Постанова

від 28.01.2025 по справі 523/17016/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3750/25

Справа № 523/17016/24

Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Волкової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Варналій Катерини Олександрівни, представника ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року про відмову у забезпеченні доказів, постановлену під головуванням судді Бузовського В.В., у цивільній справі за заявою адвоката Варналій Катерини Олександрівни в інтересах заявника ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, -

в с т а н о в и в:

У жовтні2024 року адвокат Варналій К.О.в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, в якій просила витребувати наступні докази:

- відомості з Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС В Одеській, Миколаївській та Херсонській Областях (філія ГСЦ МВС) територіальний сервісний центр МВС № 5142, який знаходиться за адресою: вул. Ак. Сахарова, 1Г, с. Крижанівка. Одеська обл., 67564, ЄДРПОУ 45239068, щодо транспортних засобів та на якій підставі було продано транспортні засоби у період шлюбу, який було зареєстровано 13 квітня 2017, та розірвано 15 червня 2022 року було зареєстровано ОСОБА_2 ;

- витребувати інформацію щодо наявних рахунків (вкладів) та залишку коштів на них, щодо рухомого майна, яке перебуває на збереженні, або в заставі банку як заклад, щодо наявності індивідуального банківського сейфа або договорів про надання в майновий найм індивідуального банківського сейфа, або щодо наявності рахунків умовного зберігання та грошових коштів на цих рахунках, які оформлені на ОСОБА_2 в наступних банківських установах: АБ «Південний», АТ «Місто Банк», АТ «ОТП Банк», АТ «Ощадбанк», АТ «Піреус Банк МКБ», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Укрексімбанк», АТ «УкрСиббанк», АТ «ІНГ Банк Україна», АТ «А-Банк», АТ «Сенс Банк», ПАТ «Банк Восток», АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «БТА Банк», АТ «Ідея Банк», АТ КБ «Приватбанк», АТ «Креді Агріколь Банк», ПАТ «МТБ Банк», АТ «ПУМБ», АТ «Універсал Банк», АТ «Правекс Банк».

В обґрунтування заяви зазначила, що ОСОБА_2 має намір звернутися до суду з позовом про поділ майна подружжя до ОСОБА_2 . Проте, на теперішній час докази, які підтверджують наявність спільно нажитого майна подружжя, яке було придбано у шлюбі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні у повному обсязі.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року у задоволенні заяви адвоката Варналій К.О., представника ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, адвокат Варналій К.О., представник ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким витребувати докази, посилаючись на те, що ухвала суду прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, а тому висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявником не зазначено та необґрунтовано підстави для забезпечення доказів, оскільки не взяв до уваги, що ОСОБА_1 не може самостійно отримати необхідну інформацію для того, щоб подати позов про поділ майна подружжя.

В судове засідання, призначене на 28 січня 2025 року ОСОБА_1 та її адвокат Варналій К.О. не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 42, , 43-44).

Від адвоката Варналій К.О., представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю (а.с. 45-46).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно дост.375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи узадоволенні заявиадвоката ВарналійК.О.,представника ОСОБА_1 про забезпеченнядоказів доподання позовноїзаяви,суд першоїінстанції виходивіз того,що заявником не зазначено та не обґрунтовано підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом (після пред`явлення позову) неможливим чи утрудненим.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу (ч.4 ст. 116 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 118 ЦПК України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

Заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

Підстави і порядок забезпечення доказів, вимоги до заяви про забезпечення доказів, а також порядок розгляду судом заяви про забезпечення доказів зазначені у ст.ст. 116-119 ЦПК України.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Отже, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (ст.ст. 116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно (ст. 84 ЦПК України).

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, адвокат Варналій К.О., представник ОСОБА_1 просила забезпечити докази шляхом їх витребування, з метою доведення обставин, на які вона має намір послатися в позові, проте не навела обґрунтованих доводів, що витребувані нею докази в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим.

Адвокатом Варналій К.О., представником ОСОБА_1 зазначено про те, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Оскільки, докази, які підтверджують наявність спільного нажитого майна подружжя, яке було придбано у шлюбі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні, адвокат Варналій К.О. просила суд витребувати відомості щодо транспортних засобів, а також витребувати інформацію щодо наявних рахунків оформлених на ОСОБА_2 , так як на запити адвоката не отримала витребувану нею інформацію.

Однак, суд вважає, що ненадання відповіді на запити адвоката про витребувану інформацію, не дає достатніх підстав для висновку, що докази, які просить витребувати заявник, можуть бути втрачені, або їх отримання буде ускладнене.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав припускати, що витребувана заявником інформація, як засіб доказування може бути втрачений або збирання, або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заявиадвоката Варналій К.О., представника ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги адвоката Варналій К.О., представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявником не зазначено та необґрунтовано підстави для забезпечення доказів, оскільки не взяв до уваги, що ОСОБА_1 не може самостійно отримати необхідну інформацію для того, щоб подати позов про поділ майна подружжя, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки утрудненість та неможливість самостійного отримання доказів не може бути підставою для їх витребування шляхом забезпечення доказів.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Одночасно,апеляційний судзвертає увагуна те,що заположеннями ч.ч.1-4ст.12ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції, відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Варналій Катерини Олександрівни, представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

УхвалуСуворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 31 січня 2025 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

С.М. Сегеда