Ухвала

від 31.01.2025 по справі 280/32/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

31 січня 2025 року Справа № 280/32/25 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ІЛЬТА.МЕТ про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю ІЛЬТА.МЕТ (далі відповідач), у якій позивач просить суд надати Головному управлінню ДПС у Запорізькій області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІЛЬТА.МЕТ за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою суду від 14.01.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів сплати судового збору.

За правилами частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України Про судовий збір ставки судового збору встановлюються, зокрема, у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру суб`єктом владних повноважень 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.

Позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, отже розмір судового збору, який повинен сплачуватися позивачем при зверненні до адміністративного суду із даним позовом, становить 3028,00 грн.

Проте, доказів сплати судового збору у визначеному розмірі суду не надано.

Так, контролюючі органи звільняються від сплати судового збору лише у справах про стягнення податкового боргу або заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 06.03.2023 у справі №640/4970/22.

В даному ж випадку, предметом позову не є стягнення податкового боргу.

Надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не є тотожним стягненню податкового боргу, а тому в розумінні пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» податковий орган не звільнений від сплати судового збору за пред`явлення до суду позову з такою вимогою.

Суд також звертає увагу, що, згідно пункту 87.2 статті 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно пунктів 88.1, 88.2 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 Податкового кодексу України.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

У відповідності до підпунктів 20.1.34-1 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - це захід забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків щодо погашення податкового боргу, який передує прийняттю контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Крім того, суд зазначає, що Податковий кодекс України розмежовує підстави звернення податкового органу до суду та надає йому право звертатися до суду з позовом, зокрема: щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами (пп.20.1.30 п.20.1 ст.20); щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень (пп.20.1.31 п.20.1 ст.20); якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (пп.20.1.32 п.20.1 ст.20); щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (пп.20.1.33 п.20.1 ст.20); щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп.20.1.34 п.20.1 ст.20); щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (пп.20.1.34-1 п.20.1 ст.20)

Крім цього, подібну диференціацію категорій позовів наведено в частині 1 статті 283 КАС України, а саме провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: - надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (пункт 3); - стягнення коштів за податковим боргом (пункт 5).

Суд критично оцінює посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року по справі №160/3085/23, оскільки вважає за доцільне застосувати більш пізні висновки Верховного Суду. Так, в ухвалі від 27 червня 2024 року у справі №400/11548/23, предметом розгляду в якій було так само як у даній справі - надання дозволу на погашення суми податкового боргу, за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, Верховний Суд зобов`язав податковий орган сплатити судовий збір.

Посилання заявника на правовий висновок Верховного Суду наведений у постанові від 02.05.2023 у справі №160/300/23 суд вважає також недоцільними у спірному випадку, адже у цій справі був інший предмет позову. Так, позовні вимоги контролюючого органу у справі №160/300/23 були заявлені безпосередньо про стягнення податкового боргу з відповідача до бюджету, шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Таким чином, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України, оскільки до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 13 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Таким чином, судом після відкриття провадження у справі встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог статтей 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.161, 169, 171, 241, 243, 248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Залишити без руху позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ІЛЬТА.МЕТ про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Надати строк для усунення недоліків позовної заяви, протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали суду, шляхом подання до суду - доказів сплати судового збору в сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

Роз`яснити, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, суд залишає позовну заяву без розгляду у відповідності до пункту 7 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Суддя М.О. Семененко