Рішення

від 21.01.2025 по справі 525/335/24

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/335/24

Провадження №2/525/15/2025 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2025 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань Хоменка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Данильчук Сергій Григорійович, до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчий комітет Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, як орган опіки і піклування,

у с т а н о в и в:

18.03.2024 до Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана його представником адвокатом Данильчуком С.Г., до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчий комітет Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, як орган опіки і піклування.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що з 16.07.2016 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб розірваний рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 22.01.2024. Сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає з позивачем, у червні 2022 року відповідач покинула дітей з позивачем, сина ОСОБА_4 та свою дитину від першого шлюбу, та поїхала за кордон. Декілька разів відповідач приїздила додому. У січні 2023 року вона повернулася в Україну, забрала обох дітей та знову поїхала за кордон. Під час проживання сина ОСОБА_4 з матір`ю за межами України, позивач спілкувався з ним по телефону, син плакав та просився додому, мав неохайний вигляд. 24.08.2023 ОСОБА_2 повернулася з дітьми в Україну, проте додому не поїхала, а зателефонувала, щоб позивач забрав сина з м. Львів. У позивача є побоювання, що відповідачка знову приїде і забере дитину проти його волі. Станом на сьогодні, дитина постійно проживає з позивачем, відвідує Степанівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області. Після проживання сина з матір`ю стан здоров`я дитини погіршився, позивач приймає всі заходи для лікування дитини та відновлення його здоров`я. Він повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дитини. Відповідачка ніколи не виявляла проявів самостійного виховання сина, навіть в період коли сторони проживали разом. Виходячи з інтересів сина, позивач просить визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним.

15.04.2024 судом відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання було призначено на 03.05.2024, відповідачу та третій особі було роз`яснено порядок та строки подання відзиву на позов та письмових пояснень, що стосуються предмету спору (а.с. 33).

Відповідач відзиву на позов не подала, 16.12.2024 подала до суду заяву про визнання позову в повному обсязі, просила проводити розгляд справи без її участі (а.с. 143).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору надала письмовий висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (50-53, 61-64).

27.05.2024 судом задоволено клопотання про виклик свідків та судом закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду (68-69).

Під час розгляду справи у суді позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Данильчук С.Г. позовні вимоги підтримали повністю, з підстав зазначених у позовній заяві, просили позов задовольнити. Позивач у судовому засіданні пояснив, що дійсно перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, має з нею спільного сина ОСОБА_4 , 7 років. Син проживає з ним, відповідачка з 2022 року постійно на території України не проживає, раніше була в Польщі, де знаходиться на даний час йому невідомо. Один раз відповідачка забирала сина з собою за кордон, потім привезла. Ще один раз забрала сина зі школи без його відому у грудні 2023 року та не повертала, поки він не заплатив їй гроші. Після повернення від матері син повідомляв, що та забула його в школі, а співмешканець останньої давав цигарки.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 суду пояснила, що родина ОСОБА_1 на обліку у органі опіки та піклування не перебуває. Комісією було проведено обстеження за місцем проживання малолітнього ОСОБА_3 та установлено, що дитина проживає з батьком, для дитини створені належні умови для навчання та розвитку. Фактичне місце перебування матері дитини встановити не вдалося. Просила прийняти рішення, яке відповідатиме інтересам дитини.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона проживає по сусідству з родиною позивача. Їй відомо, що ОСОБА_4 проживає з батьком. Після того, як повернувся від матері, ОСОБА_4 особисто розповідав їй про те, що мати забула його в школі, що він ледь не втопився, говорив, що мати його продала. ОСОБА_2 особисто розповідала їй, що влаштовує своє особисте життя, просила придивитися за її старшим сином, якого також лишила у ОСОБА_1 .

У судове засідання 21.01.2025 усі учасники судового розгляду не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити (а.с. 154).

Заслухавши пояснення позивача, його представника, пояснення представника органу опіки та піклування, свідка, вивчивши та проаналізувавши у сукупності всі докази зібрані по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом установлено, що сторони по справі перебували у шлюбі з 16.07.2016 по 22.02.2024 (а.с. 11, 12-13).

Сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11 на звороті).

Відповідно до акту про встановлення факту проживання від 07.03.2024 складеного депутатом Великобагачанської селищної ради, ОСОБА_7 , у присутності свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , установлено, що ОСОБА_1 , 1993 р.н., та ОСОБА_3 , 2016 р.н., зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 та проживають удвох (а.с. 15).

Згідно характеристики з місця навчання, ОСОБА_3 , став учнем Степанівської ЗЗСО І-ІІ ступенів у 2023 році. Вихованням дитини займається переважно тато. Хлопчик систематично відвідує уроки, охайно одягнений, має все необхідне для навчання та гармонійного розвитку. Тато охоче співпрацює із педагогами, реагує на поради вчителів, систематично контролює навчання сина (а.с. 15 на звороті).

Згідно декларації №0001-К176-08А0 від 07.03.2024 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_3 , медична допомога дитині надається лікарем КНП «Великобагачанський центр первинної медико-санітарної допомоги» Великобагачанської селищної ради ОСОБА_10 , законним представником пацієнта зазначений батько ОСОБА_1 ( а.с. 16).

Відповідно до довідки за вих. №57 від 05.03.2024 ПП «КОМУНАР», ОСОБА_1 працює трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва приватного підприємства «Комунар» із 01.06.2022 (а.с. 17).

Відповідно до довідки за вих. № 58 від 05.03.2024 ПП «КОМУНАР» загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з серпня 2023 року по січень 2024 року становить 141611, 57 грн. ( а.с. 17 на звороті).

Згідно характеристики виданої депутатом Великобагачанської селищної ради ОСОБА_7 , ОСОБА_1 розлучений, має сина, який проживає і перебуває на його утриманні. ОСОБА_1 самостійно виховує свого сина (а.с. 18).

Відповідно до висновку Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Великобагачанської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області №104 від 25.04.2024, комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Великобагачанської селищної ради повністю покладається на розсуд суду у прийнятті рішення щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком. Комісією установлено, що дитина проживає з батьком ОСОБА_1 , для дитини створені умови виховання, розвитку та проживання. Одяг дитини у хорошому стані, відповідно до віку та сезону, окрема кімната, облаштоване місце для навчання. Батько ОСОБА_11 офіційно працевлаштований, матеріально утримує та виховує дитину, характеризується позитивно (а.с. 51-53, 62-64).

Згідно листа ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 28.12.2023 №6186/115/112/01-2023 по факту звернення, яке надійшло до ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про те, що дружина має намір вивезти спільну дитину за кордон без дозволу проведено перевірку в ході якої ознак кримінального правопорушення в даній події встановлено не було (а.с. 14).

Відповідно до інформації наданої Державною прикордонною службою України за період з 25.06.2022 по 18.06.2024 ОСОБА_2 шість разів перетинала кордон України на виїзд, на території України у вказаний період перебувала 41 день ( а.с. 134).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України та ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Судом установлено, що дитина постійно проживає з батьком, вказані обставини визнаються усіма учасниками по справі. Позивач має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, для дитини створені умови для його гармонійного розвитку.

З урахуванням того, що відповідач ОСОБА_2 визнала заявлений позов, визнання позову не суперечить вимогам законодавства та не порушує нічиїх прав, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 206, 259, 263-265, 273, 352, 354, 430 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Данильчук Сергій Григорійович, РНОКПП НОМЕР_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4926 видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 25.09.2020, адреса для листування: вул. Троїцька, 68, м. Миргород, Полтавська область;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 41830544, адреса: вул. Шевченка, 73, селище Велика Багачка, Миргородський ( колишній Великобагачанський) район, Полтавська область;

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 , службова адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 31.01.2025.

Суддя Я.В. Прасол