Рішення

від 31.01.2025 по справі 260/8113/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/8113/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкоз» до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкоз» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської митниці, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.11.2024 року № UA305000/2024/000091/1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при митному оформленні товару за митною декларацією, який ввозився на митну територію України, було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару було надано митному органу документи, які підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару. Представник вказує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що Закарпатською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Ухвалою суду від 06.01.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою підставою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкоз» укладено з компанією «PANARIAGROUP INDUSTRIE CERAMICHE S. P.A - DIV. TRADE» (далі - Продавець) зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів від 20.07.2023 р. № 20/07-2023, на поставку в Україну товару, а саме керамічної плитки в асортименті та за цінами, зазначеними в інвойсах, що додаються до кожної поставки.

В подальшому, продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного контракту від 20.07.2023 р. № 20/07-2023, додаткової угоди № 1 від 20.05.2024 р., рахунку-фактури (інвойсу) від 13.11.2024 р. № 0070001091/2024, здійснено поставку позивачу товару: «Плитка керамічна (з керамограніту) оздоблювальна для мостіння і покриття підлоги, печей, камінів або стін з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас., розміром 20х600х1200 мм., виробник PanariaGroup, на умовах EXW IT Toano».

Для здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту та випуску товару у вільний обіг, декларантом позивача до Закарпатської митниці подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) від 18.11.2024 р. № 24UA305160034962U9, в якій задекларовано вищевказаний товар.

Митна вартість товару заявлена декларантом позивача за основним методом, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 та ст. 58 Митного кодексу України (далі МК України) за ціною договору у розмірі 89883,42 грн. (ціна інвойсу 1421,28 Євро за 60,480 кв.м., що за курсом НБУ складає 62 043,4201 грн. з додаванням транспортних витрат 27840,00 грн.), що відповідає - 34,045 Євро/кв.м та 0,754 Євро/кг. Додаткова одиниця виміру підтверджується даними гр. 41 ЕМД «Додаткові одиниці», в якій зазначено код одиниці вимірювання « 055», що означає квадратний метр та через дріб вказана кількість квадратних метрів товару « 60,48», що підтверджується інвойсом від 13.11.2024 р. № 0070001091/2024.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією від 18.11.2024 р. № 24UA305160034962U9 надано наступні документи: 1) (код 0325) рахунок-проформа № 2597002101 від 30.10.2024 р.; 2) (код 0380) рахунок-фактура (інвойс) № 0070001091/2024 від 13.11.2024 р.; 3) (код 0730) автотранспортна накладна А № 140329 від 13.11.2024 р.; 4) (код 3001) платіжна інструкція на оплату товару № 22 від 07.11.2024 р.; 5) (код 3004) рахунок-фактура про надання транспортних послуг № 622 від 15.11.2024 р; 6) (код 3007) довідка про транспортні витрати № 15/11 від 15.11.2024 р.; 7) (код 3014) прайс-лист б/н від 01.10.2024 р.; 8) (код 4103) додаткова угода № 1 від 20.05.2024 р. до контракту; 9) (код 4104) зовнішньоекономічний договір № 20/07-2023 від 20.07.2023 р.; 10) (код 4207) договір про надання брокерських послуг № 1505/21 від 15.05.2021 р.; 11) (код 4301) договір про перевезення №11/04/2024 від 11.01.2024 р.; 12) (код 4301) заявка до договору № 11/04/2024 від 11.01.2024 р.; 13) (код 9610) копія митної декларації відправлення № 24ITQ3J01YP02108A0 від 15.11.2024 р.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідачем 18.11.2024 р. направлено електронне повідомлення № 1305170, відповідно до якого відповідачем виявлено розбіжності у наданих документах, які впливають на числове значення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

У зв`язку із наведеним, відповідачем запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові документи за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару.

Декларантом додатково було подано лист від 18.11.2024 р. № 18/11-1, яким надано роз`яснення щодо зауважень відповідача, що містяться в повідомленні № 1305170 від 18.11.2024 р.

18.11.2024 р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2024/000091/1, відповідно до якого, митна вартість задекларованих товарів скоригована відповідачем за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г (резервний метод), згідно з положеннями ст. 64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 18.11.2024 р. № UA305000/2024/000091/1, вартість товару з 34,045 Євро/кв.м. була скоригована до 47,9826 Євро/кв.м. Відповідно митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 2059,30 Євро, була скоригована до 2901,99 Євро, із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.

Згідно пункту 2 частини 3 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, позивач задекларував зазначений товар, а відповідач оформив та випустив товар у вільний обіг за електронною митною декларацією від 18.11.2024 р. № 24UA305160035058U7.

Не погоджуючись із вказаним вище рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МК України.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 ст. 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина 3 статті 54 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 8 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічне правова позиція викладена Верховним Судом в постановах у справі № 815/4477/15 від 21.01.2020 р., у справі № 813/1350/14 від 14.01.2020 р., у справі № 160/8775/18 від 18.12.2019 р.

Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, а саме у графі 33 відповідач зазначає розбіжності, які на його думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування.

Однак, суд вважає, що надані позивачем документи у повному обсязі підтверджують факт визначення митної вартості товару за першим (основним) методом - за ціною договору, оскільки позивачем разом з митною декларацією від 18.11.2024 р. № 24UA305160034962U9 було подано відповідачу всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд звертає увагу, що пунктом 7 зовнішньоекономічного контракту № 20/07-2023 від 20.07.2023 р передбачено 100% передплати за товар.

Відповідно до п. 2 ст. 53 МК України, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару

Позивачем надано на підтвердження ціни товару, що фактично сплачена платіжну інструкцію від 07.11.2024 р. № 22, згідно з якою сплачено за товар 1421,28 Євро. Зазначена ціна товару заявлена декларантом в графі 22 та 42 митної декларації.

Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Відповідно до ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних з продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Товарна партія поставлялась на умовах, згідно міжнародних торговельних правил "Інкотермс 2010" EXW IT Toano.

Базис поставки EXW, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010», означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Продавець не має зобов`язань щодо укладання договору страхування.

Враховуючи умови поставки EXW IT Toano, декларантом до заявленої ціни додано всі складові, що передбачені п. 5 та п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України та на підтвердження числових значень - 27840,00 грн. надано рахунок від ФОП ОСОБА_1 № 622 від 15.11.2024 р. та довідку від 15.11.2024 р. № 15/11. Твердження відповідача щодо відсутності вартості «замитнення» є необґрунтованими, оскільки ч. 10 ст. 58 МК України не містить вимог додавання цих витрат, як складової митної вартості товару.

Відповідно до ч. 11 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Щодо не надання договору між ФОП ОСОБА_1 та безпосереднім перевізником P.E. Kyniv V.V., то суд зазначає, що це внутрішня господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 та комерційні відносини між ФОП ОСОБА_1 та перевізниками, з якими він укладає договори. Суд звертає увагу, що рахунок № 622 від 15.11.2024 р., довідка від 15.11.2024 р. № 15/11, автотранспортна накладна (CMR) А№140329 від 13.11.2024 р. та копія декларації країни відправлення № 24ITQ3J01YP02108A0 від 15.11.2024 р. містять дані про одні й ті ж номери транспортних засобів «AO 4994 HA/ НОМЕР_1 », що відповідає даним гр. 21 митної декларації від 18.11.2024 р. № 24UA305160034962U9 та вказує на відсутність розбіжностей та можливість ідентифікації наданих транспортних послуг до даної партії товару.

Стосовно твердження відповідача про різні дані щодо ваги товару, то суд звертає увагу, що в заявці на перевезення, яку оформлювало ТОВ «Юкоз» для ФОП ОСОБА_1 зазначався орієнтовний обсяг товару, що буде транспортуватися. Згідно всіх товаросупровідних документів вага товару нетто 2730 кг., брутто 2790 кг., що повністю відповідає задекларованим даним у гр. 35 та 38 митної декларації від 18.11.2024 р. № 24UA305160034962U9.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, відповідач виходив з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 МК України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суд вважає, що зазначені митницею зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

В спірному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не зазначено, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі поданих декларантом документів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

10.01.2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до вказаного клопотання представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17430,00 грн.

16.01.2025 року відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру судових витрат, відповідно до якого просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що 10 листопада 2024 року між позивачем та ТОВ «Ексім Брок Центр» укладено договір про надання послуг з правових питань № ЕЮ1011/24.

На підтвердження наданих юридичних послуг представник позивача надав акт приймання передачі наданих послуг № 111/1 від 24.12.2024 року, відповідно до якого вартість наданих послуг з попереднього вивчення наявних документів митного оформлення та консультації з приводи спірних правовідносин становить 4000,00 грн. Вартість наданих послуг з складання проекту позовної заяви становить 10000,00 грн. Вартість наданих послуг з підготовки документів, доданих до позовної заяви становить 2000,00 грн. Вартість наданих послуг по розрахунку розміру судового збору становить 430,00 грн. Вартість наданих послуг по вивченню відзиву на позов, складання проекту відповіді на відзив становить 1000,00 грн.

На підтвердження факту сплати позивачем витрат на правничу допомогу надано платіжну інструкцію № 322 від 04.12.2024 року.

Суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

Також необхідно зазначити, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

З наданого представником позивача акту приймання передачі наданих послуг № 111/1 від 24 грудня 2024 року вбачається, що вартість послуги зі складання проекту позовної заяви становить 10000,00 грн., вартість підготовки копій документів, доданих до позовної заяви та вартість розрахунку розміру судового збору становить 2000,00 грн. та 430,00 грн.

Однак, суд зазначає, що вартість послуги зі складання проекту позовної заяви, вартість підготовки копій документів, доданих до позовної заяви та вартість розрахунку розміру судового збору, фактично є підготовкою позовної заяви в сукупності.

Крім цього, суд вважає, що витрати на підготовку проекту позовної заяви у розмірі 10000,00 грн. є неспівмірниим зі складністю справи та обсягом наданих послуг позивачу, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає співмірною вартість виконаної роботи під час підготовки проекту позовної заяви (з урахуванням підготовки копій документів, доданих до позовної заяви та розрахунку розміру судового збору), у розмірі 5000,00 грн.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 17430,00 грн. не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним в акті виконаних робіт переліком.

Суд зазначає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відтак, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат на правничу допомогу, характер спірних правовідносин, ступінь складності справи та обсяг наданих представником позивача послуг, суд виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача повинен становити 10000,00 грн.

Таким чином, слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкоз» (Київська область, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 22А, код ЄДРПОУ 37640521) до Закарпатської митниці (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код ЄДРПОУ 43985560) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.11.2024 року № UA305000/2024/000091/1.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкоз» (Київська область, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 22А, код ЄДРПОУ 37640521) за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код ЄДРПОУ 43985560) сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень).

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька