Справа № 944/5430/21 Головуючий у 1 інстанції: Колтун Ю.М.
Провадження № 22-ц/811/3580/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Провадження № 22-ц/811/3793/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Псярук О.В.
за участю: представника ОСОБА_1 - Медвідь В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Державної судової адміністрації України та Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної судової адміністрації України, про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» (далі - ДП СКЛЦ «Шкло») про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.06.2009 між ним та ДП СКЛЦ «Шкло» було підписано договір № 77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Умовами цього договору передбачено, що загальний розмір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, яку надає ОСОБА_1 , становить 7 500 000,00 грн, допомога надається готівкою або в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника, а ДП СКЛЦ «Шкло» зобов`язалось повернути вказані грошові кошти до 15.10.2018.
31.03.2021 між ДП СКЛЦ «Шкло» та ОСОБА_1 підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого, заборгованість відповідача на користь ОСОБА_1 становить 7 367 447,03 грн. 02.09.2021 адвокатом Медвідь В.О. в інтересах ОСОБА_1 надіслано на адресу відповідача у справі письмову претензію про погашення заборгованості, яка залишилася невиконаною.
З огляду на вказане, просив стягнути з ДП СКЛЦ «Шкло» заборгованість за договором № 77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009 у розмірі 7 367 447,03 грн.
ДП СКЛЦ «Шкло» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги недійсним.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що засновником та власником майна ДП СКЛЦ «Шкло» є держава в особі ДСА України. Договір №77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009 зі сторони позичальника - ДП СКЛЦ «Шкло» підписаний заступником директора ОСОБА_2 , який діяв на підставі Доручення №3 від 01.06.2009, а дане доручення підписано директором санаторію ОСОБА_1., якого призначено на посаду наказом ДСА України від 10.09.2009 № 96/06. Жодних мотивованих наказів чи розпоряджень в.о. директора санаторію щодо необхідності отримання фінансової допомоги не приймалось. Зазначає, що згідно з Статутом ДП СКЛЦ «Шкло», затвердженого наказом ДСА України від 29.10.2004 № 193/04 в.о. директора не міг уповноважувати заступника директора на укладання такого Договору. ДСА України, як орган управління майном санаторію, не надавала жодного погодження на укладання Договору №77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009. Зазначає, що укладення вказаного договору суперечить вимогам п.2 порядку затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.06.2011 № 809 та свідчить про вчинення правочину з перевищенням повноважень.
Також, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували фактичне отримання грошових коштів ДП СКЛЦ «Шкло» на підставі договору №77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009, оскільки у прибуткових касових ордерах зазначені інші договори, тобто допомога надавалась на інших підставах, а частина прибуткових касових ордерів не вказує на поворотність наданої фінансової допомоги. Крім цього, у відповідності до декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік, ОСОБА_1 задекларовано суму одержаного доходу за 2015 рік в розмірі 110 870,05 грн, а у відповідності до прибуткових касових ордерів ОСОБА_1 за 2015 рік внесено кошти в розмірі 203 800,00 грн, що практично вдвічі перевищує суму отриманого (нарахованого) доходу. Вказані обставини вказують на те, що договір №77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009 є фіктивним, тобто вчинений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались.
На підставі наведеного ДП СКЛЦ «Шкло» просило задовольнити зустрічний позов.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 09.11.2023 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Стягнуто з ДП СКЛЦ «Шкло» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором № 77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009 у розмірі 7 367 447,03 грн.
Стягнуто з ДП СКЛЦ «Шкло» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 11 350,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову ДП СКЛЦ «Шкло» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги недійсним з підстав його фіктивності - відмовлено.
Рішення суду оскаржила Державна судова адміністрація України.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні задовольняючи позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 , як директор санаторію, у порядку передбаченому положеннями Статуту в редакції від 29.10.2004 мав повноваження, у тому числі видати доручення на дії від імені санаторію. Також суд першої інстанції резюмував, що обставин переконливо свідчить про те, що оспорюваний договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги був укладений не в інтересах ОСОБА_1 , а виключно в інтересах ДП СКЛЦ «Шкло», яке перебувало в критичному фінансовому та матеріальному стані. З таким висновком суду першої інстанції ДСА України не погоджується. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що копією трудової книжки серії НОМЕР_1 заповненої на ім`я ОСОБА_1 , а саме записами за № 40, 41 підтверджується, що останній працював на посаді заступника директора з технічних та економічних питань ДП СКЛЦ «Шкло» із 03.12.2008 (підстава Наказ № 181-ос) та 11.09.2009 переведений на посаду директора підприємства (підстава Наказ № 16 -ос). З копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що станом на 01.06.2009 у записі керівник юридичної особи ДП СКЛЦ «Шкло», а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі підписувати договори, значиться ОСОБА_1 . З такими доводами суду першої інстанції ДСА України не погоджується, оскільки ОСОБА_1 призначено лише з 11.09.2009 на посаду директора ДП СКЛЦ «Шкло». Починаючи з 09.12.2008 і до 10.09.2009 ОСОБА_1 виконував обов`язки директора ДП СКЛЦ «Шкло». ДСА України вважає, що дані обставини маютьважливе значення, оскільки спірний договір № 77 бувукладений 01.06.2009, коли ОСОБА_1 ще необіймав посаду керівника підприємства, а займавпосаду заступника директора з технічних таекономічних питань.Що стосується витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на який посилається суд, то у розділі «повноважень», які може вчиняти ОСОБА_1 , такі повноваження відсутні. Наказом ДСА України від 08.12.2008 № 953/к також не визначалися повноваження. Тобто не зрозуміло на підставі чого суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 мав повноваження підписувати договір. Більше того,спірний договір № 77 ОСОБА_1 підписував, якгромадянин (фізична особа), а не як керівникпідприємства чи виконуючий обов`язки директора.Спірний договір № 77 підписував заступник директорапідприємства ОСОБА_3 , на якого було виданодоручення від 01.06.2009 № 3. Натомість суд першої інстанції повинен був дослідити питання щодо кола повноважень виконуючого обов`язків директора державного підприємства та з`ясувати чи міг укладатися договір від 01.06.2009 № 77 без погодження з Органом управління майном. У цьому випадку Органом управління майном (ДСА України) не видавалася ні довіреність, ні визначалося наказом повноваження щодо господарської та фінансової діяльності, які може здійснювати виконуючий обов`язки директора підприємства. Щодо порядку укладення договорів, звертає увагу на той факт, що відповідно до Закону №185-V, Положення та Статуту директор (керівник) підприємства призначається на підставі (шляхом) укладення контракту. Відповідно до контракту, що укладався між ДСА України та керівником (директором) підприємства передбачалося, що Орган управління майном організовує фінансовий контроль за діяльністю підприємства. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що постанова Кабінету Міністрів України № 1217 від 18.11.2009 була опублікована в «Офіційному віснику України» від 27.11.2009 № 89. Таким чином, на момент укладення оспорюваного договору постанова № 1217, якою визначався Порядок погодження здійснення у 2009 році державними підприємствами, господарськими товариствами, акціонерними холдинговими компаніями (крім банків), у статутному фонді яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніми підприємствами запозичень, забезпечення ними виконання зобов`язань за запозиченнями порукою або гарантією, не набрала чинності. За таких обставин, суд не знаходить підстав вважати, що оспорюваний договір укладений без додержання вимог ст. 13 Закону Україна «Про Державний бюджет України на 2009 рік». З таким висновком суду першої інстанції ДСА України не погоджується, оскільки юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України передбачено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. З огляду на зазначене, не набрання чинності Постанови №1217 не позбавляє обов`язку керівника державного підприємства виконувати та дотримуватися норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», положення, статуту та контракту.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Також рішення суду оскаржило ДП СКЛЦ «Шкло».
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що встановивши факт укладання між позивачем та відповідачем договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 10.06.2009, №77, на підставі якого між сторонами виникли взаємні права та обов`язки, суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за цим договором та перерахував відповідачу суму безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 7 367 447,03 грн. В обґрунтування такого висновку суд зіслався на квитанції до прибуткового касового ордеру, які оформлялись відповідачем на ім`я ОСОБА_1 по факту приймання від нього готівки для внесення у касу підприємства. Однак, хоча суд і прямо відзначив у своєму рішенні, що в графі «підстава» таких квитанцій міститься запис «безвідсоткова фінансова допомога», та належної уваги цьому факту суд не надав. Тоді як, відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору, законодавство визначало два види фінансової допомоги: безповоротна фінансова допомога та поворотна фінансова допомога (п.1.22 ст.1 Закону). З огляду на це, належним доказом того, що фінансова допомога позивача носить поворотний характер, а отже підлягає поверненню, є відповідні записи в прибуткових касових ордерах в призначенні платежу, які безспірно визначають таку фінансову допомогу поворотною або вказують на прямий зв`язок між таким платежем та договором, на підставі якого цей платіж вноситься. Тоді як, долучені до матеріалів справи копії квитанцій не містять записів про те, що вносимі кошти мають характер поворотної фінансової допомоги, які і не містять записів про зв`язок таких коштів з договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги бід 10.06.2009 №77. Квитанції до прибуткового касового ордеру не перебувають в прямому зв`язку із договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 10.06.2009 №77.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - Медвідь В.О заперечив проти задоволення апеляційних скарг.
Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, від ДП СКЛЦ «Шкло» надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу ДСА України слід задовольнити частково, а скаргу ДП СКЛЦ «Шкло» - задовольнити з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 10.06.2009 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ДП СКЛЦ «Шкло» (позичальник) було укладено Договір № 77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до п. 1.1. Договору позичкодавець надає позичальнику частинами безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а позичальник отримує її та гарантує повернення позики у порядку та строки, визначені цим договором.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що загальний розмір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги складає 7 500 000,00 грн.
Згідно з п. 2.2. договору допомога надається готівкою або в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути фінансову допомогу до 15.10.2018.
Сума безвідсоткової фінансової поворотної допомоги підлягає поверненню шляхом її перерахування на рахунок позичкодавця або готівковими коштами (п. 3.2 Договору).
До позовної заяви позивачем долучено акти звірки взаємних розрахунків між ДП СКЛЦ «Шкло» та ОСОБА_1 , а саме: акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2015, відповідно до якого, за даними ДП СКЛЦ «Шкло», заборгованість на користь ОСОБА_1 становить 5 024 025,00 грн; акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2016, відповідно до якого, за даними ДП СКЛЦ «Шкло», заборгованість на користь ОСОБА_1 становить 6 180 025,00 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2017, відповідно до якого, за даними ДП СКЛЦ «Шкло», заборгованість на користь ОСОБА_1 становить 7 035 375,00 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2021, відповідно до якого, за даними ДП СКЛЦ «Шкло», заборгованість на користь ОСОБА_1 становить 7 367 447,03 грн.
Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ДП СКЛЦ «Шкло», суд першої інстанції виходив з того, що ДП СКЛЦ «Шкло» свої зобов`язання за укладеним договором не виконало, борг не повернуло, а підстави для визнання договору недійсним - відсутні.
Однак з цим висновком районного суду колегія суддів погодитись повністю не може з таких підстав.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, про що зазначено в частині першій статті 1050 ЦК України.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції дійшов переконання, що позивач ОСОБА_1 виконав зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги, надав відповідачуДП СКЛЦ «Шкло» позику в розмірі 7 500 000,00 грн, проте відповідач зазначену суму боргу не повернув.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу, що між ОСОБА_1 та ДП СКЛЦ «Шкло» були укладені договори про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, а саме: № 69 від 24.10.2011, № 17/1 від 03.02.2012, № 18/1 від 24.02.2012, № 20/1 від 28.02.2012, № 29/1 від 05.03.2012, № 24/1 від 09.03.2012, № 27 від 19.03.2012, № 101-1 від 16.07.2012, № 117 від 23.08.2012, № 130 від 20.09.2012, № 134 від 09.10.2012, № 137 від 15.10.2012, № 143 від 05.11.2012, № 147 від 09.11.2012, № 96 від 16.09.2013, № 103 від 26.09.2013, № 115 від 13.11.2013, № 120 від 19.11.2013, № 121-1 від 21.11.2013, № 121-1 від 21.11.2013, № 125 від 29.11.2013, № 128 від 05.12.2013, № 139 від 27.12.2013, № 136 від 24.12.2013, № 135 від 23.12.2013, № 127 від 02.12.2013, № 69 від 10.09.2014, № 2 від 05.01.2015, № 3 від 26.01.2015, № 4 від 02.02.2015, № 6-1 від 10.02.2015, № 11/1 від 23.03.2015, № 83 від 30.12.2015, № 40/1 від 15.06.2016, № 62/1 від 11.07.2016, № 62/2 від 13.07.2016, № 63/1 від 19.07.2016, № 64/1 від 02.08.2016, № 65/1 від 09.08.2016, № 65/2 від 10.08.2016, № 77/1 від 17.08.2016, № 79/1 від 23.08.2016, № 80/1 від 30.08.2016, № 83 від 13.09.2016, № 84 від 19.09.2016, № 85 від 22.09.2016, № 103/1 від 19.10.2016, № 115 від 17.11.2016, № 121/1 від 12.12.2016, № 123 від 20.12.2016, № 01 від 04.08.2017, № 02 від 05.01.2017, № 05 від 11.01.2017, № 24/1 від 27.03.2017, № 28 від 31.03.2017, № 30 від 05.04.2017, № 31 від 06.04.2017, № 36/1 від 12.04.2017, № 37/1 від 13.04.2017, № 38/1 від 22.05.2017, № 34/1 від 29.05.2017, № 54/1 від 02.06.2017, № 70/1 від 06.06.2017, № 71/1 від 12.06.2017, № 72/1 від 26.06.2017, № 75/1 від 27.06.2017, № 77/1 від 29.06.2017, № 84 від 03.07.2017, № 89/2 від 17.07.2017, № 90/2 від 24.07.2017, № 101/1 від 31.07.2017, № 104/1 від 14.08.2017, № 106/1 від 21.08.2017, № 158/1 від 17.10.2017, № 173 від 27.12.2017, № 01/1 від 10.01.2018, № 02/1 від 25.01.2018, № 03/01 від 06.02.2018, № 04/1 від 09.02.2018, № 06/1 від 19.03.2018, № 14/1 від 04.05.2018, № 17/1 від 29.05.2018, № 59/1 від 27.07.2018, № 125 від 12.11.2018, № 126 від 07.12.2018.
До позовної заяви ОСОБА_1 долучив копії квитанцій до прибуткового касового ордера, оригінали яких були оглянуті у суді апеляційної інстанції, а саме: № 385 від 25.10.2011 (225 000,00 грн), № 30 від 06.02.2012 (70 000,00 грн), № 70 від 27.02.2012 (10 000,00 грн), № 71 від 01.03.2012 (27 500,00 грн), № 73 від 06.03.2012 (1500,00 грн), № 74 від 12.03.2012 (120 000,00 грн), № 90 від 19.03.2012 (106 000,00 грн), № 1 від 20.07.2012 (1 150 000,00 грн), № 305 від 27.08.2012 (1 050 000,00 грн), № 343 від 21.09.2012 (193 325,00 грн), № 367 від 09.10.2012 (250 000,00 грн), № 373 від 15.10.2012 (36 100,00 грн), № 396 від 05.11.2012 (130 000,00 грн), № 403 від 09.11.2012 (540 000,00 грн), № 329 від 16.09.2013 (120 000,00 грн), № 351 від 26.09.2013 (230 000,00 грн), № 422 від 13.11.2013 (90 000,00 грн), № 431 від 20.11.2013 (200 000,00 грн), № 434 від 21.11.2013 (150 000,00 грн), № 435 від 22.11.2013 (116 900,00 грн), № 447 від 29.11.2013 (115 000,00 грн), № 453 від 02.12.2013 (45 000,00 грн), № 457 від 05.12.2013 (450 000,00 грн), № 481 від 23.12.2013 (30 000,00 грн), № 484 від 24.12.2013 (160 000,00 грн), № 489 від 27.12.2013 (150 000,00 грн), № 304 від 10.09.2014 (116 000,00 грн), № 1 від 05.01.2015 (17 000,00 грн), № 2 від 26.01.2015 (11 000,00 грн), № 5 від 02.02.2015 (130 000,00 грн), № 7 від 10.02.2015 97 800,00 грн), № 10 від 23.03.2015 (23 000,00 грн), № 178 від 30.12.2015 (15 000,00 грн), № 80 від 15.06.2016 (100 000,00 грн), № 119 від 11.07.2016 (100 000,00 грн), № 124 від 13.07.2016 (84 000,00 грн), № 132 від 19.07.2016 (66 000,00 грн), № 160 від 02.08.2016 (185 000,00 грн), № 174 від 09.08.2016 (125 000,00 грн), № 176 від 10.08.2016 (38 000,00 грн), № 189 від 17.08.2016 (40 000,00 грн), № 198 від 23.08.2016 (130 000,00 грн), № 206 від 30.08.2016 (50 000,00 грн), № 229 від 13.09.2016 (200 000,00 грн), № 239 від 19.09.2016 (100 000,00 грн), № 245 від 22.09.2016 (35 000,00 грн), № 278 від 19.10.2016 (40 000,00 грн), № 298 від 17.11.2016 (95 000,00 грн), № 307 від 12.12.2016 (10 000,00 грн), № 314 від 20.12.2016 (20 000,00 грн), № 2 від 04.01.2017 (60 000,00 грн), № 4 від 05.01.2017 (5 600,00 грн), № 6 від 11.01.2017 (2000,00 грн), № 39 від 27.03.2017 (40 000,00 грн), № 41 від 31.03.20175 (300,00 грн), № 42 від 05.04.2017 9149 800,00 грн), № 43 від 06.04.2017 (60 200,00 грн), № 46 від 12.04.2017 (26 750,00 грн), № 47 від 13.04.2017 (40 000,00 грн), № 80 від 22.05.2017 (30 000,00 грн), № 91 від 29.05.2017 39 000,00 грн), № 98 від 02.06.2017 (100 000,00 грн), № 103 від 06.06.2017 (62 000,00 грн), № 114 від 12.06.2017 (47 000,00 грн), № 136 від 26.06.2017 (46 000,00 грн), № 139 від 27.06.2017 (17 000,00 грн), № 142 від 29.06.2017 (22 000,00 грн), № 148 від 03.07.2017 (39 000,00 грн), № 175 від 17.07.2017 (57 000,00 грн), № 187 від 24.07.2017 (58 000,00 грн), № 201 від 31.07.2017 (53 000,00 грн), № 226 від 14.08.2017 (48 000,00 грн), № 236 від 21.08.2017 (17 000,00 грн), № 321 від 17.10.2017 (34 000,00 грн), № 336 від 27.12.2017 (8 150,00 грн), № 1 від 10.01.2018 (27 972,03 грн), № 2 від 25.01.2018 (80 000,00 грн), № 4 від 06.02.2018 (1 500,00 грн), № 6 від 09.02.2018 (19 000,00 грн), № 8 від 19.03.2018 (57 000,00 грн), № 34 від 04.05.2018 (4 000,00 грн), № 54 від 29.05.2018 (13 600,00 грн), № 134 від 27.07.2018 (74 000,00 грн), № 226 від 12.11.2018 (5 000,00 грн), № 232 від 07.12.2018 (50 000,00 грн).
Однак квитанції не містять записів про те, що кошти, вказані у них, були внесені саме на виконання Договору № 77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги та мають характер поворотної фінансової допомоги. Відповідно до прибуткових касових ордерів фінансова допомога, яка надходила до санаторію, надавалась на інших підставах та на інших умовах, ніж зазначені у Договорі № 77.
Аналіз вказаних квитанцій свідчить про їх прямий зв`язок із відповідним договором, на виконання якого було здійснено відповідний платіж.
При цьому позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження перерахуванням ним коштів у сумі 7 500 000,00 грн згідно з Договором № 77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009, про стягнення яких ним заявлено позовні вимоги.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості саме за Договором № 77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009, тому рішення суду в цій частині слід скасувати та постановити нову постанову про відмову у задоволенні первісного позову.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із рішенням суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, виходячи з такого.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 202 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи ДП СКЛЦ «Шкло» про те, що станом на дату укладання спірного договору та видачі доручення ОСОБА_1 не мав необхідних повноважень вчиняти такі дії, оскільки ОСОБА_1 працював на посаді директора з технічних та економічних питань ДП СКЛЦ «Шкло» із 03.12.2008 та станом на 01.06.2009 ОСОБА_1 був керівником ДП СКЛЦ «Шкло», тому як директор санаторію, у порядку передбаченому положеннями Статуту в редакції від 29.10.2004 мав повноваження, у тому числі видати доручення на дії від імені Санаторію (п. 9.4. Статуту) та видав таке заступнику директора ДП СКЛЦ «ШКЛО» ОСОБА_4 на підписання спірного договору.
На реалізацію положень ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» 18.11.2009 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1217 «Про затвердження Порядку погодження здійснення у 2009 році державними підприємствами, господарськими товариствами, акціонерними холдинговими компаніями (крім банків), у статутному фонді яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніми підприємствами запозичень, забезпечення ними виконання зобов`язань за запозиченнями порукою або гарантією». Цим Порядком визначена процедура здійснення такого погодження.
Постанова Кабінету Міністрів України № 1217 від 18.11.2009 була публікована в «Офіційному віснику України» від 27.11.2009 № 89. Таким чином, на момент укладення оспорюваного договору постанова Кабінету Міністрів України № 1217 від 18.11.2009, якою визначений Порядок погодження здійснення у 2009 році державними підприємствами, господарськими товариствами, акціонерними холдинговими компаніями (крім банків), у статутному фонді яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніми підприємствами запозичень, забезпечення ними виконання зобов`язань за запозиченнями порукою або гарантією не набрала чинності.
З огляду на вказане, правильним є висновок районного суду про те, що норми постанови Кабінету Міністрів України № 1217 від 18.11.2009 не можуть бути застосовані до правовідносин сторін за спірним договором, оскільки на час укладення Договору № 77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги вказана постанова не набрала чинності, тому відсутні підстави вважати, що оспорюваний договір укладений без додержання вимог ст. 13 Закону Україна «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Доводи апеляційної скарги ДСА Україниправильних висновків районного суду в цій частині не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, рішення суду слід скасувати та постановити нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . В решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» задовольнити.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» на користь ОСОБА_1 витрат на оплату судового збору.
Постановити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 31.01.2025
Головуючий
Судді
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.01.2025 |
Оприлюднено | 03.02.2025 |
Номер документу | 124839170 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Інші справи позовного провадження |
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Шандра М. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні