Рішення

від 31.01.2025 по справі 460/14286/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2025 рокум. Рівне№460/14286/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №172050003571 від 08.11.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов`язати відповідача призначити та виплачувати пенсію з 22.06.2022. Свій позов позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що 22.06.2022 звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон 796-ХІІ), однак отримав відмову, яку оскаржив в судовому порядку. Вказує, що рішенням суду від 17.05.2023 у справі №460/6129/23 позов задоволено частково та визнано протиправним та скасовано рішення пенсійного органу від 29.06.2022 №172050003571 про відмову у призначенні пільгової пенсії, однак за результатами повторного розгляду заяви, 08.11.2023 відповідач знову прийняв рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не врахував висновків суду викладених в рішенні від 17.05.2023 та окремої ухвали від 27.02.2024, у зв`язку з чим позивач звертався до відповідача із заявою щодо виконання рішення суду та призначення пільгової пенсії. З таким рішенням відповідача не погоджується, вважає його безпідставним та необгрунтованим. За наведеного вказує, що повторна відмова відповідача підлягає скасуванню, а тому просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 22.11.2024 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 22.11.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 25.11.2024 суд поновив позивачу строк звернення до суду із позовною заявою та прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Козлиничі Маневицького району Волинської області, є громадянином України, має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим позивачу 23.07.1996 Рівненською обласною радою.

Позивач проживає та зареєстрований в с. Балаховичі Вараського району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, починаючи з 05.02.1988 по теперішній час, що підтверджується довідкою Полицької сільської ради №71 від 13.02.2023 та відміткою в паспорті позивача.

Після досягнення віку 54 років, позивач 22.06.2022 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.06.2022 року №172050003571, за результатами розгляду якої позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 у справі №460/6129/23, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.06.2022 №172050003571 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2022 про призначення пенсії за віком та вирішити питання, щодо якого звернулася ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки суду, наданої у рішенні.

08.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянуло заяву позивача та прийняло рішення №172050003571, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж. Страховий стаж заявника становить 21 рік 04 місяці 1 день при необхідних 23 роках. Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу. Додатково в довідці наводяться відомості про виконання встановлених норм обслуговування.

Не погоджуючись з таким рішення відповідача, позивач звернувся до суду 12 лютого 2024 з заявою у порядку статті 383 КАС України.

За результатами розгляду заяви, суд 27.02.2024 виніс окрему ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 задовольнив повністю: визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №460/6129/23 щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та вирішення питання, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у рішенні та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

На виконання окремої ухвали суду від 27.02.2024 відповідач подав звіт від 03.04.2024, відповідно до якого вказав, що відповідно до наказу "Про проведення перевірок обґрунтованості видачі документів сільськогосподарським виробничим кооперативом "Нива" від 15 березня 2024 року №384 та на підставі направлення від 18 березня 2024 року №1317/КПР, виданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, головним спеціалістом відділу організації та координації контрольно-перевірочної роботи управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з відома голови сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" Дукача Івана Сергійовича, проведена перевірка СВК "Нива", код ЄДРПОУ 30718884, достовірності звідки про кількість вироблених вихододнів для призначення (перерахунку) пенсії від 27.04.2022 №15 на ім`я ОСОБА_1 за період роботи з січня 1988 року по лютий 2013 року. Перевіркою достовірності відомостей, зазначених в довідні про кількість вироблених вихододнів від 27.04.2022 №15, виданої СВК "Нива", код ЄДРПОУ 30718884, за період роботи з січня 1988 року по лютий 2013 року, встановлено, що дані, зазначені в довідці про кількість вироблених вихододнів від 27.04.2022 №15, видано на ім`я ОСОБА_1 , не відповідають даним згідно первинних документів, що знаходяться на зберіганні в СВК Нива. Під час перевірки книга обліку трудового стажу за 2013 рік не надавалась. Згідно з висновками суду та в межах позивних вимог позивача повторно розглянуто заяву від 22.06.2022 року ОСОБА_1 , страховий стаж зараховано на підставі наданих документів та складає 21 рік 04 місяці 01 день. На підставі вищевикладеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з врахуванням висновків суду винесло рішення про відмову від 08.11.2023 №172050003571 ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» через відсутність необхідного страхового стажу 23 роки. Відтак, окрема ухвала суду від 27.02.2024 на виконання рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області виконано у межах повноважень.

