Постанова

від 29.01.2025 по справі 216/7965/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1307/25 Справа № 216/7965/23 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О.,

за участю секретаря судового засідання Черняєвої С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №216/7965/23 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд КР» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Онопченко Ю.В., -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд КР» (далі ТОВ «Шляхбуд КР») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.

Позовна заява мотивована тим, що з 17 липня 2015 року по 30 вересня 2016 року позивач працював на різних посадах у різних структурних підрозділах у ТОВ «Шляхбуд КР».

За час роботи на підприємстві позивач отримав хронічне професійне захворювання, а саме: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група С (Е). ЛН другого ступеня. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 23.11.2023 серії 12 ААА №129748 позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 20 %.

Просив стягнутиз відповідачана йогокористь відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання у розмірі 100 000 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Шляхбуд КР» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання задоволено частково- стягнуто зТОВ «Шляхбуд КР» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану внаслідок нещасного випадку на підприємстві в розмірі 20 000 грн. Стягнуто зТОВ «Шляхбуд КР»в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 , з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його позовних вимог, а саме в частині суми відшкодування моральної шкоди не погодився. Вважає рішення суду в цій частині таким, що не відповідає обставинам справи та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, крім того, суд першої інстанції при ухваленні рішення не в повному обсязі оцінив моральні страждання позивача у зв`язку з чим дане рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає зміненню судом апеляційної інстанції.

Зазначає, що вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судом не надано належної уваги тяжкості завданої позивачеві шкоди, оскільки 20%втрати професійної працездатності, свідчать про безповоротність втрати здоров`я та неможливість відновлення стану здоров`я до нормального, в наслідок чого ухвалений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача, а тому вважає за необхідне просити суд змінити зазначене судове рішення.

На адресуапеляційного судунадійшов відзивна апеляційнускаргу позивача,в якомупредставник відповідачаТимчук С.В.зазначає, що вимоги позивача, що викладені в апеляційній скарзі, не визнаються відповідачем з огляду на те, що вони є безпідставними, необґрунтованими та неприйнятними.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мотуз О.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач, в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надавши до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи без його участі.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що з 17 липня 2015 року по 30 вересня 2016 року позивач працював у ТОВ «Шляхбуд КР».

01 жовтня 2016 року позивача прийнято за переведенням з ТОВ «Шляхбуд КР» на ТОВ «Донпромтранс», на дільницю механізації колізійних робіт №3 машиніста крану (кранівником), та 17 вересня 2021 року звільнено з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі, внаслідок стану здоров`я, п.2 ст.40 КУпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.7-10).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 26.04.2023, затвердженого Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, виявлено у ОСОБА_1 діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група С (Е).ЛН другого ступеня. Встановлено, що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: працюючи машиністом крану (кранівником) залізничного цеху з обслуговування об`єктів ПРАТ «ЦГЗК», дільниці механізації колійних робіт № 3 ТОВ «Донпромтранс» у період з 01.10.2016 по 17.09.2021 ОСОБА_1 виконував весь комплекс робіт. Керував кранами, оснащеними вантажозахоплювальними пристроями, під час виконання робіт з монтажу технологічного устаткування і пов`язаних з ним конструкцій, та під час виконання робіт з монтажу технологічного устаткування і пов`язаних з ним конструкцій, та під час виконання будівельно-монтажних і ремонтно-будівельних робіт. При цьому внаслідок недосконалості робочого місця підпадав під вплив підвищених параметрів пилу фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремнію 10-70%. Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державна установа «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 14.02.2023 № 208 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут: з 10.04.1990 по 03.10.2001 ВАТ «ЦГЗК», УЗТ, машиніст крану (залізничного) у залізничному цеху кар`єрів 3-4 Петрівського рудоуправління; з 17.07.2015 по 30.09.2016 ТОВ «Шляхбуд КР», машиніста крана (кранівник) залізничного цеху з обслуговування об`єктів ПАТ «ЦГЗК», дільниці механізації колійних робіт №3. Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму (2,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), згідно з наказом МОВ України від 14.07.2020 № 1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони» (а.с.11-12).

ОСОБА_1 з 18 березня 2024 року безстроково встановлено 60% по ХОЗЛ, третю групу інвалідності, у зв`язку з профзахворюванням, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12 ААА № 144310, та довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 558448.

Задовольняючи позовні вимоги частково, судом було враховано тривалість роботи позивача в ТОВ «Шляхбуд КР», розмір втрати позивачем професійної працездатності, характер та тривалість душевних страждань, нервових переживань, істотності недоотриманих благ, та керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., що відповідатиме завданим моральним стражданням.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду, та розглянувши доводи апеляційної скарги виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до якого ступінь втрати працездатності 20% відсотків.

Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму (2,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), згідно з наказом МОВ України від 14.07.2020 № 1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони» (а.с.11, 12).

Отже, роботодавець ТОВ «Шляхбуд КР» під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці».

Як зазначено вище, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 20 000 грн, суд першої інстанції виходив з періоду роботи позивача, характеру отриманих професійних захворювань, відсотку втрати позивачем професійної працездатності, стану здоров`я потерпілого, тяжкості та невідворотності вимушених змін його життєвих стосунках.

Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції невірно визначено розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням ступеню втрати позивачем професійної працездатності - 60%, з огляду на наступне.

До позовної заяви позивачем долучено довідку Медико-соціальної експертної комісії від 23.11.2023 серії 12 ААА № 129748, відповідно до якої, позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 20%.

12 квітня 2024 року представником позивача було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копії довідок МСЕК серії 12 ААА №144310 та копію довідки МСЕК серії 12 ААГ №558448, відповідно до яких позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% та 3 групу інвалідності.

Між тим, дане клопотання було подане після закриття підготовчого провадження по справі (а.с.45, 51), та не було прийнято судом, оскільки лише до закінчення підготовчого засідання позивачі можуть збільшити або зменшити позовні вимоги, змінити предмет або підставу позову, залишити позовну заяву без розгляду, подати додаткові докази, т.ін. (ст.83 ЦПК України).

З огляду на вищезазначене, судом вірно встановлено порушення ТОВ «Шляхбуд КР» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому, саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року(з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст.32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Отже, доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами і не впливають на законність рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Довгинцівського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 29серпня 2023рокунемає, оскільки, воно відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 29 січня 2025 року.

Головуючий суддя: О.В. Агєєв