Рішення

від 22.01.2025 по справі 925/1563/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Черкаси

Справа № 925/1563/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ"

до Державної організації (установи, закладу) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси

про стягнення 115434,66 грн

Представники учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , Івангородська О.Ю.

Секретар судового засідання Драченко Т.О.

Суддя Гладун А.І.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.

1.1.19.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державної організації (установи, закладу) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси.

1.2.Змістом позову є майнова вимога про стягнення 115434,66 грн, зокрема 94335,10 грн інфляційних втрат та 21099,56 грн 3% річних за період з 01.05.2024 до 25.11.2024 за прострочення виконання грошового зобов`язання.

1.3.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав у встановлені договором та комерційною пропозицією строк зобов`язання з оплати за спожиту електроенергію, внаслідок чого позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання.

1.4.20.12.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №925/1563/24, ухвалив розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 14 год. 00 хв. 22.01.2025.

1.5.Ухвалу суду від 20.12.2024 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу, його представнику ОСОБА_3 та відповідачу, яку 21.12.2024 доставлено до їх електронних кабінетів у ЄСІТС (а.с. 58-59).

1.6.26.12.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 60-63).

1.7.В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси є структурним формуванням Збройних Сил України, підпорядковується Міністерству оборони України, фінансується за рахунок призначень державного бюджету. Основні фонди, матеріальні цінності Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України, закріплені за Квартирно-експлуатаційним відділом міста Черкаси, який є неприбутковою установою. Позивач у позові не вказав, що йому спричинені збитки, відповідні докази в матеріалах справи відсутні. Відтак, розмір штрафних санкцій значно перевищує збитки, а наявність інших обставин, які мають істотне значення, підтверджується наступним. КЕВ міста Черкаси перебуває у складі Збройних сил України, які на даний час переведені у/на воєнний стан та виконує завдання з розвитку системи технічної експлуатації казарменно-житлового фонду та комунальних споруд з метою підтримки військ (сил) у стані бойової та мобілізаційної готовності. Агресором систематично здійснюються ракетні обстріли, за наслідками яких відповідач здійснює відновлення військової інфраструктури в зоні відповідальності, з метою підтримки обороноздатності держави. Загальновідомість фактів військової агресії російської федерації, виконання статутних завдань відповідачем для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об`єктів інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором. Наведені факти є загальновідомими обставинами. Отже, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. Ці обставини дають підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

1.8.30.12.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, просив позов задовольнити повністю. Зазначив, що 3% річних та інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Отже, правові підстави для зменшення розміру або відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат відсутні. Позивач також приймає участь у відбитті збройної агресії проти України та підтриманні обороноздатності шляхом забезпечення електроенергією об`єктів критичної інфраструктури та військових формувань, які здійснюють відбиття збройної агресії. Зокрема, після того, як ворог атакував енергетичну інфраструктуру, енергетична галузь потребує коштів на відновлення задля подальшого функціонування. Несвоєчасна сплата зобов`язань за спожиту електроенергію перешкоджає вчасному розрахунку з контрагентами позивача, що у кінцевому результаті має наслідком несвоєчасне відновлення критичної інфраструктури і як наслідок підрив обороноздатності країни (а.с. 67-69).

1.9.07.01.2025 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 73-75).

1.10.22.01.2025 у судовому засіданні взяли участь представник позивача Борисов Д.В. та представники відповідача Сидоренко О.В., Івангородська О.Ю.

1.11.У судовому засіданні представник позивача Борисов Д.В. просив позовні вимоги задовольнити повністю.

1.12.Представники відповідача Сидоренко О.В., Івангородська О.Ю. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову повністю.

1.13.22.01.2025 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення суду.

1.14.Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.

Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2.Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

2.1. Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

2.2.Підставами позову є обставини, якими позивач доводить прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати за спожиту електричну енергію за грудень 2022 року.

2.3.Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

2.4.Предметом доказування у справі є обставини виникнення між сторонами зобов`язання; прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання; розмір невиконаного грошового зобов`язання; період прострочення виконання грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

3.Обставини, які не підлягають доказуванню у справі.

3.1. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

3.2.06.07.2023 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення суду у справі №925/238/23, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" задовольнив повністю. Стягнув з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" 2078696,80 грн боргу. Рішення суду набрало законної сили 12.09.2023.

3.3.09.11.2023 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення суду у справі №925/1305/23, яким стягнув з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" 95212,94 грн пені, 31095,03 грн 3% річних. Рішення суду набрало законної сили 30.11.2023.

3.4.10.06.2024 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення суду у справі №925/598/24, яким стягнув з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" 35168,36 грн інфляційних втрат та 50344,79 грн 3% річних за період з 01.07.2023 по 30.04.2024. Рішення суду набрало законної сили 04.07.2024.

3.5.У рішенні суду від 06.07.2023 у справі №925/238/23 суд встановив, що 22.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" (постачальник) та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №71001000619.

3.6.Заборгованість відповідача перед позивачем за грудень 2022 року становила 2078696,80 грн, яка становила предмет майнових вимог позивача до відповідача у справі №925/238/23.

3.7.Позивач та відповідач є учасниками справ №925/238/23, №925/1305/23, №925/598/24 та №925/1563/24.

3.8.Враховуючи норми частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу не підлягають доказуванню під час розгляду справи №925/1563/24 обставини:

- виникнення між позивачем та відповідачем майнового господарського зобов`язання на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №71001000619 від 22.12.2022;

- прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати за спожиту електричну енергію у грудні 2022 року;

- розмір заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту у грудні 2022 року електричну енергію у розмірі 2078696,80 грн.

4.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.1.На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

4.1.1.18.09.2023 на виконання рішення суду від 06.07.2023 у справі №925/238/23 Господарський суд Черкаської області видав наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 2078696,80 грн боргу (а.с. 51).

4.1.2.11.12.2023 на виконання рішення суду від 09.11.2023 у справі №925/1305/23 Господарський суд Черкаської області видав наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 95212,94 грн пені та 31095,03 3% річних (а.с. 50).

4.1.3.04.07.2024 на виконання рішення суду від 10.06.2024 у справі №925/598/24 Господарський суд Черкаської області видав наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 35168,36 грн інфляційних втрат та 50344,79 грн 3% річних.

4.1.4.12.06.2024, 10.10.2024, 26.11.2024 відповідач сплатив позивачу 2078696,80 грн боргу на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 06.07.2023 у справі №925/238/23, на підтвердження позивач подав платіжні інструкції від 12.06.2024 №7 на суму 1049654,50 грн, від 10.10.2024 №511787111 на суму 37000,00 грн, від 26.11.2024 №6 на суму 992032,20 грн (а.с. 23-25).

4.1.5.За розрахунком позивача відповідач за прострочення виконання грошового зобов`язання повинен сплатити 21099,56 грн 3% річних за період з 01.05.2024 до 25.11.2024, зокрема 7156,17 грн за період з 01.05.2024 по 11.06.2024 за 42 дні (2078696,80 грн (заборгованість стягнута рішенням суду від 06.07.2023 у справі №925/238/23) х 3% х 42 дні прострочення : 366 днів :100), 10121,63 грн за період з 12.06.2024 по 09.10.2024 за 120 днів (1029032,20 грн х 3% х 120 днів прострочення : 366 днів :100), 3821,76 грн за період з 10.10.2024 до 25.11.2024 за 47 днів (992032,20 x 3 % x 47 днів прострочення : 366 : 100) (а.с. 52) та 94335,10 грн інфляційних втрат за період з травня 2024 року до листопада 2024 року, зокрема 12472,18 грн за травень 2024 року (2078696,80 грн (заборгованість стягнута рішенням суду від 06.07.2023 у справі №925/238/23) х 1,00600000 2078696,80 грн), 44818,45 грн за період з червня 2024 року до вересня 2024 року (1029032,20 грн х 1,04355398 - 1029032,20), 37044,47 грн за період з жовтня 2024 року до листопада 2024 року (992032,20 х 1,03734200 - 992032,20) (а.с. 52).

4.2.Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.

4.3.Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

4.4.Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

4.5.На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.

4.6.Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

4.7.На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.

4.8.Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи

4.9.Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.

4.10.Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

4.11.Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

4.12.Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів у суду не виникло.

5.Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5.1.Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

5.2.Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

5.3.З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5.4.Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.5.Враховуючи обставини, що не підлягають доказуванню, належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:

5.5.1.виникнення між позивачем та відповідачем майнового господарського зобов`язання на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №71001000619 від 22.12.2022;

5.5.2.прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати за спожиту електричну енергію у грудні 2022 року;

5.5.3. розмір заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту у грудні 2022 року електричну енергію у розмірі 2078696,80 грн;

5.5.4.відповідач не виконав свій обов`язок та не сплатив позивачу за спожиту у грудні 2022 року електричну енергію, у строк встановлений договором;

5.5.5. 12.06.2024, 10.10.2024, 26.11.2024 відповідач сплатив позивачу 2078696,80 грн боргу за спожиту у грудні 2022 року електричну енергію;

5.5.6.за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у позивача виникло право на стягнення з відповідача 21099,56 грн 3% річних та 94335,10 інфляційних втрат за період з 01.05.2024 по 25.11.2024.

6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

6.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

6.2. Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

6.3.Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

6.4.Дослідивши зміст та характер зобов`язань, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

6.5.Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

6.6.Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

6.7.Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

6.8.Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

6.9.Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

6.10.Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

6.11.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

6.12.Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

6.13.Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

6.14.Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов`язаний передати у власність покупця оплачений товар.

6.15.Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

6.16.Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

6.17.Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

6.18.Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

6.19.Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

6.20.Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

6.21.Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6.22.Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

6.23.Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

6.24.Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

6.25.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

6.26.Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

6.27.Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

7.Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

7.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору постачання електричної енергії.

7.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу за поставлену у електроенергію у грудні 2022 року.

7.3.Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

7.4.На підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №71001000619 у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу 2078696,80 грн за спожиту електричну енергію за грудень 2022 року.

7.5.Відповідно до умов укладеного сторонами договору оплата товару здійснюється споживачем протягом 20 (двадцяти) банківських днів від дати підписання акта приймання-передачі електричної енергії (далі - Акт) у формі оплати за фактично спожитий товар відповідно до даних комерційного обліку, на підставі акта, який самостійно формується споживачем протягом 2 (двох) робочих днів після розрахункової дати та надається Постачальнику на погодження.

7.6.Відповідач у строк встановлений договором свій обов`язок не виконав та не сплатив позивачу за спожиту у грудні 2022 року електричну енергію.

7.7.Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.07.2023 у справі №925/238/23 з відповідача на користь позивача стягнуто 2078696,80 грн боргу за спожиту електричну енергію за грудень 2022 року. Рішення суду набрало законної сили 12.09.2023.

7.8.Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.11.2023 у справі №925/1305/23 з відповідача на користь позивача стягнуто 95212,94 грн інфляційних втрат та 31095,03 грн 3% річних за період з 10.01.2023 по 10.07.2023. Рішення суду набрало законної сили 30.11.2023.

7.9.Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.06.2024 у справі №925/598/24 з відповідача на користь позивача стягнуто 35168,36 грн інфляційних втрат та 50344,79 грн 3% річних за період з 01.07.2023 по 30.04.2024. Рішення суду набрало законної сили 04.07.2024.

7.10.12.06.2024, 10.10.2024 та 26.11.2024 відповідач виконав грошове зобов`язання повністю, сплативши позивачу 2078696,80 грн боргу за спожиту електричну енергію за грудень 2022 року, зокрема 12.06.2024 -1049664,60 грн, 10.10.2024 37000,00 грн та 26.11.2024 992032,20 грн.

7.11.За прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за період з 01.05.2024 по 25.11.2024 у позивача виникло право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

7.12.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

7.13.Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

7.14.У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу укладеного договору та закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати..

7.15.За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

7.16.Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

7.17.У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

7.18.За розрахунком позивача відповідач за прострочення виконання грошового зобов`язання повинен сплатити 21099,56 грн 3% річних за період з 01.05.2024 до 25.11.2024, зокрема 7156,17 грн за період з 01.05.2024 по 11.06.2024 за 42 дні (2078696,80 грн (заборгованість стягнута рішенням суду від 06.07.2023 у справі №925/238/23) х 3% х 42 дні прострочення : 366 днів :100), 10121,63 грн за період з 12.06.2024 по 09.10.2024 за 120 днів (1029032,20 грн х 3% х 120 днів прострочення : 366 днів :100), 3821,76 грн за період з 10.10.2024 до 25.11.2024 за 47 днів (992032,20 x 3 % x 47 днів прострочення : 366 : 100) (а.с. 52).

7.19.За розрахунком позивача відповідач за прострочення виконання грошового зобов`язання повинен сплатити 94335,10 грн інфляційних втрат за період з травня 2024 року до листопада 2024 року, зокрема 12472,18 грн за травень 2024 року (2078696,80 грн (заборгованість стягнута рішенням суду від 06.07.2023 у справі №925/238/23) х 1,00600000 2078696,80 грн), 44818,45 грн за період з червня 2024 року до вересня 2024 року (1029032,20 грн х 1,04355398 - 1029032,20), 37044,47 грн за період з жовтня 2024 року до листопада 2024 року (992032,20 х 1,03734200 - 992032,20) (а.с. 52).

7.20.Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про їх відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

7.21.Несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання порушує право позивача на отримання плати за поставлену електричну енергію та надає позивачу право вимагати сплати відповідачем суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

7.22.Вимоги позивача про стягнення з відповідача 94335,10 грн інфляційних втрат за період з 01.05.2024 до 30.11.2024 та 21099,56 грн 3% річних за період з 01.05.2024 до 25.11.2024 за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

7.23.У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат на 50%.

7.24.Судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 цього Кодексу.

Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.

7.25.Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві у постанові від 15.09.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

7.26.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладено правовий висновок, відповідно до змісту якого зменшення розміру відсотків річних можливе на підставі статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України.

7.27.Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

7.28.Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

7.29.Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

7.30.Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

7.31.Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

7.32.Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

7.33.Відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 50%, не надав суду жодного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання грошового зобов`язання та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.07.2023 №925/238/23, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 2078696,80 грн боргу.

7.34.Суд встановив, що відповідач виконав грошове зобов`язання частинами 12.06.2024, 10.10.2024, 26.11.2024, тобто майже через 2 роки з дня настання строку його виконання.

7.35.Несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання зумовило необхідність позивачу тричі звертатися з позовом до суду з метою захисту свого порушеного права, спричиненого неналежним виконання відповідачем укладеного сторонами договору.

7.36.Зменшення нарахованих відсотків річних за порушення грошового зобов`язання можливе шляхом застосування судом зменшеної відсоткової ставки, а не суми нарахування. У даному випадку суд враховує, що позивач застосував визначену законом мінімальну ставку у розмірі 3% річних.

7.37.Зменшення розміру нарахованих інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання не може бути застосоване судом у будь-якому випадку, оскільки враховує об`єктивні інфляційні процеси, що мають наслідком знецінення коштів у національній валюті, що підлягають сплаті на виконання грошового зобов`язання.

7.38.З урахуванням наведеного суд дійшов висновку відмовити відповідачу у клопотанні про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 50%.

8.Розподіл судових витрат.

8.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

8.2.За подання позовної заяви, враховуючи коефіцієнт 0,8 за подання позовної заяви в електронній формі, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн на підставі платіжної інструкції №32 від 18.12.2024 (а. с. 7).

8.3.У позові позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

8.4.Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.5.Оскільки позов суд задовольнив повністю судовий збір у розмірі 2422,40 грн, сплачений позивачем за подання позову, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 14, 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної організації (установи, закладу) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси (ідентифікаційний код 26631946, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Надпільна, 220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ" (ідентифікаційний код 42474208, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 166) 94335,10 грн (дев`яносто чотири тисячі триста тридцять п`ять гривень 10 копійок) інфляційних втрат, 21099,56 грн (двадцять одну тисячу дев`яносто дев`ять гривень 56 копійок) 3% річних, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення суду складене 30.01.2025.

Суддя А.І. Гладун