Ухвала

від 29.01.2025 по справі 523/18124/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/63/25

Справа № 523/18124/24 1-кс/523/3659/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у письмовому провадженні, апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Суворовського райсуду м. Одеси від 25.11.2024 про арешт майна у к/п №12022160000000858 від 14.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12022160000000858 від 14.12.2022 було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 та було накладено арешт із забороною користування, володіння, розпорядження на речі вилучені під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки iPhone, в корпусі біло-золотого ІМЕІ НОМЕР_1 в чохлі фіолетового кольору який належить ОСОБА_7 , мобільний телефон марки iPhone, в корпусі блакитного кольору в чохлі золотого кольору який належить ОСОБА_7 ..

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що метою накладення арешту на мобільні телефони є необхідність збереження речових доказів та запобігання можливості їх знищення, перетворення та/або використання.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погодившись із ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою та такою з таких підстав:

- слідчим суддею не встановлено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, яка є підставою для накладення арешту на майно;

- кримінальним процесуальним законодавством визначений порядок отримання статусу речового доказу, зокрема відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ у обов`язковому порядку оглядається. В той же час, попередній огляд вилученого мобільного телефону не було проведено, протокол його огляду відсутній, водночас висновок слідчого судді з приводу того, що встановлена система логічного захисту свідчить про можливість приховування певних відомостей від сторони обвинувачення є помилковими, оскільки налаштування будь якого мобільного телефон марки Iphone передбачає обов`язковість встановлення системи захисту, зокрема пароль або Face ID;

- поза увагою слідчого судді залишилася та обставина, що органом досудового розслідування не доведена відповідність тимчасово вилученого майна критеріям ст. 98 КПК України, окрім того, фактично ухвала слідчого судді містить посилання на фактичні обставини справи на норми кримінального процесуального законодавства, відтак висновки слідчого судді носять абстрактний характер, що суперечить принципу обґрунтованості судового рішення;

За таких обставин, представник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 25.11.2024 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволення клопотання.

Представник ОСОБА_6 направив на адресу апеляційного суду клопотання, в якому просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, викладені доводи підтримав у повному обсязі, водночас, прокурор ОСОБА_9 також направив на адресу апеляційного суду заяву, в якій просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, проти її задоволення не заперечував.

Відтак, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 та ст. 405 КПК України розгляд проведено без учасників судового розгляду та без фіксації за допомогою технічних засобів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Що стосується доводів представника власника майна про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Так, оскаржувана ухвала була постановлена 25.11.2024 за відсутності учасників судового розгляду у зв`язку із поданням відповідних клопотань прокурором та представником ОСОБА_6 ..

Колегія суддів враховує доводи представника з приводу того, що зі змістом оскаржуваної ухвали він ознайомився 02.12.2024, апеляційна скарга була ним подана 05.12.2024.

При обставинах зазначеної справи, апеляційний суд приймає до уваги правову позицію Об`єднаної палати ККС ВС, викладену у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18 відповідно до якої у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами постановленого рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ст. 117 КПК України.

Відтак, зазначені представником ОСОБА_6 обставини є достатніми підставами для поновлення йому строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу необґрунтованості оскаржуваної ухвали, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що вона зазначеним вимогам КПК України відповідає не у повному обсязі з огляду на такі обставини.

За приписами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна відповідно до приписів ч. 2 ст. 171 КПК України повинно бути зазначено:1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;2) перелік і види майна, що належить арештувати;3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно дост.2КПК України завданнями кримінального провадження серед іншого є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ накладенняарешту на майно має бути законним, переслідувати легітимну мету та пропорційним меті, яка переслідується, а не бути надмірним обтяженням для особи.

Так, як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду, СВ ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській обл. здійснюється досудове розслідування в к/п №12022160000000858 від 14.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1 КК України за фактом придбання права на майно шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах, а саме право на земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_2 ; м. Одеса, вул. Сегедська, 11 кут вул. Армійська, 7 та м. Одеса, вул. Сегедська, 13 кут вул. Армійська, 8.

Так, під час розслідування встановлено, що група осіб у тому числі ОСОБА_10 , його дружина ОСОБА_11 , її мати ОСОБА_12 та інші особи, після придбання у територіальної громади м. Одеси в особі Департаменту комунальної власності ОМР, нерухомого майна, придбали право на інше майно шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах шляхом самовільного зайняття земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 та м. Одеса, вул. Сегедська, 13 кут вул. Армійська, 8 на підставі підроблених документів.

27.12.2019 між ОМР в особі в.о. першого заступника директора Департаменту комунальної власності ОМР ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_13 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху № 514А площею 10,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . Далі, 05.03.2020 ОСОБА_13 продав зазначене приміщення ОСОБА_12 , після чого, нею подано документи про реконструкцію вказаного нежитлового приміщення без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані. В результаті будівництва загальна площа вже двоповерхового об`єкта становить 93,4 кв. м, з яких площа приміщень першого поверху 47,8 кв. м, при наявних у праві власності лише 10,5 кв. м. На підставі підроблених документів, поданих державному реєстратору, площу об`єкту в цілому збільшено за рахунок прилеглої земельної ділянки комунальної власності.

Крім того, встановлено, що 23.10.2019 між ОМР в особі заступника директора ДКВ ОМР та ФОП ОСОБА_13 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 515, загальною площею 63,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . Далі зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо проведення реконструкції нежитлового приміщення № 515 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з розподілом на дві окремі одиниці нежитлове приміщення № 515 та нежитлове приміщення № 515Б за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, дозвіл на реконструкцію нежитлових приміщень №515 та 515 Б з забудовою прилеглих земельних ділянок не надавався. В результаті будівництва створено об`єкт площа площею 150,2 кв. м, тобто збільшено площу за рахунок забудови земельної ділянки, яка є комунальною власністю. На підставі підроблених документів, поданих державному реєстратору, площу об`єкту в цілому було збільшено з 63,5 кв. м до 150,2 кв. м.

Далі, ОСОБА_13 нежитлові приміщення № 515 та АДРЕСА_4 передані до статутного капіталу ТОВ «ТОПЛАМ», після чого свою частку ОСОБА_13 продав ОСОБА_12 .

В результаті чого, мати ОСОБА_11 стала власником об`єктів нерухомості за адресами: АДРЕСА_2 , а саме земельних ділянок, на яких знаходяться приміщення 514А, 515, АДРЕСА_5 кут АДРЕСА_6 та АДРЕСА_2 , вул. Сегедська, 13 кут АДРЕСА_7 , які наразі нею надаються в оренду третім особам.

В ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення кримінальних правопорушень може бути причетна ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . На прохання доньки ( ОСОБА_11 ) формально зайняла посаду керівника ТОВ «ТОПЛАМ» та кінцевого власника ТОВ «Одеський центр правових послуг», які використовувались для набуття право власності на незаконні об`єкти нерухомості на самовільно захоплених земельних ділянках

Крім того, оперативним супроводженням на виконання доручення слідчого встановлено, що ОСОБА_12 може зберігати речі та документи, що мають доказове значення у кримінальному провадженні за адресою мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим 01.11.2024 за місцем її проживання було проведено обшук.

Підставою для накладення арешту прокурор визначив необхідність збереження мобільних телефонів, які визнані речовими доказами.

Приписами ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Водночас, колегія суддів враховує, що наявні у апеляційного суду матеріали не містять відомостей про повідомлення ОСОБА_12 про підозру.

При цьому, апеляційний суд враховує, що у заяві, яка була направлена прокурором ОСОБА_14 до апеляційного суду, він вказував на те, що 15.11.2024 вилучене майно було надано експерту, однак у подальшому вилучене майно було повернуто разом із висновком про неможливість оминути паролевий захист.

При цьому, досудове розслідування - це діяльність компетентнихправоохоронних органів, що полягає у збиранні,дослідженні,оцінці, перевірці та використаннідоказівз метою попередження, запобігання та розкриттякримінальних правопорушення, встановлення об`єктивноїістини. У цьому контексті, колегія суддів зауважує, що станом на 29.01.2025 матеріали справи не містять, а апеляційному суду не надано відомостей, які на теперішній час є підставою для накладення арешту.

Відтак,колегія суддівне вбачаєпідстав дляподальшого застосуваннятакого заходузабезпечення кримінальногопровадження,оскільки накладенняарешту наналежні ОСОБА_12 мобільні телефони не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_12 , підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді від 25.11.2024 - скасуванню із постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Задовольнити клопотанняпредставника ОСОБА_6 та поновитийому строкна апеляційнеоскарження ухвали слідчого судді Суворовського райсуду м. Одеси від 25.11.2024 про арешт майна у к/п №12022160000000858 від 14.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Суворовського райсуду м. Одеси від 25.11.2024 про накладення арешту на майно, перелік якого зазначений у мотивувальній частині ухвали, вилучене 01.11.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 адресою: АДРЕСА_1 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна, перелік якого зазначений у мотивувальній частині ухвали, вилученого 01.11.2024 в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4