазначено судом вище.

Також суд зазначає, що непідписання актів надання послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання може свідчити про недобросовісність поведінки замовника, який таким чином намагається уникнути оплати цих послуг (робіт), оскільки фактично у всіх договірних відносинах факт оплати ставиться у залежність від підписання актів наданих послуг (виконаних робіт), що має на меті настання узгодження сторонами обсягу та якості робіт та встановлення терміну відліку виникнення зобов`язання з оплати.

Суд зазначає, що ігнорування Акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України підписання актів та/або безпідставне ухилення від прийняття наданих послуг не може бути підставою, яка звільняє його від обов`язку оплатити надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як з`ясовано судом та вже зазначалось вище, Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ здійснювались дії щодо скерування на адресу Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України відповідних актів надання послуг та рахунків на оплату, про що свідчать матеріали справи, тоді як мотивованої відмови зустрічного відповідача від підписання актів, матеріали справи не містять та зворотнього останнім доведене суду не було.

Зобов`язання складського зберігання мають двосторонній характер, тобто обов`язки покладаються на обидві сторони (Товариство з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ виступає зберігачем, з певними зобов`язаннями, пов`язаними з належним утриманням майна, а Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України зобов`язане оплатити таки дії (послуги), пов`язані з утриманням зерна за весь фактичний час його зберігання).

Тому, за даними спірними правовідносинами, Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України є боржником щодо свого зобов`язання оплатити послуги за фактичний час зберігання зерна, а Товариство з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ виступає кредитором у таких відносинах.

При вирішення даної справи судом встановлено, що зустрічним позивачем вчинялись певні активні дії щодо визначення вартості наданих ним послуг по фактичному зберіганню зерна і пред`явлення їх до оплати Акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України, шляхом скерування відповідних актів надання таких послуг та рахунків щодо оплати, копії яких наявні в матеріалах справи за визначений спірний період, та дані обставини не спростовано зустрічним відповідачем, як щодо ненадання таких послуг складом, так і щодо відсутності у відповідача за зустрічним позовом обов`язку такі послуги оплатити, з посиланням на норми діючого законодавства.

На спростування доводів зустрічного відповідача, суд зазначає, що відповідне збільшення тарифів за послуги зберігання відбулось після закінчення строку дії договору, підставі такого збільшення обґрунтовані та пояснені з боку ТОВ ОССОЙО ЮГ, та про відповідне збільшення тарифів було належним чином повідомлено Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України, яким в свою чергу, було схвалено таке збільшення тарифів, шляхом часткової оплати рахунків зустрічного позивача.

Суд наголошує, що для виникнення зобов`язань на момент їх настання вони мають бути зрозумілими для сторін і узгодженими ними.

Як кількість зерна, яке перебуває на зберіганні у зустрічного позивача, та яке, на переконання суду, підлягає поверненню, чітко визначена і не заперечується сторонами, так і вартість послуг зберігання зерна - також визначена та обґрунтована Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ, про що також було обізнано Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України.

Доказів виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за фактичний час зберігання зернових з 07.05.2024 р. по 30.09.2024 р. у розмірі 1799916,89 грн. Акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України» суду не надано, зустрічним відповідачем доводи та твердження зустрічного позивача не спростовано, зворотнього матеріали справи не містять, тому, з урахуванням ч.3 ст.28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», відповідно до якої визначено, що якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання, та ст.530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність у Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України обов`язку оплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ суму боргу за надані з боку останнього послуги з фактичного зберігання зерна.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом застосовується в контексті забезпечення судом права на здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків з метою доведення обставин, які мають значення справи і на які сторона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень з урахуванням інших засад господарського судочинства, зокрема, принципів диспозитивності, змагальності сторін.

За таких обставин, суд вважає доводи Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України, що надавались стосовно зустрічного позову безпідставними та документально необґрунтованими.

Дослідивши обставини спору, судом встановлено факт неналежного виконання Акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України зобов`язання зі сплати заборгованості за фактичний час зберігання Товариством з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ зернових (з 07.05.2024р. по 30.09.2024 р. обидві дати включно) у розмірі 1799916,89 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 21599,01грн. покладаються на зустрічного відповідача.

Суд зазначає зустрічному позивачу, що надлишково сплачений ним судовий збір у розмірі 5389,74 грн. може бути повернутий судом після подання відповідного письмового клопотання.

Крім того, враховуючи предмет та підстави як первісного позову, позовні вимоги за яким направлено на зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ повернути Акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України 1194562 кг кукурудзи 3 класу, так і зустрічного позову, предметом якого є стягнення плати за фактичний час зберігання зернових, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі N905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі N569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі N916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі N369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі N522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі N910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі N922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі N334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі N200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі N916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі N903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі N766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі N359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі N643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі N143/591/20 (пункт 8.31)).

Отже, коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі N522/1528/15-ц (пункт 58)).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява N41984/98, § 53).

Враховуючи на те, що справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, суд зазначає, що з урахуванням принципів подання як первісного та і зустрічного позовів, та їх розгляд у межах заявлених предметів таких позовів - повинні в максимально ефективний спосіб вирішувати спір, та не породжувати в майбутньому нові.

Приймаючи до уваги усе викладене судом, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісну позовну заяву Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України задовольнити повністю.

2.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ (67701, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Білгород-Дністровський, вул. Одеський шлях, 16-А; код ЄДРПОУ 43227134) повернути Акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37243279) 1194562 (один мільйон сто дев`яносто чотири тисячі п`ятсот шістдесят дві) кг кукурудзи 3 класу вартістю 14735736 (чотирнадцять мільйонів сімсот тридцять п`ять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 19 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ (67701, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Білгород-Дністровський, вул. Одеський шлях, 16-А; код ЄДРПОУ 43227134) на користь Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37243279) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

4.Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ задовольнити повністю.

5.Стягнути з Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37243279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОССОЙО ЮГ (67701, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Білгород-Дністровський, вул. Одеський шлях, 16-А; код ЄДРПОУ 43227134) плату за фактичний час зберігання зернових (з 07.05.2024 р. по 30.09.2024 р. обидві дати включно) у розмірі 1799916 (один мільйон сімсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн. 89 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 21599 (двадцять одна тисяча п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 01 коп.

Повний текст рішення складено 30 січня 2025 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко