Рішення

від 31.01.2025 по справі 920/1394/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.2025м. СумиСправа № 920/1394/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1394/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС - ВУД» (15300, Чернігівська область, Корюківський район, м. Корюківка, вул. Чернігівська, буд. 96-В, код 41236503)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРАТОН» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Чехова, буд. 53, код 39490222)

про стягнення 237 324, 93 грн

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРАТОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС - ВУД» 167 859, 00 грн заборгованості, 41 883, 84 грн пені, 18 761, 47 грн інфляційних втрат, 8 820, 62 грн 3% річних, а всього 237 324, 93 грн; а також судові витрати по справі покласти на відповідача.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.11.2024 справу № 920/1394/24 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою суду від 25.11.2024 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/1394/24; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву б/н б/д (вх. №7141 від 17.12.2024), в якій зазначив, що відповідач дійсно має заборгованість перед позивачем за поставку останнім відповідачу деревної щіпки. Також зазначає, що з метою погашення заборгованості ТОВ «Яратон» в кінці 2023 року повернуло отриману продукцію ТОВ «ВЕЛЕС - ВУД» в кількості 3 вантажних автомобілів в загальній кількості 250 куб. м. У подальшому, протягом 2-3 днів ТОВ «ВЕЛЕС - ВУД» привіз продукцію назад і іншої якості.

Зазначає також, що відповідач на даний час не здійснює свою діяльність у зв`язку із тим, що на території Охтирського району ведуться активні бойові дії, але вживає всіх заходів щодо погашення наявної заборгованості. Тому, ТОВ «Яратон» готово повернути отриману деревну щіпу, але відвантажити немає можливості, так як вона знаходиться на виробничій ділянці: Охтирський район, Великописарівська громада (червона зона, активні бойові дії). Стверджує, що відповідач в найближчий час буде мати можливість повернути аналогічну продукцію, яка була отримана від позивача з території Сумської області, на якій не ведуться бойові дії.

Відповідач важає, що виникли форс мажорні обставини, за підтвердженням яких готується відповідне звернення до Торгово промислової палати України.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 25.12.2024 (вх. №4131 від 25.12.2024), в якому зазначає, що у відзиві на позовну заяву представником відповідача визнається наявність заборгованості перед позивачем у даній справі. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-ВУД» (далі-Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЯРАТОН» (далі-Покупець) укладений Договір поставки №2 від 19.12.2022 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у встановлений строк у власність Покупцеві Товар у якості, кількості, за цінами та на загальну суму згідно додаткам до Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його.

Найменування, одиниці виміру, загальна кількість та інші необхідні характеристики Товару, що підлягає поставці за цим Договором (в т. ч. асортимент, номенклатура) визначається у рахунку-фактурі на Товар та в додатках до Договору, які є його невід`ємними частинами (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 2.2. Договору товар за ним передається партіями. Під партією товару розуміють-товари, що поставляються на адресу покупця за одним товаротранспортним документом (видатковою накладною та/або товарно- транспортною накладною).

Пунктами 2.6., 2.7. Договору визначено, що місцем поставки товару є Сумська обл., м. Охтирка, вул. Чехова, 53. На покупця покладено обов`язок щодо організації приймання товару в пункті поставки.

Згідно до підп.2.8.1., 2.8.2. п.2.8. Договору товар приймається за кількістю і якістю у відповідному місці поставки: за кількістю-на підставі товаросупровідних документів. При виявленні недопоставки товарів за кількістю покупець негайно заявляє про це постачальнику; за якістю-на предмет виявляння явних недоліків товару (візуальний огляд товару) та невідповідності технічним характеристикам відповідно до п. 1.3. Договору.

Постачальник передає товар разом з усією відповідною документацією, яка вимагається відповідно до законодавства України (п. 2.9.Договору).

Відповідно до п. 2.10. Договору, факт передачі товару у власність покупцеві оформляється видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, яка підписується обома сторонами у момент приймання-передачі товару (за необхідністю складається акт приймання-передачі товару).

Згідно з п. 2.11. Договору, право власності і ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця з моменту отримання товару в пункті поставки.

Пунктом 3.1. Договору встановлена ціна на товар у розмірі 900,00 грн. за один метр кубічний при вологості не вище 45%, з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені, витрат на транспортування, страхування та завантаження.

Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунки за ним здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Покупець здійснює оплату за товар постачальнику на підставі виставленого рахунку- фактури (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору оплата вартості партії товару здійснюється Покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів після отримання товару та оформлення всіх документів зазначених в п.2.10. Договору.

Постачальник зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ (за операціями із цього договору) скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України строк (п. 4.7.Договору).

Відповідальність за порушення договірних умов передбачена розділом 4 Договору.

Пунктом 4.3. Договору, зокрема, за прострочення оплати поставленого товару покупець виплачує постачальникові, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У п. 7.1. Договору сторони погодили, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1. цього Договору та закінчується до моменту його повного виконання (п. 7.2. Договору).

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за даним Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 7.3. Договору).

На виконання умов Договору, у період з 19.12.2022 по 09.02.2023 позивачем поставлено відповідачеві товар (тріску паливну) згідно до наступних видаткових накладних:

- видаткова накладна №67 від 19.12.2022 на 63000,00 грн. (рахунок-фактура №180 від 19.12.2022 на 63000,00 грн);

- видаткова накладна №71 від 22.12.2022 на суму 63000,00 грн (рахунок-фактура №186 від 22.12.2022 на 63000,00 грн);

- видаткова накладна №74 від 26.12.2022 на суму 81000,00 грн (рахунок-фактура №185 від 26.12.2022 на 81000, 00 грн);

- видаткова накладна №82 від 28.12.2022 на суму 81000,00 грн.( рахунок-фактура № 197 від 28.12.2022 на 81000, 00 грн);

- видаткова накладна №83 від 28.12.2022 на суму 58500,00 грн. (рахунок-фактура №197 від 28.12.2022 на 58 500, 00 грн);

- видаткова накладна №74/1 від 26.12.2022 на суму 63000,00 грн.( рахунок-фактура.№186 від 26.12.2022 на 63 000, 00 грн);

- видаткова накладна №2 від 03.01.2023 на суму 63000,00 грн.( рахунок-фактура №2 від 03.01.2023 на 63000,00 грн);

- видаткова накладна №12 від 15.01.2023 на суму 63000,00 грн. (рахунок-фактура.№16 від 15.01.2023 на 63 000, 00 грн);

- видаткова накладна №15 від 18.01.2023 на суму 63000,00 грн.( рахунок-фактура №24 від 18.01.2023 на 63000,00 грн.;

- видаткова накладна №17 від 23.01.2023 на суму 63000,00 грн (рахунок-фактура №30 від 23.01.2023 на 63 000, 00 грн);

- видаткова накладна №23 від 28.01.2023 на суму 63000,00 грн (рахунок-фактура №39 від 28.01.2023 на 63 000, 00 грн);

- видаткова накладна №24 від 31.01.2023 на суму 72000,00 грн (рахунок-фактура №41 від 31.01.2023 на 72 000, 00 грн);

- видаткова накладна №32 від 07.02.2023 на суму 63000,00 грн (рахунок-фактура №53 від 07.02.2023 на 63 000, 00 грн);

- видаткова накладна №33 від 09.02.2023 на суму 63000,00 грн (рахунок-фактура №54 від 09.02.2023 на 63 000, 00 грн), а всього, на 922 500,00 грн.

Транспортування товару до місця поставки оформлене наступними товарно- транспортними накладними:

- за видатковою накладною №67 від 19.12.2022 на суму 63000,00 грн -ТТН №Р62 від 19.12.2022;

- за видатковою накладною №71 від 22.12.2022 на суму 63000,00 грн -ТТН №Р63 від 22.12.2022;

- за видатковою накладною №74 від 26.12.2022 на суму 81000,00 грн -ТТН №Р66 від 26.12.2022;

- за видатковою накладною №82 від 28.12.2022 на суму 81000,00 грн -ТТН №Р68 від 28.12.2022;

- за видатковою накладною №83 від 28.12.2022 на суму 58500,00 грн -ТТН №Р67 від 28.12.2022;

- за видатковою накладною №74/1 від 26.12.2022 на суму 63000,00 грн -ТТН №Р65 від 26.12.2022;

- за видатковою накладною №2 від 03.01.2023 на суму 63000,00 грн -ТТН №Р2 від 03.01.2023;

- за видатковою накладною №12 від 15.01.2023 на суму 63000,00 грн -ТТН №Р7 від 15.01.2023;

- за видатковою накладною №15 від 18.01.2023 на суму 63000,00 грн -ТТН №Р12 від 18.01.2023;

- за видатковою накладною №17 від 23.01.2023 на суму 63000,00 грн -ТТН №Р13 від 23.01.2023;

-за видаткова накладна №23 від 28.01.2023 на суму 63000,00 грн.-ТТН №Р18 від 28.01.2023;

- за видатковою накладною №24 від 31.01.2023 на суму 72000,00 грн -ТТН №Р19 від 31.01.2023;

- за видатковою накладною №32 від 07.02.2023 на суму 63000,00 грн -ТТН №Р28 від 07.02.2023;

- за видатковою накладною №33 від 09.02.2023 на суму 63000,00 грн -ТТН №Р29 від 09.02.2023р.

Поставлений товар був прийнятий відповідачем без зауважень щодо його кількості, якості та претензій відносно обсягу товаросупровідних документів, переданих постачальником разом з товаром у відповідності до договірних умов, про що свідчить підписання та скріплення печаткою накладних.

Також, позивачем складено та надано на реєстрацію наступні податкові накладні на поставлений товар, які були належним чином зареєстровані у ЄРПН :

- податкова накладна №15 від 19.12.2022, загальна сума з ПДВ 63000 грн;

- податкова накладна №20 від 22.12.2022, загальна сума з ПДВ 63000,00 грн;

- податкова накладна №28 від 26.12.2022, загальна сума з ПДВ 81000,00 грн;

- податкова накладна №31 від 28.12.2022, загальна сума з ПДВ 81000,00 грн;

- податкова накладна №32 від 28.12.2022, загальна сума з ПДВ 58500,00 грн;

- податкова накладна №27 від 26.12.2022, загальна сума з ПДВ 63000,00 грн;

- податкова накладна №2 від 03.01.2022, загальна сума з ПДВ 63000,00 грн;

- податкова накладна №18 від 15.01.2023, загальна сума з ПДВ 63000,00 грн;

- податкова накладна №25 від 18.01.2023, загальна сума з ПДВ 63000,00 грн;

- податкова накладна №31 від 23.01.2023, загальна сума з ПДВ 63000,00 грн;

- податкова накладна №44 від 28.01.2023, загальна сума з ПДВ 63000,00 грн;

- податкова накладна №48 від 31.01.2023, загальна сума з ПДВ 72000,00 грн;

- податкова накладна №5 від 07.02.2023, загальна сума з ПДВ 63000,00 грн.;

- податкова накладна №6 від 09.02.2023, загальна сума з ПДВ 63000,00 грн.

Проте, за отриманий товар відповідач в порушення вимог чинного законодавства та договірних умов розрахувався несвоєчасно та частково.

Так, враховуючи встановлений п.3.4. Договору п`ятиденний строк (термін) виконання покупцем обов`язку з оплати вартості товару, кінцевими термінами оплати за поставлений відповідачу товар є:

-за видаткова накладна №67 від 19.12.2022 на суму 63000,00 грн - 26.12.2022;

-за видаткова накладна №71 від 22.12.2022 на суму 63000,00 грн - 29.12.2022;

-за видаткова накладна №74 від 26.12.2022 на суму 81000,00 грн - 02.01.2023;

-за видаткова накладна №82 від 28.12.2022 на суму 81000,00 грн - 04.01.2023;

-за видаткова накладна №83 від 28.12.2022 на суму 58500,00 грн - 04.01.2023;

-за видаткова накладна №74/1 від 26.12.2022 на суму 63000,00 грн - 02.01.2023;

-за видаткова накладна №2 від 03.01.2023 на суму 63000,00 грн - 10.01.2023;

-за видаткова накладна №12 від 15.01.2023 на суму 63000,00 грн - 20.01.2023;

-за видаткова накладна №15 від 18.01.2023 на суму 63000,00 грн - 25.01.2023;

-за видаткова накладна №17 від 23.01.2023 на суму 63000,00 грн - 30.01.2023;

-за видаткова накладна №23 від 28.01.2023 на суму 63000,00 грн - 03.02.2023;

-за видаткова накладна №24 від 31.01.2023 на суму 72000,00 грн - 07.02.2023;

-за видаткова накладна №32 від 07.02.2023 на суму 63000,00 грн - 14.02.2023;

-за видаткова накладна №33 від 09.02.2023 на суму 63000,00 грн - 16.02.2023.

У період 21.12.2022 - 23.02.2023 відповідач сплатив на поточний рахунок позивача грошові кошти за поставлений товар у загальній сумі 754 641,00 грн, а саме:

1) 21.12.2022 - 55314, 00 грн;

2) 24.12.2022 - 55314,00грн;

3) 30.12.2022 - 248913, 00 грн;

4) 11.01.2023 - 55314, 00 грн;

5) 21.01.2023 - 55314, 00 грн;

6) 24.01.2023 - 55314, 00 грн;

7) 28.01.2023 - 55314, 00 грн;

8) 23.02.2023 - 173844, 00 грн.

Різниця між загальною вартістю поставленого відповідачу товару за усіма видатковими накладними за Договором та фактично здійсненою відповідачем оплатою за усіма платіжними документами становить 167 859, 00 грн.

Тим самим, враховуючи призначення платежів відповідач оплатив отриманий товар за наступними видатковими накладними :

1) 21.12.2022 платіжним документом №336 на 55 314,00 грн.:

- частково: за в/н №67 від 19.12.2022 (рах. №180 від 19.12.2022) на 63 000,00 грн, не оплаченими лишилося 7686,00 грн (63 000,00-55 314,00=7686,00);

2) 24.12.2022 - 55 314,00 грн платіжним документом №343 на 55 314,00 грн:

-частково: за в/н №71 від 22.12.2022 (рах.№186 від 22.12.2022) на 63 000,00 грн, не оплаченими лишилося 7686,00 грн (63 000,00-55 314,00=7686,00);

3) 30.12.2022 платіжним документом №356 на 248 913,00 грн:

- повністю: за в/н № 82 від 28.12.2022 (рах.№198 від 28.12.2022) на 81 000,00 грн, за в/ н №83 від 28.12.2022 на 58 500,00 грн (рах.№197 від 28.12.2022), при цьому переплата/залишок склала 109 413,00 грн (248 913,00-81 000,00-58 500,00=109 413,00).

Дану переплату/залишок у сумі 109 413,00 грн, як таку, що не дозволяла її належним чином ідентифікувати, адже сума платежу за цим платіжним документом перевищувала загальну суму рахунків №№197,198, та враховуючи існуючу заборгованість відповідача, 30.12.2022 позивачем віднесено у рахунок:

- погашення частково виконаних зобов`язань відповідача по сплаті за товар, поставлений згідно до: в/н №67 від 19.12.2022 (рах. №180 від 19.12.2022), чим заборгованість відповідача у сумі 7686,00 грн погашено повністю; в/н №71 від 22.12.2022 (рах.№186 від 22.12.2022), чим заборгованість у сумі 7686,00 грн. погашено повністю,

- погашення зобов`язань по сплаті за товар, поставлений згідно до в/н №74 від

26.12.2022(рах.№185 від 26.12.2022) на 81 000,00 грн., який не було оплачено, у повному обсязі;

(109 413,00 - 7686,00 - 7686,00 -81 000,00 = 13 041,00 грн.),

- часткове погашення зобов`язань по сплаті за товар, поставлений згідно до в/н №74/1 від 26.12.2022 (рах.№186 від 26.12.2022) на 63 000,00 грн, в результаті чого залишок заборгованості за цією накладною склав 49 959,00 грн. (63 000,00 -13 041,00 = 49 959, 00 грн).

4) 11.01.2023 платіжним документом №366 на 55 314,00 грн.:

-частково: за в/н №2 від 03.01.2023 (рах.№2 від 03.01.2023) на 63 000,00 грн, залишок заборгованості за цією накладною склав 7 686,00 грн (63 000,00-55 314,00=7686,00);

5) 21.01.2023 платіжним документом №372 на 55 314,00 грн:

-частково: за в/н №12 від 15.01.2023 (рах.№16 від 15.01.2023) на 63 000,00 грн, залишок заборгованості за цією накладною склав 7686,00 грн;

6) 24.01.2023 платіжним документом №381 на 55 314,00 грн:

- частково : за в/н №15 від 18.01.2023 (рах.№24 від 18.01.2023) на 63 000,00 грн, залишок заборгованості за цією накладною склав 7686,00 грн.;

7) 28.01.2023 платіжним документом №388 на 55 314,00 грн:

- частково: за в/н №17 від 23.01.2023 (рах.№30 від 23.01.2023) на 63 000,00 грн, залишок заборгованості за цією накладною склав 7686,00 грн;

8) 23.02.2023 платіжним документом №411 на 173 844,00 грн:

- повністю : за в/н №23 від 28.01.2023 (рах.№39 від 28.01.2023) на 63 000,00 грн, та за в/н №24 від 31.01.2023 (рах.№41 від 31.01.2023) на 72 000,00 грн;

- частково: за в/н №33 від 09.02.2023 (рах.№54 від 09.02.2023 ) на 63 000,00 грн, залишок заборгованості за цією в/н склав 24 156,00 грн.

(173 844,00-63 000,00-72 000,00=38 844,00 грн., 63 000,00-38 844,00=24 156,00 грн.) В/н №32 від 07.02.2023 (рах.№53 від 07.02.2023) на суму 63 000,00 грн відповідачем не оплачено в повному обсязі.

Отже, оплаченим є товар, що був поставлений відповідачу згідно до видаткових накладних :

-№67 від 19.12.2022 (рах. №180 від 19.12.2022);

-№71 від 22.12.2022 (рах.№186 від 22.12.2022);

-№74 від 26.12.2022 (рах.№185 від 26.12.2022);

-№82 від 28.12.2022 (рах.№198 від 28.12.2022);

-№83 від 28.12.2022 (рах.№197 від 28.12.2022);

-№23 від 28.01.2023 (рах.№39 від 28.01.2023);

-№24 від 31.01.2023 (рах.№41 від 31.01.2023), на загальну суму 754 641,00 грн.

Оплаченим частково/не оплаченим лишається товар за видатковими накладними:

- №74/1 від 26.12.2022 (рах.№186 від 26.12.2022) - оплачений частково, на 13 041,00 грн, залишок заборгованості становить 49 959,00 грн;

- №2 від 03.01.2023 (рах.№2 від 03.01.2023) - оплачений частково, на 53 514,00 грн. залишок заборгованості становить 7 686,00 грн;

- №12 від 15.01.2023 (рах.№16 від 15.01.2023)-оплачений частково, на 53 514,00 грн, залишок заборгованості становить 7 686,00 грн;

- №15 від 18.01.2023 (рах.№24 від 18.01.2023)-оплачений частково, на 53 514,00 грн, залишок заборгованості становить 7 686,00 грн;

- №17 від 23.01.2023 (рах.№30 від 23.01.2023)-оплачений частково, на 53 514,00 грн., залишок заборгованості становить 7 686,00 грн;

-№32 від 07.02.2023 (рах.№53 від 07.02.2023)-не оплачений повністю, заборгованість становить 63 000,00 грн;

- №33 від 09.02.2023 (рах.№54 від 09.02.2023) - оплачений частково, на 38 844,00 грн, залишок заборгованості становить 24 156,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений по Договору становить 167 859,00 грн.

01.07.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за товар.

Відповідачем вимогу отримано 09.07.2024 та у подальшому надано на неї відповідь, зі змісту якої вбачається визнання відповідачем наявної заборгованості перед позивачем за товар, проте, заборгованість не сплачено.

Доказів сплати боргу відповідачем суду не надано.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Умовами п. 3.4. Договору встановлено, що оплата вартості партії товару здійснюється покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів після отримання товару та оформлення всіх документів зазначених в п.2.10. Договору.

Проте, в порушення умов договору та вимог ст. ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не виконав умови Договору, а саме не розрахувався у встановлені договором строки за поставлений товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Ураховуючи викладене вище, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 167 859, 00 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.3. Договору за прострочення оплати поставленого товару покупець виплачує постачальникові, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви розрахунку відповідачу нараховано: пеня в сумі 41 883, 84 грн, 3% річних в сумі 8 820, 62 грн, інфляційні втрати в сумі 18 761, 47 грн. Здійснений позивачем розрахунок суд вважає арифметично вірним.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 41 883, 84 грн, 3% річних в сумі 8 820, 62 грн, інфляційних втрат в сумі 18 761, 47 грн визнаються судом правомірними, обґрунтованими, й такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, доводи відповідача не покладаються в основу висновків суду, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 5.1. Договору сторона звільняється від визначеної цим Договором відповідальності за повне чи часткове порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому Договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим Договором порядку.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що настання непереборної сили має бути засвідчено компетентним органом, що визначений чинним законодавством.

Так, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

У той же час, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Відповідачем у встановленому порядку не було повідомлено позивачу про настання форс-мажорних обставин, не було надано відповідного сертифікату.

Суд вважає, що само по собі посилання відповідача на воєнний стан, за відсутності в матеріалах даної справи поданих у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3 559, 87 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРАТОН» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Чехова, буд. 53, код 39490222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС - ВУД» (15300, Чернігівська область, Корюківський район, м. Корюківка, вул. Чернігівська, буд. 96-В, код 41236503) 167 859, 00 грн (сто шістдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 00 копійок) заборгованості, 41 883, 84 грн (сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят три гривні вісімдесят чотири копійки) пені, 18 761, 47 грн (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят одна гривня сорок сім копійок) інфляційних втрат, 8 820, 62 грн (вісім тисяч вісімсот двадцять гривень шістдесят дві копійки) 3% річних та витрати зі сплати судового збору в сумі 3 559, 87 грн (три тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень вісімдесят сім копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення

СуддяЮ.А. Джепа