Рішення

від 31.01.2025 по справі 560/13347/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/13347/24

РІШЕННЯ

іменем України

31 січня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Козяр Транс" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Козяр Транс" звернулось до суду з позовом до Хмельницької митниці, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №UA400000202444 від 08.08.2024 про збільшення грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, податкове повідомлення - рішення №UA400000202445 від 08.08.2024 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України. В обґрунтування позову зазначає, що не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями. Зазначає про те, що наявні у позивача сертифікати з перевезення товару є офіційними документами, які можуть бути визнані не чинними або недійсними лише у встановленому законом порядку. Водночас, надані при митному оформленні сертифікати недійсними не визнавались. Також у матеріалах перевірки відсутні докази надходження від уповноважених органів іноземних держав документально доведеної інформації про не підтвердження автентичності вказаних сертифікатів, недостовірності відомостей, що містяться в них. Враховуючи це, позивач вважає, що ним не було допущено порушення вимог закону, відтак спірні рішення митного органу вважає протиправними.

У відзиві Хмельницька митниця позов не визнає, зазначаючи, що від уповноважених органів іноземних держав надійшла документально підтверджена інформація щодо не підтвердження відомостей, які містяться у сертифікаті з перевезення товару EUR.1, наданого позивачем, що свідчить про можливе порушення законодавства України з питань митної справи. Зважаючи на це, посадовими особами Хмельницької митниці проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «КОЗЯР-ТРАНС» вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності нарахування митних платежів за товари, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 06.09.2021 №UA401120/2021/045395. Перевіркою встановлені порушення закону в частині обґрунтованості та законності отримання ТОВ «КОЗЯР -ТРАНС» пільг/ звільнення від оподаткування під час митного оформлення товару за митною декларацією №UA401020/2021/045395 від 06.09.2021. На підставі висновків перевірки прийняті спірні рішення, які відповідач вважає правомірними і просить у позові відмовити.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

Стаття 336 Митного кодексу України (далі також МКУ) передбачає, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або па територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Частиною 3 ст. 345 Митного кодексу України передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення, зокрема, документальних виїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом сум податкового зобов`язання щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно ст. 346 Митного кодексу України документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного митного органу з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.

Документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані графіку митного органу та проводиться за місцезнаходженням підприємства, що перевіряється. У разі відсутності на підприємстві належних умов для роботи посадових осіб митного органу перевірка такого підприємства, за згодою його керівника, може проводитись у приміщенні митного органу. Проведення документальних планових виїзних перевірок здійснюється митними органами на підставі квартальних планів, які формуються, виходячи з результатів аналізу зовнішньоекономічних операцій підприємств із застосуванням системи управління ризиками.

Згідно зі ст. 354 Митного кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою.

Результати перевірки є підставою для самостійного визначення митним органом сум податкового зобов`язання щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Положення статті 36 Митного кодексу України передбачають, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення Митного кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння, з метою застосування до них передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є: сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно з ч. 8 ст. 43 Митного кодексу України у разі, якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутись до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Закон України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікував Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами з іншої сторони. Угодою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС). Згідно з ч. 1 ст. 26 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва (далі також Протокол І).

Частина 1 ст. 2 розділу 2 Протоколу І передбачає, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатись такими, що походять з Європейського Союзу:

1) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до ст. 6 цього Протоколу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу, відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;

2. У випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 Підтвердження походження Протоколу 1, згідно з положеннями якого сертифікат з перевезення товару EUR.1 повинен бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник повинен заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки. Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, в якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни - члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 повинен бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Стаття 28 Протоколу І передбачає, що до складу документації, зазначеної в статтях 17 (3) і 22 (3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити також:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Згідно з положеннями Закону України від 08.11.2017 №2187-VIII Україна приєдналась до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Конвенція). Конвенція набрала чинності для України 01.02.2018.

Положеннями ст. 32, 33 Протоколу І (Доповнення І до Конвенції) передбачено процедуру перевірки достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що в них міститься. Зокрема, відповідно до ст. 32 Протоколу І з метою забезпечення правильного застосування Протоколу І Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що міститься в документах. Крім того, ст. 33 Протоколу І передбачає, що митні органи країни імпорту мають право здійснювати подальші перевірки підтверджень походження у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконання інших вимог даного Протоколу І (Доповнення І Конвенції).

Відповідно до ч. 1 ст. 289 Митного кодексу України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання (п. 4); в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України (п. 5)

Згідно з п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54. 3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Дослідивши обставин справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що на підставі наказу Державної митної служби України №144 від 12.07.2024 "Про проведення документальної невиїзної перевірки стану дотримання ТОВ "Козяр-Транс" вимог законодавства України з питань митної справи" з 22.07.2024 було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності нарахування митних платежів за митною декларацією від 06.09.2021 №UA401020/2021/045395.

За результатами перевірки Хмельницькою митницею був складений акт від 29.07.2024 №4/24/19/37512870 про результати перевірки, у якому відображені висновки про порушення позивачем:

- пункту 1 статті 128 Митного кодексу України при застосуванні до задекларованого товару преференційної ставки мита, в результаті чого занижене податкове зобов`язання зі сплати мита за МД № UA401020/2021/045395 від 06.09.2021 на суму 88 712,31 грн.;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД №UA401020/2021/045395 від 06.09.2021 на суму 17 742,46 грн.

На підставі акту перевірки 08.08.2024 Хмельницькою митницею прийняті повідомлення рішення форми «Р» № 400000202444 щодо сплати грошового зобов`язання по ввізному миту на суму 97583,54 грн. та №400000202445 щодо сплати грошового зобов`язання по ПДВ на суму 115453,14 грн. та штрафної санкції 19 516,74 грн.

Зі змісту митної декларації від 06.09.2021 №UA401020/2021/045395 встановлено, що ввезеним товаром є «Сідельний тягач, такий що був у використанні, марка - MAN, модель TGX, календарний рік виготовлення 2017 модельний рік виготовлення 2017 дата першої реєстрації 04.04.2017, VIN- НОМЕР_1 , двигун дизельний, робочий об`єм циліндрів 12419 см3, номер двигуна не встановлено, потужність 338 кВт, маса в разі максимального завантаження -19.0 т, вантажопідйомність 10,837 т. колісна формула -4ч2, кількість місць для сидіння згідно свідоцтва про реєстрацію 2, для використання по дорогах загального призначення. Торгівельна марка MAN, фірма-виробник: MAN Країна виробництва DE».

Як видно з графи 36 митної декларації №UA401020/2021/045395, зазначається код преференції 410000000 ( для товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС, на підставі абзацу 1 частини 1 статті 29 додатка І-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їх державами - членами, з іншої сторони.

У зв`язку з застосуванням преференції 410 під час митного оформлення товару позивач як суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності задекларував пільгу, а саме звільнення від сплати ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання.

Статтею 15 «Загальні вимоги» Доповнення І передбачено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ а ;

(b) сертифіката з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку ІІІ b;

(c) у випадках, вказаних у статті 21 (1) декларація, (надалі іменується «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED визначена статтею 16 Доповнення І Конвенції. Відповідно до ч. 1 зазначеної статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED повинен бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Відповідно до частини 3 цієї статті експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції. Частиною 1 статті 28 Доповнення І Конвенції передбачено, що експортер, який подає заявку на отримання сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен зберігати документи, зазначені в статті 16(3) протягом щонайменше трьох років. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що експортер, що складає декларацію про походження, повинен зберігати примірник цієї декларації походження, а також документи, зазначені в статті 21(5) протягом щонайменше трьох років.

Для підтвердження преференційного походження товарів ТОВ «КОЗЯР- ТРАНС» було надано сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 №PL/MF/AS 0099376 від 01.09.2021 відправник «Przedsiebiorstwo Handlowo- Uslugowe MAGPOL Miroslaw Grzejszczyk», Польща. У сертифікаті зазначена інформація про те, що товари мають преференційне походження з Європейського Союзу.

Водночас, після прийняття вищевказаної митної декларації до оформлення, під час виконання митної процедури «Контроль із застосуванням системи управління ризиками», автоматизованою системою управління ризиками Держмитслужби була генерована, серед інших, форма митного контролю із кодом «802-4» «Направлення службової записки до підрозділу по контролю правильності визначення країни походження товарів ... (після завершення МО) з коментарем: «На запит ДФС митними органами країни експортера не підтверджено походження товарів (...) Розглянути питання правомірності застосування преференції по товарам».

Як вбачається з наданих доказів, Вінницькою митницею був направлений запит від 09.09.2021 №7.12-08-1/15/15/1514 до Держмитслужби України з подальшим перенаправленням уповноваженим органам Польщі з проханням надати допомогу в проведенні перевірки зазначених документів про походження товарів та даних, які у них містяться.

Листом митної адміністрації республіки Польща від 23.05.2022 №2601-ЮА.4331.27.2021 повідомлено про те, що транспортний сертифікат EUR1 є справжнім. Водночас, під час перевірки експортер не довів походження товару з ЄС.

Отже, товар не вважався таким, що має преференційне походження з ЄС ( відповідно до Додатка І до Регіональної конвенції), про що і вказано митним органом у акті перевірки від 29.07.2024 №4/24/19/37512870. Відтак, у зв`язку з тим, що преференційне походження товару не було підтверджене, пільга була надана (отримана) безпідставно (з порушенням вимог Доповнення 1 до Конвенції)

Суд погоджується з тим, що оскільки експортером не підтверджено преференційне походження товару, вказаного у сертифікаті відповідно до Угоди, відповідно товар не може вважатись таким, що походить з Європейського Союзу та не підлягає митному оформленню із застосуванням преференційної ставки ввізного мита. Водночас, діючи добросовісно та застосовуючи преференцію, позивач повинен був безумовно переконатися у тому, що товар дійсно є товаром відповідного походження згідно з положеннями зазначеної Угоди. У спірних правовідносинах обов`язок з декларування, визначення і сплати мита та податків покладається саме на позивача, тому саме він, а не продавець товару несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку.

З огляду на вказане вище, оскільки товариством самостійно у митній декларації зазначено код пільги «410» (звільнення від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України), водночас сертифікатом з перевезення товару EUR.1 від 01.09.2021 №PL/MF/AS 0099376 країна походження товару не підтверджена, позивач не мав права на застосування преференційного режиму, отже повинен був при митному оформленні сплатити митні платежі у повному обсязі.

Що стосується того, що у Хмельницької митниці не було законних підстав для проведення документальної невиїзної перевірки, підставою для її проведення стало отримання митницею інформації уповноваженого митного органу республіки Польща щодо не підтвердження інформації щодо походження товару.

Розрахунок сум митних/податкових платежів належними доказами не спростований.

Зважаючи на це, Хмельницькою митницею правомірно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита і податку на додану вартість. Оскільки відповідачем доведено обґрунтованість висновків перевірки, що не спростовуються іншими доказами у справі, при прийнятті спірних рішень він не вийшов за межі наданих повноважень і не порушив вимоги закону, з огляду на що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 31 січня 2025 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Козяр Транс" (вул. Заводська, 155,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29007 , код ЄДРПОУ - 37512870) Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПО - 43997560)

Головуючий суддя І.С. Козачок