Рішення

від 31.01.2025 по справі 523/10921/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 523/10921/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Грабової Т.П., представника позивача Хлистуна Р.В., представника відповідача адвоката Холода О.М., представник третьої особи - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Обслуговуючий кооператив Дачно-будівельний кооператив Ранні зорі, про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі також Управління ДАБК, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач), третя особа Обслуговуючий кооператив Дачно-будівельний кооператив Ранні зорі (далі також Кооператив, ДБК Ранні зорі), в якому просило зобов`язати привести об`єкт самочинного будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану згідно з договором дарування номер 4749 від 2 вересня 2016 року (далі також спірний об`єкт будівництва).

Свої вимоги Управління ДАБК обґрунтовувало тим, що за результатом здійснених на об`єкті будівництва (у спірних відносинах щодо реконструкції дачної будівлі) заходів державного архітектурно будівельного контролю встановлено факт знесення дачної будівлі, що підлягала реконструкції, та проведення будівельних робіт з влаштування фундаменту та встановлення металевого каркасу для будівництва нового об`єкту.

Позивач наполягав, що у спірних правовідносинах відповідач, під виглядом реконструкції існуючої будівлі, фактично розпочав нове будівництво із повним знищенням (знесенням) об`єкта будівництва, який нібито підлягав реконструкції, без збереження несучих або будь-яких інших конструкцій, частин, елементів такого об`єкта.

За позицією позивача, у такому випадку відповідач повинен був отримати документи, які надавали йому право на виконання саме такого виду будівництва як нове будівництво, однак таких документів ОСОБА_1 не отримував.

За викладених обставин позивач вважав, що відповідач здійснив будівництво нового об`єкта без отримання права на виконання таких робіт, що є порушенням пункту 1 частини першої статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності й свідчить про самочинний характер такого будівництва.

Зважаючи на те, що відповідач у добровільному порядку не виконав виданих йому приписів про приведення об`єкта будівництва у попередній стан, що встановлено наступними перевірками стосовно їх виконання, Управління ДАБК стверджувало про виникнення підстав для звернення до суду з позовом про зобов`язання привести об`єкт самочинного будівництва до попереднього стану.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м.Одеси суду від 01.11.2017 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою від 22.11.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «РАННІ ЗОРІ».

Ухвалою від 05.02.2018 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії суб`єктам державної реєстрації прав або нотаріусам відносно об`єкта нерухомого майна 12/1000 часток дачно-будівельного кооперативу «Ранні зорі» з господарськими спорудами, що складає дачу № 29 «А», загальною площею 30,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1016354351101.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 20.04.2018 року адміністративний позов Управління ДАБК задоволено повністю. Зобов`язано ОСОБА_1 привести об`єкт самочинного будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану згідно з договором дарування, серія та номер 4749 від 2 вересня 2016 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018 року рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 20.04.2018 року скасовано, справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для нового розгляду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року, у задоволені позову відмовлено.

Вищевказані судові рішення від 22.07.2019 року та від 11.12.2019 року були скасовані постановою Верховного Суду від 05.05.2022 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після нового розгляду справи рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 року, позов задоволено.

Зокрема, зобов`язано ОСОБА_1 привести об`єкт самочинного будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 78, до попереднього стану згідно з договором дарування, серія та номер 4749 від 2 вересня 2016 року.

Постановою Верховного Суду від 02.09.2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

19.09.2024 року дана адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та після проведення автоматичного розподілу справу призначено до розгляду судді Андрухіву В.В.

Ухвалою судді від 24.09.2024 року справу прийнято до провадження. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою від 05.11.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою від 19.12.2024 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 21.01.2025 року о 14:00 год., з`явилися представник позивача та представник відповідача.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не свовістила. 05.11.2024 року третя особа подала до суду заяву про розгляд справи без участі її представника.

За викладених обставин суд ухвалив про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у позові відмовити, пославшись на те, що підстави для зобов`язання відповідача привести спірний об`єкт будівництва у попередній стан згідно з договором дарування номер 4749 від 2 вересня 2016 року відсутні, що підтверджено висновками Верховного Суду у постанові від 02.09.2024 року у даній справі.

Третя особа - Обслуговуючий кооператив Дачно-будівельний кооператив Ранні зорі 05.11.2024 року подала пояснення, в яких просила позов задовольнити, з урахуванням позиції Верховного Суду щодо обрання іншого способу захисту порушених прав.

Заслухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на підставі договору про поділ нерухомого майна № 4766, посвідченого 2 вересня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., витягу з Державного земельного кадастру серії НВ №5104140512017, виданого 6 березня 2017 року відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:008:0081, площею 0,0102 га, цільове призначення E.07.03 Для індивідуального дачного будівництва.

2 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, що зареєстрований в реєстрі за № 4749 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., відповідно до умов якого ОСОБА_1 передано у власність 12/1000 часток ДБК Ранні зорі з господарчими спорудами, що складає дачу №29 А, загальною площею 30,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

У цей же день 2 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, що зареєстрований в реєстрі за № 4748 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., відповідно до умов якого ОСОБА_1 передано у власність 11/1000 часток садових будівель садового товариства Ранні зорі, що складаються з садового будинку літ. А, загальною площею 27,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, 28 жовтня 2016 року, Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради ОСОБА_1 було видано будівельний паспорт № 01-06/1199 на реконструкцію 12/1000 частин дачних будівель ДБК Ранні зорі з розширенням та надбудовою другого поверху, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

30 листопада 2016 року Управління ДАБК зареєструвало повідомлення про початок виконання будівельних робіт ОД № 062163352360 з реконструкції 12/1000 частин дачних будівель по АДРЕСА_1 , замовник гр. ОСОБА_1

22 лютого 2017 року посадовими особами Управління ДАБК проведено комісійне обстеження, ініційоване Департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради, на об`єкті будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 78, із залученням представника Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради.

За результатами комісійного обстеження 23 лютого 2017 року складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно з яким встановлено факт знесення дачної будівлі, що підлягала реконструкції, та проведення будівельних робіт з влаштування фундаменту для будівництва нового об`єкту.

Під час перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_1 на належній йому земельній ділянці по АДРЕСА_1 знесені 12/1000 часток дачних будівель, що підлягали реконструкції, та виконуються будівельні роботи з влаштування фундаменту нової будівлі.

Перевіркою виявлено, що під час нового будівництва не витримані обов`язкові протипожежні відстані до існуючої будівлі, розташованої на суміжній земельній ділянці, чим порушено пункт 3.25* та додаток 3.1 (обов`язковий) ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.

23 лютого 2017 року Управлінням ДАБК прийнято наказ № 01-13/53ДАБК, яким скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062163352360 від 30 листопада 2016 року, про що повідомлено замовника листом від 23 лютого 2017 року № 01-9/96вих.

На підставі направлення для проведення позапланової перевірки від 7 березня 2017 року № 000263 посадовою особою Управління ДАБК проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 на об`єкті будівництва: будівництво нової будівлі із фактичним знесенням 12/1000 частин дачних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 7 березня 2017 року, в якому зафіксовано, що гр. ОСОБА_1 фактично виконуються будівельні роботи з нового будівництва будівлі по АДРЕСА_1 , без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено пункт 1 частини першої статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності. При новому будівництві не витримані обов`язкові протипожежні відстані до існуючої будівлі, розташованої на суміжній земельній ділянці, чим порушено пункт 3.25* та додаток 3.1 (обов`язковий) ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.

Того ж дня Управлінням ДАБК видано приписи від 7 березня 2017 року, а саме:

про усунення порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 7 квітня 2017 року;

про зупинення виконання будівельних робіт з 7 березня 2017 року до усунення порушень.

Також 07 березня 2017 року посадовою особою Управління ДАБК складено протоколи про порушення ОСОБА_1 пункту 1 частини першої статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та пункту 3.25* та додатку 3.1 (обов`язковий) ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.

16 березня 2017 року за результатами розгляду вказаних вище протоколів про адміністративне правопорушення, Управлінням ДАБК прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення № 113/17, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та п`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

29 березня 2017 року Управлінням ДАБК зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062170882008 з реконструкції 12/1000 частин дачних будівель ДБК Ранні зорі з розширенням та надбудовою другого поверху за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі направлення від 30 березня 2017 року № 000363 Управлінням ДАБК проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 на об`єкті будівництва: Реконструкція 12/1000 частин дачних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 31 березня 2017 року, яким зафіксовано, що гр. ОСОБА_1 фактично знесені 12/1000 часток дачних будівель, що підлягали реконструкції, та виконуються будівельні роботи з нового будівництва будівлі по АДРЕСА_1 шляхом влаштування фундаменту та встановлення металевих конструкцій каркасу будівлі нового об`єкту. При новому будівництві не витримані обов`язкові протипожежні відстані до існуючої будівлі, розташованої на суміжній земельній ділянці, чим порушено пункт 3.25* та додаток 3.1 (обов`язковий) ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.

За результатами перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення від 31 березня 2017 року, який разом з актом того ж дня направлено Управлінням ДАБК ОСОБА_1 листом № 01-18/71-и/в.

31 березня 2017 року Управлінням ДАБК прийнято наказ № 01-13/115ДАБК, яким скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062170882008 від 29 березня 2017 року з реконструкції 12/1000 частин дачних будівель ДБК Ранні зорі з розширенням та надбудовою другого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , про що ОСОБА_1 повідомлено листом Управління № 01-9/173-вих від 31 березня 2017 року.

14 квітня 2017 року Управлінням ДАБК за результатами розгляду вказаних документів прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення №197/17, якою закрито справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

На підставі направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 30 червня 2017 року № 000632, у період з 19 липня 2017 року по 24 липня 2017 року Управлінням ДАБК проведено позапланову перевірку та складено акт № 000632 від 24 липня 2017 року та протокол про адміністративне правопорушення від 24 липня 2017 року.

Під час проведення позапланового заходу контролю встановлено, що за даною адресою збудовано триповерхова будівля з металевого каркасу із подальшим оздобленням пінобетонними блоками. Також перевіркою встановлено, що згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 .

Зроблено висновок про те, що замовником будівництва ОСОБА_1 не виконано вимоги виданих раніше приписів, а саме: не зупинено виконання будівельних робіт, не одержано у встановленому законодавством порядку право на виконання будівельних робіт, об`єкт не приведено до попереднього стану, чим порушено абзац третій пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, а також вимоги Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

Вищезазначені обставини слугували підставою для звернення Управління ДАБК до суду з вимогою щодо зобов`язання ОСОБА_1 привести об`єкт самочинного будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану згідно з договором дарування серія та номер 4749 від 02 вересня 2016 року.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності надано визначення терміну будівництво, а саме: нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва.

Відповідно до пункту 3.2 ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво будівництво це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва. Нове будівництво будинків, будівель, споруд здійснюється з метою створення об`єктів виробничого або невиробничого призначення.

Згідно з пунктом 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво реконструкція перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг; реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Відповідно до частин першої та другої статті 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації.

Частиною сьомою статті 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт; отримання відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

За приписами частини першої статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

У відповідності до пункту 8 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, припис це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень вимог законодавства.

Згідно з частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною сьомою статті 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У цій справі позивачем виступає орган місцевого самоврядування, а саме: орган державного архітектурно будівельного контролю, який у спірних правовідносинах та у цьому публічно правовому спорі діє як суб`єкт владних повноважень.

За приписами частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

На справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом, поширюється юрисдикція адміністративних судів, про що зазначено у пункті 5 частини першої статті 19 КАС України.

При цьому згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 9901/513/19, з аналізу зазначеної вище норми Основного Закону України вбачається, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом. Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

У цій же постанові викладено висновок про те, що завданням адміністративного судочинства є насамперед захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тоді як самі суб`єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 викладено висновок щодо застосування вищезазначених норм, згідно з яким до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

Зі змісту поданої у цій справі позовної заяви вбачається, що право на звернення до суду Управління ДАБК обґрунтовувало посиланням на норми статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, якою прямо передбачено право органу державного архітектурно будівельного контролю в порядку, визначеному цієї статтею, подати позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Також позивач посилався у позові й на положення статті 376 Цивільного кодексу України, за змістом частини сьомої якої відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування наділяється правом подати позов про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову, або, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, подати позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11, звернення відповідного органу влади або органу місцевого самоврядування до суду з позовом про зобов`язання фізичної особи за свій рахунок привести до попереднього стану житловий будинок спрямоване на захист публічного, а не приватного інтересу.

У цій же постанові підкреслено, що будівництво та реконструкція, здійснені без необхідних дозвільних документів та з недотриманням (порушенням) вимог пожежних, санітарно-епідеміологічних та інших установлених державою норм і правил, може спричинити негативні наслідки для невизначеного кола осіб.

Схожі за змістом висновки щодо застосування норм права наведено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №520/10754/14-ц.

Вищезазначена правова позиція застосована Верховним Судом, зокрема у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 1340/6225/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 826/15338/18 та від 19 січня 2022 року у справі № 522/4249/19.

У постанові від 22 червня 2023 року у справі № 1.380.2019.001115 Верховний Суд також висловлював схожі за змістом правові позиції та підкреслював, що звертаючись до суду з позовом про усунення порушень при здійсненні перепланування у будинку і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил.

У цьому ж судовому рішенні Верховний Суд стверджував, що наслідки такого самочинного будівництва можуть бути усунені шляхом зобов`язання особи, яка його здійснила, провести відповідну перебудову, в цьому випадку приведення квартири та будинку, прибудинкової території у попередній стан.

Усе вищевикладене вказує на наявність у органів державної влади та місцевого самоврядування права на звернення до суду з позовом, зокрема, про зобов`язання особи, яка здійснила самочинне будівництво, провести відповідну перебудову шляхом приведення об`єкта будівництва й території у попередній стан.

У такому випадку відповідний орган захищає права та інтереси громади або невизначеного кола осіб від порушень з метою запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам від недотримання під час будівництва відповідних норм і правил. Одночасно такий позов має на меті усунути наслідки самочинного будівництва.

При цьому, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, яка була прийнята у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

У цій постанові Суд зазначав, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

У інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України).

У такому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

У постанові від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувала правовий висновок й про те, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Такий висновок щодо застосування норм права у подальшому неодноразово підтримувався Верховним Судом під час розгляду в касаційному порядку справ подібної категорії.

Зокрема, у справі № 160/7812/22 судами першої та апеляційної інстанцій були встановлені обставини про те, що замовником було отримано документ, який давав право на виконання такого виду будівельних робіт як реконструкція раніше введеного в експлуатацію об`єкта, однак фактично здійснив нове будівництво з повним знищенням того об`єкта, намір про реконструкцію якого заявлявся й, при цьому документа, який давав би право замовнику виконувати будівельні роботи з нового будівництва, отримано не було. У цій справі були встановлені обставини й про те, що виданий органом державного архітектурно будівельного контролю припис з відповідними вимогами про усунення порушень та наслідків самочинного будівництва не був виконаний особою, яка таке будівництво здійснила.

Так, розглядаючи касаційну скаргу у справі № 160/7812/22, Верховний Суд у постанові від 7 листопада 2023 року, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та проаналізувавши, зокрема, норми статей 34, 36, 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та статті 376 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що нове будівництво, яке здійснюється на підставі повідомлення про початок виконання таких будівельних робіт як реконструкція, свідчить про здійснення будівництва без документа, який дає право виконувати ці будівельні роботи, а тому підпадає під наведені у законодавстві ознаки самочинного будівництва.

Верховний Суд констатував, що у такому випадку частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України ці правовідносини не регулює, оскільки має місце той вид самочинного будівництва, для якого цей Кодекс не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

За позицією Верховного Суду, для задоволення позову про знесення самочинного будівництва у такому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що вимоги припису органу державного архітектурно будівельного контролю щодо демонтажу самочинно збудованої будівлі відповідачем виконано не було, Верховний Суд у справі № 160/7812/22 погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості заявлених у тій справі вимог позову про зобов`язання особи, яка здійснила самочинне будівництво, провести знесення такого об`єкта за власний рахунок.

Аналогічна до викладеної у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 правова позиція про те, що у випадках, зокрема, якщо об`єкт будівництва побудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, такий об`єкт підлягає обов`язковому (безальтернативному) знесенню, міститься також у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18 та від 7 жовтня 2020 року у справі № 640/183/19.

Такий підхід до застосування норм права у випадку самочинного будівництва, здійсненого за відсутності документа, який дає право на виконання будівельних робіт, продемонстровано Верховним Судом й у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 260/2688/20.

Відступу від такого правозастосування Верховного Суду не здійснювалось.

Повертаючись до обставин даної справи, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем ОСОБА_1 нового будівництва без отримання документа, який би давав йому право на проведення таких будівельних робіт, тобто самочинного будівництва, для знесення якого закон не встановлює обов`язкових вимог про попереднє пред`явлення позову щодо зобов`язання провести відповідну перебудову.

Судом з`ясовано, що виданий позивачем припис про усунення порушень виконано не було, що може свідчити про небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усунути його наслідки, у тому числі шляхом перебудови, або про неможливість такої перебудови.

Це означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.

За такого правового регулювання та фактичних обставин справи, Верховний Суд у постанові від 02.09.2024 року вважав, що здійснене відповідачем самочинне будівництво підлягає обов`язковому (безальтернативному) знесенню на підставі судового рішення, ухваленого у справі за позовом, пред`явленим органом державного архітектурно будівельного контролю на підставі норм статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

У даній же справі, яка розглядається судом, Управління ДАБК у своїй позовній заяві просить суд зобов`язати відповідача привести об`єкт самочинного будівництва до попереднього стану, який існував станом на момент набуття на нього права власності згідно з договором дарування № 4749 від 2 вересня 2016 року.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 02.09.2024 року у даній справі зазначив, що рішення про задоволення позову у той спосіб, який обрав позивач, не може бути виконане, оскільки згідно з фактичними обставинами справи зведена відповідачем за результатами виконання ним будівельних робіт з нового будівництва триповерхова будівля фактично є новоствореним об`єктом архітектури, якого станом на дату укладення договору дарування № 4749 від 2 вересня 2016 року фізично не існувало, а отже привести такий об`єкт у попередній стан, який існував на вказану дату, як про це просить позивач, неможливо.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд зазначив, що обраний позивачем спосіб судового захисту у спірних правовідносинах не є ефективним і не забезпечує захист саме тих прав та інтересів, порушення яких слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом, унеможливлює виконання судового рішення, ухваленого по суті спору з урахуванням таких вимог позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування судом за власною ініціативою іншого способу захисту, ніж заявлено позивачем, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами 1-4 ст.242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, згідно частини 2 ст.242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом, зокрема, при дотриманні норм процесуального права.

У свою чергу, норми процесуального права, зокрема, наведені вище приписи ст.9 КАС України, чітко встановлюють, що суд може вийти за межі позовних вимог лише за позовом фізичних або юридичних осіб (які не є суб`єктами владних повноважень) до суб`єкта владних повноважень, та застосувати інший ефективний спосіб захисту порушеного права таких осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, позови суб`єкта владних повноважень розглядаються виключно в межах заявлених позовних вимог, як це передбачено першим реченням частини другої статті 9 КАС України.

Згадувана вище частина 2 ст.5 КАС України також говорить про можливість застосування іншого способу захисту (ніж перелічені в частині першій цієї статті), який забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тобто за позовами фізичних та юридичних осіб до суб`єктів владних повноважень.

Наведене свідчить про те, що у справах за позовом суб`єкта владних повноважень до фізичних чи юридичних осіб суд не може вийти за межі позовних вимог та не може застосувати інший спосіб судового захисту, ніж заявлено суб`єктом владних повноважень у своєму позові.

При цьому, на думку суду, постанова Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 640/17335/21, не є релевантною до спірних правовідносин щодо застосування способу судового захисту з огляду на таке.

У справі № 640/17335/21 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради заявлялися вимоги до ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача привести до початкових проектних рішень квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно до технічного паспорта (ФОП ОСОБА_2 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) №66/2 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_3 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа № 2864к.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021 у справі № 640/17335/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022, та постановою Верховного Суду від 29.05.2024 року позов задоволено.

Слід зауважити, що у справі № 640/17335/21 суд задовольнив позовні вимоги суб`єкта владних повноважень у такій самій редакції, в якій вони були заявлені позивачем, тобто застосував той спосіб захисту, який заявляв позивач. Виходу за межі позовних вимог чи застосування іншого способу судового захисту судом не допускалося.

В іншіх згаданих вище постановах Верховного Суду, зокрема, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 07 листопада 2023 року у справі № 160/7812/22 судами також було застосовано спосіб судового захисту, заявлений позивачами у позовах, виходу за межі позовних вимог не допускалося.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог Управління ДАБК про зобов`язання ОСОБА_1 привести об`єкт самочинного будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану згідно з договором дарування номер 4749 від 2 вересня 2016 року відсутні. Вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва позивачем у цій справі не заявлялися та не є предметом позову. Застосування судом іншого способу судового захисту, ніж заявлено суб`єктом владних повноважень (Управлінням ДАБК) процесуальний закон не передбачає.

Тому задоволенні позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (адреса: вул. Черняховського, буд. 6, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 40199728) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), третя особа - Обслуговуючий кооператив Дачно-будівельний кооператив Ранні зорі (адреса: Фонтанська дорога, буд. 78, м. Одеса, 65016, код ЄДРПОУ 41225732), про зобов`язання привести об`єкт самочинного будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану згідно з договором дарування, серія та номер 4749 від 2 вересня 2016 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31 січня 2025 року.

Суддя В.В. Андрухів