Рішення

від 27.01.2025 по справі 486/1306/24

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/1306/24

Провадження № 2/486/246/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Південноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Південноукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 2020 року позивач зустрічалася з ОСОБА_3 , мала з ним інтимні стосунки та проживала однією сім`єю без укладення шлюбу. Під час спільного життя у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При отриманні свідоцтва про народження дитини, батько був вказаний зі слів матері і зазначений як ОСОБА_5 . У березні 2023 року між сторонами стосунки припинились. Посилаючись на те, що відповідач є біологічним батьком дитини, але допомоги на її утримання не надає, позивач просила визнати його батьком дитини та стягнути з нього аліменти на її утримання у розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня звернення до суду і до повноліття дитини.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20.08.2024 року відкрито провадження призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні.

28.11.2024 ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області закрито підготовче провадження та призначити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до розгляду по суті.

В процесі розгляду справи позивач та її представник позовні вимоги змінили, просили визнати ОСОБА_3 батьком дитини та стягнути з нього аліменти в розмірі 1/5 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині встановлення батьківства повністю, в частині стягнення аліментів на утримання дитини визнав частково та просив стягнути з нього аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, посилаючись на те, що з нього вже стягуються аліменти на утримання однієї дитини у такому розмірі, а також на те, що він позбавлений можливості працювати, оскільки не має наразі стабільного доходу та є студентом денної форми навчання. Судові витрати просив покласти на позивача.

Представник третьої особи Південноукраїнського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій також зазначив про відсутність заперечень по суті спору.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши надані докази в межах заявлених вимог та заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" №2398-УІ від 01.07.2010 державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження.

Відповідно до ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135цього Кодексу.

У статті 125 СК України передбачено, що, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Якщо мати і батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір`ю є ОСОБА_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 , видане 26.07.2022 року). Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00037070045 від 05.10.2022 року відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Конвенцією про права дитини передбачено, що дитина має право на ім`я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні не заперечувалося сторонами, що відповідач дійсно є біологічним батьком ОСОБА_7 , в цій частині позовні вимоги відповідачем визнані беззаперечно.

Верховний Суд у постанові №740/3008/20 від 30.12.2024 зазначив, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. У даній справі суд вважає достатніми доказами пояснення сторін, визнання позову відповідачем, спільні фотографії позивача та відповідача з дитиною у побуті.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що визнання батьківства відповідачем суперечить інтересам малолітньої дитини.

На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи та докази, що містяться в ній, суд вважає доведеним батьківство відповідача по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , у зв`язку з чим позовна заява про визнання батьківства є обґрунтованою та в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Судом встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , що не заперечувалося сторонами.

У відповідності до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України. І цей обов`язок є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, які зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття (ст. 180 СК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

Судом встановлено, що з відповідача на підставі судового наказу від 28.10.2020 стягуються аліменти на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з довідкою-розрахунком, складеною головним державним виконавцем 07.11.2024, станом на 31.10.2024 заборгованість з аліментів по виконавчому листу у ОСОБА_3 відсутня. Існує переплата у розмірі 92,60 грн.

Відповідно до довідки від 20.12.2024 ОСОБА_3 на підставі наказу №1 «З-УДЗ» від 31.08.2022 Арбузинського професійного аграрного ліцею, вступив 01.09.2022 до ліцею та на даний час навчається на 3-му курсі денного відділення. Строк закінчення навчального закладу 30.06.2025.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що офіційно не працевлаштований так як навчається на денній формі навчання, стабільного щомісячного доходу не має, має пасіку, від якої отримує незначний дохід один раз на рік.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач є працездатним, має нестабільний дохід, сплачує аліменти на утримання іншої дитини.

На підставі викладеного суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дитини, взаємний обов`язок батьків по її утриманню, встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, часткове визнання відповідачем позову щодо стягнення з нього аліментів, вважає справедливим встановлення аліментів в розмірі 1/6 частки від всіх видів доходу (заробітку) відповідача, починаючи з дати звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, що буде розумним, справедливим та зваженим, з огляду на спільний обов`язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Суд вважає за належне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення ст. 185 Сімейного кодексу України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Одночасно суд роз`яснює, що статтею 196 Сімейного кодексу України передбачена відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Оскільки згідно з вимогами пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн. за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 142 ЦПК України, визнання відповідачем позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору в сумі 605,60 грн. (1211,20:2=605,60), а 605,60 грн. поверненню позивачу в частині позовної вимоги про визнання батьківства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,89,263-265,273,280, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову 08.08.2024 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету половину сплаченого судового збору на користь держави UA408999980313151206000014476, код класифікації доходів бюджету: «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», отримувач Миколаїв.ГУК/тгмЮжноукраїнськ/22030101, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача (ЄДРПОУ) 37992030) в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок зарахованого за квитанцією №4908587485, 12.08.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 31.01.2025.

Суддя О.О. Волощук