Рішення
від 21.01.2025 по справі 369/8273/23
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 369/8273/23

Провадження № 2/761/1667/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.

за участі:

представника відповідача: Волошина І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» про розірвання договору побутового підряду; стягнення оплати за цим договором; відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В червні 2023р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідача ТОВ «Трансматик», в якому просив суд:

- розірвати договір побутового підряду, укладений 12 серпня 2019р. між позивачем та відповідачем (далі по тексту - вимога № 1);

- стягнути з відповідача на користь позивача попередню оплату за договором побутового підряду в сумі 23764,0 грн. (далі по тексту - вимога № 2);

- стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 44689,6 грн. (далі по тексту - вимога № 3);

- стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 15000,0 грн. (далі по тексту - вимога № 4).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12 серпня 2019р. між сторонами було укладено договір побутового підряду, за яким відповідач, зобов`язувався здійснити ремонт автоматичної коробки перемикання передач на автомобілі позивача «Jaguar» д.н.з. НОМЕР_1 . Позивачем було доставлено та передано автомобіль на станцію технічного обслуговування відповідача, за Актом прийому - передачі автомобіля, а також сплачено відповідачу передоплату за послуги з ремонту автомобіля в розмірі 650,0 дол. США. Однак, в подальшому відповідачем було збільшено кошторис ремонтних робіт, та відмовлено позивачу в поверненні автомобіля, у зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутись до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення, та в межах здійснення досудового розслідування, відповідачем було повернуто позивачу належний йому автомобіль. При поверненні автомобіля позивач виявив, що автомобіль немає ряд агрегатів та механізмів, а тому позивач вимушений був нести додаткові витрати з придбання відсутніх агрегатів та механізмів у загальному розмірі 44689,6 грн.

Також, на думку позивача, відповідачем йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінив в 15000,0 грн.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду, з вказаним позовом для захисту свого порушеного права.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 червня 2023р. матеріали цивільної справи були передані за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2023р. визначено головуючого суддю Волошина В.О.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2023р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

27 березня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що при зверненні позивача до суду, останнім були пропущені строки позовної давності, враховуючи час звернення позивача до суду та час здійснення ремонтних робіт його автомобіля. Також на думку сторони відповідача, позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами, що при отриманні ним автомобіля від відповідача, належний позивачу автомобіль був повернутий без частини агрегатів та механізмів. Як, і не надано позивачем відповідачу належні і допустимі докази, придбання позивачем частини втрачених агрегатів та механізмів. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не обґрунтовані вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

Одночасно з відзивом на позов, стороною позивача було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.

До судового засідання стороною позивача було подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, яка заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, наведених у відзиві на позов.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 12 серпня 2019р. між сторонами було укладено договір побутового підряду, за яким відповідач, зобов`язувався здійснити ремонт автоматичної коробки перемикання передач на автомобілі позивача «Jaguar» д.н.з. НОМЕР_1 .

Так, постановою Київського апеляційного суду по справі № 761/35938/19 від 27 січня 2023р., було встановлено, що 12 серпня 2019р. між ТОВ «Трансматик» та ОСОБА_1 , був підписаний Акт приймання-передачі автомобіля. За умовами даного Акту ТОВ «Трансматик» прийняв, а ОСОБА_1 передав автомобіль «Jaguar Х-Туре», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . Автомобіль був переданий для діагностики, зняття АКПП та дефектування. Оплата за виконані роботи встановлюється згідно тарифів та умов надання послуг СТО «Трансматик». Замовник зобов`язується сплатити вартість послуг. Термін виконання даних робіт максимально складає п`ять робочих днів. Автомобіль після дефектування перебуває на території СТО «Трансматик» два дні безкоштовно, в подальшому якщо власник автомобіля не передає автомобіль для ремонту вартість оренди парковки на території СТО «Трансматик» оплачується згідно тарифів СТО «Трансматик». Також апеляційною інстанцією було встановлено, що зазначений акт приймання-передачі автомобіля не містить жодної регламентації щодо вартості тих робіт, на виконання яких йому було передано автомобіль. Хоча сам акт і зазначає, що вартість визначених сторонами робіт встановлюється згідно тарифів та умов надання послуг СТО «Трансматик», тим не менш до суду такі тарифи та умови надання послуг також надані не були. Зважаючи на викладене, вартість виконаних робіт ТОВ «Трансматик» була заявлена декларативно, жодним належним доказом в матеріалах справи не підтверджена, відтак не може бути прийнята судом.

Окремо апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний Акт приймання-передачі автомобіля містить посилання на види робіт, задля виконання яких ТОВ «Трансматик» було передане авто, а саме: діагностика, зняття АКПП, дефектування. Вказаний перелік робіт за своєю суттю не передбачає необхідність придбання запчастин та матеріалів, як про це зазначало товариство. За таких умов згідно представлених документів замовник мав сплачувати лише вартість робіт, а не придбання будь-яких матеріалів та запчастин.

Обидні сторони по справі визнають факт сплати ОСОБА_1 на користь ТОВ «Трансматик» 650,0 дол. США.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Тому, договір, укладання якого сторонами обговорювалося, є змішаним та містить ознаки договору послуг і договору підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як передбачено ст. 873 ЦК України, зокрема, вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін.

Згідно зі ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Згідно ст. 902 ЦК України визначає, що виконавець повинен надати послугу особисто і лише у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу.

Враховуючи вимоги 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», договір зі споживачем може бути укладеним, якщо сторонами в належній формі погоджено ціну як істотну умову.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Положеннями ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов`язання визначенні ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановленні договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач за змістом позову зазначав, що відповідач в досудовому порядку відмовлявся повернути належний йому автомобіль, і повернення автомобіля відбулося, лише після порушення кримінального провадження. В судовому засіданні представник відповідача, визнав той факт, що автомобіль позивача був вилучений, в межах здійснення досудового розслідування та переданий позивачу.

Враховуючи те, що позивач відмовився від договору щодо ремонту його автомобіля, то укладений між сторонами договір побутового підряду, укладений 12 серпня 2019р. було розірвано сторонами, ще до звернення позивача до суду з вказаним позовом, а тому суд вважає, що вимога позивача № 1 не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

Звертаючись до суду з вимогою № 2, позивач зазначав, що в досудовому порядку сплати відповідачу, в рахунок виконання в майбутньому ремонтних робіт в його автомобілі 650,0 дол. США, що за курсом НБУ на час звернення до суду з вказаним позовом становить 23764,0 грн. В судовому засіданні представник відповідача, не заперечував зазначеного факту отримання відповідачем, зазначеної суми грошових коштів, проте представник відповідача не міг пояснити суду, чому позивачу зазначені грошові кошти не були повернуті, враховуючи те, що протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною відповідача не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу, щодо виконання відповідачем будь-яких робіт, їх вартість та відповідні тарифи. Як, і не міг пояснити представник відповідача в судовому засіданні, чи складалися відповідачем відповідні акт/акт виконаних робіт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога № 2 підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, яка відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими та достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 6, 7 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1192 цього Кодексу, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача, не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу, в обгрунтування вимоги № 3, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

В силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, Верховний Суд зазначив, в постанові від 02 червня 2021р. (справа №355/1454/19), що при вирішенні питання в частині відшкодування моральної шкоди у правовідносинах, на які поширюється Закон України «Про захист прав споживачів» (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019р. у справі № 360/723/16-ц (провадження № 61-22702сво18), відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини перша, друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020р. у справі № 216/3521/16 (провадження № 14-714цс19) зазначено, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Щодо вимоги позивача № 4 про відшкодування моральної шкоди, то в цій частині позов також не підлягає задоволенню, оскільки стороною позивача не доведено належними і допустимими доказами факт заподіяння моральної шкоди позивачу зі сторони відповідача, при цьому за змістом позову, позивач заявляючи вимогу № 4, послався лише на норми матеріального права, не зазначивши обставин заподіяння йому цієї шкоди.

Заява відповідача, подана в порядку ст. 267 ЦК України не підлягає задоволенню, в силу положень п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,6 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 23, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 15, 16, 22, 525, 526, 530, 610 - 612, 627-629, 638, 837, 846 ЦК України; ст. 4, 10, 21-23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» (код ЄДРПОУ 35332005, місце знаходження: м. Київ, вул. Вільгельма Котарбінського, 17 (попередня назва вул. Миколи Кравченка), кв. 129) про розірвання договору побутового підряду; стягнення оплати за цим договором; відшкодування матеріальної і моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» на користь ОСОБА_1 попередню оплату за договором побутового підряду в розмірі 23764,0 /двадцять три тисячі сімсот шістдесят чотири/ грн.; судовий збір в розмірі 1073 /одна тисяча сімдесят три/ грн. 60 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27 січня 2025р.

Суддя:

СудШевченківський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення21.01.2025
Оприлюднено03.02.2025
Номер документу124836826
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них

Судовий реєстр по справі —369/8273/23

Рішення від 21.01.2025

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Волошин В. О.

Рішення від 21.01.2025

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Волошин В. О.

Ухвала від 13.12.2023

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Волошин В. О.

Ухвала від 17.11.2023

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Волошин В. О.

Ухвала від 02.06.2023

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дубас Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні