Постанова

від 22.01.2025 по справі 10/б-5022/1383/2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 10/Б-5022/1383/2012

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар» арбітражного керуючого Демчана О. І. та представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - Ленька Р. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024

у справі № 10/Б-5022/1383/2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріматко Вест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа № 10/Б-5022/1383/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар» (далі - ТОВ «Оскар», Боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою цього суду від 04.01.2013.

Ухвалою від 17.05.2017 Господарський суд Тернопільської області призначив ліквідатором ТОВ «Оскар» арбітражного керуючого Демчана О. І.

Короткий зміст заявлених вимог

05.04.2023 ліквідатор ТОВ «Оскар» арбітражний керуючий Демчан О. І. звернувся до господарського суду із заявою про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника в розмірі 653 990,15 грн (з урахуванням клопотання про уточнення заяви в частині розміру) у зв`язку з доведенням підприємства до банкрутства на колишнього керівника, учасників, третіх осіб, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вимоги заяви обґрунтовано тим, що за наслідками ліквідаційної процедури кредиторські вимоги банкрута залишаються частково непогашеними у зв`язку із недостатністю активів у Боржника, тоді як неплатоспроможність підприємства настала через протиправні дії колишніх керівників та учасників, зокрема, внаслідок того, що протягом січня-липня 2012 року, перед порушенням справи про банкрутство, Боржник відчужив всі об`єкти нерухомості та інші активи, в тому числі біологічні активи (свині), виробничі запаси та сільськогосподарську продукцію, необхідних для ведення господарської діяльності.

Відповідачі у поясненнях, поданих суду першої інстанції, заперечували вчинення ними дій, спрямованих на доведення підприємства до банкрутства, та просили господарський суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

За результатом розгляду спору Господарський суд Тернопільської області постановив ухвалу від 27.02.2024, якою: задовольнив заяву ліквідатора ТОВ «Оскар» Демчана О. І. про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на колишнього керівника, учасників, третіх осіб; ухвалив покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ «Оскар» у розмірі 653 990,15 грн на ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ; ухвалив стягнути солідарно з перелічених осіб грошові кошти в розмірі 653 990,15 грн.

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що у період, який передував порушенню справи про банкрутство, у діях осіб, до яких заявлено відповідну вимогу, наявні ознаки дій з доведення Боржника до банкрутства. Такі дії, за висновком суду, полягали, зокрема, у такому:

- вчиненні недобросовісних дій з оскарження договору, за яким ТОВ «Оскар» набуло нерухоме майно;

- достроковому припиненні права оренди на частину земельних ділянок, що були зареєстровані за товариством;

- незабезпеченні проведення претензійно-позовної роботи відповідно до обов`язків, покладених статутом, що призвело до умисного зменшення активів Боржника у період наявності непогашеної заборгованості перед кредиторами.

Місцевий господарський суд також спростував доводи відповідачів про пропуск ліквідатором строку позовної давності на звернення з заявою про притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки такий строк відраховується саме з моменту виявлення недостатності ліквідаційної маси для повного погашення кредиторської заборгованості боржника, а не з ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Постановою від 28.08.2024 Західний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні вимог апеляційних скарг ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2024 у справі №10/Б-5022/1383/2012 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з позицією місцевого господарського суду як щодо наявності підстав для покладення згідно вимог частини другої статті 61 КУзПБ субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на винних у доведенні його до банкрутства осіб, так і щодо безпідставності доводів відповідачів про пропуск ліквідатором строку позовної давності на звернення із відповідною заявою.

Додатково апеляційний суд спростував аргументи відповідачів про недопустимість як доказу «аудиторського звіту», зазначивши, що цей звіт не може самостійно підтверджувати чи спростовувати факт доведення Боржника до банкрутства, натомість такий документ підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, наданими ліквідатором на підтвердження обставин, на які він покликається як на підставу для задоволення вимог поданої заяви.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями у цій справі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду касаційні скарги, у яких просили скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024, відмовити у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ «Оскар» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на відповідних осіб.

Доводи скаржників зводяться до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуальних норм щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду справи.

Касаційні скарги мотивовані підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, а саме:

- положень частини п`ятої статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) в редакції Закону, чинній до 19.01.2013 (постанова Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 5024/980/2011);

- норм абзаців першого та другого частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство в редакції Закону, чинній з 19.01.2013 (постанова Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16);

- положень статті 78 ГПК України (постанови Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16; від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13- ц).

У контексті допущених судами процесуальних порушень скаржники стверджують про таке:

- нездійсненні судами при ухваленні оскаржуваних рішень перевірки правильності розрахунку заявленого ліквідатором розміру субсидіарної відповідальності, який включає суму заявлених вимог кредиторів у повному обсязі (а також додаткових сум) без відрахування отриманих Боржником коштів під час процедури банкрутства, які взагалі не були спрямовані ліквідатором на погашення вимог кредиторів;

- обґрунтування оскаржуваних рішень недопустимим та недостовірним доказом, а саме документом під назвою «Аудиторський звіт», що не відповідає вимогам Міжнародних стандартів супутніх послуг (МССП 4400), статті 78 ГПК України;

- безпідставність та невідповідність обставинам справи висновків судів у оскаржуваних рішеннях щодо дострокового припинення договорів оренди земельних ділянок до порушення справи про банкрутство;

- безпідставність висновків судів про виведення посадовими особами Боржника та ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» належного банкруту нерухомого майна - Комплексу нежитлових приміщень шляхом вчинення протиправних, недобросовісних, із зловживанням цивільними правами дій. Натомість, звернення до суду акціонера ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» ОСОБА_3 , а пізніше самого товариства є реалізацією цими особами своїх конституційних прав.

Окремо скаржники доводять про застосування судами першої та апеляційної інстанції норм статті 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду в питанні обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що викладені у постановах від 14.09.2021 у справі №923/719/17 від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Ліквідатор ТОВ «Оскар» арбітражний керуючий Демчан О. І. подав відзив, у якому просив залишити касаційні скарги без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

За змістом викладених у відзиві доводів ліквідатор спростовує аргументи скаржників про неповноту дослідження судами попередніх інстанцій доказів та обставин справи. На противагу таких доводів стверджує, що судами вірно встановлено та враховано, що учасниками ТОВ «Оскар» і ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» є одні і ті ж особи, які мали вирішальний вплив на прийняття управлінських рішень, що призвели до банкрутства Боржника. Такі дії/бездіяльність полягали, зокрема, у такому:

- достроковому припиненні договорів оренди земельних ділянок та втрати можливості їх використання в господарській діяльності;

- виведення нерухомого майна, що було основним активом ТОВ «Оскар» - Комплексу нежитлових приміщень;

- виведення рухомого майна товариства - транспортних засобів, видача коштів керівнику, відчуження всього поголів`я свиней, що призвело до повної зупинки господарської діяльності товариства;

- втрата дебіторської заборгованості у розмірі 1,2 млн грн.

Ліквідатор доводить, що у поданій заяві про покладення субсидіарної відповідальності наведено детальний перелік дій та бездіяльності колишніх посадових осіб, які призвели до банкрутства підприємства, із наданням підтверджуючих документів та зазначенням причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та настанням банкрутства Боржника. При цьому вважає, що відповідачами наведені обставини не спростовано та не подано жодних доказів протилежного.

Касаційне провадження

01.10.2024 до касаційного суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.10.2024 для розгляду касаційних скарг у справі №10/Б-5022/1383/2012 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В. Г.

Ухвалами від 17.10.2024 Верховний Суд залишив касаційні скарги без руху та надав скаржникам строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвал Верховного Суду від 17.10.2024 до касаційного суду від скаржників надійшли відповідні клопотання з додатками.

У зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2023 № 12 про обрання до Великої Палати Верховного Суду судді Банаська О.О., розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.11.2024 № 32.2-01/2784 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Жуков С. В.

Ухвалами від 13.11.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив та об`єднав у одне касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі №10/Б-5022/1383/2012; призначив касаційні скарги до розгляду на 04.12.2024 о 10:30.

Ухвалою від 04.12.2024 Верховний Суд задовольнив клопотання представника скаржників та відклав розгляд касаційних скарг на 15.01.2025 о 10:30.

Ухвалою від 13.01.2025 Верховний Суд задовольнив клопотання представника скаржників про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 15.01.2025 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні у справі до 22.01.2025 о 10:00.

Судове засідання 22.01.2025 відбулось у режимі відеоконференції за участю представника скаржників та ліквідатора ТОВ «Оскар», які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційних скарг.

Водночас з огляду на те, що в силу приписів частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм права саме на підставі встановлених цими судами фактичних обставин справи, колегія суддів зважає на обставини цієї справи, що полягають у такому.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Ухвалою від 17.07.2012 Господарський суд Тернопільської області порушив провадження у справі про визнання банкрутом ТОВ «Оскар», ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою від 10.08.2012 місцевий господарський суд визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріматко-Вест» (далі - ТОВ «Агріматко-Вест») до Боржника в сумі 389 768,33 грн як безспірні; ввів процедуру розпорядження майном ТОВ «Оскар» та призначив розпорядником майна арбітражного керуючого Варяничка С. В.

Ухвалою від 26.10.2012 господарський суд затвердив реєстр вимог кредиторів Боржника.

Постановою від 04.01.2013 Господарський суд Тернопільської області визнав ТОВ «Оскар» банкрутом.

У мотивувальній частині зазначеної постанови господарський суд встановив, що загальна сума боргу ТОВ «Оскар» становить 636 806,65 грн, а вартість майна є недостатньою для погашення заборгованості перед кредиторами.

Також у вказаній постанові суд зазначив, що на виконання вимог ухвали суду та у відповідності до вимог статті 13 Закону про банкрутство розпорядник майна Варяничко С. В. надав суду аудиторський висновок від 10.09.2012 щодо фінансового стану ТОВ «Оскар» станом на 10.08.2012, виконаний аудиторською фірмою Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум» (далі - ТОВ «Форум») (свідоцтво Аудиторської палати України № 2313 від 26.01.2006).

У аудиторському висновку зазначено, що перевірку фінансового стану Боржника здійснено на підставі аналізу установчих документів, регістрів бухгалтерського обліку за 2009 - 2012 роки, фінансової звітності за 2009 - 2012 роки, і в ході перевірки встановлено, що:

- основними видами діяльності, яку здійснювало товариство було вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство);

- аналіз фінансового стану станом на 10.08.2012 вказує, що підприємство працює без наявності власних оборотних коштів взагалі, а всі активи сформовані за рахунок залучених коштів (кредиторської заборгованості), яка перевищує наявність активів на 3137 тис. грн.;

- погіршення фінансового стану розпочалося в 2010 році, в 2011 році стан погіршився, коли товариство понесло 2021 тис. грн. збитку і залишилося без власних джерел фінансування;

- основними активами товариства є біологічні активи (ведення зернового господарства та вирощування свиней);

- практично товариство перебувало вже у критичному стані в 2010 році, коли його коефіцієнт загальної ліквідності становив на кінець року 0,558, в той час, коли на початок року він був 0,962 або зменшився на 42 відсотки, причиною цього є низька продуктивність тварин (низький середньодобовий приріст) і висока вартість покупних кормів;

- за 7 місяців 2012 року товариство понесло ще 907 тис. грн. збитку, продавши всі залишки біологічних активів, які вже не могли забезпечити прибутку, який би відновив нормальну діяльність товариства, коефіцієнт ліквідності станом на 10.08.2012 знизився до 0,270, тобто кожна гривня кредиторської заборгованості покривається всього на 0,27 гривні;

- не є реальною дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги) в сумі 123 тис. грн., тому що неможливо встановити можливість її повернення;

- станом на 10.08.2012 в товариства відсутні активи, які забезпечують погашення кредиторської заборгованості; при коригуванні балансу на нереальну дебіторську заборгованість сума активів рівна нулю, а кредиторська заборгованість рівна мінусовому залишку власних коштів, що означає неможливість її погашення, такий фінансовий стан викликаний непередбаченими обставинами, пов`язаними з відгодівлею свиней.

Також розпорядник майна Варяничко С. В. 14.12.2012 надав суду аудиторський звіт про виконання узгоджених аудиторських процедур стосовно діяльності ТОВ «Оскар», виконаний 19.10.2012 незалежною аудиторською фірмою Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Ю Ейч Уай Простір ЛТД» (далі - ТОВ «АК «Ю Ейч Уай Простір ЛТД» (свідоцтво про внесення до реєстру суб`єктів аудиторської діяльності № 3388 дійсне до 26.03.2014) згідно з договором від 08.10.2012 № 33-2012-А на замовлення та для службового користування ТОВ «Агріматко-Вест», стосовно окремих питань господарської діяльності ТОВ «Оскар» за періоди, які починаються 01.10.2010 та закінчуються 30.09.2012, а саме: 1) щодо виявлення факторів, які могли б свідчити про умисне виведення активів керівництвом товариства за період його господарської діяльності з 01.10.2010 до 30.09.2012; 2) визначення переліку наявних на дату надання аудиторського звіту найбільш ліквідних активів товариства.

У звіті зазначено, що аудиторську перевірку здійснено у відповідності до вимог Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 та відповідно до Міжнародних стандартів супутніх послуг (МССП 4400 та інших.)

У вступі до звіту міститься застереження про те, що для проведення перевірки аудитору було надано документацію товариства (фінансову та податкову звітність, регістри бухгалтерського обліку, відомості аналітичного блоку, первинні документи, статут та протоколи загальних зборів засновників), водночас більшість звітності не підписана, відсутні відмітки відповідних органів про її прийняття, окремі документи не надані, тому відповідальність за достовірність та повноту документів несе керівництво товариства та службові особи, які надали таку інформацію.

Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи звіт міститься цілком, тому помилкова назва «аудиторський звіт» не впливає на оцінку цього звіту, зробленого аудиторами за результатами узгоджених процедур, як письмового доказу в сукупності з іншими доказами у справі.

У звіті аудиторів про виконання узгоджених аудиторських процедур стосовно діяльності ТОВ «Оскар» зазначено такі обставини:

- за результатами діяльності товариства за 2010 рік негативна різниця між вартістю чистих активів та статутним капіталом становила 1804,0 тис. грн., а за 2011 рік негативна різниця становила вже 2449,0 тис. грн., у зв`язку з чим боржник повинен був здійснити передбачені відповідно до пункту 4 статті 144 ЦК України дії (оголосити про зменшення статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни, вчинити дії для додаткових внесків до статутного капіталу чи прийняти рішення про ліквідацію), проте такі не здійснив, чим порушив інтереси кредиторів ТОВ «Оскар»;

- в липні 2012 року товариство відчужило усі об`єкти нерухомості, що обліковувалися на балансі;

- зняття з балансу та передача основних засобів здійснена на підставі наказу № 3 від 20.07.2012 та акту приймання- передачі приміщень, підписаних заступником директора Попілем Г. С. з ознаками перевищення повноважень;

- в квітні 2012 року за наказом № 2 від 02.04.2012 по накладній № 5 на Товстенське ВАТ «Аропромтехніка» реалізовано (повернуто) основні засоби на загальну суму 1578,00 грн (автомобілі КАМАЗ 41-84 за ціною 483,07 грн та КАМАЗ 53-91 за ціною 413,50 грн, товарний станок, станок вертикальний, станок ЗОЖ 62 ПЛ) без проведення експертної оцінки, за оцінкою аудиторів залишкова вартість реалізовпних товариством автомобілів із врахуванням вартості проведеного ремонту та накопиченого зносу на дату їх продажу могла складати щонайменше 77 тис. грн., що є значно більшим від ціни реалізації); вказане може свідчити про неефективне та економічно необґрунтоване використання керівництвом товариства власних активів;

- вибірковою перевіркою встановлено випадки формування витрат без наявності підтверджуючих первинних документів від постачальників (на запит аудиторів такі не було надано) в 2010 році на загальну суму 109 715,05 грн; в грудні 2010 без наявності підтверджуючих первинних документів (на запит аудиторів такі не було надано) списано сільськогосподарську продукцію на загальну суму 474 986,80 грн, а також інші активи (витрати на озиму пшеницю без здійснення посіву, списано ПММ на суму 77 832,42 грн, витрати на запчастини до сільськогосподарської техніки, яка не обліковувалась та не перебувала в оренді); загалом в грудні 2010 року збільшено збитки товариства на суму 779 508,52 грн без необхідного обґрунтування;

- в листопаді 2010 року придбано будівельні матеріали, вартість яких без оприбуткування та віднесення на збільшення вартості будівель відразу списано до складу адміністративних витрат, що занизило вартість активу та завищило суму збитків на 78 613,50 грн;

- вибірковою перевіркою відповідності розрахунків з дебіторами та кредиторами виявлено, що ОСОБА_1 надлишково виплачено кошти в розмірі 26 870,00 грн;

- в 2012 році усі кошти, що були отримані від Товстенського ВАТ «Агропромтехніка» за об`єкти нерухомості, а також кошти від реалізації продукції пішли на погашення заборгованості окремих кредиторів - ПАП «Фортуна» в сумі 115 795,23 грн та ОСОБА_1 на суму 134 328,38 грн;

- продаж свиней протягом 2012 року здійснювався в середньому за ціною 10,00 грн за 1 кг живої ваги, а в попередніх роках ціна реалізації коливалась від 6,66 грн до 12,50 грн за 1 кг., при цьому за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - МінАПП України) закупівельні ціни переробних підприємств на свинину в 2012 році коливались в діапазоні 17,0 - 20,0 грн/кг., в 2010-2011 - 13,0 - 18,0 грн/кг., що може свідчити про економічно необґрунтоване використання керівництвом Товариства власних активів.

На спростування відповідних доводів апеляційних скарг суд апеляційної інстанції з`ясував, що посилання, вказане у звіті аудиторів є активним, і дані на сайті МінАПП України про закупівельні ціни переробних підприємств на свинину відповідають вказаним у звіті.

Стосовно питання 2 (визначення переліку наявних на дату надання аудиторського звіту найбільш ліквідних активів товариства) у звіті аудиторів за результатами узгоджених процедур вказано, що за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності товариства, основні засоби, довгострокові та короткострокові біологічні активи, запаси, готова продукція, грошові кошти на балансі станом на 30.09.2012 відсутні, а дані первинних документів можуть свідчити про те, що всі активи відчужено протягом січня-липня 2012 року.

Колегією суддів апеляційної інстанції також встановлено, що у звіті аудиторів за результатами узгоджених процедур висловлені припущення, а не категоричні висновки як помилково вказували апелянти, а у заключних положеннях міститься застереження, що оскільки перелічені процедури не є аудиторською перевіркою або оглядом, проведеним відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, аудитори не висловлюють впевненості стосовно звітності товариства за період з 01 жовтня 2010 року до 30 вересня 2012 року.

Разом з цим суди попередніх інстанцій з`ясували, що доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджуються такі фактичні обставини спору.

Щодо комплексу нежитлових приміщень

Згідно відомостей витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) №1002658611 та статуту ТОВ «Оскар» (затвердженого зборами Засновників, Протокол № 4 від 14.03.2006), у переліку засновників (учасників) юридичної особи зазначено: ОСОБА_5 (розмір внеску до статутного фонду 54747,00 грн); ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду 54 747,00 грн); ОСОБА_3 (розмір внеску до статутного фонду 56 406,00 грн); ОСОБА_4 - керівник ТОВ «Оскар» (код ЄДРПОУ 32290743).

У пункті 7 Статуту ТОВ «Оскар» визначено, що вищим органом управління товариства є збори учасників, до обов`язків яких серед іншого входить затвердження річних звітів діяльності товариства, у пунктах 7.5, 7.6 Статуту визначено, що виконавчим органом товариства є директор, який несе повну відповідальність за законність і ефективність діяльності товариства, директор має право без доручення укладати угоди та контракти на суму, що не перевищує 10 000 грн, інші угоди здійснюються лише за письмової згоди всіх учасників.

Згідно відомостей витягу з Реєстру № 1002763361 станом на 03.07.2017 керівником та кінцевим бенефіціарним власником ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» є ОСОБА_1 .

Відповідно до бази даних SMIDA станом на 1 квартал 2019 року учасниками ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» з акціями, номінальною вартістю більше, ніж 25% від загальної кількості є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

Основним активом банкрута ТОВ «Оскар» є комплекс нежитлових приміщень загальною площею 6010,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Комплекс нежитлових приміщень).

Згідно відомостей витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 156322594, 08.02.2019 право власності на вказаний об`єкт нерухомості (реєстраційний номер 1764882361220) зареєстровано за ТОВ «Оскар» номер запису про право власності - № 302836458 від 08.02.2019.

У заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на третіх осіб арбітражний керуючий Демчан О.І. вказує на те, що у період із 2012 року посадовими особами банкрута та ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» вчинялися протиправні, недобросовісні, із зловживанням цивільними правами, дії для виведення цього майна із власності Боржника.

Зокрема, ОСОБА_3 , яка є акціонером ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» та одночасно володіє 34% статутного капіталу ТОВ «Оскар», подала позовну заяву до Господарського суду Тернопільської області до відповідачів Товстенського ВАТ «Агропромтехніка», ТОВ «Оскар» та Солоненської сільської ради про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства від 18.07.2003 щодо продажу майна, визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 09.08.2003, укладений між Товстенським ВАТ «Агропромтехніка» та ТОВ «Оскар» (далі - Договір купівлі - продажу), скасування рішення виконкому сільської ради. Підставою позову зазначено недотримання вимог законодавства щодо процедури зібрання та проведення 18.07.2003 загальних зборів учасників товариства, на якому було ухвалено рішення про продаж майна за ціною 111 014,00 грн (без врахування ПДВ).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.07.2012 у справі №14/29/5022-437/2012 позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсними пункти 5, 6 рішення загальних зборів акціонерів Товстенського ВАТ «Агропромтехніка», що оформлені протоколом № 1 від 18.07.2003; визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу; зобов`язано ТОВ «Оскар» повернути Товстенському ВАТ «Агропромтехніка» отримані за Договором купівлі-продажу відповідні об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: с.Рожанівка, вул. Січових стрільців, 41; зобов`язано Товстенське ВАТ «Агропромтехніка» повернути ТОВ «Оскар» 133 249,20 грн, сплачених за Договором купівлі-продажу; в решті позовних вимог провадження у справі припинено.

Боржник вказане рішення не оскаржував і 20.07.2012 на підставі наказу № 3 відбулося зняття з балансу ТОВ «Оскар» та передача основних засобів. Наказ підписаний заступником директора ОСОБА_1 , який був призначений згідно Протоколу № 2 від 01.03.2011 загальних зборів ТОВ «Оскар» з наданням права першого підпису.

Разом з тим, відповідно до пункту 7.6 Статуту Товариства, директор без доручення діє від імені товариства та має право без доручення укладати угоди та контракти на суму, що не перевищує 10 000,00 грн. Угоди на суму, що перевищує 10 000,00 грн в тому числі будь-які угоди щодо застави майна товариства та кредитні угоди здійснюються лише за письмової згоди всіх учасників товариства.

Згідно з даними витягу з Реєстру станом на 10.07.2012, особами, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори, є виключно Стефаняк П. О. Таким чином, передача майна заступником директора ОСОБА_1 від імені ТОВ «Оскар» свідчить про перевищення ним повноважень.

Постановою Львівського апеляційного суду від 06.02.2014 рішення суду від 04.07.2012 у справі №14/29/5022-437/2012 залишено в силі.

У подальшому це рішення у справі №14/29/5022-437/2012 в частині визнання недійсним Договору купівлі продажу скасовано постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2014.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2014 у справі №14/29/5022-437/2012 в частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу- відмовлено.

ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «Оскар» про визнання недійсним Договору купівлі - продажу та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.08.2014 у справі №921/597/14-г/10 позов задоволено; визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу; зобов`язано ТОВ «Оскар» повернути Товстенському ВАТ «Агропромтехніка» отримані за договором нежитлові будівлі та зобов`язано Товстенське ВАТ «Агропромтехніка» повернути ТОВ «Оскар» 133 249,20 грн, сплачених за договором.

Постановою Верховного Суду від 16.05.2018 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.08.2014 у справі №921/597/14-г/10 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2018 у справі №921/597/14-г/10 закрито провадження у справі з тих підстав, що спір безпосередньо пов`язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Оскар».

У липні 2021 року ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» подало до Господарського суду Тернопільської області позов до ТОВ «Оскар» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О. І. про визнання недійсним Договору купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2021 у справі №10/Б-5022/1383/2012(921/462/21), яке залишене в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2022, відмовлено у задоволенні позову.

У постанові Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 у справі №10/Б-5022/1383/2012(921/462/21) було встановлено суперечливість процесуальної поведінки ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» у перелічених вище судових провадженнях щодо фактичного визнання та одночасного оспорення Договору купівлі-продажу.

Також у постанові встановлено такі обставини.

09.08.2003 Товстенське ВАТ «Агропромтехніка» (змінено найменування на ПАТ «Товстенська Агропромтехніка») і ТОВ «Оскар» уклали Договір купівлі-продажу.

12.08.2003 сторони за укладеним договором купівлі-продажу підписали Акт прийомки-передачі приміщень, відповідно до якого продавець Товстенське ВАТ «Агропромтехніка» передало покупцю ТОВ «Оскар» нежитлові приміщення.

Згідно з Витягом про Реєстрацію права власності на нерухоме майно, 25.07.2007 Заліщицьким районним комунальним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, номер витягу 1536196, реєстраційний номер 19697262 зареєстровано за ТОВ «Оскар» право власності на нерухоме майно - Комплекс нежитлових приміщень на підставі Договору купівлі-продажу.

23.07.2019 було проведено державну реєстрацію права власності ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» на нежитлові приміщення за адресою: с.Рожанівка, вул. Січових Стрільців, 41, Заліщицького району, Тернопільської області.

Підставою для реєстрації права власності за ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» було рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.07.2012, залишене в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2014, у справі №14/29/5022-437/2012, яким, серед іншого, визнано недійсним Договір купівлі-продажу. Однак, постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2014 вказані судові рішення у справі №14/29/5022-437/2012 в частині вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Надалі ці нежитлові приміщення ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» внесло в рахунок свого вкладу у статутний капітал ТОВ «Вавілон Агро» і 29.07.2019 було проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Вавілон Агро» на відповідні нежитлові приміщення.

У 2019 році ТОВ «Оскар» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О. І. звернулось до Господарського суду Тернопільської області в межах справи №10/Б-5022/1383/2012 про банкрутство ТОВ «Оскар» з позовом до відповідачів: ПАТ «Товстенська Агропромтехніка»; державного реєстратора Іванісіка С. В., ТОВ «Вавілон Агро», про витребування з незаконного володіння ТОВ «Вавілон Агро» на користь ТОВ «Оскар» нерухомого майна банкрута - Комплексу нежитлових приміщень; визнання за ТОВ «Оскар» права власності на нерухоме майно; визнання протиправними і скасування рішень державного реєстратора Іванісіка С. В. та зобов`язання реєстратора, вчинити певні дії в межах справи № 10/Б-5022/1383/2012 про банкрутство ТОВ «Оскар».

Господарський суд Тернопільської області рішенням від 31.01.2020 у справі №10/Б-5022/1383/2012, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021, позов задовольнив частково:

- витребував з чужого незаконного володіння ТОВ «Вавілон Агро» на користь ТОВ «Оскар» нерухоме майно банкрута Комплекс нежитлових приміщень;

- визнав за ТОВ «Оскар» право власності на це нерухоме майно;

- визнав протиправними та скасував рішення державного реєстратора Іванісіка С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47914224 від 23.07.2019 та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №32518159 від 19.07.2019, згідно з яким за ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» зареєстровано на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна за № 1764882361220;

- визнав протиправними і скасував рішення державного реєстратора Іванісіка С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48025383 від 31.07.2019 та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №32621400 від 29.07.2019, згідно з яким за ТОВ «Вавілон Агро» зареєстровано на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна за №1764882361220.

- відмовив у частині позовних вимог про зобов`язання реєстратора внести зміни до записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд постановою від 15.09.2021 касаційну скаргу ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» задоволив частково; рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.01.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі №10/Б-5022/1383/2012 в частині визнання за ТОВ «Оскар» права власності на нерухоме майно скасував; у скасованій частині прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання за боржником права власності на нерухоме майно; в іншій частині оскаржені судові рішення залишив без змін.

З наведеного суди з`ясували, що за наслідками розгляду ініційованого ліквідатором позову було поновлено право власності ТОВ «Оскар» на нерухоме майно, яке є єдиним активом боржника, за рахунок якого можливе задоволення вимог кредиторів.

При цьому внаслідок вчинення посадовими особами ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» недобросовісних дій, спрямованих на виведення нерухомого майна Боржника, шляхом оскарження договору, за яким ТОВ «Оскар» набуло нерухоме майно, ліквідатор був позбавлений права оформити результати аукціону з продажу майна банкрута, передати майно покупцю та отримати кошти для використання у ліквідаційні процедурі.

Щодо договорів оренди земельних ділянок

За результатом оцінки доводів ліквідатора про дострокове припинення договорів оренди земельних ділянок, з матеріалів справи, зокрема з довідок Солоненської сільської ради від 26.09.2012 та 18.03.2013 суди встановили, що за ТОВ «Оскар» було зареєстровано право оренди на земельні ділянки (паї) площею 39,37 га та 39,37 га, Нагірянської сільської ради від 23.01.2012 за ТОВ «Оскар» було зареєстровано право оренди на земельні ділянки (паї) площею 111,1966 га.

Разом з тим, в Заліщицькому РВ ТРФ ДП «Центр ДЗК» та в державному реєстрі вчинені записи від 28.05.10 за номерами 041064700746, 011064700641, 041064700703, 041064700716, 041064700743, 041064700704,041064700689, 041064700676, 041064700758, 041064700747, 041064700660, 041064700680, 041064700759, 041064700685, 041064700665, 041064700696, 041064700745, 041064700666, 041064700713, 041064700719 про оренду за ТОВ «Оскар» земельних ділянок згідно з договорами оренди землі від 22.05.2009 (які знаходяться на території Мишківської сільської ради).

Зазначені договори оренди землі були укладені з фізичними особами строком на 25 років, однак 23.04.2015 заступник начальника відділу Держземагентства у Заліщицькому районі Тернопільської області на запит ліквідатора від 14.04.2015 за №20, надав відповідь за №29-1906-09-1998/2-15, що на території Заліщицького району Тернопільської області за ТОВ «Оскар» будь-яких земельних ділянок не обліковується.

Згідно з довідкою Нагірянської сільської ради від 12.07.2017 ТОВ «Оскар» з 2015 року жодних земельних ділянок не орендує.

Згідно з витягом із реєстру нерухомості від 14.02.2019 №156322594 за ТОВ «Оскар» право щодо земельних ділянок не зареєстровано.

Водночас будь яких змін щодо розірвання зазначених договорів за згодою сторін, за рішенням суду або інших підстав стосовно припинення цих договорів зі сторони фізичних осіб чи ліквідатора ТОВ «Оскар» не відбувалось.

Таким чином суди встановили, що ТОВ «Оскар» було достроково припинено право оренди на 65% земельних ділянок, що були зареєстровані за товариством за 9 місяців до порушення справи про банкрутство (ухвала суду від 10.08.2012).

При цьому колишні керівники банкрута після 24.01.2013 не передавали ліквідатору документів про оренду земельних ділянок, тобто приховали договори та активи ТОВ «Оскар».

Щодо дебіторської заборгованості

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що згідно з балансом ТОВ «Оскар», підписаним Попілем Г. С., станом на 10.08.2012 на товаристві обліковувалася дебіторська заборгованість у розмірі 1,2 млн. грн.

Однак, колишнє керівництво жодних дій для стягнення цих коштів на користь ТОВ «Оскар» не вчиняли, первинних документів ліквідатору не передали, що призвело фактично до втрати активу товариства на 1,2 млн. грн.

Водночас розмір вимог ініціюючого кредитора ТОВ «Агріматко-Вест» до Боржника становить 389 768,33 грн і за рахунок втрачених сум дебіторської заборгованості можна було погасити вимоги ініціюючого кредитора.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення ліквідатором Боржника із заявою в порядку частини другої статті 61 КУзПБ про покладення на відповідних осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у цій справі.

При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що розмір субсидіарної відповідальності (653 987,65 грн), яку ліквідатор просить покласти на відповідачів, відповідає визнаній судом заборгованості банкрута перед кредиторами.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Переглянувши оскаржувані судові рішення суду у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційних скарг з таких підстав.

Предметом судового розгляду є заява ліквідатора Боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями останнього на винних у доведенні його до банкрутства осіб.

Частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно із частиною першою статті 215 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною третьою цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ (тут і надалі у редакції Кодексу, чинній на дату звернення ліквідатора із відповідною заявою до суду) під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Об`єктом вказаного правопорушення є ті майнові права боржника та його кредиторів, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Такі правові висновки щодо застосування норм частини другої статті 61 КУзПБ викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21).

У вказаній постанові судовою палатою також наголошено, що буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ («розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою», «у разі недостатності майна боржника») є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що обґрунтовуючи свої доводи про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб, винних у доведенні до банкрутства Боржника, ліквідатор зазначав, що неплатоспроможність підприємства настала через протиправні дії колишніх керівників та учасників підприємства, зокрема, внаслідок того, що у період перед порушенням справи про банкрутство Боржник відчужив всі об`єкти нерухомості та інші активи, в тому числі біологічні активи (свині), виробничі запаси та сільськогосподарську продукцію, необхідні для ведення господарської діяльності.

Надавши оцінку доводам та доказам, поданим ліквідатором в обґрунтування заяви про покладення субсидіарної відповідальності, суди першої та апеляційної інстанцій встановили загалом такі обставини (детально викладено вище в описовій частині цієї постанови), що передували відкриттю (порушенню) провадження у цій справі про банкрутство:

- економічно необґрунтоване використання керівництвом Боржника власних активів та подальше їх відчуження протягом січня-липня 2012 року, зокрема виведення рухомого майна товариства, зокрема транспортних засобів, списання сільськогосподарської продукції та інших активів, надлишкова видача коштів керівнику, передача майна заступником директора із перевищенням своїх повноважень, відчуження всього поголів`я свиней, що у сукупності призвело до зупинки господарської діяльності товариства;

- виведення нерухомого майна (Комплексу нежитлових приміщень), що було основним активом ТОВ «Оскар» шляхом оспорення у судовому порядку ОСОБА_3 (яка є акціонером ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» та одночасно володіє 34% статутного капіталу ТОВ «Оскар») Договору купівлі-продажу, за яким Боржник придбав це нерухоме майно у Товстенське ВАТ «Агропромтехніка» (змінено найменування на ПАТ «Товстенська Агропромтехніка»). При цьому рішення господарського суду від 04.07.2012 у справі №14/29/5022-437/2012 (яким, зокрема, визнано недійсним Договір купівлі-продажу та зобов`язано ТОВ «Оскар» повернути Товстенському ВАТ «Агропромтехніка» отримані за цим Договором відповідні об`єкти нерухомого майна) Боржник не оскаржував, натомість 20.07.2012 на підставі наказу № 3 відбулося зняття з балансу ТОВ «Оскар» та передача майна заступником директора Боржника із перевищенням своїх повноважень;

- дострокове припинення Боржником права оренди на 65% земельних ділянок, що були зареєстровані за товариством за 9 місяців до порушення справи про банкрутство, тоді як колишні керівники Боржника після 24.01.2013 не передавали ліквідатору документів про оренду земельних ділянок, тобто приховали договори та активи ТОВ «Оскар»;

- обліковування станом на 10.08.2012 на товаристві дебіторської заборгованості у розмірі 1,2 млн. грн, проте не здійснення колишнім керівництвом Боржника жодних дій для стягнення цих коштів та, більш того, щодо передачі первинних документів ліквідатору, що призвело фактично до втрати цього активу.

З урахуванням встановленого судами попередніх інстанцій, очевидним є висновок про те, що сукупність зазначених обставин, дій та бездіяльності відповідачів, попри обов`язок власників та засновників Боржника передбачити можливість настання негативних для товариства наслідків вилучення у нього майна та вчинити передбачені законом заходи щодо запобігання банкрутству боржника (стаття 4 Кодексу України з процедур банкрутства), перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості Боржником здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, що в подальшому створили умови та підстави для визнання його банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок власного майна Боржника.

Отже, встановивши наявність всіх елементів складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та заснованого на законі висновку про задоволення заяви ліквідатора у цій справі.

При цьому колегією суддів враховано, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, притаманною ознакою якого є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

Однак, дослідивши та надавши оцінку наявним у справі доказам, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідачами не надано доказів на спростування обставин, наведених ліквідатором Боржника у поданій заяві.

Крім того, апеляційним судом було обґрунтовано зазначено про те, що документ із назвою «аудиторський звіт» не може самостійно підтверджувати чи спростовувати факт доведення Боржника до банкрутства, натомість такий документ підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, наданими ліквідатором на підтвердження обставин, на які він покликається як на підставу для задоволення вимог заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на осіб, винних у доведенні його до банкрутства.

У цьому зв`язку судом відхиляються за безпідставністю доводи скаржників про невірне застосування судами положень статті 78 ГПК України із покликанням на правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначених вище постановах у справах №№ 906/904/16, 922/2319/20, 913/502/19, 916/1168/17, 905/1232/19, 924/233/18, 910/18036/17, 917/1307/18, 902/761/18, 917/2101/17, 129/1033/13- ц.

Надавши правову оцінку доводів касаційних скарг, Верховний Суд врахував обґрунтованість аргументів скаржників у контексті того, що звернення до суду акціонера ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» ОСОБА_3 та самого товариства із позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу є реалізацією цими особами своїх конституційних прав та не може свідчити про зловживання ними своїми правами. Однак, такі твердження не спростовують правомірності висновку попередніх судових інстанцій щодо того, що оспорення відповідного договору у взаємозв`язку із іншими діями / бездіяльністю колишніх керівників та учасників є прямим свідченням доведення Боржника до банкрутства.

У касаційних скаргах не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Господарський суд, відповідно до статті 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зазначена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з аналізу наведених вище норм, встановлених судами обставин та з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд вважає законними та обґрунтованими висновки місцевого та апеляційного судів про покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів за зобов`язаннями ТОВ «Оскар» у зв`язку з доведенням до банкрутства з підстав, зазначених в оскаржуваних судових рішеннях, а аргументи касаційної скарги такими, що не спростовують висновків судів.

При цьому, матеріали справи свідчать, що оцінка аргументів учасників справи та наявних у справі доказів була здійснена судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням приписів статті 86 ГПК України.

У зв`язку з викладеним, колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги в частині заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, оскільки незгода з наданою судами оцінкою наявних у матеріалах справи доказів, намагання здійснити їх переоцінку в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Твердження скаржників про невірний розрахунок розміру субсидіарної відповідальності та пов`язані з цим аргументи щодо неврахування судами висновків Верховного Суду про застосування відповідних положень Закону про банкрутство (постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №5024/980/2011 та від 30.10.2019 у справі № 906/904/16) колегія суддів відхиляє, адже наявність висновків Верховного Суду щодо застосування аналогічних положень статей Закону про банкрутство не може вважатись висновком щодо застосування саме норм частини другої статті 61 КУзПБ, оскільки названий Закон втратив чинність з моменту введення в дію цього Кодексу 21.10.2019.

Більш того, зі встановлених судами обставин слідує, що затягування ліквідаційної процедури через неможливість ліквідатором оформити результати аукціону, передати майно покупцю та отримати кошти для використання у ліквідаційній процедурі зумовлено протиправними діями щодо перереєстрації нерухомого майна банкрута на ПАТ «Товстенська Агропромтехніка» та згодом на ТОВ «Вавілон Агро». Отже, справедливим вбачається розрахунок ліквідатором розміру субсидіарної відповідальності у такий спосіб, що передбачав вирахуванням із ліквідаційної маси відповідних витрат ліквідаційної процедури.

Доводи скаржників про неправильне застосування судами норм статті 257 ЦК України через неврахування висновків Верховного Суду про застосування цих норм у подібних правовідносинах (постанови від 14.09.2021 у справі №923/719/17 від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11) колегія суддів відхиляє, позаяк Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) відступив від раніше викладеної правової позиції Верховного Суду в питанні обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що викладена в перелічених постановах.

Водночас суди попередніх інстанцій здійснили застосування зазначених правових норм у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21).

Таким чином, оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржників про невірне застосування та порушення судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційних скарг оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилалися скаржники.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг, судові витрати у вигляді судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 10/Б-5022/1383/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. Г. Пєсков