Рішення

від 31.01.2025 по справі 128/4112/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/4112/24

РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2025 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

у складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

при секретарі - Гавліцької А.Р.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права користування житловим приміщенням, мотивуючи власні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області. За життя матері ОСОБА_2 їй була виділена квартира АДРЕСА_1 на підставі ордеру на житлову площу від 10 жовтня 2001 року виданий ВАТ «Механізатор», склад сім`ї: ОСОБА_2 , 1951 року народження; ОСОБА_3 , 1930 року народження (мати). Так, саме з 21 листопада 2001 року мати ОСОБА_2 була зареєстрована саме за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач зазначає, що його мати дійсно за життя проживала та була зареєстрована саме за цією адресою: АДРЕСА_2 . Останні роки життя матері ОСОБА_2 позивач постійно проживав разом з матір`ю в квартирі АДРЕСА_1 , як її син, тобто як член сім`ї квартиронаймача, за її згодою. Позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідача Стрижавської селищної ради з метою вирішити своє житлове питання і зареєструвати місце свого проживання в квартирі АДРЕСА_3 , Стрижавська селищна рада офіційно зверталася до начальника паспортного столу Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області з метою реєстрації його місця проживання в спірній квартирі (звернення за № 841 від 24 липня 2009 року), але до теперішнього часу це питання не вирішено.

Позивач вважає, що набув право користування спірною квартирою на підставі статті 64 ЖК України, тому що постійно проживає у ній, як член сім`ї наймача, тому вимушений звернутися до суду з цим позов для захисту своїх прав, а саме: щодо визнання його членом сім`ї квартиронаймача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартири АДРЕСА_3 та зобов`язання виконкому Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області укласти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , договір житлового найму на квартиру АДРЕСА_3 .

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Галіцина В.В. не з`явилася, подала заяву про те, що заявлені позовні вимоги підтримує повністю, змін та доповнень не має. Справу просить завершити розглядом у її відсутність.

Відповідач Стрижавська селищна рада в особі Форостяної О.М. в судове засідання не з`явилися, при вирішенні судового спору покладаються на розсуд суду та просять розглянути у їх відсутність.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, належності та допустимості, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом є встановленим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , а/з № 54 зареєстрований 23 червня 2009 року виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (а.с.8).

За життя ОСОБА_2 їй була виділена квартира АДРЕСА_1 на підставі ордеру на житлову площу від 10 жовтня 2001 року виданий ВАТ «Механізатор», склад сім`ї: ОСОБА_2 , 1951 року народження; ОСОБА_3 , 1930 року народження (мати) (а.с.19).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Стрижавка, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 15.06.2004 року (а.с.9).

Факт родинних відносин між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтверджується копіями свідоцтв про народження та витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу (а.с.10-16).

Так, саме з 21 листопада 2001 року ОСОБА_2 була зареєстрована саме за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією її паспорту з відміткою про реєстрацію місця проживання (а.с.18).

Також той факт, що мати позивача ОСОБА_2 дійсно за життя проживала та була зареєстрована саме за цією адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується довідкою виконавчого комітету Стрижавської селищної ради за № 875 від 30.01.2006 року (а.с.26). Факт того, що ОСОБА_1 ще за життя матері з 2001 року і до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , як член сім`ї квартиронаймача, за її згодою дійсно постійно проживав разом з матір`ю ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 , підтверджується наступними доказами: довідкою виконавчого комітету Стрижавської селищної ради за № 875 від 30.01.2006 року; ордером на житлову площу від 10 жовтня 2001 року, виданим на ім`я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 , склад сім`ї: ОСОБА_2 , 1951 року народження; ОСОБА_3 , 1930 року народження (мати); актом обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 , від 06.07.2009 року, в квартирі АДРЕСА_4 , посвідченого Стрижавською селищною радою, згідно якого підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не одружений, тимчасово не працює, в квартирі АДРЕСА_4 , проживає постійно, але був прописаний за адресою: АДРЕСА_5 ; 20.04.2009 року був знятий з реєстрації місця проживання, та має на меті прописатися за адресою, де виріс та жив: АДРЕСА_2 ; актом від 13 лютого 2023 року посвідченим Стрижавською селищною радою, згідно якого підтверджено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_6 , в тому числі проживав за цією адресою на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , постійно проживав разом з нею за даною адресою, так як іншого житла не мав, вони жили постійно разом, вели спільне господарство; син надавав матері необхідну допомогу та доглядав до дня її смерті; він також здійснив її поховання, а зараз проживає за вказаною адресою; до складу квартири входять також господарські будівлі біля будинку; довідкою Стрижавської селищної ради за № 841 від 24 липня 2009 року адресована начальнику паспортного столу Вінницького РВ УМВС, про те, що виконком Стрижавської селищної ради просить Вас посприяти в прописці ОСОБА_1 , 1972 року народження в квартиру де проживала його покійна мама ОСОБА_2 ; квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; технічним паспортом виготовленим 23.09.2024 року ФОП ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_7 ; відповіддю на запит адвоката Галіциної Віри Стрижавської селищної ради за № 03-17/1391 від 30.05.2024 року; відповіддю на запит адвоката Галіциної Віри Стрижавської селищної ради за № 03-17/1214 від 06.05.2024 року (а.с.24, 25,27,28).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як із підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року (із змінами та доповненнями) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Приватизація квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, включених до плану реконструкції поточного року, здійснюється після її проведення власником (володільцем) будинку (гуртожитку). Наймачі, які проживали у квартирах (будинках), житлових приміщеннях у гуртожитках до початку реконструкції, після проведення реконструкції мають пріоритетне право на приватизацію цих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках. Одноквартирні будинки, а також квартири в будинках, житлові приміщення у гуртожитках, включених до планів ремонту, можуть бути приватизовані до його проведення за згодою наймачів з наданням їм відповідної компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом: - безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; - продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

У частині десятій статті 8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України від 04 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»; далі - Закон № 500-VI), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону № 500-VI, частина друга статті 2 Закону № 2482-XII).

Згідно з п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396 (далі - Положення) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до органу приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації. Серед них має бути і копія ордера про надання жилої площі, а також документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Стаття 51 Житлового кодексу України, Жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

У відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Стаття 61 Житлового кодексу України, Користування жилим приміщенням у будинках державного ігромадського житловогофонду здійснюєтьсявідповідно до договору наймужилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Стаття 64 Житлового кодексу України, Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Стаття 65 Житлового кодексу України, Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що ордер це документ, що має тимчасову дію та є законною підставою вселення особи до житлового приміщення.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 вселився на законних підставах до квартири та постійно проживав у квартирі, разом з членами своєї сім`ї.

Відповідно до ст. 72 Постанови Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», яка діяла на час вселення позивача до квартири, при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а зі її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Ордер зберігається як документ суворої звітності. Видача дублікату ордеру чинним законодавством не передбачена.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц за позовом ОСОБА_6 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов`язання вчинити певні дії дійшла наступного висновку: «Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок, що позивач виконав вимогу пункту 18 Положення щодо надання ордера про надання жилої площі, надалі спірну квартиру включено до житлового фонду постійного проживання рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 26 грудня 2014 року № 809. При цьому необхідно врахувати, що зі зміною власника житлового фонду і категорії житла його статус як службового втрачено. Разом з тим чинний ЖК УРСР не вимагає від наймача отримання іншого ордера з урахуванням природи останнього як підстави для вселення в житлове приміщення, оскільки наймач уже вселився у житлове приміщення на законній підставі і правомірно ним користується.»

Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року N 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Вказаними законодавчими актами визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами.

Отже, враховуючи те, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, цей орган приватизації у будь-якому випадку має бути залучений до участі у справі у якості відповідача.

Крім того, за змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду хоча й вирішуюються судом, однак належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення. (постанова Верховного Суду від 12 березня 2020 року № 483/731/19)

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Докази оспорення та визнання недійсним ордеру в матеріалах справи відсутні.

Докази наявності у позивача на праві власності та/або на праві користування іншого житла в матеріалах справи відсутні.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Серед членів сім`ї наймача виділяють дві категорії: 1) безспірні члени сім`ї (дружина (чоловік) наймача; діти наймача; батьки наймача); 2) особи, які постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з наймачем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка), неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї. За змістом даних правових норм особа може набути право користування жилим приміщенням не лише у зв`язку із включенням її до ордеру на вселення в це приміщення, а й у зв`язку із вселенням її до наймача як члена його сім`ї.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживав разом з покійною матір`ю ОСОБА_2 , вели спільне господарство і між ними фактично склалися відносини найму житла, а саме, позивач користувався і на даний час користується передбаченими для наймача житла правами та виконує встановлені для наймачів житла зобов`язання (постійно проживає і користується жилим приміщенням, несе всі витрати, пов`язані з оплатою комунальних послуг тощо). Відтак, можна прийти такого висновку, що позивач є членом сім`ї основного квартиронаймача ОСОБА_2 і правомірно набув право користування жилим приміщенням, та як наслідок набув всі права та обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Основний квартиронаймач ОСОБА_2 та члени її сім`ї, ніколи не оспорювали у встановленому законом порядку своє право на постійне проживання та користування даною квартирою. Як визначено ч.1 ст.106 ЖК України, ст.824 ЦК України, повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. Таким чином, смерть наймача житлового приміщення за умови наявності підтвердження належності особи до членів його сім`ї та користування належним наймачеві житловим приміщенням, в своїй сукупності надають такій особі право вимагати заміни сторони наймача за договором найму із оформленням його на ім`я члена сім`ї, який має право користуватися квартирою без зміни попередніх умов найму (ч.2 ст.824 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, питання розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач бажає судові витрати залишити за собою.

Враховуючи наведенета керуючисьст.ст.19,47Конституції України,ст.345Цивільного кодексуУкраїни,ст.ст.4,9,51,58,59,65,106 Житловогокодексу України,ст.ст.2,3,8Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду»,Положенням пропорядок передачіквартир (будинків),жилих приміщеньу гуртожиткаху власністьгромадян,затвердженого наказомМіністерства зпитань житлово-комунальногогосподарства Українивід 16.12.2009року №396,ст.ст.2,4,6-13,82,89,133,141,258,259,263-265,268,272,273,279,352,354Цивільного процесуальногокодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , членом сім`ї квартиронаймача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартири АДРЕСА_3 .

Зобов`язати виконком Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області укласти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , договір житлового найму на квартиру АДРЕСА_3 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_8 ;

Відповідач: Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області; адреса: смт. Стрижавка, вул. 40-річчя Перемоги,7, Вінницького району Вінницької області.

Повний текстсудового рішеннявиготовлено 31.01.2025.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО