Рішення

від 28.01.2025 по справі 917/1297/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000,

адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607,

тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2025 м. Полтава Справа № 917/1297/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Байдуж Ю.С., при секретарі судового засідання Сахно А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ 116, 04116, код ЄДРПОУ 40121452

до Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз", вул. Будька, 26 а, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 05524660

про стягнення 6 548 767,78 грн,

за участю сторін:

представник позивача: Овчарук Олександр Олексійович;

представник відповідача: Савченко Богдан Анатолійович,

ухвалив рішення про наступне:

1. ВСТУП

1.1. 18.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (надалі Позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 (надалі - Типовий договір) за період 01.05.2022 - 31.05.2022 у розмірі 6 548 767,78 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскільки ПрАТ «Гадячгаз» було включено оператором ГТС до реєстру споживачів постачальника «останньої надії», а спожитий ним природний газ віднесено до портфеля постачальника «останньої надії», між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії», та ПрАТ «Гадячгаз», як споживачем, укладено відповідний Типовий договір.

За умовами цього Договору Позивачем поставлено Відповідачу у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 природний газ в обсязі 144,02100 тис. куб. м, який Відповідач не оплатив.

1.2. Отже, позивач вказав, що у зазначений період постачання природного газу здійснювалось у договірному порядку відповідно до умов, передбачених Типовим договором, і, відповідно, вартість газу підлягає сплаті за погодженими сторонами тарифами, відповідно до умов Типового договору щодо ціни природного газу, встановленої для постачальників «останньої надії».

1.3. Відповідач, ПрАТ «Гадячгаз», заперечуючи проти позову, вказав, що його було безпідставно включено як оператора ГРМ до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» у період з 01.05.2022 по 31.05.2022, оскільки були відсутні правові підстави для такого включення, так само як були відсутні правові підстави для виникнення договірних відносин між постачальником «останньої надії» та оператором ГРМ в особі відповідача.

Також зазначив, що оскільки у листопаді-грудні 2021 року та в січні-лютому 2022 року між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та ПрАТ «Гадячгаз» як постачальником «останньої надії» вже були наявні договірні відносини за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», а також ПрАТ «Гадячгаз» станом на 01.05.2022 р. мало перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» прострочену заборгованість в розмірі 66 828 009,77 грн, на переконання відповідача, у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 були відсутні правові підстави для укладення Типового договору між сторонами справи.

Крім цього, відповідач стверджував, що позивачем не доведено обсяг поставленого ПрАТ «Гадячгаз» природного газу та не надано розрахунки його вартості, що унеможливлює перевірку їх правильності.

1.4. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», оскільки суд прийшов до висновків, що постачання природного газу ТОВ «Газопостачальною компанією «Нафтогаз України» у спірний період відбувалося за відсутності правових підстав.

Такі висновки суду гуртувалися, на наступних обставинах:

- наявність простроченої заборгованості ПрАТ «Гадячгаз» перед ТОВ у «Газопостачальною компанією «Нафтогаз України» станом на 01.05.2022;

- сплив граничного строку постачання природного газу в рамках договору постачальника «останньої надії» на цю ж дату.

За позицією суду першої інстанції, укладення нового договору постачання природного газу між сторонами за таких умов було неможливим, а після спливу граничного строку постачання Позивач мав обов`язок припинити постачання природного газу, оскільки правові підстави для продовження таких дій були відсутні.

1.5. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. В результаті чого Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05 серпня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» задоволено, рішення Господарського суду Полтавської області від 30 квітня 2024 року у справі № 917/1297/23 було скасовано, прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Гадячгаз» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 6 548 767,78 грн заборгованості, 98 231,52 грн судового збору за подання позовної заяви та 117 877,82 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Зазначена постанова була мотивована тим, що постачання природного газу ТОВ «Газопостачальною компанією «Нафтогаз України» за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 відбулося відповідно до положень статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», у статусі постачальника «останньої надії», що дозволяє стягнути заборгованість за надані послуги в договірному порядку.

1.6. Проте, з таким рішенням господарського суду не погодився відповідач, який подав касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини 2 статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» та інших норм матеріального права, а також на неповне дослідження судом апеляційної інстанції доказів у справі, що спричинило неправильне вирішення спору.

