Рішення

від 22.01.2025 по справі 308/18952/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/18952/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Крегул М.М..

при секретарі Микуланинець О.І.

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача Козакова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адмністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, який мотивує тим, що 18.11.2024р. інспектором з паркування Шендригоренко І.І. було оформлення повідомлення серія UZ №2414977 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, яке зафіксоване в режимі фотозйомки, в якому зазначено, що 18.11.2024 р. о 15:26:36 особа, яка керувала автомобілем (водій) SUBARU FORESTER д.н.з НОМЕР_1 порушила правила стоянки, здійснила стоянку у місцях, де транспортний засіб, що стоїть зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить суттєву перешкоду для руху пішоходів чим порушено п.15.10 «Д» ПДР України та ч.3 ст.122 КУпАП. Протокол було складено без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Позивач вважає таку постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ділянка на якій було розташовано транспортний засіб з північної сторони має ширину 12.47 м і обмежена проїздкою частиною вулиця АДРЕСА_1 , з південної сторони має ширину 5.5.м і обмежена сходами які виходять на АДРЕСА_2 . Довжина ділянки 17,58 м. З східної сторони розташовано сквер з металевою скульптурою КОНЯ з західної сторони - три житлових будинки: будинок №9 пл.Жупанатська, двохквартирний житловий будинок .№8 на пл.Жупанатська та двоповерховий житловий будинок буд. АДРЕСА_3 (з вбудованими на першому поверсі нежитловими приміщеннями які мають відокремлений вхід з вул.Собранецька2, м.Ужгород).

Позивач зазначає у позові, що по лінії розмежування вказаної ділянки з проїзною частиною (вул.ТИХА) за зверненням власників будинків спеціалістами КШЕП встановлено бордюрний камінь. Крім того, вказана ділянка, як було зазначено попередньо, з південної сторони відокремлена сходами. Рух транспортних засобів на цій ділянці відсутній з огляду на те, що дана ділянка не є дорогою де рухаються транспортні засоби, ділянка фактично є прибудинковою територією для трьох житлових будинків розташованих з західної сторони.

Також ОСОБА_2 вказує, що з долучених інспектором фотодоказів, вбачається, що крім транспортного засобу позивача та транспортного засобу сусідки д.н.з. НОМЕР_2 (щодо якої складено аналогічний протокол №2414976) інші транспортні засоби відсутні. Відповідно, матеріалами справи не доведено факт створення перешкод дорожньому руху іншим транспортним засобам. Крім того, транспортний засіб позивача розташовано таким чином, що перешкоди для транспортних засобів, які рухаються по вул.ТИХА відсутні, отже факт загрози не доведено.

Позивач стверджує, що таким чином транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_1 не міг створити перешкод дорожньому руху на даній ділянці, оскільки дорожній рух на ній відсутній в зв`язку з обмеженнями сходами з однієї сторони, а з іншої лінією з бордюрного каменю.

Окрім цього, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови позивач посилається на те, що на фото, які приєднано безпосередньо до Протоколу який оскаржується, зображено пересічного громадянина похилого віку, який тримаючи в руках сумки, вільно проходить між двома припаркованими транспортними засобами, щодо яких складені протоколи. Таким чином, паркуючи транспортний засіб, пішоходам було забезпечено прохід, отже, перешкоди для руху були відсутні.

Крім того, позивач вказує на відсутність інформації про проведені заміри, а самі матеріали (фото) спростовують існування перешкод для руху пішоходів.

Також позивач зазначає, що третя особа, яка здійснювала керування транспортним засобом 18.11.2024р., є донькою власника ТЗ і проживає в житловому будинку АДРЕСА_3 . Заїзд до будинку можливий лише з однієї сторони і є єдиним під`їздом до житла. Таким чином транспортний засіб НОМЕР_1 підпадає дію норм викладених в Розділі 26 ПДР України з огляду на місце проживання доньки власника транспортного засобу.

З урахуванням наведеного у позові, ОСОБА_1 просить суд постанову про накладення адміністративного стягнення серії UZ №2414977 від 1811.2024р., якою на ОСОБА_1 був накладений штраф в розмірі 680 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.

07.01.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Доводи відзиву зводяться до того, що 18.11.2024 року інспектором з паркування Шендригореником І.І. було зафіксоване порушення правили стоянки водієм автомобіля Subaru Forester, НОМЕР_1 , а саме п. 15.10 «д» ПДР України. У зв`язку з цим було винесено оскаржувану постанову. Так як водія автомобіля не було виявлено на місці правопорушення, інспектором дане правопорушення було зафіксоване в режимі фотозйомки та була винесена постанова, повідомлення про що, було залишено на лобовому склі цього автомобіля. Відповідач стверджує, що інспектор діяв у відповідності до вимог закону. Також відповідач вказує про відсутність доказів, що транспортним засобом керувала водій ОСОБА_2 (третя особа), а відтак у відповідності до вимог закону, постанова була винесена на власника автомобіля. Відповідач стверджує, що наявні в матеріалах справи докази повністю доводять вину позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а наведені у позовній заяві доводи та долучені докази жодним чином їх не спростовують.

13.01.2025 року від представника позивача адвоката Козакової М.В. до суду надійшла відповідь на відзив , в якій зазначає, що доводи відповідача зазначені у відзиві не підтверджують правомірність дій інспектора, зокрема стверджує, що відзив містить безпідставне посилання на п. 3 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП, жодного письмового доказу на існування перешкод не надано, автомобіль позивача стояв біля домоволодіння в якому проживає його донька, на прилеглій до дому території, а не на проїзній частині дороги, вулиці. Зазначає, що до матеріалів справи долучені докази, з яких вбачається, що для проходу пішоходів не було жодних перешкод, що вбачається з долучених фотознімків. Оскільки, дана ділянка є тротуаром, то на цій ділянці дороги рух транспортних засобів не передбачено, а відтак , перешкод для руху інших транспортних засобів також не створено.

Також представник відповідача вказує, що відповідачем до матеріалів справи додано ще одну постанову, без доказів надсилання такої, а відтак у матеріалах справи містяться два документи, які за змістом є постановами. В той час, Реєстр адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху взагалі не містить жодної постанови про накладення адміністративного стягнення, яку інспектор з паркування зобов`язаний внести до зазначеного реєстру.

Крім того, позивач просить звернути увагу, що в той же день і час, тим самим інспектором, за тих самих підстав було розглянуто ще одну справу про адміністративне правопорушення, однак на аналогічний позов по справі № 308/18971/24 позиція відповідача (відзив) абсолютно інша і зводиться до того, що постанова/повідомлення від 18.11.2024 року містить інформаційний характер і не покладає на позивача жодних зобов`язань. Машина позивача та машина сусідки стоять поруч, однак позиції відповідача протилежні за змістом.

З урахуванням наведеного у позові, представник позивача просить суд провадження у справ закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.. 3 ст. 122 КУпАП, а постанову/повідомлення про накладення адміністративного стягнення UZ № 2414977 від 18.11.2024 року скасувати.

15.01.2025 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, зокрема представник відповідача зауважує, що інспектором з паркування Шендригоренко І.І. не складався протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача, оскільки такий протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки (відеозапису). Інспектором була здійснена фотозйомка автомобіля, на якій зафіксоване правопорушення та було прийнято рішення про винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки водій автомобіля був відсутній на місці вчинення правопорушення. При цьому зазначає, що повідомлення про накладення адміністративного стягнення, яке було залишено не складається щодо конкретної особи, не є виконавчим документом, не несе жодних прав та обов`язків для конкретної особи, а лише інформує про факт вчинення адміністративного правопорушення та пропонує добровільно сплатити 50% розміру штрафу за нього.

Щодо зазначення представником позивача у відповіді на відзив, про те , що «в повідомленні/постанові відповідач зазначив , що особа яка керувала ТЗ здійснила стоянку свого автомобіля таким чином, що своїми діями вірогідно зробить неможливим дорожній рух або в майбутньому створить суттєву перешкоду для руху пішоходів», відповідач звертає увагу на те, що повідомлення UZ № 2414977 містить текст наступного змісту «Особа, яка керувала автомобілем (водій) SUBARU FORESTER FORESTER д.н.з НОМЕР_3 порушила правила стоянки, здійснила стоянку у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить суттєву перешкоду для руху пішоходів, чим порушила п.15.10 «Д» ПДР України та ч.3 ст.122 КУпАП.» В подальшому, інспектором було винесено постанову 18.11.2024 р. UZ № 2414977.

При цьому, як зазначає відповідач, позивачем до матеріалів справи не додано самої постанови UZ № 2414977 від 18.11.2024 року, а відтак, робить висновок, що останню ним на момент звернення до суду отримано не було.

Відповідач вважає, що позивачем не підтверджено отримання оскаржуваної постанови щоб давало йому право на звернення до суду, оскільки саме постанова про притягнення до адміністративної відповідальності відповідальної особи є рішенням суб`єкту владних повноважень, яке створює права та обов`язки для конкретної особи та можливість оскарження її в суді.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.12.2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 09.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі , просив позовну заяву задовольнити з підстав та мотивів викладених у ній.

Представник позивача та третьої особи ОСОБА_1 адвокат Козакова М.В. також підтримала позовні вимоги, просила скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Представник відповідача та третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Козакової М.В., дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії UZ № 2414977 від 18.11.2024 року та закриття провадження у справі, долучивши до матеріалів справи Інформацію про повідомлення серія UZ № 2414977 від 18.11.2024 року Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради, мотивуючи в тому числі тим, що на його автомобілі було залишено саме дане повідомлення, а в Реєстрі адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху постанова відсутня, будь-яких інших документів він не отримував, відтак аналізуючи доводи позовної заяви, відповіді на відзив, можна дійти висновку, що позивач прийняв дане повідомлення як документ (постанову) згідно якого його притягнуто до адміністративної відповідальності.

У свою чергу, суд констатує, що до матеріалів справи відповідачем долучена копія оскаржуваної постанови UZ № 2414977 від 18.11.2024 року.

Отже , судом встановлено, що 18.11.2024 року інспектором з паркування Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради Шендригоренком І.І. була винесена оскаржувана постанова UZ № 2414977, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП за порушення п. 15.10 «д» ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 680 грн.. Зокрема зі змісту постанови слідує, що 18.11.2024 року о 15 год. 26 хв в м. Ужгород, пл.. Жупанатська, 9, особа, яка керувала автомобілем (водій) Subaru Forester д.н.з. НОМЕР_1 порушила правила стоянки, здійснила стоянку у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить суттєву перешкоду для руху пішоходів, чим порушив п. 15.10 «д» ПДР України та ч. 3 ст. 122 КУпАП. Фотозйомка (відеозапис) проводився спецзасобом марки Samsung SM-A145F/DSN.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Як передбачено ч. 1 ст. 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 3 та 7 статті 122 цього Кодексу (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 15.10 (д) Правил дорожнього руху стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Відповідно до ч.3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з приміткою суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно з ч.1 статті 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортної о засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до ч.1, 5 ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення інспектором з паркування за допомогою технічних засобів, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу щодо нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення. У разі здійснення фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає в несплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність під лобовим склом транспортного засобу документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбаченихчастиною другоюстатті 122-2, частинамидругою,третьоюстатті 132-1,статтею 132-2цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Аналізуючи вищенаведені норми права, суд приходить до висновку, що інспектор з паркування Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради Шендригоренко І.І. наділений повноваженнями накладати адміністративні стягнення на підставі КУпАП та підстав для складання інспектором з паркування протоколу про адміністративне правопорушення не було. При цьому, враховуючи, що особи, яка керувала транспортним засобом (водія), чи його власника в момент фіксації правопорушення на місці не було, інспектором правомірно прийняте рішення про винесення постанови без участі такої особи та залишено відповідне повідомлення на лобовому склі автомобіля. Постанова була винесена на власника транспортного засобу ОСОБА_1 . Право власності, в тому числі, підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Subaru Forester н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_4 , а також не заперечується самим позивачем.

Для цілей Кодексу України про адміністративні правопорушення, розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками в силу прямої норми ч. 3 ст. 265-4 КУпАП, що не потребує окремого доказування шляхом встановлення додаткових обставин.

До матеріалів справи долучені фотокопії зображення транспортного засобу SUBARU FORESTER д.н.з НОМЕР_1 на місці зупинки , а саме вчинення правопорушення, зроблених інспектором з паркування Шендригоренко І.І. 18.11.2024р. , отриманих з різних ракурсів.

Зазначені фотокопії містять дату та час здійснення фотозйомки, дані щодо місця розташування транспортного засобу щодо нерухомих об`єктів, містять вичерпний обсяг інформації для встановлення марки транспортного засобу, серії та номеру його державної реєстрації.

Суд зауважує, що надані фотокопії підтверджують, що транспортний засіб SUBARU FORESTER д.н.з НОМЕР_1 , яким користується позивач , розміщений на тротуарі таким чином, що суттєво перешкоджає дорожньому руху громадян, оскільки , своїм розташуванням зазначений транспортний засіб дійсно створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі , осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів , які проходять із дитячими колясками.

Суд вважає, що надані фото знімки самим позхивачем ОСОБА_1 до позовної заяви, на яких відображено місце зупинки автомобіля SUBARU FORESTER д.н.з НОМЕР_1 , в м.Ужгорд , по вул. Жупанатська 9, підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 та свідчать про не змістовність доводів останнього, викладених у позовній заяві, якими останній обґрунтовував неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.

Щодо доводів позивача ОСОБА_1 про те, що його автомобіль SUBARU FORESTER д.н.з НОМЕР_1 та інші автомобілі розташовані в м.Ужгород, вул. Жупанатська 9 , таким чином, що забезпечують безперешкодний рух для пішоходів, посилаючись на фото, де зображено, що особа похилого віку безперешкодно проходить повз автомобілі, то суд критично оцінює такі .

Як визначено п. 15.10 Правил дорожнього руху України , стоянка забороняється: a) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів;

Таким чином, паркування автомобілів на тротуарах дозволено за умови , якщо під час паркування транспортних засобів , для руху пішохдів відведено щонайменше два метри вільного простору , що позивачем дотримано не було..

З аналізу наданих позивачем та представником відповідача фото знімків та доказів очевидним є те, що відстань між автомобілями SUBARU FORESTER д.н.з НОМЕР_1 та Тойота д.н.з. НОМЕР_2 , які припарковані за адресою м.Ужгород, вул.Жупанатська , 18.11.2024р. о 15год.15хв, на тротуарі, між інженерними спорудами та автомобілями, а також автомобілем та будинком є меншою ніж два метри, а відтак, слід дійти висновку, що автомобіль позивача роля І.І. припаркований на тротуарі таким чином, що суттєво створює перешкоду для руху пішоходів, тим самим ОСОБА_1 порушено п. 15.10 «д» ПДР України.

Зокрема, суд вважає безпідставними доводи позивача ОСОБА_1 , як підставу для скасування постанови, що його автомобіль SUBARU FORESTER д.н.з НОМЕР_1 не перешкоджає руху інших транспортних засобів через відсутність таких та відсутність подальшого проїзду, через обмеження вулиці пішохідними сходами, оскільки п. 15.10 «д» передбачено заборону стоянки у місцях,де транспортнийзасіб,що стоїть,зробить неможливимрух нетільки іншихтранспортних засобів,а такожстворить перешкодудля рухупішоходів.

Щодо доводів позивача ОСОБА_1 , про те, що територія на якій розташований автомобіль є прибудинковою територією і єдиним проїздом до місця проживання його доньки ОСОБА_3 , яка і була водієм, не спростовує викладених вище висновків до яких дійшов суд.

Згідно Правил дорожнього руху затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306, п.26 у житловій зоні забороняється: a) транзитний рух транспортних засобів; б) стоянка транспортних засобів поза спеціально відведеними місцями й таке їх розташування, яке утруднює рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспортних засобів; в) стоянка з працюючим двигуном; г) навчальна їзда; ґ) рух вантажних автомобілів, тракторів, самохідних машин і механізмів (крім тих, що обслуговують об`єкти та громадян, виконують технологічні роботи або належать громадянам, що проживають у цій зоні).

Аналогічного висновку у справі дійшов також Верховний Суд у своїй Постанові від 17.05.2018р. справа №750/3679/17.

Також суд критично оцінює та не бере до уваги надані позивачем докази про наявність іншої позовної заяви про оскарження постанови субєкта владних повноважень - а саме позовної заяви вланика іншого транспортного засобу, який припаркований поруч з транспортним засобом позивача, оскільки, така позовна заява є предметом дослідження в іншій адміністративній справі, судм не може даватися оцінка доказам у справі, яка перебуває на розгляді іншого суду (судді).

Таким чином, суд вважає, що відповідач виконав обов`язок, передбачений ч. 2 ст. 77 КАС та надав суду докази щодо правомірності прийнятого ним рішення стосовно позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржувана постанова є законною, наявні в матеріалах справи докази повністю доводять вину позивача у порушенні ним правил дорожнього руху України п. 15.10 «д», за що передбачено відповідальність ч. 3 ст. 122 КУпАП, підстав для її скасування судом не встановлено, що має наслідком відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, які суд вважає необґрунтованими.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимогистатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивачу за рахунок відповідачів не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 9-11, 14, 72-77, 229, 241- 247, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозовнихвимог ОСОБА_1 до Управлінняконтролюзаблагоустроєм тадотриманнямПДРу частиністоянкитазупинки Ужгородськоїміськоїради,третяособа,яканезаявляє самостійнихвимогщодопредмета спору: ОСОБА_2 ,проскасування постановипронакладення адмністративногостягнення тазакриттяпровадження всправіпро адміністративнеправопорушення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Повний текст рішення складено 27.01.2025 року о 15 год. 15 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул