Рішення

від 28.01.2025 по справі 205/11549/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

28.01.2025 Єдиний унікальний номер 205/11549/24

Провадження № 2/205/442/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Мадьонової Я.М.,

представника позивача Заіменка Д.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Андрієнко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Фермерське господарство «Оберіг Приорілля», про стягнення майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 . Зазначає, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26 вересня 2023 року серії ААД №554943 ОСОБА_5 26 вересня 2023 року приблизно о 06 годині 50 хвилин у м. Дніпрі по вул. Передова, 334, керуючи транспортним засобом «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «SCHMITZ», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час перестроювання праворуч не надав дорогу і вчинив зіткнення із рухавшимся по суміжній смузі з правого боку у попутному напрямку транспортному засобу «Nissan Note», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. 17 жовтня 2023 року судом у адміністративній справі №199/8143/23 із врахуванням роз`яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», - призначено у межах адміністративного провадження №199/8143/23 за фактом цієї ж дорожньо-транспортної пригоди за звинуваченням ОСОБА_5 судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському НДЕКЦ МВС України. 14 листопада 2023 року до суду з Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України надійшов висновок експерта від 01 листопада 2023 року №СЕ-19/104-23/37390-ІТ, у відповідності до якого з технічної точки зору, в цій дорожній обстановці, учасники вказаної пригоди повинні були діяти: водій ОСОБА_1 відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху; водій ОСОБА_5 відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. Водій ОСОБА_1 мав технічну можливість не допустити цієї пригоди, шляхом дій відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожньою руху, а водій ОСОБА_5 не мав технічної можливості запобігти вказаній пригоді, а з технічної точки зору, в цій дорожній обстановці, дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з вказаною пригодою. 21 листопада 2023 року постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська у справі №199/8143/23 встановлено, що з технічної точки зору, в цій дорожній обстановці, дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху та знаходяться в причинному зв`язку із вказаною пригодою. Вказує, що про настання страхового випадку повідомлено СК «ВУСО», де застраховано автомобіль «Nissan Note», державний номерний знак НОМЕР_3 , згідно страхового полісу №213130667 від 29 січня 2023 року, а також про настання страхового випадку повідомлено ТДВ СК «Кредо», де застраховано автомобіль позивача «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 , на підставі полісу №215151596 від 13 червня 2024 року. З метою встановлення реальної суми збитків завданих ТЗ «DAF XF 105.460», у листопаді 2023 року СТО ТОВ «Техносервісінформ», проведено детальний огляд автомобіля «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 , за результатами якого 04 листопада 2023 року складено рахунок № НОМЕР_4 на загальну суму відновлювального ремонту у сумі 63 631,60 грн. У зв`язку із складенням протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні водія ОСОБА_5 , огляд транспортного засобу марки «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 , страховою компанією СК «ВУСО», де був застрахований інший учасник події, не здійснювався, що спричинило відмову СК «ВУСО» у розгляді заяви про відшкодування завданих збитків. Посилається на те, що оскільки автомобіль «Nissan Note», державний номерний знак НОМЕР_3 , належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3 , а керував автомобілем відповідач ОСОБА_1 , тому подано позов до обох осіб. Вказує, що після ДТП власником авто було прийнято рішення доручити відновлення автомобілю компанії ФГ «Оберіг Приорілля» на підставі договору №1 обслуговування та ремонту автотранспорту від 01 жовтня 2023 року. У зв`язку з чим просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 63631,60 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Андрієнко В.А. в системі «Електронний суд» було сформовано відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначивши, що позивачем пред`явлено позов до власника автотранспортного засобу «Nissan Note», державний номерний знак НОМЕР_3 - ОСОБА_3 та до особи, яка керувала цим транспортним засобом ОСОБА_1 , які не є належними відповідачами у цій справі. У позовній заяві не вказано обставин, які свідчили б про наявність підстав для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за шкоду, завдану позивачу іншою особою, а тому ОСОБА_3 не може нести відповідальність за шкоду, завдану іншою особою, як власник джерела підвищеної небезпеки, а отже є неналежним відповідачем у цій справі. Крім того, належним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП є постанова судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду, а з матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне порушення було складено у відношенні ОСОБА_5 , який був водієм автомобіля DAF XR 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , у момент настання вищевказаної ДТП. На момент подання позовної заяви до суду у відношенні відповідача ОСОБА_1 відсутні рішення щодо визнання його винним у порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26 вересня 2023 року по вулиці Передовій, буд. 334 у м. Дніпрі, а у справі відсутній відповідний судовий акт, на підставі якого можна дійти беззаперечного висновку про порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, внаслідок якого відбулося зіткнення двох транспортних засобів, тобто відсутні допустимі докази наявності вини та протиправної поведінки в діях водія ОСОБА_1 . Звертає увагу на ту обставину, що позивач не надає доказів його звернення до АТ «СК «ВУСО», як і не надає доказів відмови страховика у розгляді його заяви про відшкодування завданих збитків, у той час, як відповідно до вимог чинного законодавства України та усталеної практики Верховного Суду, саме страховик повинен відшкодовувати збитки, завдані внаслідок ДТП, особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Вказує, що позивач не має права самостійно вирішувати хто буде нести цивільну відповідальність за шкоду, завдану внаслідок ДТП, оскільки Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Зазначає, що позивач не надає доказів на підтвердження вартості проведеного ним ремонту автомобіля, оплату такого ремонту та що такий ремонт оплачено саме позивачем, що унеможливлює встановлення фактичного розміру, завданої позивачу шкоди. У такому випадку, у суду відсутні підстави брати до уваги акт виконаних робіт від 16 травня 2024 року в якості належного доказу проведення ремонтних робіт, які були необхідні для відновлення автомобіля позивача після ДТП, тобто позивачем не проведено незалежну оцінку завданих йому збитків у результаті ДТП, не надано доказів понесених позивачем витрат на відновлення його автомобіля (ремонт пошкоджень, які зазнав автомобіль внаслідок ДТП) та відсутні докази оплати ремонтних робіт, що унеможливлює задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_7 та представник третьої особи у судове засідання не з`явились з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст. ст. 128, 130 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, також шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, жодних заяв або клопотань про відкладення чи розгляд справи за їх відсутності суду не представили.

Заслухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_1 та його представника, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно і всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлено, що постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2023 року у справі №199/8143/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, яка набрала законної сили 04 грудня 2023 року (а. с. 12-13).

Зі змісту вказаної постанови судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26.09.2023 серії ААД №554943 ОСОБА_5 26 вересня 2023 року приблизно о 06:50 годині в м. Дніпрі по вул. Передова, 334, керуючи транспортним засобом «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «SCHMITZ», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час перестроювання праворуч не надав дорогу і вчинив зіткнення із рухавшимся по суміжній смузі з правого боку у попутному напрямку транспортним засобом «Nissan Note», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/104-23/37390-ІТ від 01 листопада 2023 року, за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, яку було призначено у справи №199/8143/23, за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди встановлено, що з технічної точки зору, в цій дорожній обстановці учасники вказаної пригоди повинні були діяти: водій ОСОБА_1 відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху; водій ОСОБА_5 відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. Водій ОСОБА_1 мав технічну можливість не допустити цієї пригоди, шляхом дій відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожньою руху. Водій ОСОБА_5 не мав технічної можливості запобігти цій пригоді. З технічної точки зору, в цій дорожній обстановці дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку із вказаною пригодою. В діях водія ОСОБА_5 у вказаній дорожній обстановці, з технічної точки зору, не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинному зв`язку з цією пригодою (а. с. 18-19).

Частиною 6 статті 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Матеріали справи також містять договір №1 обслуговування і ремонту автотранспорту від 01 жовтня 2023 року, який було укладено між ОСОБА_2 (замовник) та ФГ «Оберіг Приорілля» (виконавець), предметом якого є організація і забезпечення ремонту та подальшого обслуговування вантажного автомобіля «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 28 серпня 2019 року (п. 1.1. договору), а також в якому зазначено, що замовник передає автомобіль в пошкодженому стані після ДТП, яке сталось 26 вересня 2023 року (а. с. 9).

Пунктом 5.1. вищевказаного договору сторони узгодили, що виконавець за власний рахунок забезпечує ремонт та обслуговування автомобіля з подальшою компенсацією вказаних робіт замовником.

Крім того,в матеріалахсправи наявнірахунок № НОМЕР_4 від 04листопада 2023року назагальну суму(зПДВ)63631,60грн.,а такожакт виконанихробіт,списання запаснихчастин тапаливно-мастильнихматеріалів № НОМЕР_4 від 16травня 2024року,складений між ТОВ «Техносервісінформ» (постачальник) та ФГ «Оберіг Приорілля» (замовник), в якому зазначено автомобіль «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 , та який містить перелік робіт і запчастин на загальну суму (з ПДВ) 63631,60 грн. (а. с. 8, 20).

Також судом встановлено, що станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як власника транспортного засобу «Nissan Note», державний номерний знак НОМЕР_3 , була застрахована в ПрАТ СК «ВУСО» за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №213130667 зі строком дії з 00:00 год. 29 січня 2023 року по 28 січня 2024 року включно, із зазначенням страхової суми за шкоду, заподіяну майну у розмірі 160 000 грн. (а. с. 72).

Більш того, в матеріалах справи наявна відповідь ПрАТ СК «ВУСО» за вих. №01\11 від 01 листопада 2024 року, зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_2 не звертався з заявою про страхове відшкодування (а. с. 71).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Такі правові висновки підтримуються Верховним Судом, зокрема в постанові від 25 лютого 2019 року в справі № 466/4051/15-ц.

У постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі №641/2795/16-ц, від 18 березня 2020 року в справі №328/2750/18, від 29 квітня 2020 року в справі №638/1557/18, від 26 січня 2022 року в справі №465/674/19 зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи сторони відповідача ОСОБА_1 про те, що відсутність постанови суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також, не погоджується з посиланням на те, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративне правопорушення, оскільки відсутнє будь-яке судове рішення щодо визнання його винним у порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26 вересня 2023 року.

Отже, відповідачем ОСОБА_1 та його представником не було надано належних доказів щодо відсутності його вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а відтак презумпції його вини в деліктних правовідносинах не спростовано.

У судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про долучення доказів того, що УПП в Дніпропетровській області ДПП листом №3-2004/41/19/03-2025 від 07 січня 2025 року було надано відповідь ОСОБА_2 стосовно того, що на підставі наданих ним доказів 06 січня 2025 року у відношенні водія ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР №213985, який надіслано до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська для прийняття остаточного рішення, однак у зв`язку з порушенням встановленого ЦПК порядку долучення доказів до матеріалів справи, його не було прийнято судом та не враховано під час прийняття судового рішення.

Разом з тим, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 зазначеного Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Тобто, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе, у межах суми страхового відшкодування, виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди в межах суми страхового відшкодування.

Вказані вище висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року № 14-176цс18.

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17 Верховний Суд вказав на те, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Статтею 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно із ч. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 підтвердила зазначений висновок вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Також у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку ВСУ щодо абсолютності права потерпілого в ДТП на відшкодування шкоди її заподіювачем визначивши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених законом випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Статтею 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Судом було встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 , як власника транспортного засобу «Nissan Note», державний номерний знак НОМЕР_3 , була застрахована в ПрАТ СК «ВУСО» за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №213130667, і саме вказаним транспортним засобом керував відповідач ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26 вересня 2023 року, і яка була предметом розгляду у справі про адміністративне правопорушення №199/8143/23.

Сторона позивача посилається на те, що про настання страхового випадку було повідомлено ПрАТ «СК «ВУСО», в якій було застраховано автомобіль «Nissan Note», державний номерний знак НОМЕР_3 , а також ТДВ «СК «Кредо», де застраховано автомобіль позивача.

При цьому, до матеріалів справи не було додано будь-яких доказів таких звернень до страховика з боку позивача та відмови у розгляді його заяви.

Разом з тим, стороною відповідача ОСОБА_1 було надано лист ПрАТ «СК «ВУСО» за вих. №01\11 від 01 листопада 2024 року, з якого судом встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до страхової із заявою про страхове відшкодування.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, під час судового розгляду не було надано доказів того, що позивач ОСОБА_2 звертався до страховика з метою отримання страхового відшкодування, а заявлений позивачем розмір матеріального збитку не перевищує ліміту відповідальності страховика, і тому саме страховик ПрАТ «СК «ВУСО» повинен бути належним відповідачем, але стороною позивача не було заявлено позовних вимог до ПрАТ «СК «ВУСО».

Крім того, на підтвердження заявленого стороною позивача розміру матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП було надано договір №1 обслуговування і ремонту автотранспорту від 01 жовтня 2023 року, який було укладено між ОСОБА_2 (замовник) та ФГ «Оберіг Приорілля» (виконавець), де предметом якого є організація і забезпечення ремонту та подальшого обслуговування вантажного автомобіля «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 28 серпня 2019 року, а також акт виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів № НОМЕР_4 від 16 травня 2024 року, складений між ТОВ «Техносервісінформ» (постачальник) та ФГ «Оберіг Приорілля» (замовник), в якому зазначено автомобіль «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 , та який містить перелік робіт і запчастин на загальну суму (з ПДВ) 63 631,60 грн.

Частинами 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим, зокрема, у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

При цьому, до позовної заяви та під час розгляду справи судом стороною позивача не було додано висновку експертизи вартості ремонту транспортного засобу.

Також долучений до позовної заяви акт виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів від 16 травня 2024 року, взагалі підписаний між ТОВ «Техносервісінформ» і ФГ «Оберіг Приорілля» та не базується на експертній оцінці, до якого не надано будь-яких доказів оплати.

Крім того, у п. 5.1. договору №1 обслуговування і ремонту автотранспорту від 01 жовтня 2023 року передбачено, що виконавець за власний рахунок забезпечує ремонт та обслуговування автомобіля з подальшою компенсацією вказаних робіт замовником. Однак стороною позивача не надано доказів компенсації ФГ «Оберіг Приорілля» вказаних витрат ОСОБА_2 .

Враховуючи вищезазначене, оскільки позивачем не було проведено незалежну оцінку завданих йому збитків у результаті ДТП, не надано доказів понесених позивачем витрат на відновлення транспортного засобу, а також матеріали справи не містять доказів оплати ремонтних робіт, тому відсутні підстави вважати доведеним заявлений до стягнення розмір шкоди.

Більш того, стороною позивача разом з позовною заявою та під час судового розгляду не було надано доказів належності ОСОБА_2 транспортного засобу «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 , хоча судом неодноразово було зазначено про надання вказаних документів на підтвердження належності на праві власності транспортного засобу, що представником позивача було проігноровано.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі №910/9396/17 зазначив, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Виходячи з системного аналізу положень ст. 22 і ст. 1192 ЦК України, у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Отже, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Nissan Note», державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 та яким керував ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована, однак розмір заявлених позивачем збитків не перевищує ліміт відповідальності страховика, а також позивачем не надано як належного обґрунтування стягнення з відповідача матеріальної шкоди саме на підставі наданих доказів щодо здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, так і жодних належних, допустимих доказів понесення саме позивачем витрат на відновлення транспортного засобу в розмірі 63631,60 грн., а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

За змістом статті 141 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 1166, 1167 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Фермерське господарство «Оберіг Приорілля», про стягнення майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 31 січня 2025 року.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Фермерське господарство «Оберіг Приорілля», код ЄДРПОУ 43607492, місцезнаходження: 51030, Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Китайгород, вул. Базарна, буд. 9.

Суддя: Т.П. Терещенко