Ухвала

від 24.01.2025 по справі 160/31072/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

24 січня 2025 рокуСправа №160/31072/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Галайди А.В.,

представника позивача: Блиндюк А.А.,

представника відповідача: Поліщука О.О.,

представника третьої особи-2: Михайленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі клопотання Державної податкової служби України про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024р. в адміністративній справі №160/31072/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» до Державної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в:

22.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНОР до Державної податкової службу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ №753 від 22.10.2024 Державної податкової служби України в частині включення ТОВ УКРНОР до Реєстру великих платників податків на 2025 рік.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНОР залишено без руху та встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 2422,40грн.

28.11.2024 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНОР про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНОР про забезпечення позову у справі №160/31072/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНОР до Державної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу задоволено у повному обсязі, зупинено дію наказу Державної податкової служби України від 22.10.2024р. №753 Про затвердження Реєстру ВПП на 2025 рік в частині включення Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНОР до Реєстру великих платників податків до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/31072/24; заборонено Державній податковій службі України вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо зміни місця податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНОР до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/31072/24; заборонено Східному міжрегіональному управлінням ДПС України по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо взяття на облік ТОВ УКРНОР до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/31072/24; заборонено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії щодо зняття з податкового обліку ТОВ УКРНОР до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/31072/24.

28.11.2024 року до суду через підсистему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНОР надійшло клопотання про долучення доказів, у якому представник позивача просить долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію №9801 від 14.11.2024р. про сплату судового збору у сумі 3028,00грн. на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНОР до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/31072/24 за цією позовною заявою, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 03.01.2025 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Крім того, ухвалою суду від 03.12.2024р. задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

13.01.2025 року до суду через підсистему Електронний суд від Державної податкової служби України надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 29.11.2024 у справі №160/31072/24, в якій представник відповідача просить скасувати заходи забезпечення позову ТОВ УКРНОР відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №160/31072/24.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначається, що ДПС України не погоджується з прийнятою у зазначеній справі ухвалою суду про забезпечення позову ТОВ «УКРНОР», вважає її незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, оскільки, на думку податкового органу, позивачем не було належним чином обґрунтовано та підтверджено належними доказами наявність обставин для застосування заходів забезпечення позову згідно з нормами статті 150 КАС України, натомість, суд введенням заходів забезпечення позову фактично позбавив податкові органи можливості виконувати контролюючі функції, покладені на них податковим законодавством. Крім того, внаслідок введення заходів забезпечення позову судом було фактично підтримано позицію платника податків про протиправність наказу ДПС України, однак, сама лише незгода позивача із прийнятим рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і зобов`язання вчинити певні дії не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення. Адже, сам по собі факт оскарження прийнятого відповідачем рішення не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню в суді. При цьому ознаки протиправності оскаржуваного наказу відповідача не були очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті. Відтак, твердження суду про «очевидність» порушення прав позивача до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тоді як судом не може надаватись оцінка правомірності/протиправності дій та рішень відповідача, оскільки встановлення очевидних ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим. Посилання суду на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути виключною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

15.01.2025 року до суду надійшли заперечення ТОВ УКРНОР на клопотання Державної податкової служби України про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024р. в адміністративній справі №160/31072/24, в яких позивач зазначав, що процедура скасування заходів забезпечення позову судом з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи не є тотожною з процедурою оскарження ухвали про забезпечення позову в апеляційному порядку і є абсолютно різними за своєю правовою природою процедурами. Важливим аспектом є те, що Відповідач на дату подання клопотання від 10.01.2025 про скасування заходів забезпечення позову вже скористався своїм правом на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали про забезпечення позову та апеляційна скарга, відповідно до ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 07.01.2025 по справі 160/31072/24 прийнята до розгляду та відкрито апеляційне провадження. При цьому доводи Відповідача в апеляційній скарзі та в клопотанні в рамках ст.157 КАС України є ідентичними, що наводить на думку про відсутність у останнього обґрунтованих підстав, що підкріплені доказовою базою, на скасування заходів забезпечення позову. Водночас, подане клопотання про скасування заходів забезпечення не містить конкретних доводів та жодного належного та допустимого доказу, який свідчить про те, що відпали ті обставини, які були підставою для прийняття судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, так як ті обставини, про які посилається заявник існували на момент постановлення такої ухвали. Відповідач в своєму клопотанні фактично зазначає підставу для скасування заходів забезпечення тільки те, що забезпечення підлягає скасуванню, оскільки ухвала про забезпечення позову є незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального кодексу. Наведені відповідачем аргументи не стосуються питання усунення підстав, за яких заходи забезпечення позову були застосовані, а зазначені обставини існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову, отже, зазначене фактично свідчить про незгоду відповідача із заходами забезпечення позову, застосованими ухвалою суду від 29 листопада 2024 року. Враховуючи наведене, позивач вважає, що клопотання Державної податкової служби України про скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025р. призначено клопотання Державної податкової служби України про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024р. в адміністративній справі №160/31072/24 до розгляду у судовому засіданні на 24.01.2025р. о 13:30год.

У судовому засіданні 24.01.2025р. представник ДПС України підтримав подане клопотання про скасування заходів забезпечення позову та, посилаючись на викладені в ньому доводи, просив задовольнити це клопотання.

Представника позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання відповідача, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях, поданих до суду 15.012025р.

Представник третьої особи-2 (Головного управління ДПС у Дніпропетровській області) у судовому засіданні підтримав клопотання ДПС України та, посилаючись на аналогічні доводи, що й відповідач, просив задовольнити це клопотання.

Представник третьої особи-1 (Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків) у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2 відносно поданого клопотання ДПС України про скасування заходів забезпечення позову, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права щодо спірного питання, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача, з огляду на таке.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч.ч.5, 8 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Порядок скасування заходів забезпечення позову визначений ст.157 КАС України.

Так, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Згідно з ч.5 ст.157 КАС України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

З аналізу наведених процесуальних норм, що регулюють питання, пов`язані з інститутом забезпечення адміністративного позову, слідує, що скасування заходів забезпечення позову можливе, коли відпаде потреба в обраному способі забезпечення позову або в забезпеченні позову взагалі, або відпадуть підстави, які зумовили вжиття судом таких заходів.

Суд погоджується з доводами позивача відносно того, що скасування заходів забезпечення позову судом з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи в порядку приписів ст.157 КАС України слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову в порядку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку.

Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує.

Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. У цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону, зокрема, були відсутні підстави для забезпечення позову.

Суд зауважує, що КАС України не наводить підстав для скасування заходів забезпечення позову, однак, зважаючи на наведені норми в сукупності, такими слід вважати наявність обставин, котрі засвідчують відсутність тих підстав для забезпечення позову, які визначені у ст.150 КАС України.

Зокрема, підставою для скасування вижитих судом заходів забезпечення позову можуть бути обставини, які не були відомі суду та існували на момент винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, або які вказують на зміну умов, що існували на момент вжиття таких заходів.

Отже, на вмотивоване клопотання учасника справи, за доведення відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, раніше застосовані заходи забезпечення можуть бути скасовані.

Забезпечуючи позов у цій справі ухвалою від 29.11.2024 року, суд виходив з того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Державної податкової служби України від 22.10.2024р. №753 Про затвердження Реєстру ВПП на 2025 рік в частині включення Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНОР до Реєстру великих платників податків до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/31072/24 та заборони Державній податковій службі України вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо зміни місця податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНОР до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/31072/24 та заборони Східному міжрегіональному управлінням ДПС України по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо взяття на облік ТОВ УКРНОР до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/31072/24, а також заборони Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії щодо зняття з податкового обліку ТОВ УКРНОР до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/31072/24, заподіяна позивачу шкода буде значно більшою, ніж у випадку не вжиття таких заходів забезпечення позову, та для відновлення прав, свобод та інтересів позивача може призвести до значних зусиль та витрат, з боку позивача, в той же час податковим органам не буде завдано жодної шкоди чи порушення суспільного інтересу. Так, до набранням чинності судовим рішенням у цій справі, відповідачем на підставі зазначеного наказу, очевидно буде прийнято рішення про зміну місця обліку позивача і переведення його в інше місце обліку, ГУ ДПС у Дніпропетровській області зніме позивача з обліку, а Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками візьме позивача на свій облік без жодного волевиявлення остннього. З 01.12.2024р. позивач буде автоматично включений до Реєстру великих платників податків, що накладе на нього відповідні обмеження та істотно вплине на господарську діяльність, починаючи з 01.01.2025р., при цьому подальше виключення позивача з Реєстру великих платників податків, навіть за наявності ухваленого на його користь судового рішення у цій справі, буде значно ускладненим, оскільки Порядком формування Реєстру великих платників така процедура взагалі не передбачена. При цьому відповідно до приписів пп. 10.2 розд. 10 наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів у разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання суб`єкти господарювання продовжують сплачувати визначені законодавством податки і збори за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду та щодо таких податків подавати податкові декларації та виконувати інші обов`язки платника податків, а контролюючий орган стосовно такого платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів. Отже, навіть у разі прийняття судом позитивного для позивача рішення, позивач все одно продовжить протягом 2025 року сплачувати визначені законодавством податки і збори за місцем попередньої реєстрації (за місцем обілку, на яке його буде переведено на виконання спірного наказу) до закінчення поточного бюджетного періоду та щодо таких податків подавати податкові декларації та виконувати інші обов`язки платника податків саме до цього контролюючого органу, а останній стосовно платника податків - позивача буде здійснювати адміністрування цих податків, зборів. Тобто, навіть у випадку задоволення позову, вже буде унеможливлено захист та поновлення прав і інтересів позивача в силу того, що негативні для нього наслідки вже настануть.

Разом з цим, суд звертає увагу, що, постановляючи ухвалу від 29.11.2024р. про забезпечення позову у цій справі, суд дійшов висновку та зазначив у цій ухвалі про те, що наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову в частині щодо посилання на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення позову, а забезпечення позову з цих підстав за змістом буде ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, відтак відхилив ці доводи позивача, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність доводів ДПС України про те, що в ухвалі про забезпечення позову від 29.11.2024р. суд виклав твердження про «очевидність» порушення прав позивача до розгляду справи по суті і зробив висновок, який свідчить про правову позицію суду наперед, тоді як судом не може надаватись оцінка правомірності/протиправності дій та рішень відповідача, оскільки встановлення очевидних ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим. Отже, в цій частині доводи відповідача, викладені у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову не відповідають дійсності.

Суд наголошує, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачав надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а був спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному наказу, діям чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, на що і наголошено в ухвалі суду від 29.11.2024р.

Також суд зазначає, що постановляючи ухвалу від 29.11.2024р., суд дійшов висновку, що встановлення заходів забезпечення адміністративного позову у вищевказаний спосіб є співмірним та водночас вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Натомість, подане відповідачем клопотання про скасування заходів забезпечення не містить конкретних доводів та посилань на відповідні докази, які б свідчили про усунення тих обставини, які були підставою для прийняття судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, або про виникнення/існування інших обставин, що виключають необхідність у вжитті таких заходів.

Фактично клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову мотивоване виключно незгодою ДПС України з ухвалою суду, якою ці заходи вжиті.

Разом з цим, суд звертає увагу, що суд, який постановив ухвалу про забезпечення позову, не може скасувати власну ухвалу про забезпечення позову з тих підстав, що заходи забезпечення позову були застосовані безпідставно або з порушенням норм процесуального та матеріального закону, оскільки такими повноваженнями наділений лише суд апеляційної інстанції.

Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 року у справі №140/36282/23, зокрема, зазначив, що скасування заходів забезпечення адміністративного позову за своїм змістом не може бути запереченням проти ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, яка підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Водночас, суд зауважує, що у даному випадку ДПС України скористалася правом на апеляційне оскарження ухвали суду від 29.11.2024р. і наразі апеляційне провадження з цього приводу триває.

Також суд зазначає, що практика Верховного Суду, на яку посилається податковий орган у поданому клопотанні, не є релевантною, оскільки стосується зовсім інших підстав застосування заходів забезпечення позову, ніж ті які дослідженні судом у цій справі.

З огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого Державною податковою службою України клопотання про скасування заходів забезпечення позову та відсутність законних підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст.150, 157, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання Державної податкової служби України про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024р. в адміністративній справі №160/31072/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» до Державної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу відмовити у повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова