Ухвала

від 23.01.2025 по справі 761/3666/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/3666/24

Провадження № 2-з/761/54/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Бордусенка Б. С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Досковської В. Г. ,

представника відповідача - ОСОБА_8,

розглянувши матеріали заяви представника ОСОБА_3 - адвокатки Досковської Вікторії Геннадіївни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Продмагторг» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Продмагторг» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації.

13 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_3 - адвокатки Досковської Вікторії Геннадіївни про забезпечення позову.

У своїй заяві представник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на нежитлове приміщення № НОМЕР_5, загальною площею 160,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 540022580000);

- заборони ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії щодо нежитлового приміщення № НОМЕР_5, загальною площею 160,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 540022580000), направлені на його перетворення, поділ, виділ частки, відчуження будь-яким способом (у тому числі, але не виключно, шляхом внеску у статутний капітал будь-якої юридичної особи);

- заборони державним реєстраторам (у тому числі нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення № НОМЕР_5, загальною площею 160,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 540022580000), у тому числі реєстрацію переходу права власності на вказане нежитлове приміщення на будь якій підставі (у тому числі, але не виключно, шляхом внеску у статутний капітал будь-якої юридичної особи).

Свою заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Шевченківського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДМАГТОРГ», в якій просять суд:

1) визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу майнових прав № 164/2НП/щ від 27.05.2009 року, укладений між Приватним підприємством «Під ключ» та ОСОБА_6 ;

2) витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь власників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нежитлове приміщення № НОМЕР_5, загальною площею 160,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 540022580000, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57165111 від 18.03.2021р.);

3) скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_5, загальною площею 160,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 540022580000, первинно зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 18342823 від 25.12.2014 року державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Привалова Є.Є.) за ОСОБА_6 та державну реєстрацію права власності, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57165111 від 18.03.2021 року на ім`я ОСОБА_5 ; закрити розділ об`єкту нерухомого за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 540022580000.

Позов обґрунтований тим, що будучи співвласниками нежитлового приміщення № 2, загальною площею 165,34 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ( ОСОБА_3 - власник 704/1000 часток приміщення на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.04.2017 року, укладеного з ТОВ «ПРОДМАГТОРГ», посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. за р/н 1174; ОСОБА_4 - власник 296/1000 часток приміщення на підставі договору дарування частки нерухомого майна від 23.04.2020 року, укладеного із ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. за р/н 1077), що підтверджується доданою до цієї заяви Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.10.2024 року, позивачі наприкінці 2021 року виявили чужий замок на власному приміщенні та дізналися, що належне їм на праві власності нежитлове приміщення є тотожнім приміщенню № НОМЕР_5, загальною площею 160,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за іншою особою - ОСОБА_5 (Відповідач-1).

На переконання сторони позивачів, належне їм на праві власності приміщення було продане під іншим номером ОСОБА_6 (Відповідач-2) особою, яка не мала право на такий продаж - Приватним підприємством «Під ключ», оскільки він (продаж) був здійснений поза фондом фінансування будівництва, що суперечить статті 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

В подальшому, відчужене та придбане приміщення було продано ОСОБА_6 ОСОБА_5 (Відповідач-1) на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 18.03.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г. за р/н 1496.

Позивачі мають переконання, що відповідач, не маючи ніяких обмежень/заборон у розпорядженні майном, може відчужити його, що призведе до неможливості виконання рішення суду.

Представники позивачів у судовому засіданні вимоги заяви підтримали. Просили задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення вимог заяви заперечував, просив відмовити.

Інші сторони у судове засідання не прибули.

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно положень п. 1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування договорів.

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в цивільному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

У постанові Верховного суду України від 25.05.2016, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

З поданого позову та заяви про його забезпечення вбачається, що у разі відчуження належного відповідачеві майна, з приводу якого виник спір, існує реальна загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Судом враховано відповідність виду забезпечення позову, за яким звернувся позивач до суду, а саме накладення арешту на майно, та заявленими позовними вимогами.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суддя доходить висновку про задоволення заяви та накладення арешту на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 .

Одночасно, в іншій частині заяви, щодо заборони ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії щодо нежитлового приміщення № НОМЕР_5, загальною площею 160,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 540022580000), направлені на його перетворення, поділ, виділ частки, відчуження будь-яким способом (у тому числі, але не виключно, шляхом внеску у статутний капітал будь-якої юридичної особи), а також заборони державним реєстраторам (у тому числі нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення № НОМЕР_5, загальною площею 160,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 540022580000), у тому числі реєстрацію переходу права власності на вказане нежитлове приміщення на будь якій підставі (у тому числі, але не виключно, шляхом внеску у статутний капітал будь-якої юридичної особи), слід відмовити, оскільки такі вимоги охоплюють вимогу про накладення арешту та виключають можливість вчинення будь-яких дії, направлених на відчуження майна.

Підстави для застосування зустрічного забезпечення судом не вбачаються.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 149, 150 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_3 - адвокатки Досковської Вікторії Геннадіївни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Продмагторг» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації- задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлове приміщення № НОМЕР_5, загальною площею 160,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 540022580000).

В решті вимог заяви - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Реквізити учасників:

ОСОБА_3 , адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

ОСОБА_4 , адреса місця проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

ОСОБА_5 , адреса місця проживання - АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_6 , адреса місця проживання - АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст ухвали виготовлений 27 січня 2025 року.

Суддя: