Постанова

від 27.01.2025 по справі 466/9561/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/9561/24 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В. В.

Провадження № 22-ц/811/3181/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Ковальчука Ю.П.;

адвоката Яковенко О.М. представника позивача ОСОБА_1 ;

адвоката Маланій І.Я. - представника ТзОВ «Єврольвів»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Маланій Ірини Ярославівни, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів», на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 26 вересня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні2024року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства зобмеженою відповідальністю«Єврольвів» (далі ТОВ«Єврольвів») про визнання за ОСОБА_1 майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершену будівництвом 2-х (двох) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 8 (восьмому) поверсі, за будівельним номером 37 (тридцять сім), загальна проектна площа 75,07 (дев`яносто вісім цілих дев`яносто сім сотих) кв.м. (а.с. 1-14).

УхвалоюШевченківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2024 року відкрито провадження у справі (а.с. 33).

У вересні 2024 року представник позивача також подала до суду заяву про забезпечення вищезгаданого позову (а.с. 15-22).

Оскаржуваною ухвалою заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено.

В порядку забезпечення позову накладено арешт на 2-х (двох) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 8 (восьмому) поверсі, за будівельним номером 37 (тридцять сім), загальна проектна площа 75,07 (дев`яносто вісім цілих дев`яносто сім сотих) кв.м. (а.с. 34-36).

Згадану ухвалу оскаржила представник відповідача.

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами та не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на 2-х кімнатну квартиру не лише неспівмірні з предметом позову, але й не відповідають чинному законодавству, жодним чином не забезпечують можливе виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також перешкоджають законній господарській діяльності юридичної особи, оскільки:

-суд наклав арешт на квартиру, якої не існує, оскільки багатоквартирний будинок не прийнятий в експлуатацію та право власності на квартири не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав;

-накладений арешт не відповідає правовій природі спірних правовідносин;

-зобов`язання із укладення основного договору купівлі-продажу квартири припинилося і в позивача виникло лише право на відшкодування збитків, завданих невиконанням попереднього договору (право грошової вимоги), а не право власності чи майнові права на квартиру, оскільки закон не містить такого правового наслідку невиконання попереднього договору.

Стверджує,що врезультаті привласненнята неправильноговикористання коштівпопередніми посадовимиособами ТзОВ«Єврольвів» виникланеобхідність залученнякоштів таорганізаційних можливостейстороннього інвестора,а томуміж ТзОВ«Єврольвів» тановим забудовником,девелоперською компанієюТзОВ «СітіЛьвів Девелопмент»,26.03.2024року булоукладено договір№ 01-26/03-24,за умовамиякого майновіправа тафункції забудовникапередані девелоперу,який проводитьдобудову будинкута сплачуєТзОВ «Єврольвів»грошові коштидля їхповернення попереднімпокупцям квартир,а відтакнакладення арештуна квартируперешкоджає йогозаконній господарськійдіяльності (а.с. 44-48).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представниці позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, оскільки позивач звертає увагу на те, що відбувається постійна зміна бенефіціарних власників та керівників Товариства (відповідача), а тому вважає, що існує обгрунтована підстава ставити під сумнів збереження спірної квартири за час розгляду справи в суді.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали колегія суддів виходить з наступного.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

З огляду на викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Колегія суддів виходить з того, що забезпечення позову є процесуальним питанням, тому перевіряючи законність оскаржуваної ухвали не приймає до уваги доводи апеляційної скарги та відзиву на таку, які стосуються суті спірних правовідносин, а саме: сплати відповідних коштів позивачкою чи виконання договірних зобов`язань відповідачем, оскільки таким буде надана правова оцінка при розгляді справи по суті.

Статтею 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» міститься роз`яснення про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову, які можуть застосовуватися судом визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, колегія суддів констатує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного виду забезпечення позову.

Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України.

Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи чи підставність позовних вимог, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Із встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «ЄвроЛьвів» про визнання за згаданим позивачем майнових прав на незавершену будівництвом 2-х (двох) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 8 поверсі, за будівельним номером 37, загальна проектна площа 75,07 (сімдесят п`ять цілих сім сотих) кв.м.

Таким чином, незважаючи на те, що вимога позивача має немайнових характер, така напряму стосується нерухомого майна, як об`єкту цивільних прав.

Разом з цим, сторонами визнається, а відтак не підлягає доказуванню те, що спірний об`єкт, тобто той на який позивачка просить накласти арешт, є об`єктом незавершеного будівництва.

Відповідно до статті 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно із ч. 1ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу, як незавершеного будівництва нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/6644/18 зазначено, що з аналізу чинного законодавства, вбачається, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку визначених актами цивільного законодавства.

Згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 (провадження № 61-3353св20) умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Разом з цим, спірна квартира є об`єктом новоствореного майна, який не набув статусу квартири чи об`єкта незавершеної житлової нерухомості в багатоквартирному житловому будинку, оскільки докази протилежного у матеріалах справи відсутні, а судом не встановлені. Відтак, на час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, а також на час постановлення оскаржуваної ухвали, квартира, на яку судом накладено арешт, не існувала як об`єкт цивільних прав, оскільки будинок не прийнятий в експлуатацію і право власності на квартири у цьому будинку не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні`дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).

Враховуючи наведене та те, що предметом спору в даній справі є вимоги про майнові права, проякі позивач заявляє на підставі укладеного між сторонами договору, на майбутній об`єкт нерухомості,запроектованудвохкімнатну квартиру у відповідному будинку, однак така ще не сформована як об`єкт нерухомого майна, тому, заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними із заявленими ним позовними вимогами.

Не може залишитися поза увагою апеляційного суду і те, що 26 березня 2024 року між ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» (замовник) та ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (девелопер) укладено договір № 01-26/03-24, за умовами якого майнові права на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом, що буде збудований на земельній ділянці, разом з усім функціонуючим інженерним обладнанням, які необхідні для забезпечення належної його експлуатації, який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку та здійснення відповідної державної реєстрації права власності, стане самостійним об`єктом нерухомого майна, а також функції забудовника передані ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ».

Таким чином, право розпорядження спірним об`єктом на час постановлення оскаржуваної ухвали належало ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ», яке не є стороною у даній справі, однак така стосується прав та інтересів товариства.

Враховуючи наведене, оскаржуваною ухвалою накладено арешт на квартиру, як на майно, яке не є об`єктом цивільних прав та не належить відповідачу, що не може свідчити про законність такої, що дає підстави для висновку про те, що доводи апеляційної скарги знайшли свої підтвердження.

Таким чином, незважаючи на те, що між сторонами існує спір, колегія суддів не може погодитися із висновками місцевого суду про підставність заяви про забезпечення позову та обґрунтованість вимог позивачки, оскільки надаючи оцінку таким, суд першої інстанції не врахував зазначених вище обставин, надав перевагу доводам позивачки та не врахував прав та інтересів ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ», тому висновок місцевого суду про наявність підстав для вжиття заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, не є обгрунтованим.

Обставини, які склалися, дають підстави для беззаперечного висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком порушення майнових прав та інтересів ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ», як нового забудовника.

Колегія суддів виходить з того, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Таким чином, кожний наступний спір не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання своїх зобов`язань, виконання судового рішення, яке набрало законної сили чи унеможливлення вчинення відповідних дій учасником правовідносин за наявності підстав для цього.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання про те, що з метою ефективності захисту прав учасників справи, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, що свідчить про підставність доводів апеляційної скарги та незаконність оскаржуваної ухвали, яку необхідно скасувати, а у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів», задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районногосуду містаЛьвова від26вересня 2024року скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства зобмеженою відповідальністю«Єврольвів» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 31 січня 2025 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.