Рішення

від 31.01.2025 по справі 520/22909/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

31 січня 2025 року №520/22909/24

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Імператив" до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Імператив", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.06.2024 №UA206060/2024/000008/2 Івано-Франківської митниці;

2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.06.2024 №UA206060/2024/000094 Івано-Франківської митниці;

3) стягнути з Івано-Франківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК ІМПЕРАТИВ" судовий збір;

4) стягнути з Івано-Франківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК ІМПЕРАТИВ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем до митниці під час оформлення вантажу було надано усі документи, котрі свідчать про правомірність визначення вартості товару за ціною договору та правильності числових значень, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 28.06.2024 №UA206060/2024/000008/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.06.2024 №UA206060/2024/000094 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, так як відповідачем порушено права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Також зазначив, що статтею 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МКУ. Митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей використаних при обчисленні митної вартості. У результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності і неточності. Наданими декларантом документами висновки митного органу не спростовано, отже прийняте рішення та картка відмови є правомірними та обґрунтованими.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якій не погодився з правовою позицією, викладеною представником відповідача у відзиві на позовну заяву через її безпідставність та недоведеність, просив суд прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 року задоволено заяву представника позивача та змінено найменування та адресу позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Імператив" (податковий номер 41571716) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Імператив" (податковий номер 41571716).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Імператив" (попереднє найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Імператив", код ЄДРПОУ 41571716), зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб`єкт господарювання 07.09.2017. Основний вид діяльності за КВЕД: 23.14 Виробництво скловолокна.

Інші види діяльності за КВЕД: 23.19 Виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Імператив" (код ЄДРПОУ 41571716) уклало зовнішньоекономічний контракт №ІМР20240604 від 04.06.2024 з резидентом Словаччини JOHNS MANVILLE SLOVAKIA, A.S. на закупівлю рівниці (склоровінгу) (склонитка, зроблена зі скла, що використовується у будівельних роботах та при виготовленні різних товарів.

На виконання контракту нерезидент надав проформу-інвойс від 11.06.2024 на 22000 кг за ціною 1,15 євро за 1 кг на загальну суму 25300 євро.

18.06.2024 позивач на підставі вище вказаної проформи-інвойс сформував SWIFT-платіж та сплатив кошти у розмірі 25300 євро за товар.

У подальшому відвантажено нерезидентом та ввезено в Україну ровінг в загальній кількості 22068 кг за ціною 1,15 євро за 1 кг на загальну суму 25333,50 євро. У зв`язку з чим 10.07.2024 було здійснено доплату у розмірі 33,50 євро.

Таким чином, всього сплачено за договором 25333,50 євро за 22068 кг ровінгу за ціною 1,15 євро за 1 кг.

Позивачем до Івано-Франківської митниці 27.06.2024 подана електронна митна декларація №24UA206060003728U9, за якою до митного оформлення пред`явлено товар - рівниця (склоровінг) зі скловолокна у бобінах, виготовлений зі скла прямий, марка StarRov: PR440 4800 090 Рівниця (склоровінг) у бобінах - 16501,00 кг; PR440 2400 086 Р30S Рівниця (склоровінг) у бобінах - 4822,00 кг; PR440 4800 090 Р30А Рівниця (склоровінг) у бобінах - 745,00 кг. Склоровінг формується витягуванням з розплавленої скломаси через філь`єри, потім перероблюється в кручені нитки (рівниця). Використовується для власного виробництва склопластикових виробів. Не для військового призначення. Торговельна марка: StarRov, Країна виробництва: SK (Словаччина). Виробник: JOHNS MANVILLE SLOVAKIA, A.S.

На підтвердження заявленої у митній декларації №24UA206060003728U9 від 27.06.2024 митної вартості товару у розмірі 1124477,49 грн (еквівалентно 25333,50 EUR) та витрати на транспортування у розмірі 27200,00 грн, позивачем до митного органу були надані наступні документи: 1) сертифікат якості від 07.06.2024 №80380299610, 2) сертифікат якості від 07.06.2024 №80380299620, 3) сертифікат якості від 07.06.2024 №80380299630, 4) пакувальний лист від 25.06.2024 №803802996; 5) рахунок-проформа від 11.06.2024 №903576979; 4) рахунок-фактура (інвойс) від 25.06.2024 №903589553; 5) автотранспортна накладна від 25.06.2024 б/н; 6) сертифікат про походження товару від 26.06.2024 №08241775; 7) декларація про походження товару від 25.06.2024 №903589553; 8) банківський платіжний документ від 18.06.2024 №488382654; 9) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 25.06.2024 №КЛ-0002161; 10) документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 25.06.2024 №25/06/2024; 11) прейскурант (прайс-лист) від 07.06.2024 б/н; 12) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 04.06.2024 №ІМР20240604; 13) договір (контракт) про перевезення від 29.04.2024 №10/24; 14) договір (контракт) про перевезення від 04.04.2024 №105/24; 15) заява декларанта або уповноваженої ним особи у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари, які декларується не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю від 27.06.2024 б/н; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експертом від 25.06.2024 №903589553; 16) лист StarRov 086 від 01.12.2021; 17) лист StarRov 090 від 01.11.2023; 18) копія митної декларації країни відправлення від 25.06.2024 №24SK5864EX43112206.

Під час здійснення процедур митного контролю спрацювали ризики можливого заниження митної вартості товарів за кодами "105-2" та "106-2", у зв`язку з чим відповідач направив на електронну адресу позивача повідомлення про надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Листом від 28.06.2024 №280624 декларант надав відповідь, що на даний час ним надані всі документи на підтвердження митної вартості товару. З метою уникнення простою транспорту просив прийняти рішення підтвердження митної вартості товару за наявними документами до закінчення 10 денного терміну та вказав, що додаткові документи будуть подані у терміни та у відповідності до статті 55 МК України.

Івано-Франківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA206060/2024/000008/2 від 28.06.2024, зі змісту якого вбачається, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості. За результатами процедури митного контролю встановлено, що декларантом не надано: прайс-лист; платіжний документ, який стосується оплати між перевізником та експедитором; висновок про якісні та вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Джерелом інформації для даного рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на подібний (аналогічний) товарів, слугувала МД №UA209190/2024/7989 від 12.04.2024. Визначена митна вартість товару на рівні 1.75 Євро/кг.

Не погоджуючись з рішенням митного органу, 24.07.2024 позивач направив до Івано-Франківської митниці заяву в порядку частини 8 та 9 статті 55 Митного кодексу України з доказами на підтвердження заявленої митної вартості й надав такі документи: каталоги виробника Johns Manville Slovakia A.S. про скловолокно, корпорацію, види склоровінгу та висновок ДП "Укрпромзовнішекспертизи" від 19.07.2024 №1404.

Листом від 31.07.2024 №7.21-2/28-02/13/2841 відповідач відмовив у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів від 28.06.2024 №UA206060/2024/000008/2.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206060/2024/000094.

Підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206060/2024/000094 вказано: "неможливість здійснення митного оформлення товарів, в зв`язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA206060/2024/000008/2 від 28.06.2024".

Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав:

- спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше;

- невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, зокрема, витрати на транспортування.

Так, щодо спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.

Таким чином, у Івно-Франківської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формально-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.

Згідно з вимогами п.2 ч.2 ст.52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав необхідний пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).

Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Щодо доводів митного органу про те, що документи, подані позивачем не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, витрати щодо транспортування товару, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Так, до транспортних документів можуть належати: рахунок-фактура, акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат.

Таким чином, законодавством не передбачений вичерпний та єдиний перелік документів, які підтверджують транспортні витрати імпортера при ввезенні товару. Основною вимогою законодавства до таких документів є наявність в них інформації щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.

Судом встановлено, що на підтвердження заявленої у митній декларації №24UA206060003728U9 від 27.06.2024 митної вартості товару, зокрема, транспортування, позивачем надані наступні документи: пакувальний лист від 25.06.2024 №803802996, автотранспортна накладна від 25.06.2024 б/н, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 25.06.2024 №КЛ-0002161, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 25.06.2024 №25/06/2024, договір (контракт) про перевезення від 29.04.2024 №10/24, договір (контракт) про перевезення від 04.04.2024 №105/24.

Окремо, представник відповідача у відповіді на відзив зазначив, що вартість наданих транспортних та експедиторським послуг підтверджується рахунком на оплату від 25.06.2024 №КЛ-0002161, в якому містяться посилання на договір №10/24 від 29.04.2024, зазначено номерні знаки транспортних засобів та причіпу, з використанням яких вантаж було ввезено на територію України, а саме, АО 0535 НТ та АО 2446 ХF. Цей транспортний засіб також зазначений графі №18 та №21 митної декларації.

Суд зазначає, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містить у собі зміст господарської операції: транспортні послуги Трнава (Словаччина) Ужгород (Україна) та вартість цієї операції 27000 гривен.

Аналогічна інформація також зазначена декларантом у довідці про транспортні витрати віл 25.06.2024. Додатково вказано, що страхування вантажу не здійснювалось.

Стосовно доводів представника відповідача щодо наявності недоліків в платіжних документах, суд зазначає, що декларантом при митному оформленні товару надавався платіжний документ на переказ 25300 євро. Зазначений платіж здійснений за допомогою банківського сервісу SWIFT за допомогою розробленого бланка повідомлення, в який неможливо самостійно внести зміни щодо призначення платежу.

Разом з тим, суд зазначає, що інвойс №903576979 від 11.06.2024 містить всю необхідну інформацію стосовно суми платежу та номеру контракту, зо який він був сплачений.

Таким чином, декларантом надано вичерпний перелік документів згідно норм митного Кодексу України щодо документального підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення, на підставі яких можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди.

Отже, вказані доводи відповідача щодо непідтвердження позивачем митної вартості товарів спростовуються матеріалами справи.

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст.53 МКУ, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.

Згідно з частиною 3 ст.53 МК України надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства.

Суд зазначає, що каталоги виробника товару та прайс-листи надавалися відповідачу при митному оформленні товару.

У декларанта відсутні каталоги виробника товару. Крім того, відповідно до ч.2 ст.53 МК України каталог виробника товарів не відноситься до документів, які повинні надаватись декларантом для підтвердження митної вартості товарів, тому вимога митниці про його надання протирічить означеним правовим нормам.

Як встановлено судом з матеріалів справи, то декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів.

У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" №303-A).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA206060/2024/00008/2 від 28.06.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206060/2024/000094, прийняті Івано-Франківською митницею, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Імператив".

Щодо клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що додатково підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи у розмірі 20000 грн. Однак, на момент винесення рішення у справі позивачем не подано до суду документів на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Враховуючи задоволення позову, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.

Керуючись ст.ст.19, 134, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Імператив" (вул.Космічна, буд.23-А, 4 поверх, м.Харків, 61165, код ЄДРПОУ 41571716) до Івано-Франківської митниці (вул.Чорновола, буд.159, м.Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ 43971364) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.06.2024 №UA206060/2024/000008/2 Івано-Франківської митниці.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.06.2024 №UA206060/2024/000094 Івано-Франківської митниці.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (вул.Чорновола, буд.159, м.Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ 43971364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Імператив" (вул.Космічна, буд.23-А, 4 поверх, м.Харків, 61165, код ЄДРПОУ 41571716) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 31 січня 2025 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО