Рішення

від 22.01.2025 по справі 260/6040/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/6040/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Пішта І.І.,

за участю:

позивач не з`явилася,

представник відповідача 1 Шестак Н.В.,

представник відповідача 2 не з`явився,

представник третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (вул. Загорська, 30, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ 26213408), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, Київська область, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України (01601, Київська область, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646), про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, Державної судової адміністрації України, в якому просила: 1) визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 по 31 серпня 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., на 01 січня 2022 року у розмірі 2481.00 грн., на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн. та на 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.; 2) зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 по 31 серпня 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн., на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн., на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн. та на 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.; 3) визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2024 року включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.; 4) зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2024 року па підставі частим 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: у 2021 році - з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн., у 2024 році - 3028,00 грн. з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів; 5) допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є суддею Ужгородського міськрайонного суду. За період з 01.01.2021 року по 31.08.2024 року обчислення суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення позивачу було проведено у відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2102 грн. В той же час, на переконання позивача, відповідно до приписів спеціального законодавства, позивачу повинна бути нарахована суддівська винагорода та допомога на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: за весь 2021 рік - встановленого на 01.01.2021 у розмірі 2270 грн; за весь 2022 рік - встановленого на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн; за весь 2023 рік - встановленого на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн; за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 - встановленого на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн. Внаслідок цього, розмір суддівської винагороди позивача та допомоги на оздоровлення за вказаний період не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, у зв`язку із чим, позивач не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення та вважає, що відповідачами порушено право позивача на належне матеріальне забезпечення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

07 жовтня 2024 року відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з тим, що Законом № 1402-VII врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів, а саме 30. Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. З системного аналізу норм бюджетного законодавства вбачається, що розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов`язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань. З огляду на викладене, ТУ ДСА України в Закарпатській області жодними своїми рішеннями, діяннями чи бездіяльністю не здійснювало дій, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача.

Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України, про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху та запропоновано позивачу подати до суду протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду за період з 01 липня 2023 року по 18 червня 2024 року.

Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року залишено без розгляду частину позовних вимог, що стосується спірного періоду з 02 жовтня 2023 року по 18 червня 2024 року.

Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року продовжено розгляд справи щодо решти позовних вимог.

25 листопада 2024 року від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує щодо позовних вимог у повному обсязі. Зауважує, що відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Разом з тим, у частині третій цієї статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. Вказує, що виплата суддівської винагороди у 2021-2024 роках за рахунок бюджетних асигнувань не могла бути виплачена з іншого розміру розрахункової величини прожиткового мінімуму, оскільки затверджені бюджетні кошториси та виділені асигнування з Державного бюджету були проведені з розрахунку 2 102 грн, а не з іншого розміру.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явилася, однак в прохальній частині позовної заяви просила розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явилася, однак у відзиві на позовну заяву просила розглядати справу без участі представника ДСА України.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Заслухавши пояснення представника відповідача 1, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 14.08.2020 року № 320/2020 позивача призначено на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду.

Відповідно до наказу голови Ужгородського міськрайонного суду від 17 серпня 2020 року № 347/02-06 ОСОБА_1 зараховано до штату Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на посаду судді.

Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області «Про зарахування стажу роботи та встановлення доплати судді ОСОБА_1 » від 16.12.2020 №623/02-06 позивачу встановлено з 16.12.2020 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу.

Сторонами не заперечується факт нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2023 року та з 19 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року, виходячи з розміру базового посадового окладу судді, обчисленого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн, що встановлений Законами України «Про Державний бюджет України» за період з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2023 року та з 19 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року.

Позивач вважає, що відповідачами протиправно для розрахунку розміру її посадового окладу та допомоги на оздоровлення не враховано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня відповідного календарного року, що призвело до зменшення розміру суддівської винагороди у період з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2023 року та з 19 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року.

Вважаючи вказані дії протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

При цьому ст. 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 ст. 4 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

За ч. 2 цієї правової норми Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до ч. 9 ст. 135 Закону № 1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Приписами ст.136 Закону №1402-VIII визначено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Таким чином, Законом № 1402-VIII визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Зміни до Закону № 1402-VIII можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (ч. 2 ст. 4 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року № 1082-IX у 2021 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.

У ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ закріплено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривень, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум встановлено на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року № 3460-ІХ у 2024 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що виплата суддівської винагороди регулюється приписами ст.130 Конституції України та ст.135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що з 30.09.2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII).

Нормами вказаного закону, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Відтак, Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

Верховний Суд у постанові від 12.07.2023 року у справі №140/5481/22 вказав, що наявність в Конституції України зазначеної норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що оскільки Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні розглядуваних правовідносин на користь спеціального закону (про судоустрій). Враховуючи обставини того, що норми Конституції України є нормами прямої дії, то при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить.

Відтак, враховуючи положення ст.130 Конституції України та ст.135 Закону № 1402-VIII, слід дійти висновку про те, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд наголошує, що визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян врегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до приписів ст.1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

При цьому, зі змісту положень Закону № 966-XIV вбачається, що останнім закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

В той же час, судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Водночас, ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року № 1082-IX разом із встановленням станом на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що зміни до спеціального Закону № 1402-VІІІ в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Відтак, відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Отже, для спірних правовідносин спеціальними є норми ст.135 Закону №1402-VІІІ, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Таким чином, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України «Про прожитковий мінімум» не передбачено існування будь-якого альтернативного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а як наслідок і обов`язку застосування такої величини.

В даному випадку, зменшений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для обрахунку розміру суддівської винагороди наявний виключно в Законах України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Відтак, оскільки спеціальним Законом №1402-VІІІ закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, то відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону № 1082-IX та статті 135 Закону № 1402-VIII у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21 та від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22.

Отже, суд приходить висновку про те, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), на 01 січня 2022 року (2481,00 грн) та на 01 січня 2023 року (2684,00 грн) та на 01.01.2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону №1082-IX є неправомірним.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII має право на отримання суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення у період з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2023 року та з 19 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого статтею 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про державний бюджет України на 2024 рік» розмір якого станом на 01.01.2021 складає 2270,00 грн, на 01.01.2022 - 2481,00 грн, на 01.01.2023 - 2684,00 грн, на 01.01.2024 3028,00 грн., відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, суд зазначає, що відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 148 Закону № 1402-VIII, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Приписами ст.149 Закону № 1402-VIII визначено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, слід дійти висновку про те, що положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями ч.ч. 1, 2, 5 ст.22, ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України. В той же час, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження у межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі.

Однак, суд, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, зазначає, що під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення Державною судовою адміністрацією України забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення позивачу за спірний у даній справі період, виходячи із встановленого на 01 січня відповідного року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що призвело до вчинення протиправних дій відповідачем Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Закарпатській області відносно позивача та, як наслідок, порушення його прав.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2023 року та з 19 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2270,00 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2481,00 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2684,00 грн., з 01.01.2024 по 31.08.2024, виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 3028,00 грн., є протиправною.

При цьому, належним способом відновлення порушених прав позивача у даному випадку є зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2023 року та з 19 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн., на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн., на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн. та на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн.

Також, суд зазначає, що встановлені під час розгляду справи обставини дають підстави для висновку про протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2023 року та з 19 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.

В той же час, належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2023 року та з 19 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: у 2021 році - з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн., у 2024 році 3028,00 грн. з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

При розгляді даної справи судом було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 серпня 2023 року у справі № 120/19262/21-а.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Вирішуючи питання щодо негайного виконання рішення суду в сумі за один місяць, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів особи позивача.

Перелік рішень судів, які виконуються негайно передбачено статтею 371 КАС України.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Із вказаного формулювання, що міститься у процесуальному законі, суд дійшов висновку, що до негайного виконання допускається рішення про «стягнення» виплат у відносинах публічної служби, а не рішення про зобов`язання до їх нарахування та виплатити. У випадку заявлення позивачем позовних вимог про стягнення виплат, суд повинен визначити суму стягнення за один місяць, та допустити рішення у цій частині до негайного виконання.

Однак, у межах цієї справи позивач обрав спосіб захисту своїх прав не у формі стягнення недоплачених сум, а про зобов`язання відповідача їх нарахувати та виплатити. Особливістю такого способу захисту є те, що розмір суддівської винагороди, що не доплачена позивачу повинен визначити відповідач-1 при виконанні рішення суду у загальному порядку.

Враховуючи вказані мотиви, суд дійшов висновку, що ухвалене у цій справі рішення суду не підлягає негайному виконанню.

За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели належним чином правомірність свої дій, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Спір у цій справі стосувався оплати праці позивача, а тому у силу пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору позивач звільнений. Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (вул. Загорська, 30, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ 26213408), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, Київська область, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України (01601, Київська область, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646), про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2023 року та з 19 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн та на 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2023 року та з 19 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн та на 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2023 року та з 19 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2023 року та з 19 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: у 2021 році - з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн, у 2024 році - 3028,00 грн з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 31.01.2025 року.