Рішення

від 23.01.2025 по справі 307/2255/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2255/24

Провадження № 2/307/517/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи Орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, Орган опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітньою дитиною та піклування над неповнолітньою дитиною,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_3 , треті особи Орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, Орган опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітньою дитиною та піклування над неповнолітньою дитиною. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його матір`ю. Відповідачка залишила своїх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на його виховання та утримання. Відповідачка дітьми не займається, зловживає алкогольними напоями. Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Він є рідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти. Згідно інформації Вільхівчиківської гімназії Вільховецького ліцею Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_6 , 2009 року народження має проблеми з навчанням, так як батьки у навчанні не допомагали і не з`являлися в школі, не слідкували за зовнішнім виглядом і здоров`ям своєї дочки. Згідно інформації Вільхівчиківської гімназії Вільховецького ліцею Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_4 , 2014 року народження потребує контролю в навчанні, а мати належного контролю за навчанням сина не здійснювала, не приділяла уваги зовнішньому вигляду хлопчика і не допомагала у навчанні. Відповідно до трудової книжки він працюю у ТзОВ « Ужгород П.С.Ю. » на посаді касира торговельного залу, має стабільний дохід, на утриманні інших дітей не має.

Враховуючи викладене, просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та встановити опіку над малолітньою дитиною ОСОБА_4 , призначивши опікуном його - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та встановити піклування над неповнолітньою дитиною ОСОБА_6 , призначивши її піклувальником його - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

07 червня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачка своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

30 липня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області залучено у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей Тячівської міської ради Закарпатської області.

03 жовтня 2024 року Тячівського районного суду Закарпатської області замінено третю особу, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Службу у справах дітей Тячівської міської ради Закарпатської області на Орган опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області.

02 грудня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та пояснила, що сама віддала своїх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6 своєму старшому сину ОСОБА_1 три роки тому, через те, що не могла за ними належно доглядати. Вона проживає зі своєю мамою, яка вже пенсіонерка. Вона офіційно ніде не працевлаштована, тільки підробляє у односельчан. Інші її діти їй допомагають. Також зазначила, що на даний час вона не має належної роботи, щоб забезпечувати своїх дітей, проте у разі працевлаштування буде здійснювати належний доглядала за своїми дітьми та піклуватися про них. Дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вона навідує, у день засідання вона була в них вдома. З дітьми вона спілкується та допомагає дітям, коли у неї є можливість. Раніше вона вживає алкогольні напої, проте на даний час алкоголь не вживає.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області в судове засідання не з`явилася, згідно поданої заяви просила розгляд справи проводити у її відсутності , позовні вимоги підтримує.

Представник третьої особи Орган опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області в судове засідання не з`явилася, згідно поданої заяви просила розгляд справи проводити без участі представника.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши всі матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_6 , батьками якої згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Тячівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 10).

Згідно витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00045190080 від 24 травня 2024 року вбачається, що в актовому записі про народження №9 від 02 березня 2009 року відомості про батька дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зазначено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , батьками якого згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого виконкомом Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області Україна зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 11).

Згідно витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00045189902 від 24 травня 2024 року вбачається, що в актовому записі про народження №46 від 01 вересня 2014 року відомості про батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було зазначено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 16).

Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00045022190 від 15 травня 2024 року вбачається, що батьками позивача ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с. 15).

З характеристики складеної старостою с. Вільхівчик М.Ферима від 02 липня 2024 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_1 в одному будинку з своєю мамою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , братом ОСОБА_9 , 1967 року народження, сестрою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , племінницею ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Будинок дуже маленький, у хаті дуже брудно, брудна постільна білизна холодно, їжі не має, уся сім`я зловживає алкоголь. Діти ОСОБА_3 , а саме: дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживають з старшим рідним братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Тячів. Лариса Фіцай ніде не працює іноді по найму по селу, зловживає алкоголь, дітьми взагалі не цікавиться, дуже агресивна, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікування дітей, не спілкується з дітьми, не створює умов для отримання ними освіти (а.с.54).

Згідно акту обстеження умов проживання від 04 січня 2022 року складеного в.о. начальника служби у справах дітей ОСОБА_12 , начальником УСЗН ОСОБА_13 поліцейським офіцером с. Вільхівці ОСОБА_14 , депутатом с. Вільхівчик ОСОБА_15 відомо, що у будинку за адресою АДРЕСА_1 на час відвідування було тепло, але брудно для проживання 7 осіб таке приміщення є малим. Немає ванної кімнати, місця для приготування їжі та сну, також немає місця для навчання чи відпочинку та немає окремого ліжка для дітей. У будинку проживають мати ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 , сестра ОСОБА_10 , племінниця ОСОБА_16 , бабуся ОСОБА_8 та дядько ОСОБА_9 .. Мати зловживає алкоголем та немає постійної роботи (а.с.55).

Згідно акту обстеження умов проживання від 29 травня 2023 року складеного начальником служби у справах дітей Тячівської міської ради Лакієнко З.В. відомо, що за адресою АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Умови проживання хороші, в квартирі чисто та прибрано, є світло, газ, водопостачання. Для ОСОБА_17 створені всі необхідні умови для виховання, розвитку, навчання та відпочинку. Стосунки в сім`ї доброзичливі, брат з сестрою один одному допомагають, є взаємоповага та взаєморозуміння (а.с.56).

З листа начальника служби у справах дітей Тячівської міської ради Лакієнко З.В. адресованого в.о. начальникові служби у справах дітей Вільховецької сільської ради А.Біланич вбачається, що відповідно до умов проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 відсутні підстави взяття вищезгаданої дитини на профілактичний облік (а.с.56 на звороті).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 09 червня 2023 року складеного в.о. начальника служби у справах дітей ОСОБА_12 вбачається, що у будинку за адресою АДРЕСА_1 проживають мати ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , бабуся ОСОБА_8 та дядько ОСОБА_9 .. Мати працює по найму у односельчан. Умови проживання задовільні, зроблено невеликий косметичний ремонт. Окремого місця для сну немає, дитина спить із бабусею та мамою у одній кімнаті (а.с.57)

Згідно акту обстеження умов проживання від 17 січня 2024 року складеного в.о. начальника служби у справах дітей Мельник М.І. відомо, що у будинку за адресою АДРЕСА_1 проживають мати ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , бабуся ОСОБА_8 та дядько ОСОБА_9 .. Умови проживання жахливі, дуже брудно. В одній кімнаті дитина спить із бабусею, посуд брудний, одяг брудний лежить на стільцях. Окремого місця для сну немає, місця для навчання немає, дитина взагалі нічого не має. Мати ОСОБА_3 ніде офіційно не працює, іноді вживає алкоголь, не виконує свої материнські обов`язки. Під час обстеження мати перебувала у стані алкогольного сп`яніння та відмовлялася говорити (а.с.58).

З акту обстеження умов проживання від 03 липня 2024 року складеного начальником служби у справах дітей Тячівської міської ради Лакієнко З.В. відомо, що за адресою АДРЕСА_3 , проживають ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , умови проживання хороші, є світло, вода, газопостачання. Наявна побутова техніка. Створені належні умови, діти мають окрему кімнату, місце для навчання та відпочинку. Діти проживають зі старшим братом ОСОБА_1 майже три роки, який повністю їх утримує. Мати вихованням не займається, не піклується. Стосунки в сім`ї доброзичливі, є взаємоповага та взаєморозуміння (а.с.59).

Відповідно до характеристики Вільхівчиківської гімназії Вільховецького ліцею Тячівського району Закарпатської області колишня учениця ОСОБА_6 мала проблеми з навчанням, несистематично відвідувала заняття. Батьки у навчанні не допомагали і не з`являлися в школі, не слідкували за зовнішнім виглядом і здоров`ям своєї дочки (а.с.12).

Відповідно до характеристики Вільхівчиківської гімназії Вільховецького ліцею Тячівського району Закарпатської області колишній учень ОСОБА_4 потребував контролю в навчанні, допускав багато помилок. Мати належного контролю за навчанням сина не здійснювала, не приділяла уваги зовнішньому вигляду хлопчика і не допомагала у навчанні (а.с.13).

З довідки ТОВ «Ужгород П.С.Ю.» № 20 від 03 квітня 2024 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 працює у ТОВ «Ужгород П.С.Ю.» з 01 березня 2024 року та займає посаду касир торговельного залу (а.с.18).

Згідно висновку Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області №99 від 22 липня 2024 року надано згоду на позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , жительку АДРЕСА_1 , відносно неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 42).

З висновку Органу опіки та піклування Тячівської міської ради 05-26/1447 від 05 листопада 2024 року вбачається, що за доцільно дати згоду на позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_1 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.86-84).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці .

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року, справа № 227/2272/18).

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 року, справа №753/2025/19, дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Аналізуючи вимоги та положення вищезазначеного законодавства, а також враховуючи, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд визнає, що при вирішенні питань, які стосуються дитини, в тому числі і щодо позбавлення батьківських прав її батьків, в першу чергу мають бути враховані інтереси дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Також, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстави позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачки відносно дочки та сина в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі відсутні докази застосування до відповідачки будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Суд, критично ставиться до викладених у позовній заяві обставин щодо нехтування відповідачкою своїми обов`язками щодо виховання та утримання дітей, оскільки вони не знайшли свого документального підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки, оскільки у висновку органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

Наявні в матеріалах справи характеристики з навчального закладу в яких зазначено, що відповідачка не допомагала і не з`являлася в школі, не слідкували за зовнішнім виглядом і здоров`ям дітей не є достовірним підтвердженням злісного невиконання матір`ю своїх обов`язків, які б беззаперечно підтвердили, що мати свідомо самоусунулася від виконання материнських обов`язків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських суд зазначає, що необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Також як вбачається, із пояснень відповідачки наданих в судовому засіданні, вона згідна на позбавлення її батьківських прав, однак зазначала що це є збігом складних життєвих обставин, при можливості бажає допомагати своїм дітям та піклуватися про них.

Проте слід заначити що нормами чинного законодавства не передбачена відмова від батьківства. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Тому відмова матері від батьківських прав на дитину є нікчемною, оскільки відмовитися від батьківських прав особа добровільно не може.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачки відносно дочки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_4 не відповідатиме інтересам дітей.

Докази, які були надані позивачем, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідачки такої крайньої міри впливу, як позбавлення батьківських прав відносно дочки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_4 .

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Статтею 59 ЦК України передбачено, що піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування .Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні вимоги про позбавлення батьківських прав, то вимога про встановлення опіки та піклування над дітьми та призначення опікуна та піклувальника задоволенню не підлягає як похідна від основної вимоги про позбавлення батьківських прав. Крім цього, слід зауважити, що у справі відсутнє подання органу опіки та піклування про призначення опікуна та піклувальника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати, зі сплати судового збору, слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи Орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, Орган опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітньою дитиною та піклування над неповнолітньою дитиною - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа - Орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, адреса місцезнаходження: 90542, с. Вільхівці, вул. Центральна, 118, Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 44060404.

Третя особа - Орган опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області, адреса місцезнаходження: 90500, м. Тячів, вул. Шевченка, 2, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053766.

Повний текст рішення суду складено 31 січня 2025 року.

Суддя М.Д.Стецюк