Рішення

від 31.01.2025 по справі 560/15342/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/15342/24

РІШЕННЯ

іменем України

31 січня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІКОМ" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГІКОМ" звернулось в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 23.10.2024 №156/22-01-04-09 прийнятого відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІКОМ".

2. Зобов`язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІКОМ" платником єдиного податку третьої групи з 01.10.2024, шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірним рішенням анульовано реєстрацію єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІКОМ" на підставі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. При цьому відповідач посилається на абзац 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Позивач вважає оскаржене рішення протиправним та таким, що належить скасуванню, оскільки не здійснює діяльність, вказану в абзаці 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України.

Звернуто увагу, що рішення від 23.10.2024 №156/22-01-04-09 прийнято з порушенням процедури його прийняття.

До суду 28.10.2024 надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що ТОВ "МАГІКОМ" перебуває на спрощеній системі оподаткування 3 група ставка 5%, з 06.09.2013 згідно поданої заяви №1322255104253 від 06.09.2013 року та обрано основний вид діяльності згідно Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі - КВЕД-2010): _61.90 - «Інша діяльність у сфері електрозв`язку».

Згідно поданої ТОВ "МАГІКОМ" податкової декларації платника єдиного податку - юридичної особи за І півріччя 2024 від 12.07.2024 №9192872769 вказано вид діяльності (КВЕД): _61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», обсяг доходу склав 2 692 349,97 гривень.

Вказує, що раніше застосовувались норми Закону України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 року №1280-ІV (далі - Закон №1280), який чітко розмежовував поняття «оператор електронних комунікацій» та «постачальник електронних комунікаційних послуг», а також визначав окремо поняття «провайдер телекомунікацій» (суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку). Таким чином, на момент дії положень Закону №1280 фізичні особи-підприємці у разі надання провайдерських послуг доступу до мережі Інтернет мали право здійснювати діяльність на спрощеній системі оподаткування.

Проте, Закон №1280 втратив чинність у зв`язку з набранням чинності 01.12.2022 року Закону України від 16.12.2020 року № 1089-ІХ «Про електронні комунікації» (далі - Закон №1089). Проаналізувавши положення нового закону, ГУ ДПС у Хмельницькій області наголошує, що норми Закону №1089 вже не визначають окремого суб`єкта господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері електронних комунікаційних послуг без права на технічне обслуговування та експлуатацію мереж. Крім того, відповідно до положень Закону №1089 оператор і є постачальником при постачанні електронних комунікаційних послуг.

Так, згідно з п. 80 ч. 1 ст. 2 Закону №1089 послуга доступу до мережі Інтернет - це електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується.

Оператор електронних комунікацій (оператор) - суб`єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов`язаними засобами (абзац перший п. 70 частини першої ст. 2 Закону №1089).

У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг (абзац 3 п. 70 ч. 1 ст. 2 Закону №1089).

Постачальник електронних комунікаційних послуг - суб`єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг (п. 87 ч. 1 ст. 2 Закону №1089).

Таким чином, з набранням чинності норм Закону №1089 платники єдиного податку- юридичні особи, при наданні послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, в т.ч. надання доступу до мережі Інтернет, не мають права обирати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

До суду 06.11.2024 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позовну заяву. Зазначає, що позивач надає послуги доступу до мережі Інтернет, без включення до такої послуги технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж на користь інших осіб. Це підтверджується витягом з реєстру постачальників електронних комунікаційних послуг у якому зазначено, що позивач надає послуги з видом діяльності: IA.S1 «Послуга доступу до мережі Інтернет» (послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується. З використанням мережі: фіксованого зв`язку).

Вказує, що код виду діяльності не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій, не спричиняє жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов`язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.

Тобто у самому Класифікаторі зазначено, що обрані КВЕД не створюють прав та обов`язків, а лише слугують статистичним інструментом. Таким чином, позиція ГУ ДПС у Хмельницькій області, щодо невірно обраних КВЕДів суперечить Національному класифікатору, на який вони ж опираються.

Вважає, що відповідачем не враховано, що обслуговування власних телекомунікаційних мереж та технічне обслуговування телекомунікаційних мереж, які належать іншому суб`єкту господарювання - поняття не тотожні.

До суду 08.11.2024 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що рішення від 23.10.2024 №156/22-01-04-09 винесене на підставі, у межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України на основі звітів, що були надані позивачем, а тому, є законним та обґрунтованим. Звертає увагу, що прийняттю спірного рішення передувало проведення камеральної перевірки.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.10.2024 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Хмельницькій області про розгляд справи у порядку загального позовного провадження - відмовлено.

Суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГІКОМ" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38860448, перебувало на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Хмельницькій області на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності - 3 група, ставка 5%.

Видами економічної діяльності позивача є: інша дiяльнiсть у сферi електрозв`язку (61.90, основний); електромонтажні роботи (43.21); ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (95.21); роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (47.43); розповсюдження кіно- та відеофільмів, телевізійних програм (59.13); діяльність у сфері телевізійного мовлення (60.20); дiяльнiсть у сферi проводового електрозв`язку (61.10); діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку (61.20); оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність (63.11); надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; (63.99); надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп`ютерів (77.33); надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у. (77.39).

Згідно з поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "МАГІКОМ" податковою декларацією платника єдиного податку - юридичної особи за І півріччя 2024 від 12.07.2024 №9192872769 вказано КВЕД: 61.90 «Iнша дiяльнiсть у сферi електрозв`язку», обсяг доходу склав 2 692 349,97 грн.

В приміщенні Головного управління ДПС у Хмельницької області проведено камеральну перевірку визначення підстав щодо перебування Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІКОМ" на обліку як платника єдиного податку третьої групи, за результатом якої складено акт від 30.09.2024 №21063/22-01-04-09/38860448.

В ході цієї перевірки встановлено, що реєстрація платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІКОМ" підлягає анулюванню шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу. Підставою для зазначених висновків вказано абзац 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України. Зазначено, що відповідно до КВЕД-2010 діяльність з надання послуг доступу до мережі Інтернет не відокремлюється в окремий клас або підклас видів економічної діяльності, а є складовою класів 61.10 - «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку», 61.20 - «Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку», 61.30 - «Діяльність у сфері супутникового електрозв`язку» та класу 61.90 - «Інша діяльність у сфері електрозв`язку». Юридичні особи, які обрали вказані КВЕД-2010 та надають електронні комунікаційні послуги, не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

На підставі висновків зазначеного акту Головне управління ДПС в Хмельницькій області прийняло рішення від 23.10.2024 №156/22-01-04-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Підставою для анулювання реєстрації в рішенні зазначено здійснення позивачем видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування відповідно до абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПІК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Приписами підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України чітко визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із послідовних кварталів.

Тобто закон покладає обов`язок контролю не тільки на контролюючий орган, але і на платника єдиного податку після встановлення/виникнення зазначених обставин самостійно перейти на сплату інших податків.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV ПК України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України до суб`єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться, зокрема, фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена.

Згідно з пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

3 01.01.2022 набрав чинності Закон України від 16.12.2020 №1089-IX "Про електронні комунікації" (далі - Закон №1089-IX), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов`язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

Відповідно до визначень, наведених у частині 1 статті 2 Закону №1089-IX:

- мережа Інтернет (Інтернет) - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз`єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами (пункт 54);

- послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується (пункт 80);

- електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг (пункт 25);

- електронна комунікація (телекомунікація, електрозв`язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (пункт 28);

- електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг (пункт 27);

- постачальник електронних комунікаційних послуг - суб`єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг (пункт 87);

- постачальник електронних комунікаційних мереж - суб`єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов`язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж (пункт 85);

- оператор електронних комунікацій (оператор) - суб`єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов`язаними засобами; у разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж; у разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг (пункт 70).

Згідно з частиною 2 статті 19 Закону №1089-IX право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію електронних комунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі - підприємцю або юридичній особі, незалежно від форм власності, які є резидентами України.

Надання електронних комунікаційних мереж та послуг на території України є виключним правом юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих відповідно до законодавства (резиденти України).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку від 20.04.2022 №30 "Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2022 за №502/37838 (зі змінами), затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.

Суд встановив, що згідно з витягом з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг №104-6259/104 від 18.09.2024 позивач включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг за №4336, як постачальник електронних комунікаційних послуг та не включений як постачальник електронних комунікаційних мереж. Так, позивач є постачальником електронних комунікаційних послуг за кодом IA.S1 «Послуга доступу до мережі Інтернет» - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується; з використанням мережі: фіксованого зв`язку.

В Орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, надано такі визначення:

- послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1) - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується;

- послуга доступу до елементів електронної комунікаційної мережі та пов`язаних з нею засобів і послуг (код послуги NA.N1) - надання права та можливості доступу до елементів електронної комунікаційної мережі та пов`язаних з нею засобів і послуг іншим постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг, що може включати підключення обладнання за допомогою засобів фіксованого або мобільного зв`язку; в тому числі доступ до місцевих (абонентських) ліній зв`язку та обладнання і послуг, необхідних для надання послуг через місцеву абонентську лінію звязку. З використанням мережі: фіксованого зв`язку.

Так, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (зараз Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій) у своєму листі №01-7119/111 від 29.12.2021 на запити народного депутата України ОСОБА_1 та Асоціації правовласників та постачальників контенту, прямо зазначається що діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж, зазначена у пункті 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ передбачає діяльність з надання послуг третім особам з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, а не обслуговування власної телекомунікаційної мережі.

Таким чином, навіть у разі наявності у позивача власної телекомунікаційної мережі та її технічного обслуговування, така діяльність ні у якому разі не може бути наданням послуг із технічної експлуатації телекомунікаційної мережі і, відтак, не може бути підставою для застосування обмеження, передбаченого у абз. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України.

Суд зазначає, що діяльність із надання доступу до мережі Інтернет не передбачає надання послуг із технічного обслуговування та експлуатації електронної комунікаційної мережі на користь інших осіб. При цьому, як уже зазначено, позивач не є постачальником електронних комунікаційних мереж.

Таким чином, позивач не здійснює фактично діяльності за вказаними у статті 291 ПК України видами, що свідчить про протиправність рішення від 23.10.2024 №156/22-01-04-09.

Як встановив суд, оскаржене рішення прийняте на підставі акта камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Зі змісту викладеного слідує, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.

При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 06.05.2020 у справі №812/1137/16.

Надалі вказаний висновок неодноразово підтверджувався, зокрема, постановою Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №320/1040/19, в якій зазначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом; при цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Оскільки спірне рішення прийнято не на підставі висновків документальної перевірки як того вимагає чинне законодавства, суд дійшов висновку про порушення відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, що в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття відповідачем рішення від 23.10.2024 №156/22-01-04-09.

Таким чином, спірне рішення є протиправним та його необхідно скасувати.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд вважає наявними підстави для їх задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 299.13 статті 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

У випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру.

Встановлення судом факту протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого суб`єкта обов`язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податку у первинне правове становище, яке існувало до моменту прийняття протиправного рішення, вчинивши дії з поновлення реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку. У цьому випадку з 01.10.2024, шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає та враховує таке.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивач 04.12.2024 подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

До суду 13.12.2024 надійшли заперечення на вказану заяву, в яких відповідач зазначає про відсутність підстав для стягнення з Головного управління ДПС у Хмельницькій області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, оскільки спір немайнового характеру та не є складним за своєю суттю.

Щодо зазначеної заяви суд зазначає та враховує таке.

Положеннями пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Визначаючи суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги від 15.10.2024; акт приймання-передачі наданих послуг від 22.11.2024 до договору про надання правничої допомоги від 15 жовтня 2024 року; платіжну інструкцію №194 від 18.10.2024; ордер ВХ №1081913.

Між позивачем та адвокатським об`єднанням "Адвокатська контора "Місяць і партнери" 15.10.2024 укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого:

- клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу: підготовка та подання позовної заяви до Хмельницького окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи та зобов`язання поновити реєстрацію платником єдиного податку третьої групи (пункт 1.1);

- за роботу виконану адвокатським об`єднанням клієнт сплачує грошові кошти в сумі визначеній у розмірі 15000 гривень 00 копійок (пункт 4.1);

- сума сплачена за надану правову допомогу за даним договором, є гонораром адвокатського об`єднання за надання правової допомоги (пункт 4.2);

- даний договір укладений на строк до повного виконання його умов та набирає чинності з моменту його підписання (пункт 6.1).

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 22.11.2024 до договору про надання правничої допомоги від 15 жовтня 2024 року клієнту надано такі юридичні послуги:

1) первинний юридичний аналіз фактичних обставин справи, вивчення документів наданих клієнтом; пошук законодавства, що регулює спірні правовідносини, та вивчення судової практики у аналогічних судових справах;

2) підготовка та подання позовної заяви до адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області про анулювання реєстрації єдиного податку та зобов`язання поновити реєстрацію платником єдиного податку третьої групи;

3) підготовка та подання відповіді на відзив Головного управління ДПС у Хмельницькій в межах судової справи.

В акті зазначено, що загальна вартість послуг (виконаних робіт) складає фіксований розмір - 15000,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №194 від 18.10.2024 позивач сплатив 15000,00 грн за надання правничої допомоги згідно договору від 15.10.2024.

Оцінюючи подані документи, якими обґрунтовано реальність надання послуг, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем у позовній заяві розмір правничої допомоги (15000,00 грн) та у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 04.12.2024 (15000,00 грн) є неспівмірними з розглядом справи №560/15342/24.

Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, суд зазначає, що такий вид правничої послуги, як "підготовка позовної заяви" включає в себе і ряд інших супутніх послуг таких, як: первинний юридичний аналіз фактичних обставин справи, вивчення документів наданих клієнтом, пошук законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Суд зазначає, що вивчення судової практики у аналогічних судових справах не є видом правової допомоги. При цьому, це є допоміжною діяльністю при складанні процесуальних документів.

Також, не є видом надання правової допомоги подання позовної заяви та відповіді на відзив.

Крім того, предмет спору в цій справі не є значно складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви у справі №560/15342/24 вимагала значного обсягу часу та за своїми характеристиками була віднесена до обсягу складних справ.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, суд вважає розмір вартості наданих послуг, визначених в договорі про надання правничої допомоги від 15.10.2024 та в акті приймання-передачі наданих послуг від 22.11.2024 до договору про надання правничої допомоги від 15 жовтня 2024 року, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, та, відповідно, вимоги про відшкодування 15000,00 грн як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.

Водночас, суд вважає, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 5000,00 грн, яку слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІКОМ" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 23.10.2024 №156/22-01-04-09.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІКОМ" платником єдиного податку третьої групи з 01.10.2024, шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІКОМ" 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням ДПС у Хмельницькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІКОМ" судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГІКОМ" (просп. Миру, 59, оф.602, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29017 , код ЄДРПОУ - 38860448) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя О.О. Михайлов