1.7. За результатами касаційного розгляду Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2024 постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі № 917/1297/23 скасовано, а справу № 917/1297/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

1.8. Переглядаючи дану справу, Верховний Суд виснував, що оскільки станом на 01.05.2022 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вже здійснило постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз» у межах граничного строку, передбаченого Типовим договором для постачальника «останньої надії» (з 01.01.2022 до 28.02.2022), а ПрАТ «Гадячгаз» мало прострочену заборгованість перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 66 828 009,77 грн і не належало до переліку осіб, на яких поширюються виключення, визначені частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», після завершення строку постачання природного газу в статусі постачальника «останньої надії» 28.02.2022 Позивач не мав правових підстав для подальшого постачання природного газу Відповідачу у статусі постачальника «останньої надії» та був зобов`язаний припинити постачання природного газу.

Таким чином, після 28.02.2022 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було зобов`язане припинити постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз», а відтак, у період із 01.05.2022 по 31.05.2022 на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не поширювались права та обов`язки постачальника «останньої надії» відповідно до положень Закону України «Про ринок природного газу».

1.9. Водночас, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що оскільки постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» ПрАТ «Гадячгаз» у період із 01.05.2022 по 31.05.2022 відбулося, його слід розглядати як таке, що здійснювалося поза межами договірних правовідносин, передбачених для постачальника «останньої надії» умовами Типового договору (пункти 5.38., 5.39, 5.40 Постанови ВС від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23).

1.10. Так, відповідаючи на питання щодо правової природи спожитого ПрАТ «Гадячгаз» природного газу та можливості стягнення постачальником його вартості, Верховний Суд керуючись принципом «jura novit curia» («суд знає закони»), який застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права, вирішив вийти за межі доводів касаційної скарги ПрАТ «Гадячгаз», та враховуючи висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 911/2593/23, кваліфікував спірні правовідносини у цій справі як кондикційні, - ті які мають вирішуватися відповідно до положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, що регулюють набуття та збереження майна без достатньої правової підстави, повернення безпідставно набутого майна.

1.11. Отже, розглядаючи дану справу після її направлення до Господарського суду Полтавської області на новий розгляд, з метою правильного вирішення спору, враховуючи ту обставину, що поставка природного газу Відповідачу у період з 01.05.2022 по 31.05.2022, здійснювалася Позивачем, під час нового розгляду даної справи суду необхідно врахувати висновки Верхового Суду щодо кваліфікації правовідносин, що склалися між сторонами спору.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ РІШЕННЯ ТА ДІЇ У СПРАВІ.

2.1. Ухвалою від 19.12.2024 за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 917/1297/23 прийнято до провадження з подальшим її розглядом за привалами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.01.2025 о 10:00 год.

Одночасно запропоновано учасникам справи до 14.01.2025 надати суду письмові пояснення по суті спору з обґрунтуванням власної актуальної правової позиці з урахуванням висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23.

2.2. Крім цього, 06.12.2024 відповідач звернувся до суду через систему "Електронний суд" із заявою про поворот виконання судового рішення у справі № 917/1297/23, в якій просить в поворот виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 у цій справі стягнути з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надмірно отримані кошти в загальному розмірі 6 764 877,12 грн, з яких 6 548 767,78 грн основної заборгованості, 98 231,52 грн судового збору та 117 877,82 грн судового збору за подання апеляційної скарги, під час примусового виконання наказу Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 19.12.2024 суд прийшов до висновків про вирішення питання повороту виконання рішення під час прийняття судом рішення у справі за результатом нового розгляду.

2.3. Ухвалою від 08.01.2025 судом задоволено заяву представника позивача Піун С.П. від 08.01.2025 про її участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції.

2.4. 13.01.2025 на адресу господарського суду надійшли пояснення Позивача у справі.

2.5. 14.01.2025 на адресу господарського суду надійшли письмові пояснення Відповідача з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №917/1297/23.

2.6. 20.01.2025 від представника Відповідача Шестерненко Д.І. надійшло клопотання про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та у Акціонерного товариства «Укртрансгаз».

2.7. Тією ж датою до суду надійшли додаткові пояснення у справі від представника Позивача Піун С.П.

2.8. 21.01.2025 господарським судом розглянуто клопотання Відповідача про витребування доказів від 20.01.2025 і постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні вказаного клопотання на підставі ч. 1 ст. 81 ГПК України, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.25.

2.9. 28.01.2025 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення від представника Відповідача Шестерненка Д.І., а також повідомлення від Позивача про заміну представника у справі на Овчарука Олександра Олексійовича.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3.1. ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання газу на території України.

3.2. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

3.3. У період з 01.01.2022 по 28.02.2022 між позивачем та відповідачем існували договірні правовідносини, врегульовані Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 (надалі Типовий договір), відповідно до яких ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» постачала ПрАТ «Гадячгаз» природний газ у відповідності до ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу».

Станом на 01.05.2022 ПрАТ «Гадячгаз» мало перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за поставлений газ на загальну суму 66 828 009,77 грн, яка утворилася, в тому числі, за вказаний період.

3.4. У період з 01.05.2022 по 31.05.2022 відповідач знову був включений до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»), що підтверджується листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (надалі - Оператор ГТС) від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812, де надано інформацію, зокрема, по споживачу природного газу з ЕІС кодом 56Х420000000001U, з якої вбачається, що споживач ПрАТ «Гадячгаз» був внесений до портфеля постачальника «останньої надії» у періоди з 01.11.2021 до 30.12.2021, з 01.01.2022 до 28.02.2022, з 01.05.2022 до 31.05.2022 (а. с. 42- 48).

3.5. В результаті включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» Позивач знову, у період з 01.05.2022 до 31.05.2022, постачав Відповідачу природний газ.

3.6. Відповідно до Інформації, що надана Оператором ГТС в листі від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812, обсяги природного газу за даними Оператора ГТС, отриманого споживачем з ЕІС-кодом 56Х420000000001U за період з 01.05.2022 до 31.05.2022 - внесені в алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х420000000001U) та становлять 144,02100 тис. куб. м.

3.7. Позивачем складено Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 № 8568 та виставлено Рахунок на оплату від 13.06.2022 № 17833 за поставлений природний газ у період з 01.05.2022 до 31.05.2022 об`ємом 144,02100 тис. куб. м на загальну суму 6 548 767,78 грн.

3.8. Станом на момент подання позовної заяви та постановлення судового рішення у справі ПрАТ «Гадячгаз» розрахунки за газ, поставлений йому в період з 01.05.2022 по 31.05.2022, не здійснив.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

4.1. З урахуванням висновків Верховного Суду у даній справі, позивач стверджує, що оскільки 01.05.2022 Оператор газотранспортної системи зареєстрував Приватне акціонерне товариство «Гадячгаз» в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», у Позивача були відсутні правові підстави для непостачання та припинення постачання природного газу Відповідачу. Тож між сторонами спору існували договірні відносини щодо постачання природного газу постачальником «останньої надії», які врегульовані Типовим договором.

Крім того, у судовому засіданні представник позивача зазначив, що обов`язок припинити постачання природного газу після 28.02.2022 ним був виконаний. Проте, заборона на укладення іншого Типового договору Законом не встановлена та відсутні обмеження по кількості Типових договорів, які можуть бути укладені упродовж календарного року.

4.2. Саме на підставі та відповідно до умов цього Типового договору, на переконання позивача, ним здійснювалася поставка природного газу Відповідачу в обсязі 144,02100 тис. куб. м за ціною, визначеною у наданому Рахунку на оплату від 13.06.2022 № 7833, на загальну суму 6 548 767,78 грн. Такий розрахунок боргу проведений відповідно до Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ ввід 30.09.2015 № 809.

Отже, саме таку суму заборгованості має сплатити Позивачу Відповідач.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

5.1. Відповідач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин у ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» були відсутні правові підстави для постачання природного газу та/або вважати укладеним Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» з ПрАТ «Гадячгаз» в силу вимог ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу».

5.2. Так, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вважає недоведеним факт вчинення господарської діяльності з отримання природного газу Позивачем та факт подальшої його передачі Відповідачу. Зокрема, наявність поставлених обсягів природного газу у власності Позивача та його подальшої передачі Відповідачу в заявленому обсязі протягом спірного періоду. Пояснюючи тим, що у спірний період до Відповідача газ надходив від різних постачальників.

Проте, на уточнююче питання суду, чи були інші постачальники у ПрАТ "Гадячгаз" у спірний період, представник Відповідача повідомив, що йому про це не відомо. Відповідні докази суду не надавались.

Крім цього, посилається на відсутність обґрунтованого розрахунку вартості природного газу та правових підстав для стягнення заявленого розміру заборгованості.

5.3. Відповідач також просить в поворот виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 у цій справі стягнути з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надмірно отримані кошти в загальному розмірі 6 764 877,12 грн, з яких 6 548 767,78 грн основної заборгованості, 98 231,52 грн судового збору та 117 877,82 грн судового збору за подання апеляційної скарги під час примусового виконання наказу Східного апеляційного господарського суду, оскільки рішення суду, за яким відбулося фактичне виконання (сплата), було скасоване Верховним Судом.

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

6.1. Частиною 5 ст. 310 ГПК України встановлено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Також Господарський процесуальний кодекс України передбачає, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 316 ГПК України).

6.2. Так, для визначення обставин, які є предметом доказування у дані справі, господарський суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладені у Постанові від 20.11.2024 за результатом перегляду даної справи, зокрема щодо кваліфікації спірних правовідносини, що виникли між сторонами спору у цій справі як кондикційні. Тобто такі що випливають з підстав набуття та збереження майна без достатньої правової підстави.

6.3. З урахуванням викладених висновків, а також фактичних обставин та підстав позову, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

1) який обсяг природного газу був поставлений Позивачем на адресу Відповідача у період 01.05.2022 по 31.05.2022 без достатньої правової підстави?

2) чи правильно розрахована вартість природного газу, що підлягає відшкодуванню на момент вирішення цієї справи господарським судом?

6.4. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач негативну.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ДОВЕДЕНІСТЬ ОБСЯГУ ПОСТАВЛЕНОГО ПОЗИВАЧЕМ ТА СПОЖИТОГО ВІДПОВІДАЧЕМ ПРИРОДНОГО ГАЗУ.

7.1. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

7.2. Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (стаття 1212 Цивільного кодексу України).

При цьому, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. А у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213 Цивільного кодексу України).

7.3. У Постанові Верховного Суд від 13.11.2024 у справі № 911/2593/23, висновки якої були враховані Верховним Судом при розгляді даної справи, Верховний Суд зауважив, що для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої воно відбулося.

7.4. За матеріалами даної справи встановлено факт отримання в період з 01.05.2022 по 31.05.2022 природного газу Відповідачем від Позивача. Будь-яких доказів на спростування даної обставини Відповідачем не надано, водночас, останнім заперечується обсяг отриманого газу.

7.5. Господарський суд вважає, що обсяг природного газу, який був отриманий у спірний період Відповідачем, відповідає обсягу природного газу, що заявлений Позивачем у позовній заяві - 144,02100 тис. куб. м.

Такі висновки випливають з аналізу нижченаведених норм.

7.6. Законом України «Про ринок природного газу» визначено правові засади функціонування ринку природного газу України.

Пунктами 17, 19 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено: оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

7.7. В свою чергу, регламент функціонування газотранспортної системи України, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України визначаються Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493.

Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, у тому числі виробників біометану, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

7.8. У пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС даються наступні визначення: алокація - це обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; EIC-код - код енергетичної ідентифікації суб`єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу; комерційний вузол обліку природного газу (ВОГ) - вузол обліку, що застосовується для проведення комерційних розрахунків при визначенні об`єму (обсягу) транспортування (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку; оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; точка комерційного обліку межа балансової належності, відносно якої за допомогою комерційного вузла обліку та/або інших регламентованих процедур у передбачених розділами ІХ-ХІ цього Кодексу випадках визначається об`єм (обсяг) передачі чи розподілу (споживання/постачання) природного газу за певний період.

7.9. Главою 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС врегульовано, що приймання-передача природного газу у фізичних точках входу та точках виходу здійснюється виключно за наявності комерційного ВОГ (п. 1).

7.10. Пунктами 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.

Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб`єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб`єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього.

7.11. Присвоєння кодів суб`єктам ринку природного газу здійснюється з урахуванням рекомендацій Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG) наступним чином.

Для кодування використовується ЕІС-код.

На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту EIC-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці.

Кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код, крім операторів газорозподільних систем, яким присвоюються окремі EIC-коди для обліку природного газу на власні потреби, а також покриття об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі.

Схема ідентифікації вимагає, щоб присвоєні ЕІС-коди були унікальними та незмінними протягом довгого періоду часу.

ЕІС-код являє собою фіксовану за довжиною послідовність алфавітно-цифрових символів (16 позицій), яка складається з таких атрибутів:

-код видавничого бюро - атрибут унікального коду, що ідентифікує;

-код типу об`єкта - атрибут, що характеризує тип об`єкта газового ринку, зокрема: Х - суб`єкт ринку природного газу, який діє як окремий суб`єкт господарювання (оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач, замовник послуг транспортування, замовник послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбір) природного газу, замовник послуги установки LNG, суб`єкт ринку природного газу, що займається видобутком (виробництвом) природного газу), Y - географічна або економічна зона;

-код групи суб`єктів ринку природного газу - визначений оператором газотранспортної системи класифікатор типів суб`єктів ринку природного газу в Україні, зокрема: 01-89 - оператори газорозподільних систем, споживачі, приєднані до газорозподільних систем, та точки комерційного обліку в газорозподільній системі;

-код ідентифікації суб`єкта ринку природного газу відповідної групи - визначений оператором газотранспортної системи або оператором газорозподільної системи алфавітно-цифровий код, що ідентифікує суб`єкта ринку природного газу, у тому числі споживача, що приєднаний до газорозподільної системи або код точки комерційного обліку, яка використовується для визначення об`ємів та обсягів природного газу для складання актів приймання-передачі між суб`єктами ринку природного газу та їх взаєморозрахунків;

-символ контрольної суми EIC-коду (позиція 16) призначений для забезпечення контролю цілісності коду та валідації даних. Символ контрольної суми формується згідно з регламентом, рекомендованим ENTSOG: "EIC-схема для кодування та ідентифікації в енергетиці". Як символ контрольної суми використовуються цифри від "0" до "9" та великі літери латинського алфавіту від "A" до "Z".

Оператор газотранспортної системи відповідає за організацію правильного та коректного розподілу EIC-кодів суб`єктам ринку природного газу України.

Оператор газотранспортної системи присвоює EIC-код оператору газосховища, оператору установки LNG, а також кожному споживачу, що приєднаний безпосередньо до газотранспортної системи, та EIC-коди їх відповідним точкам комерційного обліку, про що інформує зазначених суб`єктів ринку природного газу (розділ 2 глави ІV Кодексу ГТС).

7.12.Пунктами 1, 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника «останньої надії»; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов`язками; 5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників. Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: 1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; 2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; 3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; 4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; 5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; 6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); 9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; 10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; 11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово); 12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов`язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»; 13) належність споживача до категорії побутових; 14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії; 15) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії»; 16) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для споживачів та не менше ніж за п`ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості).

Таким чином, інформаційна платформа є джерелом інформації за якою можна ідентифікувати наявність взаємовідносин у сфері постачання природного газу між особами, ідентифікувати постачальника, споживача та визначити обсяг поставленого природного газу.

7.13. Так, з матеріалів даної справи вбачається, що ПрАТ «Гадячгаз» Оператором ГТС було присвоєно ЕІС-код 56Х420000000001U, також мається ЕІС-Код точки обліку 56Y420000000001G.

7.14. Основні засади комерційного обліку природного газу в ГРМ встановлені главою 1 Розділу ІХ Кодексу ГРМ.

Так, комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБМ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

7.15. Фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними суб`єктами ринку природного газу. (п. 3, п. 4, глави 1 Розділу ІХ Кодексу ГРМ).

7.16. Аналіз наведених норм законодавства дає суду підстави прийти до висновків, що за даним ЕІС-кодом (56Х420000000001U) можливо ідентифікувати саме Відповідача у справі з присвоєним йому кодом в точці комерційного обліку природного газу. Що свідчить про те, що облік переданого Позивачем та прийнятого Відповідачем природного газу здійснювався через точку комерційного обліку, а тому дані Оператора ГТС щодо обсягу отриманого Відповідачем газу є належним доказом у справі.

7.17.Разом з тим, господарський суд враховує, що відповідно до положень Кодексу ГТС, якщо сторона, що приймає/передає природний газ, не погоджується з визначенням добового чи місячного обсягу та ФХП поданого газу, то вона повинна заявити про це іншій стороні, що приймає/передає природний газ, протягом п`яти днів з дати оформлення акта або іншого документа, що підтверджує значення обсягу та ФХП поданого (прийнятого) газу.

У разі виникнення між сторонами спірних питань щодо результатів вимірювань обсягу природного газу або технічних, у тому числі метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки, сторони, що приймає/передає природний газ, мають право вимагати проведення експертної повірки засобів вимірювальної техніки (п. п. 2, 3 глави 5, розділу ІІІ Кодексу ГТС).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач направляв на адресу Відповідача Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 № 8568, в якому відображені обсяги переданого ПрАТ «Гадячгаз» природного газу в обсязі, що відповідає даним Оператора ГТС 144,02100 тис. м. куб. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження вчинення Відповідачем дій, які свідчили б про некоректність даних про обсяг прийнятого газу.

7.18. Разом з тим, суд приймає до уваги й той факт, що Відповідач заперечуючи обсяг отриманого від Позивача природного газу у спірний період не надає суду будь-яких даних та доказів про те, що поставка газу була здійснена в іншому обсязі, відмінному ніж заявлений та підтверджений Позивачем у справі.

7.19. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

7.20. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 ГПК України).

7.21. За наведених обставин, господарський суд вважає, що обсяг природного газу поставленого Позивачем та спожитого Відповідачем у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 становить 144,02100 тис. куб. м.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ЧАСТКОВОГО ЗАДОВОЛЕНЯ ПОЗОВУ.

8.1. Як зазначалося господарським судом вище, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. А в разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України).

8.2. З огляду на обставини справи, з яких вбачається, що безпідставно набутим майном у даному випадку є природний газ в обсязі 144,02100 тис. куб. м, що є речовиною, яка споживається в момент її отримання, зазначене майно не може бути повернуте в натурі.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд (у складі колегії суддів, яка входить до Корпоративної палати) у постанові від 23.07.2024 у справі № 924/738/23, в якій переглядалась справа в подібних правовідносинах (безпідставне набуття майна природного газу).

При цьому, погоджуючись з висновками апеляційного суду, Верховний Суд у цій справі (№ 924/738/23) зазначив, що розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто береться до уваги ринкова вартість майна на момент подання позову, яка далі може бути переглянута на момент прийняття судом рішення.

Отже, у разі неможливості повернути майно в натурі, відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, відшкодуванню підлягає його вартість, яка визначається за ринковою вартістю на момент розгляду справи про повернення майна.

8.3. Так, Позивач у позові визначив, що вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу, тобто, у даному випадку, на ціну, яка щоденно розраховується за формулою наведеною в Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ ввід 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 112 та оприлюднюється Постачальником на своєму сайті.

Таке положення врегульоване умовами Типового договору. Отже заборгованість Відповідача перед Позивачем за спожитий газ становить 6 548 767,78 грн.

8.3. Господарський суд вважає неправильним такий розрахунок вартості спожитого природного газу оскільки, по-перше, судом не встановлено у даній справі наявність договірних відносин на умовах Типового договору між сторонами спору, а навпаки констатовано відсутність правових підстав для його укладення; по-друге, у зв`язку з невідповідністю такого розрахунку приписам ч. 2 ст. 1213 ЦК України, за якими вартість безпідставно набутого майна визначається на момент розгляду судом справи.

8.4. Разом з тим, відповідно до інформації щодо ціни природного газу станом на 28.01.2025 (дата прийняття рішення у цій справі), оприлюдненої на сайті Української енергетичної біржі, середньозважена ціна природного газу становить 20 434,54 грн з податком на додану вартість (надалі - ПДВ) за тис. м3, що не відповідає ціні наведеній у Рахунку Позивача.

8.5. Здійснивши розрахунок вартості безпідставно отриманого Відповідачем природного газу, суд встановив, що вартість природного газу за період з 01.05.22 по 31.05.22, яка підлягає відшкодуванню, становить 2 943 002,88 грн з ПДВ (20 434,54 грн - ціна газу за тис. м3 з ПДВ х 144,02100 тис. м куб - обсяг газу).

Правильність такого розрахунку констатовано Верховним Судом у Постанові від 23 липня 2024 року у cправі № 924/738/23, де Верховний Суд переглядав справу у подібних правовідносинах.

8.6. Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у розмірі 2 943 002,88 грн.

Тож, у задоволенні позову в частині стягнення 3 605 764,90 (6 548 767,78 грн - 2 943002,88 грн) слід відмовити.

8.7. Серед іншого, при ухваленні даного рішення судом враховано, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України").

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Наведена практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідність відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи те, що дана справа неодноразово переглядалася судами, і судами детально досліджувались обставини, що призвели до судового спору у справі, після повернення справи на новий розгляд суд не вбачає необхідності надання оцінки кожному доводу сторін у справі у межах розгляду даної справи, оскільки вищенаведені аргументи господарського суду, на переконання судді, є самостійною та достатньою підставою для ухвалення даного рішення.

9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЧАСТКОВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ЗАЯВИ ПРО ПОВОРОТ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ.

9.1. Згідно ч. 2 ст. 333 ГПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з частинами 5, 6 названої статті питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

9.2. Згідно до поданої заяви, Відповідач просить стягнути з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надмірно отримані кошти в загальному розмірі 6 764 877,12 грн, з яких 6 548 767,78 грн основної заборгованості, 98 231,52 грн судового збору та 117 877,82 грн судового збору за подання апеляційної скарги, під час примусового виконання наказу Східного апеляційного господарського суду.

9.3. Досліджуючи подану заяву, суд враховує як належне виконання вимог визначених ГПК щодо подання заяви про поворот виконання, подання Відповідачем платіжної інструкції від 18 вересня 2024 № ІО9YPKAD.1, відповідно до якої з рахунку ПрАТ «Гадячгаз» на рахунок Приватного виконавця Байрамова Т.Р. списано кошти в сумі 7 441 707,83 грн з призначенням платежу: стягнення за ВП №76060712, з виконання наказу № 917/1297/23 від 22.08.2024 виданого Східним апеляційним господарським судом, та Постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.09.2025 Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Байрамова Т.Л., з якої вбачається виконання рішення суду боржником у повному обсязі.

9.4. Враховуючи викладене та висновки суду про часткове задоволення позову у даній справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення поданої ПрАТ «Гадячгаз» заяви та здійснення повороту виконання рішення Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 у справі № 917/1297/23 в частині стягнення з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 3 605 764,90 грн на користь ПрАТ «Гадячгаз» в поворот виконання надмірно стягнутої частини боргу та 118 990,24 грн (з яких 54 086,47 за подання позовної заяви позивачем та 64 903,77 за подання апеляційної скарги позивачем) в поворот виконання надмірно компенсованого судового збору, що пропорційно до суми стягнення, що повертається відповідачу в результаті повороту виконання.

10. СУДОВИЙ ЗБІР

10.1. Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є, зокрема: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ст. 2 ГПК України).

10.2. У разі, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Такі висновки неодноразово зазначались в Постановах Верховного Суду, зокрема: від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц, від 20 червня 2023 року у справі № 331/5662/18 та ін.

10.3. З матеріалів справи вбачається, що відповідач при зверненні до Верховного Суду з касаційною скаргою сплатив судовий збір в сумі 157 170,43 грн, розподіл якого між сторонами справи Верховним Судом не здійснювався, оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінював та не ухвалював нового рішення у справі (п. 6.6. Постанови ВС від 20.11.2024 у даній справі).

10.4. За наведених вище обставин, суд вважає за потрібне вирішити питання щодо розподілу судових витрат одночасно з ухваленням даного рішення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається: на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

10.5. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги відповідачем підлягають стягненню з позивача, пропорційно розміру задоволених позивних вимог, що у даному випадку складає 86 538,36 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 333 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" (вул. Будька, 26 а, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 05524660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ 116, 04116, код ЄДРПОУ 40121452) 2 943 002,88 грн вартості безпідставно набутого природного газу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ 116, 04116, код ЄДРПОУ 40121452) на користь Приватного акціонерне товариства "Гадячгаз" (вул. Будька, 26 а, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 05524660) 86 538,36 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Видати судовий наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Заяву про поворот виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 у справі №917/1297/23 задовольнити частково.

6. Здійснити поворот виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 у справі № 917/1297/23, в частині стягнення 3 605 764,90 грн вартості безпідставно набутого природного газу та 118 990,24 грн - відшкодування судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ 116, 04116, код ЄДРПОУ 40121452) на користь Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" (вул. Будька, 26 а, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 05524660) 3 605 764,90 грн - надмірно стягнутої вартості безпідставно набутого природного газу та 118 990,24 грн надмірно стягнутої суми в рахунок відшкодування судового збору.

Видати судовий наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.01.25.

Суддя Юлія БАЙДУЖ