Рішення

від 31.01.2025 по справі 139/859/24

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/859/24

Провадження № 2-др/139/1/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

31 січня 2025 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі головуючої судді Тучинської Н.В.,

розглянувшив селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» - Галкіна Максима Геннадійовича про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу,

у с т а н о в и в:

В провадженні Мурованокуриловецького районного суду перебувала цивільна справа за позовом Товариства зобмеженоювідповідальністю"СКСТРАНС" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

14 січня 2025 року у справі ухвалено судове рішення, яким позов задоволено. Зокрема, цим судовим рішенням із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» стягнуто заявлену у позові заборгованість за кредитним договором № 91-008-867-2-21-Г від 02.11.2021 із АТ "МЕГАБАНК" у розмірі 16361 гривня 42 копійки, а також стягнуто судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

У позовній вимозі також було заявлено про стягнення з відповідача 10 тисяч гривень судових витрат, що полягають у витратах на професійну правничу допомогу.

В той же час у позовній заяві не обґрунтовано судові витрати на професійну правничу допомогу, зокрема, до позову не було додано договору про надання правничої допомоги та доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Про це було зазначено у мотивувальній частині судового рішення.

Разом з тим, представник позивача Казак Єлизавета Сергіївна у позовній заяві зазначила, що документальне підтвердження понесених позивачем витрат будуть подані відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (абз. 3 а.с. 5).

21 січня 2025 року від представника позивача Галкіна Максима Геннадійовича через підсистему «Електронний суд» надійшла заява (а.с. 29-31) про ухвалення додаткового рішення про стягнення із ОСОБА_3 понесених позивачем у справі судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 124 ЦПК України, заява про ухвалення додаткового рішення подана у строк, встановлений законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина 3 цієї процесуальної норми встановлює, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Ухвалою від 12 грудня 2024 року (а.с. 15) було постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Повідомленням від 22 січня 2025 року (а.с. 41) сторони були поінформовані про час і місце ухвалення додаткового рішення. Таке повідомлення для позивача доставлено в його електронний кабінет (а.с. 43). Відповідно до трекінгу АТ «Укрпошта», повідомлення для відповідача 23 січня 2025 року прибуло до відділення 23415 с. Долиняни (обслуговується пересувним відділенням за адресою та графіком надання послуг у населеному пункті).

Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення, суд враховує таке:

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції Українивизначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У цій справі між ТОВ «СКС ТРАНС» та адвокатським бюро «Юлії Біжко» 09 грудня 2024 року було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № 01 (а.с. 33-34). Предметом цього Договору є надання професійної правничої допомоги у формі захисту прав та інтересів ТОВ «СКС ТРАНС» щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 91-008-867-2-21-Г від 02.11.2021 (п. 2.1.). Умови надання послуг визначаються у Додатку № 1 до цього Договору (п. 2.2.). За послуги адвоката ТОВ «СКС ТРАНС» зобов`язалося сплачувати гонорар (п.8.1.), сума якого визначається Додатком № 2 до Договору (п. 8.2.). Факт надання послуг підтверджується Актом здачі-прийняття наданих послуг (п. 8.4.).

Так, відповідно до Додатку № 2 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 09.12.2024 (зворот а.с. 35), суму гонорару встановлено як фіксовану в розмірі 10000 гривень.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до Акту № 01 від 17 січня 2025 року здачі-приймання до Договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 09.12.2024 (а.с. 36) у межах цієї справи адвокатське бюро «Юлії Біжко» надало ТОВ «СКС ТРАНС» професійну правничу допомогу у вигляді: 1) аналізу документів щодо правовідносин товариства із ОСОБА_1 ; 2) консультування з приводу таких правовідносин; 3) складання позовної заяви; 4) складання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.

Як вбачається із розписки про отримання копії судового рішення (а.с. 42), відповідач достеменно обізнана про ухвалене проти неї рішення про стягнення заборгованості та судових витрат, в тому числі про заявлення позивачем вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 тисяч гривень (про це зазначено у судовому рішенні від 14 січня 2025 року). Заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення із клопотанням про зменшення заявленої до стягнення суми ОСОБА_4 до суду не подала.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).

У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними, а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23, 23 січня 2025 року у справі № 369/849/18.

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Суд при вирішенні питання відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними. Надаючи оцінку доводам заяви про ухвалення додаткового рішення щодо понесених ТОВ «СК ТРАНС» витрат на послуги адвоката та наданим на їх підтвердження доказам, суд керується таким:

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

У ційсправі установлено,що сторониузгодили,що розміргонорару АБ«Юлії Біжко»за наданняправничої допомогиклієнту щодоподання позовупро стягненнязаборгованості із ОСОБА_1 є фіксованимта складає10тисяч гривень (зворота.с.35).Згідно зАктом здачіприймання послугвід 17січня 2025року (а.с.36) ТОВ«СК ТРАНС»отримало від АБ «Юлії Біжко» всю необхідну правничу допомогу у вигляді:

- аналізу документів щодо правовідносин товариства із ОСОБА_1 ;

- консультування з приводу таких правовідносин;

- складання позовної заяви;

- складання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати в сумі 10 тисяч гривень не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України.

Так, заявлені витрати в частині аналізу документів та консультації Клієнта з приводу правовідносин, які склалися між ним та боржником, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) етапом складання позовної заяви до суду, витрати на що заявлені як окремі послуги. Тому, на переконання суду, не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Крім того, суд вважає, що складання окремої заяви про ухвалення додаткового рішення не було необхідною процесуальною дією, оскільки вимога про відшкодування цих витрат була заявлена у самій позовній заяві, однак безпідставно до позову не було додано докази понесених витрат. Тому суд приходить до переконання, що складання окремої заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі не може характеризуватися неминучістю та розумністю.

Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Водночас суд погоджується, що ТОВ «СКС ТРАНС» понесло витрати на професійну правничу допомогу у вигляді підготовки тексту позовної заяви, що відповідає критеріям дійсності та потрібності.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат позивача, понесених на підготовку тексту позовної заяви, суд відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Так, ціна позову до ОСОБА_1 становить 16361 гривня 42 копійки. Позивач заявляє, що його витрати на професійну правничу допомогу складають 10000 гривень, що становить майже 2/3 ціни позову.

З огляду на викладене, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, їх пропорційності до ціни позову, фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд відповідно положень статті 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 тисячі гривень, що становить майже третину від ціни позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 246, 270 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву, подану представником Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» Галкіним Максимом Геннадійовичем, про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, задовольнити частково.

Стягнути з із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку додаткове рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС», юридична адреса: 49010, м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, будинок 8, офіс 13, код ЄДРПОУ 43556600.

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: