Ухвала

від 31.01.2025 по справі 546/70/25

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/70/25

номер провадження 2/546/196/25

УХВАЛА

31 січня 2025 року м. Решетилівка Полтавська область

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі судді - Лівер І.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника адвоката Касьян В.В. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, способам захисту прав та інтересів, передбаченим законом чи договором, або іншому способу захисту, який не суперечить закону, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175,176 ЦПК України.

Вивчивши матеріали позову, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України.

Так, у позовній заяві зазначені наступні вимоги:

-визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом право власності на частку земельної ділянки кадастровий номер 5324281400:00:013:0008, загальною площею 5,8901 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в Полтавській обл., Полтавському (колишній Решетилівський) р-ні, Кукобівська сільська рада;

- визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом право власності на частку земельної ділянки кадастровий номер 5324281400:00:013:0008, загальною площею 5,8901 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в Полтавській обл., Полтавському (колишній Решетилівський) р-ні, Кукобівська сільська рада.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна та відповідно дійсної ціни позову.

Крім того, представником позивача на підтвердження своїх повноважень долучено до позову ордер серії ВІ № 1275778.

Разом з цим, в матеріалах цивільної справи № 546/70/25, провадження № 2/546/196/25 міститься ордер на представлення інтересів (договір про надання правової допомоги, без дати укладення та номеру).

З якого вбачається, що адвокат Касьян В.В. діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ № 1275778 без дати, котрий виданий на підставі договору про надання правової допомоги № б/н.

Однак, долучена до позовної заяви копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ № 1275778 котрий виданий на підставі договору про надання правової допомоги № б/н, не містить підпису самого адвоката, не зазначено дати укладення вказаного договору та не зазначено ПІП або найменування особи, якій (яким) надається правнича допомога.

Крім цього, представником позивача на підтвердження вартості майна, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 5324281400:00:013:0008, загальною площею 5,8901 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в Полтавській обл., Полтавському (колишній Решетилівський) р-ні, Кукобівська сільська рада, надано довідку № 201-20250125-0009009805 про оцінку вартості об`єкта нерухомості від 25.01.2025, сформовану в Єдиній базі даних звітів про оцінку (Додаток 2 до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку).

Проте, суд не може прийняти вказану довідку, як доказ дійсної ринкової вартості об`єкту нерухомого майна через таке.

Так, згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

За п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позові зазначається і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачами заявлено позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Такі вимоги позивачі вважають немайновими та здійснюють відповідно сплату судового збору за вимоги як немайнового характеру.

Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому обов`язок визначити вартість спірного майна покладається на позивача.

При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачі просять визнати за ним право власності на об`єкт нерухомого майна, який підлягає грошовій оцінці.

Суд наголошує, що вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторони, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

В якості доказу вартості майна, суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна або цінова довідка, щодо спірного об`єкта нерухомого майна, яка підтверджуватиме його ринкову вартість на момент звернення із позовом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначено, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Отже з аналізу викладеного слідує, що позивачами заявлено позовні вимоги, які є майновими.

Суд зазначає, що зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку земель», грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки

державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

При цьому, нормативну грошову оцінку земельних ділянок проводять юридичні особи, які є розробниками документації із землеустрою. За результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту складається технічна документація, яка затверджується сільською, селищною, міською радою. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Експертну грошову оцінку земельних ділянок здійснюють суб`єкти оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до вимог цього Закону,Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні», а також інших нормативно-правових актів. За результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Отже, зважаючи на п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України та норми Закону України «Про оцінку земель», для визначення вартості об`єкта, тобто ціни позову, необхідно виходити із експертної грошової оцінки спірного майна.

Крім того, згідно з п. 1 Розділу І «Загальні положення» Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду державного майна України 17 травня 2018 року № 658, цей Порядок визначає механізм ведення Фондом державного майна України (далі - Фонд) Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб`єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Потребу у визначенні оціночної вартості майна встановлює Податковий кодекс. Так, відповідно до вимог ст. 172 Податкового Кодексу, дохід фізичної особи від продажу об`єкта нерухомості обкладається податком ПДФО (18%) та визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості нерухомості, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку. Для визначення суми податку, який має сплатити продавець, використовуються також звіти про оцінку незалежних оцінювачів, але за умови внесення до Єдиної бази даних.

Відтак, убачається, що сфера застосування оціночної вартості дуже обмежена: лише для оподаткування доходів фізичних осіб від продажу власного майна, а тому, суд не може прийняти надану представником позивачів Довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості, як доказ дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна, яке є предметом спору.

Натомість, дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ЗУ «Про оцінку земель».

Статтею 3Закону України«Про оцінкумайна,майнових правта професійнуоціночну діяльністьв Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача.

Вартість майна визначається на момент пред`явлення позову.

Ціна позову має важливе значення, насамперед, для правильного визначення розміру судового збору, який повинен сплатити позивач при зверненні до суду.

Відповідно до ч. 1, ст.12Закону України«Про оцінкумайна,майнових правта професійнуоціночну діяльністьв Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Натомість з наданої представником позивачів довідки вбачається, що позивачами не визначено ринкової вартості майна, яке є предметом позову, відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», зокрема, не подано звіт про оцінку його ринкової вартості у відповідності до вимог п. 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, згідно з яким передбачено, що звіт про оцінку майна, повинен бути складений у повній формі, містити дату оцінки та дату завершення складання звіту, та строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства.

Проте позивачі у позові зазначають ціну позову відповідно до довідки № 201-20250125-0009009805 про оцінку вартості об`єкта нерухомості, сформовану в Єдиній базі даних звітів про оцінку (Додаток 2 до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку)за датою формування 25.01.2025.

Водночас на підтвердження вартості майна додає довідку № 201-20250125-0009009805 про оцінку вартості об`єкта нерухомості, сформовану в Єдиній базі даних звітів про оцінку (Додаток 2 до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку)за датою формування 25.01.2025.

З огляду на наведене, довідка № 201-20250125-0009009805 про оцінку вартості об`єкта нерухомості, сформовану в Єдиній базі даних звітів про оцінку (Додаток 2 до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку)за датою формування 25.01.2025, не може бути підтвердженням ринкової вартості нерухомого майна, що унеможливлює визначитися з розміром судового збору, який слід сплатити позивачу за подання даного позову чи доплатити.

При цьому суд додатково звертає увагу, що 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29 червня 2023 року № 3200-IX.

З урахуванням внесених до процесуального закону змін, частиною шостою статті 14 ЦПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до ч. 9 с. 43 ЦПК України якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Представником позивачів не подавалося до суду клопотання про подання документів у паперовій формі, подання в паперовій формі заяв по суті справи, клопотань та письмових доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наданням представнику позивачів строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Протягом цього строку позивачу слід усунути недоліки позовної заяви зокрема:

- надати суду докази на підтвердження ринкової вартості об`єкту нерухомого майна (звіт про оцінку майна (висновок про ринкову вартість нерухомого майна) на день звернення до суду, на підставі якого сформувати ціну позову та сплатити від неї у встановлених законом порядку і розмірі судовий збір (у разі недоплати судового збору провести його доплату чи подати клопотання про повернення переплаченого судового збору), якщо його розмір буде становити суму більшу, за вже сплачену позивачем (968, 96 грн та 968,96 грн), а також належним чином завірені повноваження представника позивачів та клопотання про подання документів у паперовій формі, подання в паперовій формі заяв по суті справи, клопотань та письмових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.185ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 та 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, суд зазначає, що у випадку невиконання вимог суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачу.

За таких обставин позовну заяву слід залишити без руху, а представнику позивачів надати строк для усунення недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст. 175-177, 185 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно - залишити без руху.

Надати представнику позивачів строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя- І.В. Лівер