Ухвала

від 30.01.2025 по справі 520/1384/25

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

з питання забезпечення позову

30 січня 2025 року справа № 520/1384/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденко А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІ-АВТО" про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІ-АВТО" (далі за текстом - позивач, заявник) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання недійсною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 129448 від 26.11.2024 року у розмірі 17.000,00 гривень,

встановив:

Ухвалою суду від 29.01.2025р. було прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, витребувано докази.

30.01.2025р. через систему "Електронний суд" позивачем було подано заяву про забезпечення позову, де викладені вимоги про зняття арешту з грошових коштів (поточних рахунків) та майна ТОВ «НАВІ-АВТО» за виконавчим впровадженням № 77016941 від 30.01.2025 року; зупинення дії виконавчого впровадження № 77016941 від 30.01.2025 року строком до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування вищевказаної заяви указано, що на підставі оскарженої постанови відповідачем було ініційоване відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 19 003,00 грн. Постанову про відкриття виконавчого провадження від Салтівського ВДВС у м. Харкові позивач не отримував, про арешт коштів і майна дізнався з сайту Єдиного реєстру боржників 30.01.2025 р. Дані обставини можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача до ухвалення рішення в цій справі та для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль, часу та витрат, що негативно відобразиться у фінансово-господарській діяльності, оскільки виконання такого провадження накладає надмірний фінансовий тягар на позивача в умовах воєнного стану на території України.

Вирішуючи дану заяву по суті, суд зазначає, що правовідносини з приводу забезпечення адміністративного позову унормовані ст.ст.150-158 КАС України.

Так, згідно із приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, у силу ч.2 ст.150 КАС України до кола підстав забезпечення позову законодавцем віднесені обставини: 1) існування ознак ризику істотного ускладнення виконання рішення суду; 2) існування ознак ризику неможливості майбутнього виконання рішення суду; 3) існування ознак ризику втрати ефективного захисту (поновлення) порушених (оспорюваних) прав та ущемлених інтересів; 4) очевидності ознак протиправності управлінського волевиявлення владного суб`єкта в одночасному поєднанні з очевидністю ознак порушення прав та інтересів заявника.

З положень наведеної норми Кодексу в кореспонденції з положеннями ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України слідує, що розглядаючи питання про забезпечення позову, суду необхідно, з урахуванням доказів, наданих особою на підтвердження сформульованих вимог, пересвідчитися, зокрема: у дійсності спору; у реальності загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; у співвідносності вимог заяви про забезпечення позову із вимогами самого позову; у співвідносності доводів заяви про забезпечення позову із підставами самого позову; у прийнятності розумного балансу між потенційними наслідками забезпечення позову та уникненням вирішення спору наперед; враховувати: специфіку правовідносин, у яких виник спір; зміст законодавчого регламентування цих відносин; співвідношення ймовірних наслідків незастосування заходів забезпечення позову із ймовірними наслідками застосування заходів забезпечення позову; критерій незворотності як наслідків незастосування заходів забезпечення позову, так і наслідків застосування заходів забезпечення позову; неприпустимість вручання у предмет доказування.

Звідси слідує, що розв`язуючи заяву про забезпечення позову, суд не має права вирішувати наперед ті питання, котрі стосуватимуться суті заявлених у майбутньому позові вимог, тобто вдаватися до оцінки обставин, котрі стануть предметом доказування по справі.

При цьому, суд вважає, що вирішення по суті заяви про забезпечення позову має здійснюватись виключно за правилами ч.1 ст.77 КАС України та без надання юридичної оцінки саме тим обставинам, котрі входять до предмету доказування у спорі.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Суд повторює, що за загальним правилом предмет доказування за заявою про забезпечення позову повинен відрізнятись від предмету доказування у спорі, а доводи заяви про забезпечення позову не повинні співпадати із доводами позову.

Суд зважає на суть та правову природу інституту забезпечення позову, котра окреслена у правовому висновку постанови Верховного Суду від 08.08.2019р. по справі №826/12319/18 (касаційне провадження №К/9901/67074/18) з приводу застосування ст.ст.150 і 151 КАС України, де указано, що "Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також повністю корелюються із правовими висновками постанови Верховного Суду від 13.09.2021р. у справі №ЗД/460/2/20, де зазначено, що підстави для забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20, від 15 червня 2022 року у справі № 440/12985/21, від 01 червня 2023 року у справі № 640/10260/22.

Як встановлено судом, необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зняття арешту з грошових коштів (поточних рахунків) та майна ТОВ «НАВІ-АВТО» за виконавчим провадженням №77016941 від 30.01.2025 року; зупинення дії виконавчого провадження №77016941 від 30.01.2025 року строком до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили, обґрунтована позивачем очевидною протиправністю даного рішення та можливістю ускладнення поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заявником у позові указано, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки було прийнято суб"єктом владних повноважень із порушенням вимог чинного законодавства та без врахування усіх обставин.

Суд змушений критично поставитись до цього доводу заявника, позаяк відповідність закону управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень за критеріями ч.2 ст.2 КАС України може бути перевірена судом виключно за наслідками вирішення адміністративного спору по суті.

Також суд повторює, що за змістом ч.1 ст.77 та ст.150 КАС України саме ініціатор забезпечення позову обтяжений процесуальним обов"язком навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

Суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Позивачем у заяві про забезпечення позову не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, а тому вжиття заходів забезпечення позову є передчасними.

Зважаючи на викладені вище міркування, суд доходить до висновку про те, що у даному конкретному випадку, заявником не викладено юридично спроможних доводів стосовно наявності перелічених законодавцем у ст.150 КАС України юридичних підстав для забезпечення позову та документально не підтверджено існування обставин, які б явно та очевидно поза розумним сумнівом показували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди власним правам та інтересам приватної особи або які б унеможливили захист власних прав та інтересів приватної особи без вжиття відповідних забезпечувальних заходів до ухвалення рішення у справі.

Також суд звертає увагу позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на обставини того, що матеріали заяви не містять доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у даному випадку підстави для забезпечення даного позову у спосіб, вказаний заявником, не виникли, що свідчить про недоведеність заявником обґрунтованості підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та можливість істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Окрім того, заявником до суду не подано доказів накладення виконавцем арешту на грошові кошти та майно боржника.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Згідно з ч.ч.2-3 ст.56 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Доказів наявності постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника заявником до суду не подано.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Частиною 1 ст.59 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підстави для вчинення суб"єктом владних повноважень - державним виконавцем власного управлінського волевиявлення з приводу зняття арешту з майна (коштів) боржника викладені законодавцем у положеннях ч.4 ст.59 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження".

Згідно з ч.5 ст.59 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду

Суд відмічає, що рішення суду у порядку ч.5 ст.59 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" за своєю правовою суттю є рішення по суті спору, а не способом забезпечення позову.

Такий спосіб забезпечення позову як зняття за рішенням суду арешту з майна боржника у виконавчому провадженні не згаданий законодавцем у ч.1 ст.151 КАС України, а тому не може бути застосований судом за клопотанням заявника.

Належних та достатніх доказів забезпечення позову у спосіб зупинення дії оскарженого індивідуального акта суб"єкта владних повноважень заявником до суду не подано, а суд згідно з ч.2. ст.19 Конституції України та ч.1 ст.77 КАС України не наділений законодавцем ані повноваженнями на самостійний пошук належних юридичних підстав для забезпечення позову, ані повноваженнями на самостійний пошук достатнього обсягу фактичних підстав для задоволення позову, ані повноваженнями на задоволення позову у спосіб, котрий не зазначений позивачем у відповідному клопотанні.

Стверджуючи про наявність загрози порушення прав (інтересів) від примусового виконання оскарженого правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень у порядку Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" заявник не позбавлений можливості подати клопотання про забезпечення позову у спосіб, що згаданий у п.5 ч.1 ст.151 КАС України (зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку), надавши належні, допустимі та достатні докази винесення виконавцем постанови про накладення арешту на майно боржника у відкритому виконавчому провадженні.

Між тим, таких доказів матеріали справи наразі не містять.

Таким чином, розглянувши подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, враховуючи інтереси як позивача, так і публічні інтереси у сфері безпеки дорожнього руху, суд не вбачає підстав для забезпечення позову в обраний заявником спосіб.

При розв`язанні порушеного заявником процесуального питання, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії); вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми зясування обєктивної істини в обсязі, об"єктивно необхідному для прийняття відповідного процесуального рішення не по суті спору; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення питання по суті аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 150, 151, 152, 154, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Заяву позивача про забезпечення позову від 30.01.2025р. - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя А.В. Сліденко