Постанова

від 29.01.2025 по справі 160/23941/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/23941/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2024, (суддя суду першої інстанції Рищенко А.Ю.) прийняте в порядку спрощеного провадження в місті Дніпрі, в адміністративній справі №160/23941/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Новомосковський міськрайонний суд про визнання протиправними та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В :

03.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2024;

- визнати протиправною та скасувати постанову Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт коштів боржника від 06.08.2024;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.08.2024;

- визнати протиправною та скасувати постанову Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору від 06.08.2024;

- визнати неправомірною та скасувати постанову Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.08.2024.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було протиправно винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2024, про арешт коштів боржника від 06.08.2024, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.08.2024, про стягнення виконавчого збору від 06.08.2024 та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.08.2024 в рамках виконавчого провадження ВП №75712774, оскільки стягувачем в означених постановах визначено Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, а не Військова служба ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, оскаржувані постанови прийняті з порушенням норм законодавства, а стягнення проводиться відповідачем на користь юридичної особи, яка не має права на отримання коштів від позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 провадження у справі №160/23941/24 за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування постанов закрито в частині таких позовних вимог:

- визнати неправомірною та скасувати постанову Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.08.2024 у ВП №75712774.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 04.10.2024 відмовив в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову. Також, позивач зазначає, що суд першої інстанції неправильно тлумачить ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», адже за рішеннями про стягнення штрафів у справі про адміністративне правопорушення стягувачами виступають саме органи за матеріалами, яких прийнято рішення судом.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.05.2024 у справі №183/2799/24 визнано ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17.000,00 гривень.

Постанова Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.05.2024 у справі №183/2799/24 набрала законної сили 07.06.2024.

26.08.2024 на адресу Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов лист Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області №183/2799/24/13710/24 від 26.07.2024 разом з постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.05.2024 у справі №183/2799/24.

06.08.2024 Індустріальним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75712774 з примусового виконання постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.05.2024 у справі №183/2799/24, виданої 07.06.2024.

Також, відповідачем винесено постанови про арешт коштів боржника від 06.08.2024, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.08.2024, про стягнення виконавчого збору від 06.08.2024.

22.08.2024 позивач звернувся до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження.

28.08.2024 відповідач листом №62324 відмовив ОСОБА_1 у зупиненні виконавчих дій у ВП №75712774, з огляду на відсутність в матеріалах виконавчого провадження інформації про військову частину в якій боржник проходить військову службу.

Не погоджуючись з правомірністю винесення означених постанов в рамках виконавчого провадження ВП №75712774, позивач звернувся до суду, з цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що стягувач у виконавчому провадження зазначений правильно, а постанови прийняті державним виконавцем відповідають вимогам Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За визначенням ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі - Закон № 1403).

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною четвертою статті 27 Закону № 1404 установлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ст. 42 Закону № 1404 кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до ст. 56 Закону № 1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

При цьому, відповідно до приписів ст. 34 Закону № 1404 виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Приймаючи до уваги наведені приписи законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що виконавець зобов`язаний вживати передбаченихЗаконом1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Приймаючи до уваги наведені приписи законодавства, слід зазначити, що позивач зазначаючи про протиправність оскаржуваних постанов посилається на те, що стягувачем у виконавчому провадженні ВП №75712774 з примусового виконання постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.05.2024 у справі №183/2799/24, виданої 07.06.2024 визначено - Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, тоді як, на думку позивача, таким стягувачем є відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки саме від нього надійшли матеріали про адміністративне правопорушення до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Однак, суд не погоджується з такими доводами ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Тобто, законодавець визначає альтернативно, що стягувачем за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення може виступати або суд, який прийняв рішення про накладення штрафу, або орган, за матеріалами якого прийнято рішення про накладення штрафу.

Оскільки Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області прийняв рішення про накладення штрафу на ОСОБА_1 , то відповідно Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області може виступати стягувачем у виконавчому провадженні ВП №75712774.

Штраф за адміністративне правопорушення по справі № 183/2799/24 стягується на користь держави за кодом класифікації доходу 21081100 та перераховується до Державного бюджету України. Реквізити для перерахування коштів було додано до заяви про відкриття виконавчого провадження.

Відтак, за наслідками розгляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено порушення відповідачем вимог чинного зконодвства при прийнятті оскаржуваних постанов, зокрема й в частині зазначення стягувачем Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у виконавчому провадженні ВП №75712774.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 в адміністративній справі № 160/23941/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяА.В. Шлай

суддяН.П. Баранник