Ухвала

від 30.01.2025 по справі 946/669/25

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/669/25

Провадження № 1-кс/946/278/25

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Сектором дізнання Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024166150000388 за ознаками кримінального поступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що 03.10.2024, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 не маючи дозволу на право здійснення любительського та спортивного рибальства, в порушення «Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 № 700 з метою незаконного лову водних біоресурсів, прибув до озера Катлабух поблизу с. Утконосівка Ізмаїльського району Одеської області, та всупереч вимогам Розділу IV ч. 1 п. 1 зазначених правил, згідно яких: « ... забороняється лов водних живих ресурсів сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями добування (вилову), за винятком раколовок конструкції «хапка», підсак та ручних драг, встановлених цими Правилами розмірів, ... », умисно здійснював лов водних біоресурсів сітками у кількості 5 одиниць, внаслідок чого незаконно виловив наступні біоресурси: товстолоб - 40 одиниць; сазан - 7 одиниць; карась - 11 одиниць; лящ - 10 одиниць; судак 1 одиниця, чим порушив п.п 1, ч. 1 Розлілу IV «Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 № 700.

Після чого, 03.10.2024 о 09 годині 16 хвилин, з 5 сітками, дерев`яним човном кустарного виробництва з мотором марки «PARSUN 5.8» та виловленими водними біоресурсами був зупинений працівниками Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області на березі озера Катлабух біля с. Утконосівка Ізмаїльського району Одеської області.

Внаслідок незаконного добування водних біоресурсів на озері Катлабух, завдано істотної шкоди державі в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області у розмірі 208 930 гривні.

Потерпілою стороною - Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області пред`явлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. Ціна позову 208930 гривень.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 має у власності:

- земельну ділянку, кадастровий номер 5122086900:01:001:1310, площею 1,8889га;

- земельну ділянку, кадастровий номер 5122086900:01:002:2305, площею 0,1835га.

Як зазначає у клопотання дізнавач, метою арешту вилученого майна є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Також, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченогоОсобливою частиноюцього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченогочастиною першоюстатті 150,статтею 154, частинами другою і третьоюстатті 159-1, частиною першоюстатті 190,статтею 192, частиною першою статей204,209-1,210, частинами першою і другою статей212,212-1, частиною першою статей222,229,239-1,239-2, частиною другоюстатті 244, частиною першою статей248,249, частинами першою і другоюстатті 300, частиною першою статей301,302,310,311,313,318,319,362,статтею 363, частиною першою статей363-1,364-1,365-2цього Кодексу.

З клопотання дізнавача вбачається, що на теперішній час орган досудового розслідування обґрунтовано вважає, що невід`ємною процесуальною дією по вказаному кримінальному провадженню з метою забезпечення цивільного позову є накладення арешту на земельні ділянки:

- кадастровий номер 5122086900:01:001:1310, площею 1,8889га;

- кадастровий номер 5122086900:01:002:2305, площею 0,1835га.

Дізнавач та прокурор про час та місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, в клопотанні зазначили про розгляд справи без їх участі.

З метою збереження майна та недопущення здійснення зміни власника вказаного майна, що у подальшому може суттєво перешкодити виконанню судового рішення у разі визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.249 КК України, ОСОБА_4 як власник майна, у судове засідання не викликався, у зв`язку з чим розгляд справи проводиться за його відсутності без виклику останнього у судове засідання.

В силу ст.107 КПК України технічні засоби фіксування процесу не застосовувалися.

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності.

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина. Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Згідно вимог ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 1 ст. 171 КПК України передбачено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч.2 , ч. 3 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно із ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною у п.1 листа за №223-558/0/4-13 від 05.04.2013 року, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчі судді зобов`язанні сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону.

В судовому засіданні встановлено, що сектором дізнання Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024166150000388 за ознаками кримінального поступку, передбаченого ч.1 ст.249 КК України.

14.01.2025року ОСОБА_4 повідомлено пропідозру увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

Так, кримінальне правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 249 КК України за ознаками незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

22.10.2024 року Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління Державного агентства меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області звернулося з позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення з ОСОБА_4 у розмірі 208930 грн.

Позов долучено до матеріалів кримінального провадження, а представника Державного агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління Державного агентства меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області залучено у якості представника потерпілого відповідною постановою від 08.11.2024 року.

Таким чином, для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) в порядку п.4 ч.1 ст.170 КПК України достатнім буде накладення арешту на визначене майно в частині заборони розпорядження.

На думку слідчого судді достатнім буде накладення арешту на вказане майно лише в частині заборони відчуження, оскільки для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) достатньо накласти арешт на вказане майно лише в частині заборони розпорядження ним.

Так, слідчим суддею враховуються розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для інших осіб.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання дізнавача про арешт майна задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.170 - 173 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині заборони відчуження (без заборони власнику зберігати та використовувати його), а саме:

- земельну ділянку, кадастровий номер 5122086900:01:001:1310, площею 1,8889га;

- земельна ділянка, кадастровий номер 5122086900:01:002:2305, площею 0,1835га.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1