Постанова

від 21.01.2025 по справі 466/9632/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/9632/23 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.

Провадження № 22-ц/811/1382/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Псярук О.В.

за участю: представника ТзОВ «Рубікон Груп» - Думич Н.Б.,

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулася до суду із позовом про стягнення з відповідача на її користь пеніза неналежне виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири від 21.01.2020 за період з 07.09.2022 по 09.09.2023 в розмірі 5 134 060,80 грн та 6 000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивує тим, що 21.01.2020 позивач уклала з відповідачем попередній договір на купівлю квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору, оплатила повну вартість квартири, а відповідач зобов`язався здати будинок в експлуатацію у ІІ кварталі 2021 року. Проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, будівництво будинку не завершене і такий в експлуатацію не зданий. Тим самим, порушуються її права, як споживача, за що відповідач зобов`язаний їй сплатити пеню у розмірі 3% від вартості робіт за кожен день прострочення. За період з07.09.2022 по 09.09.2023 розмір пені становить 5 134 060,80 гривень. Дану суму просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто зТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» на користь ОСОБА_1 пеню за неналежне виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири від 21.01.2020 за період з 07.09.2022 по 09.09.2023 у розмірі 120000,0 гривень (сто двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» у дохід держави судовий збір у розмірі 313,67 гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 140,24 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду оскаржило ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що укладений міжпозивачем івідповідачем попереднійдоговір купівлі-продажуквартири від21.01.2020за своїмиумовами таправовою природоює попереднімдоговором купівлі-продажумайна,а недоговором провиконання робітчи наданняпослуг,тому положенняст.10(зокремаі ч.5)Закону України«Про захистправ споживачів»не поширюютьсяна спірніправовідносини вданій справі,оскільки дананорма регулюєвиключно правовідносини,пов`язані зпорушенням умовдоговорів провиконання робітчи наданнямпослуг,а некупівлею-продажемтоварів. За таких обставин, оскільки в справі №466/9632/23 спір між позивачем і відповідачем виник щодо порушення відповідачем зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу квартири, що за своїми умовами і правовою природою є повністю відмінним від договору банківського вкладу (депозиту), щодо якого Верховним Судом розглядався спір у справі №320/5115/17 (постанова від 09.11.2021), тому правовідносини в зазначених справах не є подібними за змістом правовідносин (права та обов`язки сторін) і висновки Верховного Суду щодо застосування абз.1 ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», викладені в постанові від 09.11.2021 у справі №320/5115/17 неправильно були взяті до уваги судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» Думич Н.Б. просила апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи апеляційної скарги. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких мотивів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не здав в експлуатацію будинок у строк, встановлений договором, внаслідок чого прострочив виконання зобов`язання за умовами договору, що є підставою для стягнення з нього на користь споживача пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), однак, враховуючи те, що розмір пені, обрахованої лише за один рік, більш як в десять разів перевищує вартість квартири, такий підлягає зменшенню до суми 120 000,00 грн, що буде справедливим наслідком порушення відповідачем своїх зобов`язань.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом установлено, що 21.01.2020 між позивачем та відповідачем укладено попередній договір купівлі-продажу квартири (а.с.3-7), за умовами якого сторони зобов`язались в майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу двокімнатної квартири у дев`ятиповерховому будинку по АДРЕСА_2 . Будинок, в якому знаходитиметься квартира, має бути введений в експлуатацію у ІІ кварталі 2021 року. Вартість квартири становить 586 080,00 гривень.

Сторони зобов`язуються укласти основний договір протягом двох місяців після введення будинку в експлуатацію, але в будь-якому випадку не раніше отримання правовстановлюючих документів на квартиру (п. 1.5 попереднього договору купівлі-продажу квартири від 21.01.2020).

Згідно копій платіжних доручень, наданих позивачем (а.с.8-11), на виконання умов попереднього договору позивач сплатила визначену частину вартості квартири в сумі 468 864,00 гривні на рахунок відповідача.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» не забезпечило введення в експлуатацію будинку та не передало у власність позивача вищезазначену квартиру, відтак не виконало взяті на себе зобов`язання за умовами попереднього договору.

Згідно розрахунків позивача (а.с.2), за період з07.09.2022 по 09.09.2023 розмір пені, яка обрахована відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», становить 5 134 060,80 гривень.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вважає, що внаслідок прострочення виконання зобов`язання відповідачем у неї виникло право на стягнення пені у розмірі трьох відсотків вартості сплаченого нею забезпечувального платежуза кожний день прострочення на підставі абз.1 ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів цивільного права обов`язковість договору.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають не лише суб`єктивні права, а й обов`язки, які вони мають виконувати.

Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Тлумачення абзацу першого частини п`ятої статті 10Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить про те, що ця норма застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг, та не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 587/823/19 та від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21.

У даній справі між сторонами укладено попередній договір купівлі-продажу квартири від 21 січня 2020 року, який не містить елементів договору підряду чи договору про надання послуг.

Оскільки між сторонами був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, а не договір про виконання робіт (надання послуг), колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 10Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживачів шляхом стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання за умовами попереднього договору купівлі-продажу квартири від 21 січня 2020 року на підставі частини 5 статті 10Закону України «Про захист прав споживачів»не підлягають до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 березня 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про стягнення коштів відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 31.01.2025

Головуючий

Судді