Позивач 08.10.2024 звернувся до відповідача із запитом, в якому просив надати інформацію що виконання рішення від 17.05.2023 по справі №460/6129/23 та окремої ухвали суду від 27.02.2024 по справі №460/6129/23 з урахуванням висновків викладених у вказаних рішеннях та призначити пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Відповідач листом від 16.10.2024 повідомив, що згідно з актом перевірки від 20.03.2024 дані, зазначені в довідці про кількість вироблених вихододнів від 27.04.2022 №15 не відповідають даним згідно первинних документів, що знаходяться на зберіганні в СВК «Нива». СВК «Нива» під час перевірки видано нову довідку про кількість відпрацьованих вихододнів за 1988-2013 роки. Отже рішення суду від 17.05.2023 та окрема ухвала від 27.02.2024 у справі №460/6129/23 виконані в межах повноважень.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ та зобов`язання відповідача призначити та виплатити пенсію позивачу зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, починаючи з 22 червня 2022 року.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XI, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-ІV і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше трьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні два повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, далі - Порядок №22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що таке посвідчення позивачу видане уповноваженим на те державним органом (Рівненською обласною державною адміністрацією), який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів.

Наявність у позивача посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі такого посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (в редакції чинній на момент видачі позивачці посвідчення).

Вказана позиція суду узгоджується з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №240/6201/23.

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Визначення категорій зон радіоактивного забруднення передбачено статтею 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-ХІІ (далі - Закон №791а-ХІІ), частина 1 якої, у редакції чинній до 01.01.2015, визначала чотири зони радіоактивного забруднення, а саме: зона відчуження; зона безумовного (обов`язкового) відселення; зона гарантованого (добровільного) відселення; зона посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 2 Закону №791а-ХІІ, повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106.

З наявної в матеріалах справи довідки органів місцевого самоврядування про місце проживання та реєстрації позивача вбачається, що позивач зареєстрований та постійно проживає в с. Балаховичі Вараського району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, починаючи з 05.02.1988 по теперішній час.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, с. Балаховичі Вараського району Рівненської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.

На момент звернення позивача 22.06.2022 за призначенням пенсії на пільгових умовах йому виповнилося 54 роки, а тому з урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років позивач набув права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-ХІІ у 54 роки.

Суд зауважує, що відповідно до обставин даної справи, період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення не є спірним та не ставиться під сумнів відповідачем в його рішенні від 08.11.2023 №172050003571.

Водночас, другою обов`язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абзац 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV).

Суд встановив, що позивач досягнув віку 54 років у 2022 році, а тому в силу приписів статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, і з урахуванням зменшення на 6 років страховий стаж повинен становити не менше 23 років.

Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII, призначається пенсія за умови: 1) досягнення віку 60-6 = 54 роки, 2) наявності страхового стажу 29-6 = 23 роки.

При цьому, матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії він досягнув 54 річного віку та відповідно до оскаржуваного рішення відповідача від 08.11.2023 №172050003571 має страховий стаж 21 рік 4 місяці 1 день.

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача страховий стаж заявника становить 21 рік 04 місяці 1 день при необхідних 23 роках. Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу. Додатково в довідці наводяться відомості про виконання встановлених норм обслуговування. Отже підставою відмови в призначенні позивачу дострокової пенсії слугувала відсутність довідки про виконання встановлених норм виконання.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

У законодавстві, що діяло до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Так судом встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 01.06.2012 позивач з 01.01.1988 по 01.06.2012 працювала дояркою в СВК «Нива», з 01.06.2012 по 15.11.2012 працювала дояркою у СВК "Хиночі", з 16.11.2012 по 13.02.2013 працювала в ТОВ «ВВ-Агро», з 21.02.2013 по 23.04.2013 отримувала допомогу по безробіттю, з 24.04.2013 по 30.04.2013 працювала в СВК «Нива».

Суд зауважує, що всі записи трудової книжки виконані чітко, без підтирань та закреслень, містять чіткі відтиски печаток підприємств, на яких працював позивач, а також матеріали справи не містять доказів визнання недостовірними записів трудової книжки позивача щодо періодів його роботи.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Таким чином, єдиною підставою для не врахування до трудового стажу періоду роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.4.1 Інструкції №58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Суд також звертає увагу, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу Відомості про роботу у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок «Про трудові книжки робітників і службовців» від 06.09.1973 №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні положення містяться в пункті 4 згаданої вище Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

В спірному випадку, трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 01.06.2012 оформлена відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, оскільки містить інформацію стосовно періодів роботи позивача, а саме: дати прийняття на роботу, найменування підприємств, де працював позивач, а також зазначено на підставі яких наказів позивач прийнятий на роботу та звільнений з роботи, містить підписи відповідальних осіб та відтиски печаток роботодавців позивача.

Однак, спірним питанням є саме виконання встановленого мінімуму трудоднів позивачем.

Суд дослідив наявну в матеріалах справи довідку СВК «Нива» від 14.02.2023 №7 та довідку надану СВК «Нива» за результатами перевірки проведеної головним спеціалістом відділу організації та координації контрольно-перевірочної роботи Головного управління ПФУ в Рівненській області від 21.03.2024 №7.

Відповідно до довідки від 14.02.2023 №7 з 1988 по 2004 роки встановлений мінімум вихододнів становив 200 днів. При цьому виконання позивачем встановленого мінімуму в 1988 році становить 169 днів, з 1989 по 1991 допомога по догляду за дитиною до 3 років, з 1992 по 1993 відсутні відпрацьовані трудодні, в 1994 році відпрацьованих 210 днів, 1995 відпрацьованих 243 дні, 1996 відпрацьованих 101 день, в 1997 році догляд за дитиною, 1998 відпрацьованих 77 днів, 1999 відпрацьованих 215 днів, 2000 відпрацьованих 325 днів, 2001 відпрацьованих 302 дні, 2002 відпрацьованих 332 дні, 2003 відпрацьованих 329 днів, 2004 відпрацьованих 321 день.

Відповідно до довідки від 21.03.2024 №7 з 1988 по 13.02.2013 роки встановлений мінімум вихододнів становив 200 днів. При цьому виконання позивачем встановленого мінімуму в 1988 році становить 169 днів, в 1994 році відпрацьованих 210 днів, в 1995 році відпрацьованих 243 дні, в 1996 році відпрацьованих 101 день, в 1998 році відпрацьованих 77 днів, в 1999 році відпрацьованих 215 днів, в 2000 році відпрацьованих 325 днів, в 2001 році відпрацьованих 302 дні, в 2002 році відпрацьованих 332 дні, в 2003 році відпрацьованих 319 днів, 2004 відпрацьований 321 день, 2005 відпрацьованих 280 днів, 2006 відпрацьованих 340 днів, 2007 відпрацьовані 354 дні, 2008 відпрацьованих 356 днів, 2009 відпрацьованих 349 днів, 2010 відпрацьованих 198 днів, 2011 відпрацьованих 197 днів, 2012 відпрацьованих 76 днів, 2013 відсутні відпрацьовані дні.

Суд зауважує, що довідка надана СВК «Нива» за результатами перевірки проведеної головним спеціалістом відділу організації та координації контрольно-перевірочної роботи Головного управління ПФУ в Рівненській області від 21.03.2024 №7 дійсно має розбіжності з первинною довідкою від 14.02.2023 №7, однак суд також дослідив наявну в матеріалах справи Форму РС-право (розрахунок стажу) щодо позивача, з якої вбачається, що відповідачем не повністю зараховано до страхового стажу позивача періоди його трудової діяльності, зокрема в 1999 році позивачем виконано норму відпрацьованих вихододнів з 200 необхідних 215 днів є відпрацьованими, однак з квітня по липень 1999 року відповідачем зараховано позивачу до його страхового стажу лише 2 місяці 21 день, в серпні 1999 року - 27 днів, у вересні 1999 року - 28 днів, з жовтня по листопад 1999 року 1 місяць і 22 дні, в грудні 1999 року 21 день.

Відповідач також не зарахував в повній мірі до страхового стажу позивача періоди його трудової діяльності в 2000, 2004, 2005 роках, при цьому 2002 рік та періоди з 2006 по 2011 роки взагалі відсутні в розрахунку стажу, а отже не зараховані відповідачем, хоча і як вже зазначалось судом вище, позивачем з 1999 по 2009 роки виконано норму відпрацьованих вихододнів понад необхідних 200 днів.

Так, відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно пункту 6 Основних Положень якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.

В разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людино-днів ділиться на 25,4.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є виконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

При цьому, суд вважає, що обчислення страхового стажу колгоспника у разі невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві проводиться за фактичною тривалістю у визначеному порядку, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

Відтак, суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що відповідачем здійснено перевірку щодо виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в колгоспі СВК «Нива», за результатами якої виявлено розбіжності у відпрацьованих вихододнях зазначених в первинній довідці роботодавця позивача від 14.02.2023, однак відповідачем не в повній мірі зараховано до страхового стажу позивача фактично відпрацьовані ним вихододні, що порушує права позивача у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Зважаючи на заявлені позивачем позовні вимоги, суд зазначає, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14.08.2018р. у справі №820/5134/17, від 28.02.2020р. у справі №806/3304/18, від 16.11.2020р. у справі №640/5615/19, від 04.09.2021р. у справі №320/5007/20, від 14.09.2021р. у справі №320/5007/20 та від 23.12.2021р. у справі №480/4737/19.

При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021р. у справі №480/4737/19 та від 08.02.2022р. у справі №160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Отже, ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 у справі №160/9500/21 зазначив, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: - лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; - повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; - вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Відтак, за умови наявності підстав для задоволення позову, суд може вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушених прав та інтересів позивача.

Позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача призначити і виплачувати для позивача з 22.06.2022 пенсію за віком.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, саме до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 КАС України.

Оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку загального стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії та оскільки суд надав оцінку протиправності дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача в повній мірі фактично відпрацьовані позивачем вихододні в СВК «Нива» згідно з довідкою СВК «Нива» від 21.03.2024 №7, тому на переконання суду, для відновлення порушеного права позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.06.2022 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу позивача фактично відпрацьовані ним вихододні в колгоспі СВК «Нива» відповідно до даних зазначених в довідці виданою СВК «Нива» від 21.03.2024 №7.

За таких обставин, з урахуванням повноважень Пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії, суд вважає за необхідне покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області обов`язок повторно розглянути заяву позивача від 22.06.2022 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є задоволення позовних вимог частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 08.11.2023 №172050003571 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди його трудової діяльності в колгоспі СВК «Нива» відповідно до кількості відпрацьованих вихододнів зазначених в довідці СВК «Нива» від 21.03.2024 №7 та повторно розглянути заяву позивача від 22.06.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновків суду.

5. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною відмови відповідача та зобов`язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 08.11.2023 №172050003571 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності ОСОБА_1 в колгоспі СВК «Нива» відповідно до кількості відпрацьованих вихододнів зазначених в довідці СВК «Нива» від 21.03.2024 №7, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК