Постанова

від 28.01.2025 по справі 761/1626/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/1626/20 Головуючий у суді І інстанції: Макаренко І.О.

провадження №22-ц/824/3500/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Болотова Є.В., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Дуб С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Березки Романа Миколайовича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік-Лайф» на рішення Шевченківського районного суду у м. Києві від 26 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік-Лайф» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Павловнія Груп Україна» про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом, в якому просив суд стягнути у солідарному порядку на його користь з відповідачів суму грошових коштів у розмірі 2 528 351,84 грн, з яких 2 067 620,96 грн - основний борг, 407 349,46 грн - пеня, 37 047,22 грн - 3% річних, 16 334,20 грн - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.04.2019 року між позивачем та ТОВ «Павловнія Груп Україна» було укладено договір на постачання № 62-12/18, згідно з умовами якого, постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

08.04.2019 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання постачальником своїх зобов`язань, що випливають з договору поставки від 03.04.2019 року № 62-12/18.

Платіжними дорученнями № 2 від 16.04.2019 року, № 3 від 17.04.2019 року, № 4 від 24.05.2019 року, № 5 від 27.05.2019 року позивач, на виконання умов договору, перерахував на рахунок постачальника грошові кошти. Всього позивач на виконання умов договору перерахував постачальнику 2 067 620,96 грн.

Станом на дату подачі позову постачальник, своїх зобов`язань стосовно поставки товару не виконав. В такий спосіб відповідачами порушено умови договору на постачання та договору поруки.

Рішенням Шевченківського районного суду у м. Києві від 26 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Стягнуто з ТОВ «Органік-Лайф» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн та 6768 грн за проведення експертизи.

Стягнуто з ТОВ «Органік-Лайф» на користь ТОВ «Павловнія Груп Україна» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, адвокат Березка Р.М., який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік-Лайф», подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення ТОВ «Павловнія Груп Україна», ОСОБА_1 суми заборгованості по видатковій накладній № 33 від 24.05.2019 року на суму 568 020,96 грн та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути із ТОВ «Павловнія Груп Україна» та ОСОБА_1 суму заборгованості по видатковій накладній № 33 від 24.05.2019 року у розмірі 568 020,96 грн. Також просив судові витрати розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального тапроцесуального права та за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що 03.04.2019 року між ТОВ «Органік-Лайф» (покупець) та ТОВ «Павловнія Груп України» (постачальник) було укладено Договір на постачання № 62-12/18, згідно з умовами якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах Даного Договору.

Надалі 08.04.2019 року між ТОВ «Органік-Лайф» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено Договір поруки, згідно з умовами якого поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором за виконання постачальником своїх зобов`язань, що випливають з Договору поставки від 03.04.2019 р. № 62-12/18.

У відповідності до умов Договору на постачання № 62-12/18 від 03.04.2019 р., предметом поставки був сорт рослин - Paulownia Clone In Vitro 112®.

Відповідно до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2020 рік, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України майнові права інтелектуальної власності засвідченими патентом (позначені знаком ®) на сорт рослин Paulownia Clone In Vitro 112® належать компанії In Vitro SL, 08980 Sant Feliu de Llobregat, Barcelona (номер заявки 16649001, код володільця 2280).

Видаткова накладна № 33 від 24.05.2019 р. виписана на інший товар, а ніж передбачений договором поставки, та сама по собі не може бути належним доказом поставки сорту рослин Paulownia Clone In Vitro 112 ® на адресу ТОВ «Органік-Лайф».

Згідно вказаної накладної ТОВ «Павловнія Груп Україна» поставила на адресу ТОВ «Органік-Лайф» - товар: саджанці Paulownia SIEB ЕТ Z UCC.

Зв`язавшись засобами електронного зв`язку із компанією In Vitro SL, було отримано наступну інформацію:

IN VITRO SL ніколи не співпрацювала з ТОВ «Павловнія Груп Україна», не укладала з ними контрактів і не продавала їм саджанці Paulownia Clone In Vitro 112 ®.

Дистриб`ютором компанії In Vitro SL по країнам східної Європи (Молдова, Румунія, Україна та ін.) є SRL "Paulownia Croup", зареєстрована в Молдові.

Всі саджанці Paulownia Clone: In Vitro 1.12 ®, які, можливо, завозилися в Україну, по- перше завозилися з лабораторії, яка знаходиться в Іспанії, по-друге виключно за контрактом з SRL "Paulownia Group".

Прямих контрактів на поставку в Україну саджанців Paulownia Clone In Vitro 112 ® компанія In Vitro SI з українськими компаніями не укладало.

Більш того, в 2019 році SRL "Paulownia Group", єдиний офіційний представник In Vitro S1 по східній Європі, в Україну саджанці Paulownia Clone In Vitro 112 ® не завозили.

Також., SRL "Paulownia Group" (Молдова), підтвердило, що вони співпрацювали із ТОВ «Павловнія Груп Україна» у 2017-2018 р.р. У зв`язку із неналежним виконанням своїх зобов`язань SRL "Paulownia Group" припинило співпрацю із ТОВ «Павловнія Груп Україна» із 2018 р.

Із 2018 р. по теперішній час SRL "Paulownia Group" в Україну не імпортували саджанці Paulownia Clone In Vitro 112 ®.

Отримавши дану інформацію було вирішено звернутись до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

На даний час у провадженні СВ Печорського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12020100060001242 від 18.03.2020 р. за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. (Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) - шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.

В рамках кримінального провадження було отримано інформацію від Державної митної служби України, із повідомленням про те, що ТОВ «Павловнія Груп Україна» у 2019 році, не декларувала переміщення товарів через митний кордон України.

Все вище перелічене говорить про те, що ОСОБА_1 та його компанія ТОВ «Павловнія Груп Україна» використовуючи надані йому компанією SRL "Paulownia Group" ексклюзивні права на продаж на території України сорту рослин Paulownia Clone In Vitro 112 ®, здійснив шахрайські дії, направлені на особисте збагачення, шляхом введення в оману як покупців (ТОВ «Органік-Лайф») так і свого дистриб`ютора (SRL "Paulownia Group" та In Vitro SL), оскільки намагався продати підробку товару.

Вищевказане підтверджується відсутністю митного декларування про імпорт товару, відсутністю супроводжуючих документів на товар (сертифікат якості, сертифікат походження, інструкція по вирощуванню), поясненнями та листуванням із компаніями SRL "Paulownia Group" та In Vitro SL.

На підставі вищевикладеного, скаржник вважає, що ТОВ «Павловиія Груп Україна» не виконала свої зобов`язання щодо поставки товару Paulownia Clone In Vitro 112 ® у кількості 3 194 шт. на загальну суму 568 020,96 грн, та повинна повернути отримані за товар грошові кошти.

26 листопада 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Пащенка Петра Миколайовича, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просив стягнути з ТОВ «Органік-Лайф» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати з арозгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 грн.

28 січня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання предстанивка ТОВ «Органік-Лайф» - Березки Романа Миколайовича, в якому просив відкласти розгляд даної справи призначеної на 28 січня 2025 року о 11 год. 15 хв., обгрунтовуючи тим, що у зв`язку з хворобою (гостре респіраторне захворювання) представника позивача Березки Р.М. , ТОВ «Органік-Лайф» не може направити свого представника у судове засідання у вказану дату та час.

Колегія суддів вважає, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Разом з тим частина друга вказаної статті передбачає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи.

Доказів того, що у представника ТОВ «Органік-Лайф» - Березки Р.М. наявна хвороба у вигляді гострого репіраторного захворювання, останній суду апеляційної інстанції не надав. Отже суд апеляційної інстанції вважає, що представник позивача не з`явився в суд апеляційної інстанції без поважних причин.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що ТОВ «Павловнія Груп Україна» виконала свої зобов`язання з поставки товару у кількості та на суму, що передбачено договором на постачання № 62 - 12/18 від 03.04.2019 року. Посилання представника позивача на те, що видаткова накладна № 33 від 24.05.2019 року на суму 568 020,96 грн виписана на інший товар та не може бути належним доказом поставки товару за договором суд першої інстанції не прийняв до уваги, оскільки вважав, що наданий відповідачем рахунок № 62-12/18 від 07.05.2019 року виписаного на суму 568 020,96 грн містить посилання на укладений між сторонами договір та містить назву товару ідентичну назві у видатковій накладній № 33 від 24.05.2019 року. Оплачуючи вказаний рахунок позивач не заперечував проти відомостей зазначених в ньому та зазначену оплату здійснив.

Встановлено, що 03.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Павловнія Груп Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік - Лайф» був укладений договір на постачання № 62 - 12/18 відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

08.04.2019 року між ТОВ «Органік-Лайф» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено Договір поруки, згідно з умовами якого поручитель зобов`язуться відповідачти перед кредитором за виконання постачальником своїх зобов`язань, що випливають з Договору поставки від 03.04.2019 року № 62-12/18.

Всього покупець на виконання умов договору поставки перерахував на рахунок постачальника 2 067 620,96 грн. Водночас станом на дату подачі позову постачальник, своїх зобов`язань стосовно поставки товару не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених закономвипадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) зазначено, що за змістом частин першої та третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, Верховний Суд в постанові від 12 січня 2022 року у справі № 335/5044/21.

Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається з урахуванням суб`єктного складу сторін основного зобов`язання, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № (провадження № 14-409цс18).

Враховуючи, що спір виник з приводу неналежного виконання договору на постачання № 62/12-18 від 03.04.2019 року, сторонами якого є юридичні особи: ТОВ «Павловнія Груп Україна» та ТОВ «Органік-Лайф», даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відповідно до статті 377 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини 1 статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Оскільки суд апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України вирішив закрити провадження у справі, то він відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 367, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Березки Романа Миколайовича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік-Лайф» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду у м. Києві від 26 вересня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік-Лайф» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Павловнія Груп Україна» про стягнення грошових коштів закрити.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Органік-Лайф» право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «30» січня 2025 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Є.В. Болотов

В.І. Олійник