Рішення

від 14.01.2025 по справі 606/2288/24

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

606/2288/24

Рішення

Іменем України

14 січня 2025 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Малярчука В.В. при секретарі Зіньковській Н.Д.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м.Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєва Л.І., про визнання права власності на спадкове майножитловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Худа І.Р. звернулись до суду із позовом до Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєва Л.І., про визнання права власності на спадкове майножитловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, в якому просять визнати за нею, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 64,5 кв.м. з яких 1/2 частки житлового будинку на праві спільної сумісної власності, 1/4 частки житлового будинку у порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та 1/4 частки житлового будинку у порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка не може отримати свідоцтво про право власності на вказане спадкове майно через відсутність правовстановлюючих документів.

У судове засідання позивачка не з`явились, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просять позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання позову.

Третя особа приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєва Л.І. у судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 20 серпня 1989 року видане виконавчим комітетом Золотниківської сільської ради народних депутатів Теребовлянського району цілий жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 дійсно належить ОСОБА_2 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Золотниківської селищної ради народних депутатів №43 від 27 квітня 1989 року Про оформлення права власності на жилі будинки.?

Відповідно до Архівноговитягу зрішення виконавчого комітетуЗолотниківської сільської ради народних депутатів від 27 квітня 1989 року №19 «Про оформлення права власності на жилі будинки з надвірними будівлями в селиші міського типу Золотники, підпорядкованому Золотниківській селищній Раді народних депутатів» розглянувши матеріали Тернопільського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації про встановлення факту належності та визнання права власності на жилі будинки з надвірними будівлями в смт. Золотники, керуючись інструкцією ЦСУ СРСР від 15 липня 1985 року №380 «про порядок проведення реєстрації житлового фонду з типовими формами облікової документації», виконком селищної Ради народних депутатів, - вирішив: встановити факт належності та визнати право власності на жилі будинки з надвірними будівлями згідно з додатком №1; виконкому селищної Ради народних депутатів видати свідоцтво про право особистої власності на жилі будинки з надвірними будівлями згідно з додатком №1; просити Тернопільське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації на підставі цього рішення провести реєстрацію жилих будинків/будинковолодінь.

Додаток №1 до рішення виконкому Золотниківської селищної Ради народних депутатів від 27 квітня 1989 року №19 - Список про встановлення факту належності та визнання права власності на жилі будинки з надвірними будівлями в смт. Золотники Теребовлянського району За окремими громадянами: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , частина будинку - цілий.

Згідно з Архівного витягу з рішення дев`ятої сесії двадцять першого скликання Золотниківської сільської Ради народних депутатів Теребовлянського району Тернопільської області від 06 березня 1992 року «Про перейменування вулиць в с. Золотники» вирішила: затвердити рішення виконкому перейменувати вулицю «Леніна» на «Містечко».

Відповідно до Архівного витягу з рішення третьої сесії двадцять другого скликання Золотниківської сільської Ради народних депутатів Теребовлянського району Тернопільської області від 30 березня 1994 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» - згідно декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року№ 15-92 та заяв громадян села Золотниківська сільська Рала народних депутатів вирішила: Передати безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд /присадибна ділянка//, особистого підсобного господарства, садівництва, дачного, гаражного будівництва громадянам села Золотники згідно з додатком. Громадяни, які одержали земельні ділянки у приватну власність використовувати їх за цільовим призначенням суворо дотримуватися вимог Земельного кодексу України. Просити районну державну адміністрацію замовити виготовлення державних актів на право приватної власності на землю. До виготовлення державних актів на право приватної власності на землю тимчасово всім громадянам видати витяг з цього рішення.

У додатку до рішення 3-ої сесії Золотниківської сільської Ради народних депутатів від 30 березня 1994 року вказано список громадян села Золотники, яким передаються безкоштовно у приватну власність земельні ділянки на постійне користування ОСОБА_2 - загальна площа в приватній власності та постійному користуванні 0,75 га передається у приватну власність 0,72 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлових будівель 0,12 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,60 га.

Відповідно до Довідки №329 від 24 вересня 2024 року виданої виконавчим комітетом Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про те, що будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , власником якого являється гр. ОСОБА_2 станом на 15.04.1991 року належав до категорії - «робітничий двір».

Згідно погосподарськоїкниги Золотниківськоїсільської ради ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав за адресою АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 року разом з ним проживали : дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян шодо актового запису про смерть від 27 вересня 2024 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилася спадщина на частку житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .

Відповідно до Довідки №391 від 23 вересня 2024 року виданої виконавчим комітетом Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про те, що ОСОБА_2 , на день смерті проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані: дружина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, у якому народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , шо підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 14 січня 1961 року видане Золотниківською сільською радою Теребовлянського району.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що, розглядаючи позови, пов`язані зі спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону "Про власність", ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України). Розмір часток у спільній сумісній власності подружжя визначається за нормами Кодексу про шлюб та сім`ю (далі - КпШС України).

Відповідно до статті 112 Цивільного кодексу Українського РСР (далі - ЦК Української РСР) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам.

Статтями 22, 28, 29 КпШС України, чинного до 01 січня 2004 року, передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядав за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Питання набуття права власності на житлові будинки регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року, який втратив чинність 22 лютого 1988 року на підставі Указу Президії Верховної ради СРСР "Про визнання такими, що втратили чинність, Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних жилих будинків" і статті 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про внесення змін до деяких законодавчих актів СРСР у питаннях охорони природи і раціонального використання природних ресурсів") і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Верховної ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти, як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений Інструкцією, затвердженою Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року. Згідно з пунктами 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі, належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі, й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Виходячи зі змісту ст. 22 КпШС, яка діяла на момент виникнення права власності на житловий будинок та перебування померлого ОСОБА_2 із ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, діяла абсолютна презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ним в період шлюбу.

Ця презумпція могла бути спростована одним із подружжя. Один із подружжя може оспорювати поширення режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі, в судовому порядку.

Тому дружина померлого позивач ОСОБА_1 спадкує тільки частину робітничого двору - житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою: надвірними будівлями в АДРЕСА_1 яка була набута спадкодавцем у шлюбі із нею, тобто 1/4.

Іншу частку 1/4 у вказаному нерухомому майні спадкує після смерті ОСОБА_2 його син ОСОБА_3 , оскільки на день смерті батька був зареєстрований і проживав разом із спадкодавцем.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є часом відкриття спадщини на належне йому майно.

Після смерті ОСОБА_3 спадщинуприйняла йогомати ОСОБА_1 , такяк на день йогосмерті проживала табула зареєстрована разомз нимза адресою АДРЕСА_1 .

Згідно довідки виданої Теребовлянським бюро Технічної інвентаризації від 11 жовтня 2024 року року №272 про те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Постановою виданою приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвою Л.І відмовлено ОСОБА_1 у вчинені нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до спадкування за законом (першої черги) ст. 1261 ЦК України право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставівикладеного,суд дійшовдо переконання,що позовнівимоги позивача ОСОБА_1 слідзадовільнити,визнавши занею правовласності нажитловий будинокіз господарськимибудівлями таспорудами,загальною площею 64,5 кв.м., що в АДРЕСА_1 , з яких 1/2 частки житлового будинку на праві спільної сумісної власності, 1/4 частки житлового будинку у порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та 1/4 частки житлового будинку у порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76, 80, 258, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, ст.ст. 1261, 1268 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 64,5 кв.м., що в АДРЕСА_1 , з яких 1/2 частки житлового будинку на праві спільної сумісної власності, 1/4 частки житлового будинку у порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та 1/4 частки житлового будинку у порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження- якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Розяснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядається вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.

Головуючий: В.В. Малярчук