Постанова

від 31.01.2025 по справі 420/33991/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33991/24

Головуючий І інстанції: Василяка Д.К.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 18.12.2024р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛ ТІМ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

15.03.2023р. ТОВ «ВЕЛ ТІМ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби) про коригування митної вартості товарів від 10.10.2024р. №UA500500/2024/000515/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.10.2024р. №UA500500/2024/001040.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки під час декларування товарів, ТОВ «ВЕЛ ТІМ» було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. Разом із тим, не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених МК України документів, відповідачем прийняті спірні рішення за «резервним» методом. У той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ТОВ «ВЕЛ ТІМ» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.10.2024р. №UA500500/2024/000515/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.10.2024р. №UA500500/2024/001040. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ВЕЛ ТІМ» судовий збір у сумі - 6492,38 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 15.01.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2024р. і прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ «ВЕЛ ТІМ» - залишити без задоволення.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

30.01.2025р. матеріали даної справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «ВЕЛ ТІМ» зареєстрований 31.05.2019р. як суб`єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

10.02.2020р. між ТОВ «NIL-GRANIT», Республіка Узбекистан (Продавець) та ТОВ «ВЕЛ ТІМ» (Покупець) укладений контракт №01/2020, розділом 1 «Предмет контракту» якого передбачено, що у відповідності до умов цього контракту Продавець зобов`язується поставляти, а Покупець прийняти та оплатити текстильну продукцію. Асортимент, кількість, ціна, умови поставки та індивідуальні характеристики (у разі наявності таких) будуть вказані в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього контракту.

У п.2.2 розділу 2 «Сума контракту і валюта платежу» контракту від 10.02.2020р. №01/2020 вказано, що валютою цього Контракту є долар США.

Відповідно до п.3.1 розділу 3 «Умови оплати» контракту від 10.02.2020р. №01/2020, оплата товарів, що поставляються за цим контрактом, здійснюється Покупцем на умовах 100% відстрочки платежу (післяплати), банківським переказом на рахунок Продавця в розмірі 100% оплати не пізніше 90 днів після отримання товару, відповідно до виставлених Продавцем інвойсів (рахунок-фактур).

Пунктом 4.1 розділу 4 «Умови поставки» контракту від 10.02.2020р. №01/2020 обумовлено, що Продавець повинен здійснити поставку Товарів у відповідності з умовами поставки, які беруть визначатися сторонами додатково, і відображається в специфікаціях.

Згідно з п.4.2 розділу 4 «Умови поставки» цього ж Контракту, Сторони погодилися, що для зазначення в специфікаціях або інвойсах умов поставки, ними будуть застосовуватися Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів у редакції 2010р. (ІНКОТЕРМС-2010).

Поставка здійснюється на територію України.

Пунктом 4.3 розділу 4 «Умови поставки» контракту від 10.02.2020р. №01/2020 передбачено, що Продавець зобов`язаний надати Покупцю специфікацію, інвойс (рахунок- фактуру) та пакувальний лист.

За змістом п.4.4 розділу 4 «Умови поставки» контракту від 10.02.2020р. №01/2020, Продавець забезпечує за свій рахунок дотримання всіх митних оформлень, в т.ч. пов`язаних з транзитом Товарів через територію суміжних держав (митні декларації, транзитні декларації, забезпечення та ін.).

Додатковою угодою від 04.04.2023р. №5 до контракту від 10.02.2020р. №01/2020 внесено зміни щодо строку дії договору до 21.12.2025р. та викладено п.12.1 контракту від 10.02.2020р. №01/2020 у новій редакції.

У Специфікації від 07.09.2024р. №4 до вказаного контракту наведені найменування Постачальника (Вантажовідправника) ТОВ «NIL-GRANIT» та Покупця (Вантажоотримувача) ТОВ «ВЕЛ ТІМ»; умови поставки: FCA м. Андижан, Республіка Узбекистан; 1) найменування товару: «Штани жіночі (трико)»; код ТНЗЕД: 6104620000; кількість: 1 620; ціна за одиницю: 1,85 доларів США; загальна сума: 2997 доларів США; 2) найменування товару: «Толстовка жіноча»; код ТНЗЕД: 6110209900; кількість: 3 300; ціна за одиницю: 2,45 доларів США; загальна сума: 8 085 доларів США; 3) найменування товару: «Спортивний костюм жіночий»; код ТНЗЕД: 6112110000; кількість: 525; ціна за одиницю: 3,65 доларів США; загальна сума: 1916,25 доларів США; 4) найменування товару: «Штани чоловічі (трико)»; код ТНЗЕД: 6103420001; кількість: 7865; ціна за одиницю: 1,85 доларів США; загальна сума: 14 550,25 доларів США; 5) найменування товару: «Толстовка чоловіча»; код ТНЗЕД: 6110209100; кількість: 1710; ціна за одиницю: 2,45 доларів США; загальна сума: 4 189,50 доларів США; 6) найменування товару: «Спортивний костюм чоловічий»; код ТНЗЕД: 6112110000; кількість: 1 180; ціна за одиницю: 3,65 доларів США; загальна сума: 4 307 доларів США; всього на суму 36 045 доларів США.

В рахунку-фактурі (інвойсі) від 07.09.2024р. №84 зазначені: контракт від 10.02.2020р. №01/2020; найменування, юридичні, поштові адреси, банківські реквізити Продавця (Вантажовідправника) ТОВ «NIL-GRANIT» та Покупця (Вантажоотримувача) ТОВ «ВЕЛ ТІМ»; умови поставки: FCA м. Андижан, Республіка Узбекистан; 1) найменування товару: «Штани жіночі (трико)»; код ТНЗЕД: 6104620000; кількість: 1620; ціна за одиницю: 1,85 доларів США; загальна сума: 2 997 доларів США; 2) найменування товару: «Толстовка жіноча»; код ТНЗЕД: 6110209900; кількість: 3 300; ціна за одиницю: 2,45 доларів США; загальна сума: 8 085 доларів США; 3) найменування товару: «Спортивний костюм жіночий»; код ТНЗЕД: 6112110000; кількість: 525; ціна за одиницю: 3,65 доларів США; загальна сума: 1916,25 доларів США; 4) найменування товару: «Штани чоловічі (трико)»; код ТНЗЕД: 6103420001; кількість: 7865; ціна за одиницю: 1,85 доларів США; загальна сума: 14 550,25 доларів США; 5) найменування товару: «Толстовка чоловіча»; код ТНЗЕД: 6110209100; кількість: 1710; ціна за одиницю: 2,45 доларів США; загальна сума: 4 189,50 доларів США; 6) найменування товару: «Спортивний костюм чоловічий»; код ТНЗЕД: 6112110000; кількість: 1 180; ціна за одиницю: 3,65 доларів США; загальна сума: 4 307 доларів США; всього на суму 36 045 доларів США.

До Одеської митниці декларантом (тобто ТОВ «ВЕЛ ТІМ») було подано митну декларацію (МД) від 09.10.2024р. №24UA50050003458305, в графі 31 «Паковання та опис товару» був наведений опис: товару №1: « 1. Штани (трико) жіночі трикотажні, бавовняні 1620 шт. Торговельна марка: АMО. Виробник: ТОВ «NIL- GRANIT». Країна виробництва: Узбекистан, UZ «; товару №2: « 1. Толстовки жіночі, трикотажні бавовняні 3300 шт. Торговельна марка: SAMO. Виробник: ТОВ «NIL-GRANIT». Країна виробництва: Узбекистан, UZ»; товару №3: « 1. Костюми спортивні жіночі, трикотажні, бавовняні 525 шт. Торговельна марка: SAMO. Виробник: ТОВ «NIL-GRANIT». Країна виробництва: Узбекистан, UZ»; товару №4: « 1. Штани (трико) чоловічі трикотажні, бавовняні - 7865 шт. Торговельна марка: SAMO. Виробник: ТОВ «NIL-GRANIT». Країна виробництва: Узбекистан, UZ»; товару №5: « 1. Толстовки чоловічі, трикотажні бавовняні 1710 шт. Торговельна марка: SAMO. Виробник: ТОВB «NIL-GRANIT». Країна виробництва: Узбекистан, UZ»; товару №6: « 1. Костюми спортивні чоловічі, трикотажні, бавовняні 1180 шт. Торговельна марка: SAMO. Виробник: ТOB «NIL-GRANIT». Країна виробництва: Узбекистан, UZ».

В митній декларації (МД) від 09.10.2024р. №24UA50050003458305 декларантом визначено та заявлено наступну митну вартість:

- товару №1 за основним (першим) методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 131 447,38 грн., яка складалась з вартості товарів, зазначеної в рахунку-фактурі (інвойсі №84 від 07.09.2024р. - 2997 доларів США (сума в валюті України на день подання митної декларації №24UA50050003458305 від 09.10.2024 за курсом НБУ на 09.10.2024р. - 41,1756 грн. за 1 долар США 123 403,2732 грн.), вартості міжнародного перевезення вантажу для ТОВ «ВЕЛ ТІМ» за маршрутом м. Андижан (Узбекистан) п/п «Дякове-Халмеу» (розподілених пропорційно ваги брутто товарів, зазначених митній декларації №24UA500500034583U5 від 09.10.2024р.) у розмірі 8 044,1042 грн.;

- товару №2 за основним (першим) методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 354 071,85 грн., яка складалась з вартості товарів, зазначеної в рахунку-фактурі (інвойсі №84 від 07.09.2024р. - 8085 доларів США (сума в валюті України на день подання митної декларації №24UA500500034583U5 від 09.10.2024р. за курсом НБУ на 09.10.202441,1756 грн. за 1 долар США - 332 904,7260 грн.), вартості міжнародного перевезення вантажу для ТОВ «ВЕЛ ТІМ» за маршрутом м. Андижан (Узбекистан) п/п «Дякове-Халмеу» (розподілених пропорційно ваги брутто товарів, зазначених митній декларації №24UA500500034583U5 від 09.10.2024р.) у розмірі 21 167,1203 грн.;

- товару №3 за основним (першим) методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 84 866,92 грн., яка складалась з вартості товарів, зазначеної в рахунку-фактурі (інвойсі №84 від 07.09.2024р. - 1916,25 доларів США (сума в валюті України на день подання митної декларації №24UA500500034583U5 від 09.10.2024р. за курсом НБУ на 09.10.202441,1756 грн. за 1 долар США 78 902,7435 грн.), вартості міжнародного перевезення вантажу для ТОВ «ВЕЛ ТІМ» за маршрутом м. Андижан (Узбекистан) п/п «Дякове-Халмеу» (розподілених пропорційно ваги брутто товарів, зазначених митній декларації №24UA500500034583U5 від 09.10.2024р.) у розмірі 5 964,1735 грн.;

- товару №4 за основним (першим) методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 645 615,17 грн., яка складалась з вартості товарів, зазначеної в рахунку-фактурі (інвойсі №84 від 07.09.2024р. 14 550,25 доларів США (сума в валюті України на день подання митної декларації №24UA50050003458305 від 09.10.2024р. за курсом НБУ на 09.10.2024р. - 41,1756 грн. за 1 долар США - 599 115,2739 грн.), вартості міжнародного перевезення вантажу для ТОВ «ВЕЛ ТІМ» за маршрутом м. Андижан (Узбекистан) п/п «Дякове-Халмеу» (розподілених пропорційно ваги брутто товарів, зазначених митній декларації №24UA500500034583U5 від 09.10.2024р.) у розмірі 46 499,8942 грн.;

- товару №5 за основним (першим) методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 185 418,80 грн., яка складалась з вартості товарів, зазначеної в рахунку-фактурі (інвойсі №84 від 07.09.2024р. 189,50 доларів США (сума в валюті України на день подання митної декларації №24UA500500034583U5 від 09.10.2024р. за курсом НБУ на 09.10.2024р. - 41,1756 грн. за 1 долар США 172 505,1762 грн.), вартості міжнародного перевезення вантажу для ТОВ «ВЕЛ ТІМ» за маршрутом м. Андижан (Узбекистан) п/п «Дякове-Халмеу» (розподілених пропорційно ваги брутто товарів, зазначених митній декларації №24UA500500034583U5 від 09.10.2024р.) у розмірі 12 913,6231 грн.;

- товару №6 за основним (першим) методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 192 754,39 грн., яка складалась з вартості товарів, зазначеної в рахунку-фактурі (інвойсі №84 від 07.09.2024р. 307 доларів США (сума в валюті України на день подання митної декларації №24UA50050003458305 від 09.10.2024р. за курсом НБУ на 09.10.2024р. - 41,1756 грн. за 1 долар США 177 343,3092 грн.), вартості міжнародного перевезення вантажу для ТОВ «ВЕЛ ТІМ» за маршрутом м. Андижан (Узбекистан) п/п «Дякове-Халмеу» (розподілених пропорційно ваги брутто товарів, зазначених митній декларації №24UA500500034583U5 від 09.10.2024р.) у розмірі 15 411,0846 грн.

Разом із митною декларацією (МД) від 09.10.2024р. №24UA500500034583U5 декларантом до митниці були подані наступні документи (копії документів) (графа 44 МД): пакувальний лист №84 від 07.09.2024р., рахунок-фактуру (інвойс) №84 від 07.09.2024р., міжнародну товарно-транспортну накладну А №724377 від 07.09.2024р., книжку МДП №DX.85187841 від 07.09.2024р., довідку про транспортно-експедиційні витрати б/н від 09.10.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №lant 09.09.2024р., контракт від 10.02.2020р. №01/2020, додаткову угоду №1 від 18.02.2022р. до контракту від 10.02.2020р. №01/2020, додаткову угоду №№4 від 16.03.2023р. до контракту від 10.02.2020р. №01/2020, додаткову угоду від 04.04.2023р. №5 до контракту від 10.02.2020р. №01/2020, специфікацію №4 від 07.09.2024р. до контракту від 10.02.2020р. №01/2020, сертифікат про походження товару форми СТ-1 №UZUA403011193401 від 07.09.2024р., заяву підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів б/н від 09.10.2024р., декларацію митної вартості.

Однак, розглянувши подані декларантом документи, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.10.2024р. №UA500500/2024/000515/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.10.2024р. №UA500500/2024/001040.

Не погоджуючись із рішеннями Одеської митниці, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті без урахування усіх обставин справи, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно з визначенням, наведеним у ч.1 ст.4 МК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), «митним контролем» є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як слідує зі змісту положень ст.49 МК України, митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як визначено ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст.50 МК України).

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Як передбачено ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Так, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч.7 ст.55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених ст.255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом із митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у ч.10 ст.58 МК України, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у ч.11 ст.58 цього ж Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у ч.8 цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості, а також правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом з`явлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу і документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 зазначеної статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до приписів ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У відповідності до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні, а також вартісні характеристики товарів, які підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, як передбачено ч.6 вищевказаної статті, декларант або ж уповноважена ним особа за власним бажанням може подати наявні у них додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Але, при цьому, необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності саме обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари. Такі сумніви митниці вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять суттєві розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, наведені вище приписи діючого митного законодавства фактично зобов`язують митний орган зазначити чіткі та конкретні обставини, які викликали у нього відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Згідно з ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

При чому, відповідно до ст.55 МК України, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у ч.9 цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції»).

За приписами ч.ч.1,2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається із використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Зокрема, аналізуючи наведені у спірному рішенні про коригування митної вартості товару від 10.10.2024р. №UA500500/2024/000515/2, обставини, котрі слугували підставою для його винесення, а також доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, судова колегія вкотре наголошує, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Так, підставами для коригування митної вартості відповідачем було зазначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Тобто, на переконання відповідача, декларантом не була заявлена підтверджена документально митна вартість.

Опрацювавши надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості.

Проте, яке вірно зазначив суд першої інстанції, жодного належного та допустимого доказу, що надані ТОВ «ВЕЛ ТІМ» документи містять розбіжності не надано. У той же час, «розбіжністю» є саме відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару.

У цьому контексті, слід зазначити про те, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки таких спірних відомостей, а також зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Позивачем, у свою чергу, було надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Так, п.1 ч.10 ст.58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати, понесені покупцем, зокрема, й вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Тобто, документи, що підтверджують вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням надаються для підтвердження митної вартості товарів тільки якщо за умовами поставки вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням не включені у вартість товару.

У той же час, згідно з п.4.2 розділу 4 «Умови поставки» контракту від 10.02.2020р. №01/2020, сторони погодилися, що для зазначення в специфікаціях або інвойсах умов поставки, ними будуть застосовуватися правила ІНКОТЕРМС-2010.

В специфікації від 07.09.2024р. №4 та рахунку-фактурі (інвойсі) від 07.09.2024р. №84 зазначені умови поставки FCA - м. Андижан.

При цьому, відповідно до пп. А.9 «Перевірка упаковка маркування» п.А «Обов`язки продавця» умов поставки FCA Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС-2010), продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі звичайно прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки».

Отже, в даному випадку, у зв`язку із застосуванням умов поставки товарів FСА - м. Андижан, Узбекистан (ІНКОТЕРМС-2010), саме «Продавець» (ТОВ «NIL-GRANIT», Республіка Узбекистан) зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує.

Погоджуючи умови поставки FCA м. Андижан, «Сторони» зовнішньоекономічного договору від 10.02.2020р. №01/2020 виходили з того, що вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням вже включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 07.09.2024р. №84, а тому, відповідно до положень п.1 ч.10 ст.58 МК України, у митного органу не було необхідності знову відокремлювати зазначені витрати з ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті та зобов`язувати позивача окремо відображати зазначені витрати у документах, податних для підтвердження митної вартості товарів.

Окрім того, положеннями МК України не передбачений обов`язок декларанта надавати для митного оформлення товару інформацію та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару. Це є лише правом декларанта в разі, якщо він заявляє митну вартість товару за методом визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (ст.63 МК України метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) та не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Процес формування ціни товару належить виключно продавцю товару. Зазначення в рахунку-фактурі (інвойсі) умов поставки FCA м. Андижан, та відсутність в контракті будь-яких додаткових домовленостей про окрему оплату вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням не включені у вартість товару означає, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 07.09.2024р. №84 ціна товару включає в себе вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Формування ціни є внутрішньою комерційною умовою продавця, а він не зобов`язаний надавати таку інформацію, для покупця цілком достатньо розуміння певної ціни на певних умовах поставки.

Відповідно до положень ст.189 ГУ України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових, а також немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Таким чином, суб`єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у тому числі визначенні ціни договору.

Застосовуючи вищезазначені положення законодавства України, Верховний Суд у постанові від 18.12.2019р. у справі №160/8775/18 дійшов висновку про те, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або ж пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Також, у постанові від 04.12.2018р. у справі №2a-17876/12/2670, Верховний Суд зробив висновок про те, що посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що вартість упаковки включено в ціну товару, але не можливо виділити і провести розрахунок ціни упаковки, є безпідставними, оскільки товар поставлявся на FCA, що, власне, включає в себе вартість пакування, а неможливість виділити з вартості товару і провести розрахунок ціни упаковки, не є підставою стверджувати, що заявлена мита вартість не відповідає вартості визначеній в контракті.

Що ж стосується доводів відповідача про те, що перевізником, відповідно до інформації в CMR від 07.09.2024р. А №724377, був ЕР «Shpak V.Y» та також Carnet Tir від 07.09.2024р. №DX.85187841 виданий ЕР «Shpak V.Y», однак рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг був виданий ФОП ОСОБА_1 .

Згідно з п.5 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або ж підлягає сплаті, зокрема, й витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Також, за змістом п.6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як уже зазначалося колегією суддів, розділом 4 «Умови поставки» контракту від 08.07.2024р. №1/2024 обумовлено, що «продавець» повинен здійснити поставку Товарів у відповідності з умовами поставки, які беруть визначатися сторонами додатково, і відображається в інвойсах. При цьому, для зазначення в специфікаціях або інвойсах умов поставки, ними будуть застосовуватися Міжнародні правила ІНКОТЕРМС-2010.

Поставка здійснювалася на територію України на умовах FCA - м. Андижан.

Так, у специфікації від 07.09.2024р. до згаданого контракту №01/2020 наведені найменування Постачальника (Вантажовідправника) TOB «NIL-GRANIT» та Покупця (Вантажоотримувача) ТОВ «ВЕЛ ТІМ»; умови поставки: FCA м. Андижан, Республіка Узбекистан; 1) найменування товару: «Штани жіночі (трико)»; код ТНЗЕД: 6104620000; кількість: 1 620; ціна за одиницю: 1,85 доларів США; загальна сума: 2 997 доларів США; 2) найменування товару: «Толстовка жіноча»; код ТНЗЕД: 6110209900; кількість: 3 300; ціна за одиницю: 2,45 доларів США; загальна сума: 8 085 доларів США; 3) найменування товару: «Спортивний костюм жіночий»; код ТНЗЕД: 6112110000; кількість: 525; ціна за одиницю: 3,65 доларів США; загальна сума: 1916,25 доларів США; 4) найменування товару: «Штани чоловічі (трико)»; код ТНЗЕД: 6103420001; кількість: 7865; ціна за одиницю: 1,85 доларів США; загальна сума: 14 550,25 доларів США; 5) найменування товару: «Толстовка чоловіча»; код ТНЗЕД: 6110209100; кількість: 1 710; ціна за одиницю: 2,45 доларів США; загальна сума: 4 189,50 доларів США; 6) найменування товару: «Спортивний костюм чоловічий»; код ТНЗЕД: 6112110000; кількість: 1 180; ціна за одиницю: 3,65 доларів США; загальна сума: 4 307 доларів США; всього на суму 36 045 доларів США. В рахунку-фактурі (інвойсі) №84 від 07.09.2024 зазначені: контракт №01/2020 від 10.02.2020; найменування, юридичні, поштові адреси, банківські реквізити Продавця (Вантажовідправника) ТОВ «NIL-GRANIT» та Покупця (Вантажоотримувача) ТОВ «ВЕЛ ТІМ»; умови поставки: FCA м. Андижан, Республіка Узбекистан; 1) найменування товару: «Штани жіночі (трико)»; код ТНЗЕД: 6104620000; кількість: 1 620; ціна за одиницю: 1,85 доларів США; загальна сума: 2 997 доларів США; 2) найменування товару: «Толстовка жіноча»; код ТНЗЕД: 6110209900; кількість: 3 300; ціна за одиницю: 2,45 доларів США; загальна сума: 8 085 доларів США; 3) найменування товару: «Спортивний костюм жіночий»; код ТНЗЕД: 6112110000; кількість: 525; ціна за одиницю: 3,65 доларів США; загальна сума: 1916,25 доларів США; 4) найменування товару: «Штани чоловічі (трико)»; код ТНЗЕД: 6103420001; кількість: 7865; ціна за одиницю: 1,85 доларів США; загальна сума: 14 550,25 доларів США; 5) найменування товару: «Толстовка чоловіча»; код ТНЗЕД: 6110209100; кількість: 1710; ціна за одиницю: 2,45 доларів США; загальна сума: 4 189,50 доларів США; 6) найменування товару: «Спортивний костюм чоловічий»; код ТНЗЕД: 6112110000; кількість: 1 180; ціна за одиницю: 3,65 доларів США; загальна сума: 4 307 доларів США; всього на суму 36 045 доларів США.

У відповідності до ст.Б.З розділу В «Обов`язки покупця» терміну FCA «FREE CARRIER» («франко-перевізник») ІНКОТЕРМС-2010, Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір (контракт) перевезення товару з назвою місця поставки, за винятком випадків, коли договір (контракт) перевезення укладено продавцем, як передбачено ст.АЗ.

За приписами ст.Б.6 «Розподіл витрат» розділу Б «Обов`язки покупця» терміну FCA «FREE CARRIER» («франко-перевізник») ІНКОТЕРМС-2010, покупець зобов`язаний оплатити усі витрати, пов`язані з товаром, з моменту його поставки у відповідності до ст.А4, окрім витрат, що оплачує продавець, як передбачено ст.А6.

Як свідчать матеріали справи, 05.09.2024р. між ТОВ «ВЕЛ ТІМ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) був укладений договір перевезення №050924, п.1.1 якого передбачено, що за цим договором Виконавець зобов`язується доставити ввірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка відповідно до заявок має право на одержання вантажу (одержувач вантажу або вантажоодержувач), а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату.

Згідно з п.2.12.2 цього договору перевезення від 05.09.2024р. №050924, Виконавець має право залучити до виконання своїх обов`язків інших перевізників.

10.05.2022р. між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №10/05, п.1.1 якого було передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець, у свою чергу, бере на себе зобов`язання надати за відповідну плату послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.

За п.1.2 договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.05.2022р. №10/05, Виконавець здійснює перевезення вантажів власним чи найманим автотранспортом.

Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Отже, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.

Законодавство України, в тому числі вказаний розділ ІІІ Правил №599 не містить положень щодо обов`язкового надання декларантом до митних органів договору про перевезення товарів для підтвердження витрат на перевезення як складової частини митної вартості товарів. Окрім того, укладення договорів транспортування та експедирування вантажу із залученням субпідрядників є звичайною торговою світовою практикою для більшості перевезень.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019р. у справі № 804/16553/14 вказав на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Такої ж правової позиції з цих спірних питань дотримувався Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.11.2019р. у справі №804/9754/15.

Ще раз слід зазначити про те, що разом із митною декларацією (МД) від 09.10.2024р. №24UA50050003458305 декларантом до митного органу подані наступні документи (копії документів) (графа 44 МД): пакувальний лист від 07.09.2024р. №84, рахунок-фактуру (інвойс) від 07.09.2024р. №84, міжнародну товарно-транспортну накладну А №724377 від 07.09.2024р., книжку МДП №DX.85187841 від 07.09.2024р., довідку про транспортно-експедиційні витрати б/н від 09.10.2024р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №elant 09.09.2024р., контракт від 10.02.2020р. №01/2020, додаткову угоду №1 від 18.02.2022р. до контракту від 10.02.2020р. №01/2020, додаткову угоду №4 від 16.03.2023р. до контракту від 10.02.2020р. №01/2020, додаткову угоду №5 від 04.04.2023р. до контракту від 10.02.2020р. №01/2020, специфікацію №4 від 07.09.2024р. до контракту від 10.02.2020р. №01/2020, сертифікат про походження товару форми СТ-1 №UZUA403011193401 від 07.09.2024р., заяву підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів б/н від 09.10.2024р., декларацію митної вартості.

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_1 про транспортно-експедиційні витрати від 09.10.2024р. транспортні витрати на перевезення вантажу автомобілем д.н. « НОМЕР_1 /A00050ХР» складає: за маршрутом м. Андижан (Узбекистан) п/п Дяково (Україна) складає 110 000 грн.; за маршрутом п/п Дяково м. Одеса (Україна) становить 13 050,40 грн. Всього по маршруту 123 050,40 грн. Страхові витрати - відсутні.

При цьому, в рахунку-фактурі №lant 09.09.2024р., виданий ФОП ОСОБА_1 , який також був наданий до митного оформлення, була зазначена вартість транспортних послуг автомобілем д.н. « НОМЕР_1 / НОМЕР_2 »: за маршрутом м. Андижан (Узбекистан) м. Одеса (Україна) 123 050,40 грн.

У міжнародній товарно-транспортній накладній А №724377 від 07.09.2024р. містяться реквізити транспортного засобу у якому перевозився вантаж «AO3000CA/A00050XP», a також відповідний довідці маршрут слідування вантажу, інформація про Відправника та Отримувача, посилання на інвойс №84 від 07.09.2024р., та печатка субпідрядника Перевізника ФОП ОСОБА_2 .

Перший аркуш книжки МДП №DX.85187841 від 07.09.2024р. містить реквізити транспортного засобу, в якому перевозився вантаж «AO3000CA/AO0050ХР» та печатку субпідрядника Перевізника ФОП ОСОБА_2 . В митній декларації (МД) від 09.10.2024р. №24UA500500034583U5 (графи 18, 21) також вказані реквізити транспортного засобу y якому перевозився вантаж «AO3000CA/A00050XP».

Наявність у довідці про транспортні витрати від 09.10.2024р. б/н та в рахунку-фактурі №lant 09.09.2024р. реквізитів неодноразово вказаного транспортного засобу, в якому перевозився вантаж «AO3000CA/AO0050ХР», ідентичного маршруту слідування вантажу та вартості перевезення, дозволяє співвідносити інформацію, зазначену довідці про транспортні витрати б/н від 09.10.2024р. та в рахунку-фактурі №1ant 09.09.2024р., з інформацією, наявною в інших документах, поданих під час митного оформлення та, як наслідок, віднести вказану довідку та рахунок до даної поставки як документи, що підтверджують вартість транспортних витрат.

Отже, «Покупець» - ТОВ «ВЕЛ ТІМ», в даному випадку, не здійснював будь-яких інших витрат на транспортування та додаткових витрат, які пов`язані з транспортуванням оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Пунктом 2 ч.11 ст.58 МК України передбачено, що до митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню в тому числі і витрати на транспортування після ввезення.

Аналізуючи зазначені положення, Верховний Суд за наслідком розгляду справи №804/11461/14 (постанова від 20.02.2018р.) дійшов висновку про те, що витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості за умови дотримання декларантом вимог щодо їх виділення з ціни, документального підтвердження та можливості обчислення.

Також, у постанові 04.06.2019р. у справі №803/2800/13-а Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом до складу митної вартості включаються тільки витрати на транспортування товару до місця перетину митного кордону України. Транспортні витрати після ввезення на митну територію України включаються до складу такої вартості лише якщо неможливо розмежувати або обчислити транспортні витрати до і після перетину митного кордону України.

Таким чином, декларантом та його уповноваженою особою, в даному конкретному випадку, були подані до Одеської митниці в повному обсязі документи, які підтверджують витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а саме: разом з митною декларацією (МД) від 09.10.2024р. №24UA50050003458305 декларантом до митниці подані наступні документи (копії документів) (графа 44 МД): пакувальний лист №84 від 07.09.2024р., рахунок-фактуру (інвойс) №84 від 07.09.2024р., міжнародну товарно- транспортну накладну А №724377 від 07.09.2024р., книжку МДП №DX.85187841 від 07.09.2024р., довідку про транспортно-експедиційні витрати б/н від 09.10.2024р., рахунок- фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №1ant 09.09.2024р., контракт від 10.02.2020р. №01/2020, додаткову угоду №1 від 18.02.2022р. до контракту від 10.02.2020р. №01/2020, додаткову угоду №4 від 16.03.2023р. до контракту від 10.02.2020р. №01/2020, додаткову угоду №5 від 04.04.2023р. до контракту від 10.02.2020р. №01/2020, специфікацію №4 від 07.09.2024р. до контракту від 10.02.2020р. №01/2020, сертифікат про походження товару форми СТ-1 №UZUA403011193401 від 07.09.2024р., заяву підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів б/н від 09.10.2024р., декларацію митної вартості.

Окрім того, також слід вказати й про те, що у міжнародній товарно-транспортній накладній А №724377 від 07.09.2024р. містяться реквізити транспортного засобу у якому перевозився вантаж «AO3000CA/A00050ХР», а також відповідний довідці маршрут слідування вантажу, інформація про Відправника і Отримувача, посилання на інвойс №84 від 07.09.2024р., та печатка субпідрядника Перевізника - ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956р.) (дата приєднання України: 01.08.2006р. (із застереженням)), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Частиною 1 ст.5 цієї Конвенції регламентовано, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно з ч.1 ст.13 Конвенції, після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку.

Як уже зазначалося вище, законодавство України, в тому числі розділ ІІІ Правил №599 не містить положень відносно обов`язкового надання декларантом до митних органів договору про перевезення товарів для підтвердження витрат на перевезення як складової частини митної вартості товарів. Разом з тим, укладення договорів транспортування та експедирування вантажу з залученням субпідрядників є звичайною торговою загальновизнаною світовою практикою для більшості перевезень.

Суд попередньої інстанції вірно звернув увагу на те, що у міжнародній товарно-транспортній накладній А №724377 від 07.09.2024р. наявні печатки митних органів інших країн (в тому числі і країни відправлення Республіки Узбекистан), а також країн транзиту, через які переміщувались товари, ввезені позивачем на митну територію України, що підтверджує факт подання до митних органів країни відправлення (Республіки Узбекистан) цієї міжнародної товарно-транспортної накладної з печаткою субпідрядника Перевізника ФОП ОСОБА_2 .

Таким чином, відомості, які містяться у довідці про транспортні витрати б/н від 09.10.2024р. та в міжнародній товарно-транспортній накладній А №724377 в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в інших поданих до митного оформлення документах, тобто оцінюваний товар можливо ідентифікувати, а підстави для сумніву у достовірності даних та числових значень митної вартості товарів у даному випадку відсутні.

Відповідно, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими.

У свою чергу, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, яким чином зазначені розбіжності вплинули на митну вартість та правильність обраного методу її визначення.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо суті позовних вимог, колегія суддів наголошує на тому, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних стосовно імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Так, Верховним Судом у багатьох постановах неодноразово зосереджено увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише тільки на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.

З приводу неподання усіх документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим, оскільки відповідно до ст.53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових не зазначаючи яких саме, не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови Верховного Суду від 27.04.2020р. у справі №140/804/19, від 11.06.2020р. у справі №815/5464/16, від 30.04.2020р. у справі №820/231/16)

Разом із тим, слід зазначити, що рішення про коригування не містить інформації про те, який саме товар використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Як вже зазначалося вище, згідно з приписами ч.2 ст.55 МК України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012р. за №598, рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Враховуючи вище викладені обставини, а також відсутність у митного органу будь-яких належних доказів на підтвердження своєї позиції, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем для митного оформлення були надані усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Тобто, судами обох інстанцій по справі беззаперечно встановлено, що позивачем, в даному випадку, було надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів усі документи, які передбачені ч.2 ст.53 МК України. При цьому, усі подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч.ч.4,5 ст.58 МК України.

Таким чином, усі висновки відповідача про нібито заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами даної справи, а виявлені останнім певні невідповідності у поданих позивачем документах фактично жодним чином не впливають на ціну товарів.

Аналогічна правова позиція з цих спірних питань викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №808/9123/15.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані рішення не відповідають критеріям, визначеним ст.2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що дані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Інші аргументи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується і ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 31.01.2025р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко