Постанова

від 31.01.2025 по справі 420/23626/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/23626/24

Головуючий І інстанції: Стефанов С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення 23.10.2024р.) по справі за адміністративним позовом Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради до Обслуговуючого Кооператива «Жемчужний квартал» та 3-ї особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадорр Групп менеджмент» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року КУ «Одесреклама» Одеської міської ради звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОК «Жемчужний квартал» та 3-ї особи ТОВ «Кадорр Групп менеджмент», в якому просила суд:

- зобов`язати ОК «Жемчужний квартал» здійснити демонтаж протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції з написом «KADORR» зазначеної в акті фіксації КУ «Одесреклама» Одеської міськради №006192/23 від 08.11.2023р. та у приписі Управління реклами Одеської міськради №01-20/6462 від 10.11.2023р. за адресою: м.Одеса, вул.Валерія Самофалова (Каманіна),16А/6;

- зобов`язати ОК «Жемчужний квартал» здійснити демонтаж протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції з написом «KADORR 48» зазначеної в акті фіксації КУ «Одесреклама» Одеської міськради №006193/23 від 08.11.2023р. та у приписі Управління реклами Одеської міськради №01-20/6461 від 10.11.2023р. за адресою: м.Одеса, вул.Валерія Самофалова (Каманіна),16А/4;

- стягнути з ОК «Жемчужний квартал» на користь КУ «Одесреклама» Одеської міської ради судовий збір у сумі 4 844,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач - ОК «Жемчужний квартал», будучи балансоутримувачем багатоповерхових житлових комплексів за адресами: м.Одеса, вул.Каманіна,16А/4 та вул.Каманіна,16А/6, не маючи виданих у встановленому порядку дозволів, розмістив на даху цих будинків рекламні конструкції з написами «KADORR» і «KADORR 48», які, в свою чергу, відповідно до приписів Управління реклами Одеської міськради №01-20/6461 від 10.11.2023р. та №01-20/6462 від 10.11.2023р., підлягають демонтажу. В подальшому, у зв`язку з добровільним не здійсненням відповідачем демонтажу цих рекламних конструкцій та не допуском співробітників КУ «Одесреклама» до дахів цих будинків, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Представник відповідача - ОК «Жемчужний квартал» надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги категорично не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Так, зокрема, відповідач у своєму відзиві зазначив, що не є «рекламодавцем», взагалі не здійснює діяльність у сфері виробництва чи розповсюдження реклами, безпосередньо не встановлював на дахах вказаних житлових комплексів ці конструкції «KADORR» і «KADORR 48» та не вчиняв 09.07.2024р. жодних дій у здійсненні будь-яких перешкод співробітникам КУ «Одесреклама», які намагалися демонтувати ці дахові «рекламні» конструкції, які, в свою чергу, згідно ч.7 ст.8 Закону України «Про рекламу», на думку представника відповідача, насправді не є «рекламою», а є лише тільки «інформацією про виробника» або товар, що розміщена на місці його реалізації.

Представник 3-ї особи ТОВ «Кадорр Групп менеджмент» надав до суду першої інстанції письмові пояснення, в яких також не погодився із позовними вимогами, підтримав позицію відповідача, та, в свою чергу, зазначив, що саме Товариство безпосередньо відповідає за комплексне обслуговування будинків по вказаних адресах за договорами про співробітництво від 02.09.2019р. та 01.07.2024р. з ОК «Жемчужний квартал». Також, представник 3-ї особи пояснив, що співробітники КУ «Одесреклама», які прибули 09.07.2024р. на територію житлового комплексу з наміром здійснити демонтаж дахових конструкцій, не надали жодних документів, які підтверджують їх право на виконання таких дій, в т.ч. не надали і приписи, які б зобов`язували Товариство забезпечити доступ до дахів для проведення демонтажних робіт.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову КУ «Одесреклама» Одеської міської ради відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник КУ «Одесреклама» Одеської міської ради 22.11.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

13.12.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідач та 3-я особа своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних і достатніх підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - КУ «Одесреклама» (інд.код 25830211), є юридичною особою, яка заснована Одеською міською радою. Також КУ - є неприбутковою бюджетною організацією, основний вид діяльності якої за КВЕД 70.22 є «консультування з питань комерційної діяльності й керування».

Відповідач ОК «Жемчужний квартал» (код ЄДРПОУ 42309509, м.Одеса, вул.В.Самофалова (Каманіна,16А/1)) є юридичною особою, яка утворена шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб, створена і діє у відповідності до Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про кооперацію», на підставі рішення установчих зборів на загальних засадах, для «експлуатації та управління житловими комплексами». Кооператив є «неприбутковою» організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами. Основний вид діяльності ОК за КВЕД 81.10. «комплексне обслуговування об`єктів».

3-я особа ТОВ «Кадорр Групп менеджмент» (код ЄДРПОУ 38154337, м.Одеса, вул.Успенська,39/1) є юридичною особою, яка, згідно КВЕД 81.10, 88.32, займається комплексним обслуговуванням будинків по вказаних адресах за договорами про співробітництво, управлінням нерухомим майном та інш.

08.11.2023р. головним фахівцем Відділу інспекційної роботи КУ «Одесреклама» Одеської міської ради Новіковим О.В., на підставі направлення на здійснення фіксації правомірності розміщення зовнішньої реклами та вивісок від 01.11.2023р., виданого Управлінням реклами Одеської міської ради, було зафіксовано факт недотримання Відповідачем вимог «Правил розміщення зовнішньої реклами в м.Одесі» та «Порядку розміщення вивісок та території м.Одеси», а саме факт розміщення Обслуговуючим кооперативом «ЖЕМЧУЖНИЙ КВАРТАЛ» дахових рекламним конструкцій: 1) одну з розмірами 18 м х 3 м з написом «KADORR 48», за адресою м. Одеса, вул. Каманіна, 16А/4, та 2) другу - з розмірами 15 м х 3 м з написом «KADORR» за адресою м. Одеса, вул. Каманіна, 16А/6.

За результатами вказаної перевірки та у зв`язку із встановленням цих фактів, було складено відповідні Акти фіксації №006192/23 та №006193/23 від 08.11.2023р.

Далі, на підставі зазначених актів Управлінням реклами Одеської міської ради на адресу ОК «ЖЕМЧУЖНИЙ КВАРТАЛ» було складено Приписи про усунення порушень №01-20/6461 та №01-20/6462 від 10.11.2023р. з вимогою демонтувати вказані вище рекламні конструкції «KADORR» і «KADORR 48» протягом 5 днів з моменту отримання цього припису.

Вказані приписи №01-20/6461 та №01-20/6462 були надіслані кур`єрською службою на юридичну адресу відповідача (ОК «ЖК») та отримані останнім - 14.11.2023р.

20.11.2023р. ОК «ЖЕМЧУЖНИЙ КВАРТАЛ» у відповідь на зазначені Приписи, надіслав свої письмові пояснення, в яких зазначив, що є рекламодавцем, виробником чи розповсюджувачем реклами та не здійснював монтаж зазначених у Приписах конструкції.

01.07.2024р. Управління реклами Одеської міської ради видало КУ «Одесреклама» направлення №01-21/95 на проведення демонтажу цих дахових рекламних конструкцій.

З метою реалізації вказаного направлення, КУ «Одесреклама» своїм листом №121/01-27 від 01.07.2024р. проінформувала ОК «ЖЕМЧУЖНИЙ КВАРТАЛ» про запланований на 09.07.2024р. свій захід - демонтаж рекламних конструкцій та попросила забезпечити присутність уповноважених представників відповідача для надання доступу до об`єкта демонтажу та підписання відповідних документів.

Проте, ОК «ЖЕМЧУЖНИЙ КВАРТАЛ» вказаний лист так і не отримав, а саме, згідно квитанції Служби доставки, невідомий працівник Кооперативу 03.07.2024р. фактично відмовився від отримання зазначеного листа.

09.07.2024р. співробітниками технічного відділу КУ «Одесреклама» здійснено виїзд за адресами: м. Одеса, вул.Каманіна, 16А/4 та вул.Каманіна, 16А/6. Проте, провести демонтаж вказаних вище рекламних конструкцій здійснити виявилось не можливим через відсутність вільного доступу до дахів цих будинків, про що були складені відповідні Акти про недопуск до об`єктів демонтажу від 09.07.2024 року та здійснено відеофіксацію.

У зв`язку з не допуском своїх співробітників до об`єкта демонтажу, КУ «Одесреклама» звернулася до суду з вимогою зобов`язати відповідача здійснити демонтаж протиправно розміщених рекламних конструкцій.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності позовних, а також відсутності факту неправомірних дій, пов`язаних з не допуском до демонтажу конструкцій, з боку відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти виключно лише тільки на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як визначено приписами ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Законами України «Про рекламу» від 03.07.1996р. №270/96-ВР, «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР, «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005р. №2806-IV, «Про благоустрій населених пунктів» №2807-ІУ від 06.09.2005р., «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-V.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами врегульовано Законом України "Про рекламу" від 03.07.1996р. №270/96-ВР. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з розповсюдженням інформації, обов`язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України. Дія цього Закону також не поширюється на оголошення фізичних осіб, не пов`язані з підприємницькою діяльністю.

Так, положеннями ст.1 вказаного Закону №270/96-ВР визначено наступні терміни, а саме:

- «реклама інформація» про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

- «внутрішня реклама» - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у т.ч. буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;

- «зовнішня реклама» - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Правила ж розміщення зовнішньої реклами безпосередньо врегульовані ст.16 Закону №270/96-ВР, а також «Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами» (затв. Постановою КМУ від 29.12.2003р. №2067).

Так, відповідно ч.1 ст.16 Закону №270/96-ВР, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Частиною 2 ст.16 Закону №270/96-ВР визначені вимоги, яким повинна відповідати зовнішня реклама, а саме: розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені; опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

Відповідно ж до вимог п.2 Типових правил №2067, «дозвіл» - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

За приписами п.3 Типових правил №2067, «зовнішня реклама» розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005р. №2806-IV.

Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу (п.24 Типових правил №2067).

Згідно п.5 Типових правил №2067, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Як визначено п.6 Типових правил №2067, до повноважень робочого органу належать:

-розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;

-надання у разі потреби розповсюджувачам зовнішньої реклами архітектурно-планувальних завдань на опрацювання проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів;

-прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету;

-підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу (у тому числі погодження з органами та особами, зазначеними у пункті 16 цих Правил) чи про відмову у його наданні;

-видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради;

-ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів;

-подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами;

-підготовка і подання виконавчому органу ради пропозицій щодо розмірів плати за надання послуг робочим органом на підставі калькуляції витрат для прийняття відповідного рішення.

Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

У відповідності до наведених вимог Закону №270/96-ВР та на підставі наведених Типових правил були розроблені «Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі», які затверджені рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008р. №434.

Як визначено п.1.3 цих правил, Правила №434 є обов`язковими до виконання всіма суб`єктами, що вступають у правовідносини з питань розміщення зовнішньої реклами у межах території міста Одеси.

Пунктом 1.5 Правил №434 передбачено, що робочий орган - це Управління реклами Одеської міської ради (яке наразі не є стороною у справі), яке уповноважене регулювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами у межах міста Одеси.

Таким чином, робочим органом у м. Одесі - є Управління реклами Одеської міської ради.

Згідно п.6.1 Правил №434 розміщення зовнішньої реклами в межах міста провадиться на підставі дозволів, які видаються робочим органом на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради.

Відповідно п.3 Правил №434, робочий орган надає фізичним та юридичним особам обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами, а також Правил благоустрою території міста Одеси в частині утримання і забезпечення належного технічного стану та зовнішнього вигляду рекламних засобів; контролює виконання цих приписів.

Також згідно з п.3 Правил №434 робочий орган наділений повноваженням щодо видачі направлень на здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних конструкцій.

Отже, зі змісту наведений положень Правил №434 вбачається, що цими Правилами передбачені повноваження робочого органу, яким, як вже зазначалось, є Управління реклами Одеської міської ради (яке не є стороною у справі), здійснювати контроль за додержанням цих Правил (у тому числі контроль щодо самовільного розміщення реклами) та звертатися до «розповсюджувача» зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк, а також надавати цим «розповсюджувачам» відповідні приписи щодо здійснення демонтажу таких об`єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір між сторонами фактично виник з приводу зобов`язання усунення певних перешкод позивачеві у здійсненні його функціональних повноважень. При цьому, наявність або відсутність повноважень саме у позивача щодо здійснення демонтажу дахової конструкції або зобов`язання саме відповідача здійснити цей демонтаж є окремим предметом дослідження в цій справі.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1 та 4 ст.20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами за змістом ч.1 ст.9 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» є елементами (частинами) об`єктів благоустрою, тобто об`єктами, видача дозволів на розміщення яких та контроль за станом яких на відповідній території належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

Повноваження ж органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів врегульовані Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР. Однак, разом з тим, слід звернути увагу на те, що положення цього Закону №280/97-ВР не містять повноважень таких органів саме на здійснення заходів щодо державного нагляду (контролю) у сфері рекламних послуг.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР, «рекламою» - є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; «зовнішня реклама» - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Проте, як слідує зі змісту приписів ч.8 ст.8 вказаного Закону №270/96-ВР, розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається «рекламою».

Не вважається рекламою і вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення (ч.6 ст.9 ЗУ№270/96-ВР).

Як чітко визначено ч.1 ст.7 Закону №270/96-ВР, основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

А зі змісту ч.1 ст.9 вказаного Закону видно, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Водночас, як вже зазначалося вище, засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами врегульовано Законом України №270/96-ВР.

Так, ст.26 Закону №270/96-ВР передбачено органи, які уповноважені здійснювати контроль за дотриманням законодавства України про рекламу, до яких належать центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, - щодо реклами державних цінних паперів; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку щодо реклами на фондовому ринку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури, - щодо спорудження житлового будинку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи, як вже вказувалося вище, у цьому переліку відсутні.

Таким чином, діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством визначено уповноважені органи на здійснення заходів державного контролю (нагляду) за дотриманням законодавства України про рекламу і відповідач до таких органів не віднесений. Відповідно, колегія суддів вважає, що за такого правового регулювання відповідач не мав повноважень вживати заходи державного контролю, передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007р. №877-V.

Крім того, з цього приводу, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Пунктами 44,45,46 Типових правил №2067 передбачено, що рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.

Контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до «розповсюджувача» зовнішньої реклами (яким відповідач до речі не являється) з вимогою усунення порушень у визначений строк.

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до «Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» (затв. Постановою КМУ від 02.09.2015р. №667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, та який реалізує державну політику, зокрема у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Так, згідно п.13.1. Правил №434, демонтаж рекламних засобів дійсно здійснюється КУ «ОДЕСАРЕКЛАМА» Одеської міської ради за направленням «робочого органу». Для виконання цих функцій підприємство може використовувати послуги суб`єктів господарювання на підставі відповідних договорів.

Разом з тим, пунктом 13.2 цих Правил №434 встановлено, що демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цих Правил у наступних випадках: -а) рекламний засіб є протиправно розміщеним; -б) рекламний засіб розміщується з порушенням вимог, передбачених розділом 6 цих Правил, або технічний стан рекламного засобу не відповідає вимогам безпеки, а також якщо відповідні порушення чи недоліки не були усунуті у термін, зазначений у приписі робочого органу; -в) рекламний засіб перебуває у неналежному санітарному та/або технічному стані (забруднений, погано пофарбований, містить несправні конструктивні елементи тощо), а також, якщо відповідні недоліки не були усунуті у термін, зазначений у приписі робочого органу.

Відповідно п.13.3 Правил №434, у випадках, визначених абз."а" пп.13.2 цих Правил, демонтаж рекламного засобу здійснюється його «власником» (яким відповідач до речі не являється) за приписом робочого органу у термін, визначений приписом. Про виконання припису власник рекламного засобу зобов`язаний письмово повідомити робочий орган не пізніше наступного дня від дати демонтажу рекламного засобу. У разі невиконання зазначеного припису у встановлений робочим органом термін, демонтаж рекламного засобу здійснюється КУ «ОДЕСАРЕКЛАМА» Одеської міської ради. У випадках, визначених абз.абз."б", "в" пп.13.2 цих Правил, демонтаж рекламного засобу здійснюється після спливу терміну, зазначеного у приписі робочого органу, якщо вказані у приписі недоліки не усунуті або власник рекламного засобу не здійснив демонтаж самостійно.

Проте, необхідно звернути увагу на те, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.11.2019р. у справі №522/19532/14а викладено, зокрема, такі правові висновки щодо тотожного правового спору між цими ж сторонами:

- за змістом Закону №877-V та Закону №270/96-ВР відповідачі по справі (виконавчий комітет Одеської міської ради та КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради) не належать до числа органів, уповноважених на здійснення таких заходів державного контролю;

- Типовими правилами №2067 передбачено, що в разі невиконання у визначений строк вимог про усунення порушень виконавчі органи міських рад подають інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, у разі виявлення невиконання вимоги щодо маркування рекламних засобів відповідач (Управління реклами Одеської міської ради та КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради), діючи в межах визначеної законом компетенції, вправі був звернутися до уповноваженого органу державного нагляду (контролю);

- положення Правил №434 в цій частині суперечать вимогам норм нормативно-правових актів вищої юридичної сили і не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, Верховний Суд в цій постанові від 20.11.2019 року у справі №522/19532/14а дійшов висновку про те, що видаючи направлення на демонтаж рекламних конструкцій і здійснюючи такий демонтаж, відповідачі (Управління реклами Одеської міської ради та КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради) діяли поза межами визначеної законом компетенції.

Одночасно також слід зазначити й про те, що з наведеними висновками 08.06.2021 року Верховний Суд також погодився і у справі №916/3280/19з аналогічними позовними вимогами.

Отже, з огляду на вищезазначену практику Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку КУ «Одесареклама» (позивач по даній справі) вийшло за межі визначених законом повноважень, оскільки питання демонтажу незаконно встановлених рекламних конструкції має вирішуватись саме спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, яким в Одеській області є Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

Відповідно п.3 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою КМУ №667, основними завданнями Держпродспоживслужби, зокрема є здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами.

Згідно пп.9 п.4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Водночас, колегія суддів враховує, що на час прийняття Одеським окружним адміністративним судом оскаржуваного рішення від 16.10.2024 року, матеріали справи не містили будь-яких звернень чи рішень за результатами ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області до позивача про передачу для вжиття заходів реагування матеріалів перевірки за наслідками якої встановлено незаконне розміщення ОК «ЖЕМЧУЖИНИЙ КВАРТАЛ» дахових конструкцій за вказаною у позові адресі, без відповідних дозволів.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що до моменту розгляду уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та прийняття ним відповідних заходів реагування, звернення із позовом до суду в даному випадку є передчасним.

Окрім того, при прийнятті остаточного рішення по даному спору, судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу ще й на ті обставини, що як вже зазначалося вище, 20.11.2023 року ОК «ЖЕМЧУЖНИЙ КВАРТАЛ» у відповідь на на Приписи Управління реклами ОМР (яке не є стороною у даній справі) зазначив, що Кооператив не є рекламодавцем, виробником чи розповсюджувачем реклами та ніколи не здійснював монтаж зазначених у приписі дахових конструкцій, а тому й не може їх самостійно демонтувати.

Як вбачається з матеріалів справи та вказувалося вище, 09.07.2024 року співробітниками технічного відділу КУ «Одесреклама» було здійснено виїзд за адресами: м.Одеса, вул.Каманіна,16А/4 та вул.Каманіна,16А/6. Проте, здійснити демонтаж дахових конструкцій виявилось не можливим через відсутність вільного доступу до дахів, про що були складені відповідні Акти про недопуск до об`єктів демонтажу від 09.07.2024р. та здійснено відеофіксацію.

Разом з тим, відповідно до договору про надання комплексних послуг №01-07-24//ЖК від 01.07.2024р. між ОК «Жемчужний квартал» (Замовник) та ТОВ «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ» (Виконавець), Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги з комплексного обслуговування багатоквартирних будинків, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, буд. 16-А/1, буд. 16-А/2, буд. 16-А/3, буд. 16-А/4, буд. 16-А/5 та буд. 16-А/6 для забезпечення їх належної експлуатації, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги в порядку, передбаченому цим Договором.

Як встановлено судами обох інстанцій та підтверджується матеріалами справи, в тому числі і вказаними актами від 09.07.2024р., представників КУ «Одесреклама» фактично не допустив на місце проведення демонтажу - інженер ТОВ «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ», т.б. уповноважений представник 3-ї особи (до якої жодних позовних вимог не заявлено), а не, як стверджує у своєму позові позивач, представник ОК «Жемчужний квартал».

Отже, на підставі наведених обставин, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, діючи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням судової практики Верховного Суду, яка склалася по цим правовідносинам, дійшла висновку про те, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що зі сторони відповідача - Обслуговуючого кооперативу «Жемчужний квартал» не було вчинено жодних дій щодо чинення перешкод у здійсненні Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради демонтажу протиправно розміщених дахових рекламних конструкцій з написами «KADORR» та «KADORR 48», зазначених в актах фіксації №006192/23, №006193/23 від 08.11.2023р. та Приписах про усунення порушень №01-20/6461, №01-20/6462 від 10.11.2023р.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради.

Одночасно також необхідно звернути увагу й на те, що подібної правової позиції з цього спірного питання між цими ж сторонами по аналогічних справах неодноразово дотримувався і П`ятий апеляційний адміністративний суд, зокрема, в своїх постановах від 29.04.2021р. (справа №916/3280/19), від 08.05.2023р. (справа №420/18656/21), від 29.10.2024р. (справа №916/1738/19), від 20.01.2025р. (справа №420/35689/23).

Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

До того ж, також ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено: 31.01.2025р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко